за позовом : прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", код ЄДРПОУ 33126849 (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 5 984,18 грн

Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники:

прокурор: Муранова Л.А. - посвідчення № 51-2011 від 07.06.2011р.;

позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 02/555 від 05.05.11, ;

відповідача: ФОП ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2, виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 29.03.1996р.;

Прокурором Ленінського району м. Вінниці подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 5984,18 грн., з яких: 4387,03 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання; 1138,02 грн. - інфляційні втрати, 231,47 грн. - 3% річних, 227,66 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Ухвалою суду від 08.06.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 3/33/2011/5003 та призначено до розгляду на 21.06.2011 року.

Під час судового розгляду справи не застосовуються технічні засоби звукозапису в зв'язку з тим, що представниками сторін не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

21.06.2011р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, якою просить провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 4387,03 грн. припинити у зв'язку з його фактичною оплатою та зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення суми втрат від інфляції, 3% річних, пені, а саме: стягнути з відповідача 685,89 грн., з яких: 474,97 грн. - сума втрат від інфляції, 125,10 грн. - 3% річних, 58,82 грн. - пеня.

21.06.2011р. в судовому засіданні оголошено перерву на 23.06.2011р. у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів.

В судовому засіданні 23.06.11р. прокурор та представник позивача подали заяву № б/н від 23.06.2011р. в якій просять провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити у зв'язку з фактичною оплатою боргу та відмовились від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 58,82грн. Таким чином просять стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 600,07 грн., з яких: 474,97 грн.- сума втрат від інфляції, 125,10 грн. - 3% річних.

Дослідивши подану прокурором та представником позивача заяву № б/н від 23.06.2011р., суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України, як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідач в судовому засіданні 23.06.2011р. пояснила, що суму основного боргу погасила, однак з нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних не погоджується, мотивуючи тим, що рахунки на оплату позивачем виставлялись несвоєчасно.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено, що 01 січня 2010 року між комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (позивач, за договором постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 478.

Згідно п.1.1 договору постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п.3.2.6 договору споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору. Розрахунки проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2. договору споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов’язковим для сторін з моменту введення їх в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. договору).

Розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4. договору).

Згідно п. 6.5 договору по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-приймання виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого 1 примірник акту повернути постачальнику у 5-денний термін. Не отримання споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому договору.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором на постачання та споживання теплової енергії виконував належним чином та за період з 01.01.2010 року по квітень 2011 року включно надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 7611,54 грн., що стверджується актами здачі-приймання виконаних робіт з січня 2010р. по квітень 2011р.

При цьому, відповідач в порушення наведених вище умов договору № 478 від 01.01.2010р., провів часткові розрахунки за теплову енергію в сумі 4789,32 грн., наведене підтверджується квитанціями № 101093.67.1 від 03.09.2010р. на суму 755,92 грн., № 101407.924.1 від 29.09.10р. на суму 208,51 грн., № 16 від 27.04.2010р. на суму 671,12 грн., № 101407.749.5 від 22.09.2010р. на суму 530,84 грн., № 101093.121.1 від 06.12.2010р. на суму 598,01 грн., № 101093.911.1 від 29.03.11 в сумі 439,39 грн., № 101093.836.1 від 26.05.2011р. в сумі 798,97 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що станом на 01.05.2011р. заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору № 478 від 01.01.2010р. склала 2822,22 грн. (7611,54 грн. - 4789,32 грн. = 2822,22 грн.)

Разом з тим, на момент вирішення спору по суті відповідач повністю погасив свою заборгованість перед позивачем в розмірі 2822,22 грн., в підтвердження чого суду сторонами надано копії банківських виписок від 17.06.2011р. на загальну суму 2297,29 грн. та квитанції №101093.297.1 від 10.06.2011р. на суму 657,58 грн., № П123387 від 17.06.2011р. на суму 1316,69 грн. та № 9 від 17.06.2011р. на суму 980,60 грн.

Крім того, дослідивши первинні бухгалтерські документи, судом з"ясовано, що грошові кошти в розмірі 132,71 грн. (які були сплачені відповідачем згідно квитанції № П123387 від 17.06.2011р. на суму 1316,69 грн.) зараховані в рахунок оплати за теплопостачання в травні 2011р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Поміж з тим, в процесі розгляду справи прокурором та представником позивача подано заяву про припинення провадження у справі в частині основного боргу в сумі 4387,03 грн. у зв’язку з оплатою відповідачем вказаної суми.

Враховуючи те, що судом встановлено, що станом на 01.05.2011р. заборгованість позивача перед відповідачем згідно договору № 478 від 01.01.2010р. складала 2822,22 грн., в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1564,81 грн. основного боргу слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Разом з тим, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 2822,22 грн. основного боргу, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем після звернення з позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 (v_612800-94) "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В судовому засіданні 23.06.2011р. прокурором та представником позивача подано заяву, в якій, крім іншого, прокурор та позивач відмовляються від позову в частині стягнення пені.

Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст. 78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява прокурора та позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 58,82 грн. пені приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України прокурору та позивачу роз’яснені процесуальні наслідки їх дій.

Також судом розглянуто вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 474,97 грн. інфляційних втрат, 125,10 грн. 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою суду від 08.06.11р. відповідно до ст. 65 ГПК України, зобов'язано прокурора та позивача надати розгорнутий, обґрунтований розрахунок інфляційний втрат, 3 % річних із зазначенням періоду їх нарахування та письмові пояснення з приводу нарахування 3% річних та інфляційних за період з листопада 2007р. по травень 2011р., зважаючи на те, що договір на постачання та споживання теплової енергії укладено між сторонами 01.01.2010р.

Дослідивши наданий позивачем разом з заявою про зменшення позовних вимог № б/н та дати (вх. № 08-46/8395/11 від 21.06.2011р.) розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних судом виявлено, що зазначений розрахунок не обґрунтований, не відповідає заявленим в позовній заяві вимогам, чинному законодавству та умовам договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову є договір купівлі-продажу теплової енергії № 478 від 01.01.2010р., однак розрахунок 3% річних проведено за період з липня 2009р. по квітень 2011р., а інфляційних втрат - з вересня 2009р. по квітень 2011р., тобто останнім неправомірно включено періоди прострочення за межами дії договору.

Враховуючи вищевикладене, та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, в судовому засіданні 21.06.2011р. оголошено перерву до 23.06.2011р. та повторно зобов'язано прокурора та позивача виконати вимоги ухвали суду від 08.06.2011р. в частині надання доказів, в тому рахунку і обґрунтованого розрахунку інфляційних та 3% річних.

Однак прокурор та позивач не надали витребуваних судом доказів необхідних для розгляду даної вимоги по суті.

Витребування цих доказів було обумовлене вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представники позивача в судовому засіданні 23.06.2011р. не навели жодних поважних причин щодо невиконання вимог ухвали суду від 08.06.11р., не надали письмових пояснень з причин ненадання витребуваних судом документів та доказів, які б стверджували поважність причин невиконання вимог ухвал суду.

Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин суд вбачає, що прокурор та позивач без поважних причин не подали витребувані судом матеріали необхідні для вирішення спору, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до п.5 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Прокурором та позивачем не надано обґрунтування нарахованих ними сум за періоди які вони зазначили в розрахунку, періоди виникнення заборгованості не відповідають умовам договору, суми на які нараховуються інфляційні та річні не узгоджуються з актами здачі-приймання виконаних робіт та фактичною заборгованістю згідно договору, динаміка росту заборгованості та її погашення не відповідають умовам договору № 478 від 01.01.2010р.

Враховуючи те, що прокурор та позивач без поважних причин не виконали вимоги ухвали суду, не надали обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та річних, згідно пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК позов в частині стягнення 474,97 грн. інфляційних втрат, 125,10 грн. 3% річних слід залишити без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу на те що, залишення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню з цими вимогами до господарського суду в загальному порядку.

Зважаючи, що відповідачем погашено суму основного боргу в розмірі 2822,22 грн. після звернення прокурора з позовом до суду, судові витрати в цій частині слід покласти на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

23.06.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, п.п. 1-1, 4 ч.1 ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, -

1. В позові в частині стягнення 1564,81 грн. основного боргу відмовити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 2822,22 грн. основного боргу припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України - 48,10 грн. - державного мита та 111,30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Позов в частині стягнення 474,97 грн. інфляційних втрат, 125,10 грн. 3% річних відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишити без розгляду.