Суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про витребування з чужого незаконного володіння об’єкту розташованого за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Лутугина, загальною площею 3170,3 кв. м, до складу якого входять:

- будівля механічного цеху площею 367,8 кв. м;

- будівля АБК площею 767,6 кв. м;

- протипожежна насосна станція площею 70,9 кв. м;

- конвеєр 1 ср-70 інв. № 4022;

- склад сировини з залізничним тупіком площею 1458,2 кв. м;

- склад готової продукції;

- трансформаторна підстанція площею 72,4 кв. м;

- склад зв’язувальних матеріалів із насосною площею 289,4 кв. м;

- мали очисні споруди з приямком для твердого осадку площею 16,0 кв. м;

- артезіанська свердловина з насосною та баштою Рожновського площею 16,0 кв. м;

- конвеєр 2, що знаходиться між будівлею механічного цеху та складом готової продукції;

- димова труба з фундаментом;

- осадкова камера.

Перший відповідач –ЗАТ "ТЕНЕКО", явку повноважного представника у судове засідання вдруге не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду рекомендованою кореспонденцією.

Другим відповідачем суду надано письмовий відзив (а.с. 97-98) на позовну заяву, яким відповідач проти позову заперечив з зазначених у відзиві підстав.

Перший відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали не надав.

В судовому засіданні 30.06.2011 заявником суду надано копію з факсокопії заяви від 30.06.2011 № 10/103-11 про уточнення позовних вимог, у якій викладено вимогу про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів у справі об’єкту незавершеного будівництва загальною площею 3170,3 кв. м, до складу якого входять:

- будівля механічного цеху площею 367,8 кв. м;

- будівля АБК площею 767,6 кв. м;

- протипожежна насосна станція площею 70,9 кв. м;

- конвеєр 1 ср-70 інв. № 4022;

- склад сировини з залізничним тупіком площею 1458,2 кв. м;

- склад готової продукції;

- трансформаторна підстанція площею 72,4 кв. м;

- склад зв’язувальних матеріалів із насосною площею 289,4 кв. м;

- мали очисні споруди з приямком для твердого осадку площею 16,0 кв. м;

- артезіанська свердловина з насосною та баштою Рожновського площею 16,0 кв. м;

- конвеєр 2, що знаходиться між будівлею механічного цеху та складом готової продукції;

- димова труба з фундаментом;

- осадкова камера.

Вказана заява не може бути розглянута судом, оскільки є світлокопією, знятою з факсокопії заяви та не містить оригіналу підпису уповноваженої особи, а тому не може вважатися процесуальною дією сторони, за наслідками вчинення якої суд має прийняти відповідне процесуальне рішення.

В судовому засіданні 30.06.2011 позивачем суду надане письмове клопотання про залучення до участі у справі як третього відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Валдай", яке призначене ліквідатором ТОВ "Тенеко"відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 28.09.2010 у справі № Б-48/47-10.

Клопотання позивач обґрунтував тим, що на даний час обов’язки керівника першого відповідача покладені господарським судом Харківської області на ТОВ "Валдай", а тому вказана юридична особа повинна відповідати за позовом про витребування майна, що знаходиться на території першого відповідача.

Вказане клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки не обґрунтоване ані документально, ані нормативно (постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2010 у справі № Б-48/47-10 ліквідатором першого відповідача призначено ТОВ "Валдай"в особі директора вказаного підприємства –Мельник Миколи Максимовича, а не самої вказаної позивачем юридичної особи та, крім того, позивачем взагалі не доведено і не обгрунтовано, яким саме чином вказана юридична особа – ТОВ "Валдай", порушує права позивача як власника спірного майна (яким чином утримує у себе спірне майно).

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є право власності на об'єкт, розташований за адресою: вул. Лутугінська, м. Свердловськ Луганської області, назва якого згідно з робочим проектом: "Будівництво цеху з виробництва брикетів на АБЗ ДВАТ "Трест "Свердловськшахтобуд".

Як встановлено судом під час розгляду справи, 06.03.2000 між першим відповідачем та Дочірнім підприємством ТОВ ПКФ "Ремо" ІПК "Спецпромтехніка" укладений договір підряду на виконання робіт з будівництва цеху для виробництва брикетів у м.Свердловську Луганської області (а.с. 45-49) (далі за текстом –договір підряду).

Відповідно до п.4.1. договору підряду фінансування робіт здійснюється першим відповідачем - ЗАТ "Тенеко" (замовником), за рахунок бюджетних коштів, що направлені на створення робочих місць для працівників шахт, що ліквідуються. Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2002 №1954 (1954-2002-п) затверджено Порядок створення нових робочих місць для працевлаштування працівників, які вивільняються з вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств, що ліквідуються за рахунок коштів державного бюджету на реструктуризацію вугільної і торфодобувної промисловості.

На підставі вказаної постанови головою Луганської обласної державної адміністрації 13.08.2004 було видане розпорядження №589, яким Державну компанію "Луганськлегінвест" було визначено замовником із створення нових робочих місць та будівництва відповідних об'єктів і розпорядником державних коштів нижчого рівня, виділених на створення нових робочих місць на 2004 рік та наступні роки.

На підставі зазначених постанови та розпорядження до договору підряду від 06.03.2000 були внесені зміни та доповнення, а саме додатковою угодою від 07.12.2004 №4 встановлено, що перший відповідач передає повноваження замовника будівництва позивачеві, додатковими угодами від 10.01.2005 №5 та від 11.01.2005 № 6 визначено, що позивач є замовником будівництва, а ДП "ІПК Спецпромтехніка" –підрядником.

За умовами пунктів 1, 2 додаткової угоди від 11.01.2005 №6 фінансування робіт здійснюється замовником за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття згідно із програмою створення нових робочих місць для працевлаштування працівників вугільної промисловості.

Відповідно до додаткової угоди від 02.02.2006 №7 до договору підряду перший відповідач має право самостійно здійснювати оплату робіт, що виконані субпідрядними організаціями, за умови узгодження актів виконаних робіт за формою КБ-2 і КБ-3 із Генеральним підрядником.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 у справі № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн, залишеною без змін постановою судової колегії Вищого господарського суду України від 03.06.2008 у вказаній справі, відмовлено у задоволенні позову (зустрічного) Державної компанії "Луганськлегінвест" до Закритого акціонерного товариства "Тенеко", КП "Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", Свердловської міської ради Луганської області про визнання права власності за Верховною Радою України в особі ДК "Луганськлегінвест" на новостворений об'єкт нерухомості загальною площею 3 170,3 кв.м., розташований за адресою: м. Свердловськ Луганської області, вул. Лутугіна.

Як встановлено судами під час розгляду справи № 9/432пн (16/510пн) 8/421пн, будівництву спірного майна передувало укладення між Українською державною компанією по реконструкції підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" та ЗАТ "Тенеко" договору №99Д/00 від 02.03.2000 про сумісну діяльність, предметом якого є об'єднання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів для сумісної діяльності по будівництву та вводу в експлуатацію брикетної фабрики та асфальтно-бетонного заводу (АБЗ) м.Свердловськ з метою створення нових робочих місць, передбачених проектом ліквідації шахти "Майська" УДКР по розділу "Положення соціально-економічних наслідків ліквідації шахти".

В позовній заяві (а.с. 3, абзаци 5 та 6) заявник та позивач зазначають, що спірне майно станом на дату звернення з даним позовом закінчене будівництвом, проте до експлуатації не прийняте.

Право власності на спірне майно за позивачем не зареєстроване.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод; право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Заявник та позивач у позовній заяві зазначили підставою виникнення у позивача права власності на об’єкт нерухомості те, що останній є Замовником за договором підряду, за результатами виконання якого збудоване спірне майно, а також послалися на факт порушення права власності позивача на спірне майно відповідачами у справі .

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації . Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовий аналіз наведеної норми, свідчить, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, проте стосовно нерухомого майна, щодо якого законом чи договором передбачено прийняття його до експлуатації, встановлено, що право власності на нього виникає з моменту прийняття до експлуатації.

Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, визначені Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 (1243-2004-п) . Назване положення не встановлює будь-яких виключень із загального правила про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення.

В силу п.1 Порядку (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Як вбачається з матеріалів справи, до експлуатації спірне майно прийняте не було .

Відповідно до ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Отже, до державної реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що прийняті до експлуатації, не виникає. Якщо право власності на нерухоме майно підлягає державний реєстрації, право власності на таке новостворене майно виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того, Луганська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням №589 від 13.08.2004 (rlg589-04) визначила ДК "Луганськлегінвест" лише замовником із створення нових робочих місць та будівництва відповідних об'єктів і розпорядником державних коштів, як то дозволялося пунктом 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1954 (1954-2002-п) , де зазначено, що у разі необхідності облдержадміністрації визначають з прийняттям відповідного рішення організацію, на яку покладаються обов'язки та функції замовника із створення нових робочих місць. При цьому Луганська обласна державна адміністрація є засновником позивача –ДК "Луганськлегінвест", яка, у свою чергу, згідно п.п.4.3., 4.4 Статуту користується лише правом повного господарського відання щодо майна, наданого засновником.

З урахуванням викладеного вище заявником та позивачем не доведено наявності у позивача права власності на спірне майно .

Відповідно до приписів ст. 387 Цивільного кодексу України право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має тільки власник такого майна.

Позивач не є власником спірного майна, тому підстави для застосування ст. 387 Цивільного кодексу України відсутні.

Є помилковим і посилання позивача на ст. 876 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, оскільки положення вказаної норми не поширюються на спірні правовідносини.

Ст. 876 Цивільного кодексу України кореспондується не з частинами 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України (новостворене нерухоме майно), а з частиною 3 цієї норми (незавершене будівництво), якою встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Між тим, предметом спору у даній справі є право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, а не на незавершене будівництво.