Представникам позивача та відповідача1 роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 05.07.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство "Неопроект", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова", м. Львів та до Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів за участю третьої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів про скасування реєстрації права власності.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.05.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.05.2011 року. В судовому засіданні 24.05.2011 року розгляд справи відкладено до 14.06.2011 року. В судовому засіданні 14.06.2011 року до участі в справі залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 05.07.2011 року. В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошено перерву до 06.07.2011 року.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги попередніх ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник Відповідача 1 в судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві від 24.05.2011 року на позовну заяву.

Відповідач 2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти позову у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, письмових пояснень по суті позову не подала, причин неявки не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 1 Біржового договору № 06-04/4 договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 29.01.2004 року ВАТ відповідач1 (ВАТ "Квіти Львова") продав, а ОСОБА_3 придбав будівлю котельні та димову трубу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Згідно з п. 3 Договору, вказане в п. 1 нерухоме майно знаходиться у власності ВАТ "Квіти Львова"відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2665796 від 27.01.2004 року, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на підставі наказу № 570 від 19.03.1996 р. Фонду держмайна України "Про перетворення в процесі приватизації ДКА "Квіти Львова" у ВАТ.

За результатами торгів, гр. ОСОБА_3 видано нотаріальне свідоцтво про придбання майна з прилюдних біржових торгів, відповідно до якого ОСОБА_4, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу, посвідчив, що гр. ОСОБА_3 придбав на прилюдних біржових торгах будівлю котельні, позначену в технічному паспорті БТІ під літ. "Г-2", загальною площею 702,6 кв.м з димовою трубою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до тексту свідоцтва, нотаріусом вказано, що будівля котельні з димовою трубою належала ДКА "Квіти Львова", яка в процесі приватизації перетворена у ВАТ "Квіти Львова"відповідно до наказу № 570 Регіонального відділення ФДМ України по Львівській області від 19.03.1996 р.

Враховуючи те, що 29.01.2004 р. відповідачем1 відчужено будівлю котельні з димовою трубою, позивач стверджує, що відповідач1 припинив своє право власності на будівлю котельні та димову трубу по вул. Стрийська, 195, шляхом відчуження, в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, відповідно до якої право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Як свідчать матеріали справи, в подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу будівлі котельні від 19.11.2004 р. ОСОБА_3 продав, а ТОВ "Гал-Дар"придбало будівлю котельні літ. "Г-2"з димовою трубою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 702,6 кв.м. Відповідно до п. 2 даного Договору, вказана будівля котельні належить продавцю (ОСОБА_3), на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 22.03.2004 р.

Такий Договір купівлі-продажу було зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 24.11.2004 р., про що свідчить штамп на договорі. Також право власності ТОВ "Гал-Дар"на будівлю котельні з димовою трубою, площею 702,6 кв.м літ. Г-2 АДРЕСА_1 підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер витягу 8357435 від 15.09.2005р., рішення про реєстрацію права власності прийнято 24.11.2004р.

В свою чергу, відповідач1 посилається на те, що з 06.08.1999 року по 22.04.2005 року, щодо ВАТ "Квіти Львова"здійснювалась процедура банкрутства, і на той час, у відповідності до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , управління товариством здійснював ліквідатор, який і відчужував будівлю котельні. Згідно відзиву від 24.05.2011 року на позовну заяву внесення в текст біржового договору № 06-04/4 від 21.01.2004 року слів "та димову трубу"відбулося незаконно, оскільки жодних правових підстав у тодішнього керівництва ВАТ "Квіти Львова"на продаж димової труби не було.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як свідчать матеріали справи, і не спростовано відповідачем1, ні Біржовий договір № 06-04/4 договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 29.01.2004 року з Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних біржових торгів, ні Договір купівлі-продажу будівлі котельні від 19.11.2004р. сторонами не оскаржувалися, а тому в силу вимог вищезгаданої ст. 204 ЦК України такі договори є правомірними.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач1, посилаючись на норми ст. 654 ЦК України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (z0283-04) , стверджує що при дописуванні рукою в Договорі купівлі-продажу від 19.11.2004 року, нотаріусом слів "з димовою трубою"відбулась зміна істотної умови договору, а саме зміна предмету договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Проте, відповідач1 жодним чином не спростовує факту відчуження будівлі котельні та димової труби, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до біржового договору № 06-04/4 договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 29.01.2004 року, згідно якого ВАТ "Квіти Львова"продало будівлю гр. ОСОБА_3

В силу Біржового договору № 06-04/4 договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 29.01.2004 р. та норм п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності ВАТ "Квіти Львова"припинено у зв’язку з відчуження власником свого майна.

З огляду на це, позивач стверджує, що з листопада 2004 року будівля котельні з димовою трубою належить на праві власності ТОВ "Гал-Дар", про що видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 8357435 від 15.09.2005 року.

Згідно з протоколом №1 від 12.04.2010 р. ТОВ "Гал-Дар"прийнято рішення про створення ПП "Неопроект"та сформовано статутний капітал ПП "Неопроект" у вигляді майнового внеску: об’єктів нерухомості, що знаходяться АДРЕСА_1. В статуті ПП "Неопроект"(п. 4.5) вказано що засновник –ТОВ "Гал-Дар"вносить в статутний капітал нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Право власності позивача на приміщення димової труби АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.07.2010р. № С-03978, виданим Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, яке зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.08.2010 року. Право власності ПП "Неопроект"також зареєстровано в ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", про що видано Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 26920729 від 04.08.2010р.

Відповідно до п. 3.5.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мінюсту України 07.02.2002 № 7/5 (z0157-02) (у редакції наказу Мінюсту України від 28.07.2010 № 1692/5 (z0582-10) ), зареєстровано в Мінюсті України 18.02.2002 р. за № 157/6445, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо заявлене право вже зареєстроване.

Як стверджує відповідач1 та підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номер 9603511 від 18.01.2006 р., рішення БТІ про реєстрацію права власності за ВАТ "Квіти Львова"на приміщення димової труби прийнято 18.01.2006 р.

Тобто, вищевказане рішення БТІ від 18.01.2006 р. прийнято після того, як власником даної димової труби на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 22.03.2004 р. став гр. ОСОБА_3, а з 24.11.2004 р. (моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу будівлі котельні від 19.11.2004р.) власником було ТОВ "Гал-Дар".

Враховуючи те, що на момент прийняття рішення БТІ про реєстрацію права власності за ВАТ "Квіти Львова"(18.01.2006 р.) право власності на об’єкти нерухомості вже було зареєстровано за іншими особами, відповідач2 в силу вимог п. 3.5.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, повинен прийняти рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав.

Як свідчать матеріали справи, фактично реєстрація права власності відбулась після звернення відповідача1 з листом-заявою від 30.11.2005 р. № 71 до РВ ФДМ України у Львівській області з проханням доповнити перелік нерухомого майна. На підставі такого звернення, в грудні 2005 року, Регіональне відділення ФДМ України у Львівській області прийняло зміни та доповнення до переліку нерухомого майна, яке передане у власність ВАТ "Квіти Львова", в яком вказано про передачу об’єктів нерухомості, які передані відповідачу1.

У відповідності до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до норми п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Відповідно до п. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, при розгляді даної справи, представником відповідача1 через канцелярію суду подано клопотання за вх. № 11717/11 від 24.05.2011 року про застосування строку позовної давності, посилаючись на вимоги ст. 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем зареєстровано право власності на приміщення димової труби 04.08.2010 р., про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 26920729 від 04.08.2010 р. та свідоцтво про право власності від 16.07.2010 р. № С-03978 з відміткою про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.08.2010 р. Таким чином, вказане клопотання є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Крім цього, представником відповідача1 через канцелярію суду подано клопотання за вх. № 11719/11 від 24.05.2011 року про припинення провадження у справі в частині скасування реєстрації права власності ВАТ "Квіти Львова", мотивуючи його тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Суд вважає дане клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким що не підлягає до задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 12 ГПК України визначено справи, які підвідомчі господарським судам. Статтею 17 КАС України визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

Крім цього, щодо підсудності даної справи, то відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (va120600-07) (із змінами) президією визначено, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги ст. 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.

До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Клопотань від сторін про витребування господарським судом доказів в порядку ст. 38 ГПК України не заявлялось, обґрунтування неможливості самостійно надати докази чи наявності обставини, що перешкоджають їх наданню, суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України (254к/96-ВР) , ст.ст. 346, 386, 627, 629 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

1. Позов задоволити повністю.

2. Скасувати реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова", м. Львів, вул. Вітовського, 18 (код ЄДРПОУ 23967029) на димову трубу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Зобов’язати Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів, вул. Липинського, 54 (код ЄДРПОУ 03348525) скасувати реєстрацію права власності Відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова", м. Львів, вул. Вітовського, 18 (код ЄДРПОУ 23967029) на димову трубу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Квіти Львова", м. Львів, вул. Вітовського, 18 (код ЄДРПОУ 23967029) на користь Приватного підприємства "Неопроект", м. Львів, вул. Стрийська, 195 (код ЄДРПОУ 37030418) державне мито в розмірі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.

5. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів, вул. Липинського, 54 (код ЄДРПОУ 03348525) на користь Приватного підприємства "Неопроект", м. Львів, вул. Стрийська, 195 (код ЄДРПОУ 37030418) державне мито в розмірі 42 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. 00 коп.