Товариство з обмеженою відповідальністю "СТС Лабрадорит" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) (м. Бейрут, Ліванська Республіка) про розірвання договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит", який 09.10.2009р. посвідчено і зареєстровано в реєстрі №6366 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачу належала частка у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит" у розмірі 50% статутного капіталу, що підтверджується статутом ТОВ "Поліський Лабрадорит", в редакції, зареєстрованій Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області 25.12.2008 p., номер запису про державну реєстрацію 1 285 105 0007 000121. Відповідно до протоколу від 09.10.2009р. загальними зборами учасників ТОВ "Поліський Лабрадорит" прийнято рішення про зміну складу учасників (надання згоди на передачу частини частки позивача у розмірі 25% на користь відповідача, вхід відповідача до складу учасників ТОВ "Поліський Лабрадорит", затвердження нового розподілу часток учасників в статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит") та внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ "Поліський Лабрадорит". 09.10.2009 р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №6366 підписаний між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит" (далі - договір), за яким позивач продав відповідачу належну йому частину частки у розмірі 25% статутного капіталу. Позивач вказує, що незважаючи на те, що в п.2.1. договору передбачено, що позивач в момент його підписання отримав від відповідача вартість відчужуваної частки, - така оплата проведена не була. Зазначає, що у зв'язку з істотним порушенням договору за відповідачем безпідставно зареєстровано частку у розмірі 25% статутного капіталу ТОВ "Поліський Лабрадорит", яка насправді належить позивачу, і тому відповідачем порушені передбачені ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 167 ГК України корпоративні права позивача в управлінні справами ТОВ "Поліський Лабрадорит". Посилаючись на ч.2 ст. 651 ЦК України, позивач зазначає, що при укладенні договору розраховував отримати грошові кошти за відчужувану частку в статутному фонді 09.10.2009 р., але, враховуючи, що грошові кошти за договором не сплачені і відповідачем допущена прострочка оплати терміном більше ніж на рік, для позивача втрачена актуальність укладення вищезазначеного договору, несплата коштів за договором є істотним порушенням договору зі сторони відповідача, і тому, вимагає розірвати даний договір на підставі ст. 611, ст. 651 ЦК України.

Представники позивача в засіданні суду підтримали позовні вимоги повністю. Представники зазначили, що відповідач, як юридична особа та нерезидент, у разі здійснення розрахунків з позивачем у готівковій чи безготівковій формі, не може не мати доказів такої оплати. Проте, відповідачем таких доказів не надано, що свідчить про їх відсутність. Наголошують на тому, що зобов'язання за договором від 09.10.2009 р. відповідачем не виконано, тобто, істотно порушено умови договору між сторонами, що є однією з підстав для розірвання договору відповідно до ст. 611, ст. 651 ЦК України, просять позов задовольнити.

Відповідач під час розгляду справи заявляв клопотання про припинення провадження у справі (а.с.106), у задоволенні якого господарським судом було відмовлено, з підстав, викладених в ухвалі суду від 21.06.2011 р. (а.с.126-128).

В поясненнях відповідача по справі від 01.07.2011 р. (а.с.147-148) останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Вказує про те, що окрім укладення самого договору позивач вчинив цілий ряд додаткових дій, які свідчать про належне виконання сторонами договору, зокрема, позивач прийняв участь у загальних зборах учасників ТОВ "Поліський Лабрадорит", що відбулись 09.10.2009 р., якими був затверджений новий розподіл часток в Товаристві та затверджена нова редакція Статуту товариства. Зазначає, що відповідно до умов п.2.1. договору позивач отримав повністю від відповідача вартість відчужуваної частки в момент підписання договору. Відповідач вказує, що твердження позивача на те, що він, нібито, не отримував оплати за договором не відповідають дійсності та суперечать доказам, наявним в матеріалах справи. Вважає, що сам договір є первинним документом згідно чинного законодавства України, оскільки містить всі необхідні ознаки, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", при цьому, в цій статті не визначено вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними. Посилаючись на ст.1 вказаного Закону, відповідно до якої первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, відповідач стверджує, що таким чином, будь-які документи (у т.ч. договори) мають силу первинних документів. Вважає, що оскільки в договорі чітко зазначено про те, що позивач отримав кошти, в ньому зазначені, такий договір є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції. Стосовно "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 (z0040-05) ), то відповідно до п.2.6. вказаного Положення (z0040-05) саме позивач повинен був видати прибутковий касовий ордер та оприбуткувати кошти в касі. Порушення в даному випадку позивачем стандартів обігу грошових коштів жодним чином не може бути доказом порушення відповідачем умов договору. Наголошує, що станом на сьогоднішній день договір не може бути розірваний, оскільки він вже виконаний сторонами.

Представник відповідача в засіданні суду проти позовних вимог заперечив, вважає їх безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову. Представник наполягає на тому, що достатнім доказом здійснення оплати за відчужену частину частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит" є сам договір, підписаний сторонами.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.05.2011 р. (а.с.59-61) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський Лабрадорит" (смт.Володарськ-Волинський Житомирської області) та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича (м.Київ).

Третя особа - ТОВ "Поліський Лабрадорит" свого представника в судове засідання 01.07.2011р. не направила, хоча про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась належним чином. У письмових поясненнях за вих.№50 від 14.06.2011р. (а.с.90) ТОВ "Поліський Лабрадорит" зазначило про відсутність в нього відомостей про те, чи сплачував відповідач частку за договором, вимогу про розірвання якого заявлено продавцем у позові у зв'язку з несплатою частки. Вказує, що у випадку встановлення судом несплати відповідачем позивачу частини частки за договором, вимога про розірвання якого заявлена в позові, позов має бути задоволеним, а договір – розірваним.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. в судове засідання 01.07.2011р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. надав до справи письмові пояснення від 02.06.2011р. (а.с.88), в яких повідомив, що 09.10.2009 р. ним за реєстровим №6366 посвідчувався договір частини частки у статутному капіталі товариства "Поліський Лабрадорит", що укладався між позивачем та відповідачем у справі. Стверджує, що при посвідченні цього договору ним були дотримані всі вимоги законодавства щодо укладання та нотаріального посвідчення правочинів, в т.ч. було перевірено дієздатність та правоздатність сторін, їх дійсні наміри, тощо. Договір укладався за участі перекладача. Вказаний договір підписано після того як вони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору. Факт отримання ТОВ "СТС Лабрадорит" в момент підписання договору від юридичної особи за законодавством Лівану – компанії Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) (м. Бейрут, Ліванська Республіка) вартості відчужуваної частки нотаріус не може ні підтвердити, ні спростувати, оскільки встановлення саме такого факту не входить до визначеної законодавством компетенції нотаріуса при посвідченні правочину. У зазначених поясненнях нотаріус також просив здійснювати розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

У відповідності до пункту "д" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

09 жовтня 2009 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Лабрадорит" (продавець) та Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) (покупець) укладено договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі товариства "Поліський Лабрадорит" (а.с.14-20), згідно п.1.1. якого, продавець, що є власником частки у розмірі 50% статутного капіталу номінальною вартістю 9250,00 грн. (частка) Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Лабрадорит", передає у власність частину частки у розмірі 25 % статутного капіталу, що становить 4625,00 грн., покупцю, а покупець приймає у власність вищезазначену частину частки у розмірі 25% статутного капіталу, що становить 4625,00 грн., і сплачує за неї обумовлені кошти на умовах, у строки і в порядку, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відчуження частки покупцю здійснюється відповідно до рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства про надання дозволу на відчуження частки, що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів учасників товариства (п.1.4. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, право власності на частку переходить від продавця до покупця в момент підписання цього договору.

У зв'язку з продажем частки та зміною складу учасників товариства відповідні зміни вносяться в установчі документи товариства (п.1.5. договору).

Згідно п.1.3. покупець вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства, а також до покупця переходять всі права та обов'язки, що належали продавцю на момент укладення цього договору.

В пункті 2.1. договору зафіксовано, що вартість відчужуваної частки за цим договором за взаємною згодою сторін становить 4625,00 грн., яку продавець отримав повністю від покупця в момент підписання цього договору.

У відповідності до пунктів 6.1, 6.2. договору, цей договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та вважається виконаним після виконання сторонами усіх своїх зобов'язань відповідно до приписів положень цього договору.

09.10.2009р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Лабрадорит" прийнято рішення про зміну складу учасників ТОВ "Поліський Лабрадорит"; про передачу частини частки ТОВ "СТС Лабрадорит" на користь третьої особи компанії Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding); про вхід до складу учасників товариства компанії Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding); про затвердження нового розподілу часток учасників у статутному капіталі; про внесення змін до установчих документів товариства (а.с.11-13).

Відповідно, на виконання даного рішення загальних зборів, зареєстровано нову редакцію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Лабрадорит", в якій внесено зміни щодо учасників товариства та зазначено одним із учасників товариства компанію Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding).

Таким чином, зі сторони позивача зобов'язання за договором від 09.10.2009 р. виконані у повному обсязі.

Як уже зазначалось, мотивуючи позовну заяву, позивач вказував про невиконання відповідачем зобов'язання за договором від 09.10.2009 р., як це передбачено в п.2.1. договору, вважаючи таке невиконання істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання даного договору відповідно до ст.ст. 611, 651 ЦК України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість заявленого позову, господарський суд приймає до уваги наступне.

Зі змісту пункту 1.1. договору від 09.10.2009 р. вбачається, що сторони взяли на себе зобов'язання за цим договором відповідно до умов, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" щодо визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом встановлено: право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону (2709-15) , інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами. Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті. Правила цього Закону (2709-15) про визначення права, що підлягає застосуванню судом, поширюються на інші органи, які мають повноваження вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

Згідно ст. 33 Закону України "Про міжнародне приватне право", дійсність правочину, його тлумачення та правові наслідки недійсності правочину визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

У відповідності до ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У розділі VI вищеназваного Закону (2709-15) визначено "Колізійні норми щодо договірних зобов'язань", а саме, в ст.43 Закону передбачено вибір права за згодою сторін договору: сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ст.44 Закону, у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є, зокрема, продавець - за договором купівлі-продажу (п.1 ч.1 ст.44 Закону).

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми Закону (2709-15) та умови договору, укладеного сторонами у справі, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування у вирішенні спору між сторонами в даній справі чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, укладений між сторонами у справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу (частини частки у статутному капіталі товариства), до якого застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту ст. 538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст. 538 ЦК України).

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалось, сторони в п.2.1. обумовили, що вартість відчужуваної частини частки за цим договором за взаємною згодою сторін становить 4625,00 грн., яку продавець отримав повністю від покупця в момент підписання цього договору.

Відповідач вважає, що самого змісту даного пункту договору та підписання даного договору достатньо для підтвердження виконання покупцем за договором – відповідачем у справі – свого зобов'язання за договором з оплати переданої йому у власність частини частки статутного капіталу.

Проте, господарський суд не може погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (згідно ст. 599 ЦК України), підтвердження факту та належності виконання зобов'язання має важливе значення в разі виникнення спорів між сторонами, зокрема, і при вирішенні даної справи.

У даному випадку, з врахуванням умов договору, позивач розраховував та мав право розраховувати на те, що за відчужувану частину частки (25%) у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит" йому буде сплачено в момент підписання договору відповідну номінальну вартість цієї частки (4625,00 грн.). Проте, як свідчать матеріали справи, докази здійснення відповідачем оплати позивачу придбаної за договором частки статутного капіталу ТОВ "Поліський Лабрадорит" відсутні; факт отримання коштів за оспорюваним договором позивачем заперечується, а відповідачем не доведено.

Так, згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 ГПК України, яка визначає належність та допустимість доказів, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до загальних положень про розрахунки, визначених Цивільним кодексом України (435-15) , зокрема, ч.2 ст. 1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Слід зазначити, що зі змісту договору від 09.10.2009 р., зокрема, п.2.1. договору, неможливо визначити у якій формі сторони погодили здійснення розрахунку за договором. Проте, в будь-якому випадку, у відповідності до вимог чинного законодавства України (яким, як встановлено судом, слід керуватись у спірних правовідносинах), здійснення розрахунків між сторонами за договором, якщо б такий факт мав місце, повинно фіксуватись в документах, що беззаперечно засвідчували б факт сплати відповідачем позивачу визначеної суми коштів за договором.

Так, у відповідності до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є повне висвітлення (в т.ч. наявність всієї інформації щодо господарських операцій).

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "господарська операція" як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань. Отже, передача-отримання коштів за відчужене майно є господарською операцією.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи повинні мати назву документа, дату і місце його складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В розділі 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 (z0040-05) (із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору), визначено порядок оформлення касових операцій.

Зокрема, в п.3.1. названого Положення (z0040-05) зазначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 3.3. приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Представник відповідача в засіданні суду зазначав, що керівник відповідача Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) здійснив розрахунок з керівником позивача у повному розмірі готівкою.

Як вбачається з вищенаведених вимог Положення (z0040-05) , у випадку здійснення розрахунку готівкою, у відповідача залишились би відповідні докази, проте, жодних доказів на підтвердження даного факту відповідачем не надано.

Проведеного банком платіжного доручення в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, відповідачем також до справи не подано.

Разом з тим, як свідчить надана до справи позивачем довідка від 21.06.2010р., видана обслуговуючою товариство позивача банківською установою – АТ "ОТП Банк", на поточний рахунок на користь ТОВ "СТС Лабрадорит" кошти від компанії Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) за період з 09.10.2009р. по 20.06.2011 р. не надходили.

Таким чином, в безготівковому вигляді здійснення розрахунків за спірним договором відповідачем перед позивачем також не проводилось.

За таких обставин, за відсутності в матеріалах справи та неподання відповідачем відповідних платіжних документів, які у розумінні викладених норм чинного законодавства можуть вважатися належними та допустимими доказами проведення розрахунків сторонами, в господарського суду відсутні підстави вважати підтвердженим й факт виконання відповідачем взятих за договором від 09.10.2009 р. зобов'язань з оплати придбаної частини частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит". З огляду на викладене, підписання сторонами тексту договору, та положення п.2.1. договору, на яке посилається відповідач, самі по собі не можуть вважатися належним доказом передачі коштів.

Зважаючи на порушення відповідачем умов договору, позивач звертався з вимогою від 17.12.2010 р. до Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) про розірвання договору від 09.10.2009 р. у зв'язку з істотним порушенням умов договору зі сторони покупця, на підставі ст.ст. 611, 651 ЦК України (а.с.23-24, докази направлення від 22.12.2010 р. – а.с.25). При цьому, зі змісту вимоги вбачається, що належне виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача внаслідок тривалого його прострочення. Відповіді на дану вимогу позивач не отримав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору встановлено статтею 651 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини другої зазначеної статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У даному випадку, виходячи із суті укладеного сторонами договору (купівля-продаж), невиконання відповідачем як покупцем за договором зобов'язання з оплати переданої йому у власність частини частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит", є суттєвим порушенням договору відповідачем, оскільки внаслідок такого невиконання позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 651 ЦК України, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для розірвання в судовому порядку укладеного між ТОВ "СТС Лабрадорит" та Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Поліський Лабрадорит", який 09.10.2009р. посвідчено і зареєстровано в реєстрі за № 6366 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Згідно ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З огляду на наведене, позов ТОВ "СТС Лабрадорит" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 – 85 ГПК України (1798-12) , господарський суд

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТС Лабрадорит" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул. Котовського, 35, ідентифікаційний код 35031032) та Фіделіті Фо Мешінері Енд Еквіпмент Сал (холдинг) Fidelity for machinery and equipment sal (holding) (Ліванська Республіка, м.Бейрут, область Адліе Ейреа, вул. Машака, буд.Шамі (Beirut, Adlieh Area, Mechaka Street, Chami Building), зареєстроване 02 липня 2009 року в Спеціальному Реєстрі у відповідності до Декрету 45/83 під номером 1901507) договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський Лабрадорит", який 09.10.2009р. посвідчено і зареєстровано в реєстрі за №6366 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.