Приватне акціонерне товариства "ПРОСТО-страхування"(далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"(далі по тексту - відповідач) про стягнення за користування безпідставно набутими коштами збитків від інфляції та пені на загальну суму 61 296,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 08.02.2008р. між ним та гр. ОСОБА_2 був укладений договір страхування №АТК 137072 автомобіля CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1, вигодонабувач за цим договором –ПАТ "Альфа-Банк".

08.10.2008р. ОСОБА_2 звернулася до позивача з повідомленням про угон застрахованого автомобіля. Дана подія була визнана страховою, про що був складений страховий акт від 29.12.2008р.

27.01.2009р. позивач на підставі ст. 10 Закону України "Про заставу", враховуючи письмове звернення відповідача як вигодонабувача про сплату страхового відшкодування в сумі 196 981,00 грн., виплатив відповідачу зазначену суму страхового відшкодування.

14.02.2009р. автомобіль CR-V", реєстраційний номер НОМЕР_1 було знайдено, в зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з пропозицію повернути сплачене суму страхового відшкодування, яка була відповідачем відхилена.

Зазначена сума була стягнута з відповідача на користь позивача 15.09.2010р. в ході виконавчого провадження по виконанню рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010р.

Позивач зазначає що повернення страхового відшкодування відбулося з простроченням на 553 дні (з 02.03.2009р. –момент виникнення грошового зобов’язання, по 15.09.2010р. –момент виплати) та просить суд, на підставі ст.ст. 229, 231, 232 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача суму інфляційних збитків та пеню.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню –в частині 7 296,08 грн. пені. У іншій частині позов, на думку відповідача, є безпідставним.

При цьому відповідач зазначає, що правовідношення між ним та позивачем щодо повернення страхового відшкодування в сумі 196 891,00 грн. виникли тільки на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2010р., яке набрало законної сили 27.04.2010р. Тому претензія щодо відшкодування інфляційних збитків до винесення рішення не підлягає задоволенню.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, і заперечення проти позову, Господарський суд міста Києва, –

Закритим акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування", правонаступником всіх прав та обов’язків якого, згідно статуту товариства, є приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування", та ОСОБА_2 укладений договір добровільного страхування транспортних засобів №137072 від 08.02.2008р., згідно якого був застрахований автомобіль Honda CR-V, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. Вигодонабувачем за цим договором страхування визначено публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк".

За цим договором були застраховані ризики, в тому числі незаконне заволодіння транспортним засобом, яке згідно п. 2.2. договору, визначене як вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення застрахованого транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі шляхом крадіжки, грабежу чи розбою.

Відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів №137072 від 08.02.2008р. вартість автомобіля складає 196 981,00 грн., страхова сума –196 981,00 грн.

08.10.2008р. до позивача звернулась ОСОБА_2 з повідомленням про настання страхового випадку –викрадення застрахованого.

28.10.2008р. позивач отримав листа №34264-23-б/б від відповідача про виплату йому, як вигодонабувачеві за договором добровільного страхування транспортних засобів №137072 від 08.02.2008р., страхового відшкодування в сумі 196 981,00 грн., у зв’язку з настанням страхового випадку.

03.12.2008р. слідчий відділ Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, листом №52/05-14941, повідомив позивача про те що 07.10.2008р. в журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві під №85275 була зареєстрована заява ОСОБА_2 про викрадення її автомобіля Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1. 17.10.2008р., а за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 Кримінального кодексу України була порушена кримінальна справа №05-14941.

08.12.2008р. до позивача звернулась ОСОБА_2 з заявою про виплату страхового відшкодування вигодонабувачу - ПАТ "Альфа-Банк", у зв’язку з викраденням автомобіля.

09.12.2008р. між позивачем та ОСОБА_2 була укладена угода про передачу права власності, відповідно до якої після виплати страхового відшкодування всі права, в тому числі і право власності на автомобіль Хонда, держномер НОМЕР_1, 2007р. випуску переходять до позивача.

В цей же день по акту прийому-передачі ОСОБА_2 передала позивачеві два основних ключі з імобілайзером та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

29.12.2008р. комісією позивача складено страховий акт, згідно з яким даний випадок був визнаний як страховий випадок по ризику "Угон наземного транспортного засобу".

Згідно протоколу засідання комісії позивача по прийняттю рішення про виплату страхових відшкодувань від 13.01.2009р. вирішено здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику в сумі 196 981,00 грн.

13.01.2009р. голова правління ПАТ "ПРОСТО-страхування"видав розпорядження №000304 про виплату страхового відшкодування в сумі 196 981,00 грн. на рахунок 2909003 в ЗАТ "Альфа-Банк"в м. Києві, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, отримувач: ЗАТ "Альфа-Банк".

24.01.2009р. позивач виплатив вказану суму страхового відшкодування.

17 лютого 2009р. позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначив, що оскільки застрахований автомобіль знайдений правоохоронними органами, він не заперечує проти повернення його ОСОБА_2 після повернення відповідачем страхового відшкодування.

Оскільки відповідач надав позивачу відповідь про відмову повернути суму страхового відшкодування в зв’язку з припиненням договору страхування, ПАТ "ПРОСТО-страхування"звернулося до суду з позовом до ПАТ "Альфа-Банк"та ОСОБА_2 про стягнення з них солідарно страхового відшкодування в сумі 196 981,00 грн. як безпідставно набутих коштів.

16 квітня 2010р. Шевченківським районним судом міста Києва по справі №2-9344/10 ухвалене рішення, яким вимоги позивача задоволені частково, стягнуто з відповідача страхове відшкодування в сумі 196 981,00 грн., судовий збір в сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 250,00 грн., в позові до ОСОБА_2 відмовлено.

При постановці рішення суд, з посиланням на пункти 2.11., п. 2.12. договору страхування, якими передбачено що якщо викрадений застрахований транспортний засіб знайдено і повернуто страхувальнику, страхувальник зобов’язаний протягом місяця повернути отримане страхове відшкодування, дійшов висновку що обов’язок по поверненню страхового відшкодування має бути покладений на вигодонабувача за договором страхування –ПАТ "Альфа-Банк".

В рішенні суду від 16.04.2010р. зазначено, що оскільки заставний автомобіль було знайдено, то подія, за якою виникла підстава для отримання страхового відшкодування ПАТ "Альфа-Банк", відпала.

16.04.2010р. Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з ПАТ "Альфа-Банк"на користь ПАТ "ПРОСТО-страхування"198 931,00 грн. Із вказаного виконавчого листа вбачається, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2010р. по справі №2-9344/10 набрало чинність 27.04.2010р.

Зазначене рішення мало бути виконане відповідачем в добровільному порядку, однак сума боргу стягнута з нього в ході виконавчого провадження і потрапила на рахунок позивача 15.09.2010р.

В позовній заяві по даній справі позивач наполягає, що у зв’язку з тим, що повернення страхового відшкодування відбулося з простроченням на 553 дні (з 02.03.2009р. –момент виникнення грошового зобов’язання по 15.09.2010р. –момент виплати), він просить стягнути з відповідача 30 445,55 грн. інфляційних збитків та 30 850,45 грн. пені.

Відповідач, зокрема вказує не те, що нарахування штрафних санкцій має початися з дати винесення Шевченківським районним судом міста Києва рішення, тобто з 16.04.2010р.

Оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що у задоволенні позову має бути відмовлено повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про страхування"страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно договору добровільного страхування №137072 від 08.02.2008р. ПАТ "Альфа-Банк"виступив вигодонабувачем.

Особливість правового статусу вигодонабувача полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі здійснити страхову виплату. Разом з тим, страхувальник, який уклав договір страхування на користь вигодонабувача, не звільняється від виконання своїх обов’язків за цим договором, навіть якщо він укладений на користь вигодонабувача.

Вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 30 445,55 грн. за період березень 2009р. по вересень 2010р. включно, позивач обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 вказаної статті боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, матеріалами справи, підтверджено, що договірні відносини, в тому числі з приводу повернення відповідачем позивачу суми страхового відшкодування, між сторонами по справі не виникали.

Пунктами 2.11., п. 2.12. договору добровільного страхування транспортних засобів №137072 від 08.02.2008р., на які послався Шевченківський районний суд міста Києва, передбачено що в разі повернення страхувальнику викраденого застрахованого транспортного засобу, саме він зобов’язаний протягом місяця повернути отримане страхове відшкодування.

Тобто, вказані положення договору №137072 лише містять умови та за яких страхове відшкодування мав повернути страхувальник (ОСОБА_2), а не вигодонабувач –відповідач по справі.

Більш того, в справі наявна угода про передачу права власності від 09.12.2008р, укладена ПАТ "ПРОСТО-страхування"та ОСОБА_2, відповідно до якої після виплати страхового відшкодування позивач набув право власності на автомобіль Хонда, держномер НОМЕР_1, 2007р. та одержав від ОСОБА_2 ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Жодних доказів про скасування вказаної угоди або про досягнення між учасниками спірних правовідносин іншої домовленості з приводу визначення права власності на застрахований автомобіль та порядку погашення зобов’язань ОСОБА_2 по кредитному договору № 70000396, відповідно до якого ПАТ "Альфа-Банк"надав кредит на придбання вказаного автомобіля, позивач не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку що позивач не підтвердив поданими доказами що відповідач мав повернути йому суму страхового відшкодування саме до 02.03.2009р., і що право позивача було порушене з вказаної дати.

Лист ПАТ "ПРОСТО-страхування"№04-438 від 17.02.2009р., відповідно до якого позивач не заперечує проти повернення знайденого автомобіля ОСОБА_2 після повернення відповідачем страхового відшкодування, не є вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зобов’язання відповідача сплатити позивачу 198 931,00 грн. виникло з виданням Шевченківським районним судом м. Києва рішення від 16.04.2010р. по справі №2-9344/10.

Оскільки. за даними Державного комітету статистики України за період квітень - вересень 2010 р. індекс споживчих цін в Україні не зростав, господарський суд дійшов висновку що підстави для стягнення з відповідача інфляційних збитків за період з 16.04.2010р. по 14.09.2010р. відсутні.

Вимоги по стягненню з відповідача пені також не підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарського зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Вказана норма є спеціальною в питанні визначення виду відповідальності у випадку користування грошових коштів без належних підстав.

Отже, законодавцем не передбачена відповідальність у вигляді пені за безпідставне одержання чи збереження чужих коштів, а передбачене нарахування процентів за користування ними.

Позивачем відповідні вимоги не заявлялися.

Визнання відповідачем позовних вимог в частині 7 296,08 грн. пені господарським судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на наведене, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В задоволення позову відмовити повністю.

рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.