Господарський суд м.Києва у складі колегії суддів: Ягічева Н.І. (головуюча), судді Бойко Р.В., Літвінова М.Є., при секретарі судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою ОСОБА_1, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ

за участю Прокурора Голосіївського району міста Києва.

про: визнання недійсним рішення Наглядової ради, кредитного договору та додаткового договору

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явились.

від Відповідача-1 –не з’явились.

від Відповідача-2 - ОСОБА_2. (дов. №428/21-11 від 23.05.11р.);

від прокуратури – не з’явились.

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1, м. Київ ( далі –Позивач) звернувся до Господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" ( далі –Відповідач 1), м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк", м. Київ (далі –Відповідач 2) п ро визнання недійсними рішення Наглядової ради ВАТ "Мостобуд" № 04-10 від 26.02.2010 р., кредитного договору № 28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010 р. та додаткового договору № 1 від 17.03.2010 р. до кредитного договору № 28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010 р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Заяву на ім'я Голови правління ПАТ "Мостобуд" від 28.01.2011 р., Лист-відповідь № 87/1 від 24.02.2011 р., Протокол № 04-10 засідання Наглядової Ради ВАТ "Мостобуд" від 26.02.2010 р., паспортні дані, виписку про стан рахунку у цінних паперах № 006881.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.2 ст. 203, ч.1 ст. 215, ст. 241 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 55/65 від 18.03.2011 р., розгляд якої призначено на 08.04.2011 р.

18.03.2011 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

В судове засідання, призначене на 08.04.2011 р. з'явились представники позивача та відповідачів. Представник позивача надав в матеріали справи частину документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та пред’явив для огляду частину оригіналів документів, доданих до позовної заяви. Представник відповідача 2 надав суду для залучення до матеріалів справи відзив на позовну заяву. У зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі та неповним виконанням вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 22.04.2011 р.

22.04.2011 р. в судовому засіданні були присутні представники сторін. Представник відповідача 1 надав в матеріали справи документи на виконання вимог ухвали про відкладення розгляду справи від 08.04.2011 р. Представник відповідача 2 надав в матеріали справи додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, додаткові документи по справі, клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та про колегіальний розгляд справи. Представники позивача та відповідача 1 не заперечили проти задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи, проте представник відповідача 1 заперечив проти клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб. Судом було відкладено розгляд поданих клопотань до наступного судового засідання. За результатами розгляду справи в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.05.2011 р.

12.05.2011 р. через канцелярію від відповідача 2 надійшли письмові доповнення до відзиву, додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та про колегіальний розгляд справи.

Також, 12.05.2011 р. через канцелярію суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про залучення її до участі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні, 13.05.2011 р. були присутні представники сторін, які підтримали клопотання про колегіальний розгляд справи. Судом було оголошено про відкладення розгляду справи у зв’язку із вирішенням питання про колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 55/65 за позовом ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання недійсним рішення Наглядової Ради та кредитного Договору, колегіально у складі: Головуючий суддя: Ягічева Н.І., судді: Джарти В.В., Бойко Р.В.

Ухвалою від 16.05.2011 р. розгляд справи було призначено на 02.06.2011 р.

30.05.2011 р. через канцелярію суду надійшла заява Прокурора Голосіївського району міста Києва про вступ у справу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду міста Києва від 01.06.2011 р. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Ягічева Н.І., судді: Літвінова М.Є., Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 55/65 від 01.06.2011 р. розгляд справи було призначено на 02.06.2011 р. іншим складом колегії.

02.06.2011 р. через канцелярію суду від Позивача та Відповідача 1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 02.06.2011 р. з'явився представник Відповідача 2, який підтримав клопотання про залучення третіх осіб на стороні Відповідача та клопотання про вступ у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_3. Заслухавши пояснення представників Відповідача 2 судом було відмовлено у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб. За наслідками судового засідання судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.06.2011 р.

У судове засідання 23.06.2011р. з’явився представник Відповідача 1, визнав позовні вимоги у повному обсязі. Представник Позивача в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилене судом як необґрунтоване.

Відповідач 2, Прокурор в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлялись про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 (v1128800-93) та в п.11 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123 (v_123600-07) , таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

рішенням Наглядової ради ВАТ "Мостобуд"(Протокол №04-10 від 26.02.2010р.) було надано дозвіл ВАТ "Мостобуд"на отримання траншевої кредитної лінії в сумі 1 545 910 000,00 грн. в ПАТ "Родовід Банк" строком на три роки з відсотковою ставкою, що дорівнює вартості ресурсів цільового фінансування НБУ +4% маржі, для фінансування будівництва Подільського мостового переходу в м.Києві та автотранспортної магістралі через р.Дніпро в м.Запоріжжі.

На підставі вказаного рішення Наглядової ради 26.02.2010р. між ВАТ "Мостобуд" та ПАТ "Родовід Банк" був укладений кредитний договір №28.1/03-КЛТ-10 (надалі –Кредитний договір).

17.03.2010р. між сторонами був підписаний додатковий договір №1 (надалі - Додатковий договір) до зазначеного кредитного договору, за яким Позичальник – ВАТ "Мостобуд"отримав кредит (транш) строком до 26 лютого 2013 року, процентна ставка встановлена на рівні 23% річних.

ОСОБА_1, відповідно до Виписки про стан рахунку у цінних паперах №006881, є акціонером ПАТ "Мостобуд", який володіє однією акцією, вартістю 10,00 грн. Позивач вважає, що рішення наглядової ради ВАТ "Мостобуд"№04-10 від 26.02.2010 року, кредитний договір №28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010р. та додатковий договір №1 від 17.03.2010р. до кредитного договору №28.1/03-КЛТ-10 від 26.02.2010р., є недійсними, в зв’язку з чим звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відповідач 1 визнав позовні вимоги.

Відповідач 2 заперечив позовні вимоги, з підстав викладених у Відзиві на позовну заяву та поясненнях доданих до матеріалів справи.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідачів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Виходячи із змісту абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. № 3 (v0003700-78) , вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. З огляду на це, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976р. № 11 (v0011700-76) , предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з позовної заяви, спір у справі виник у зв’язку із оспоренням позивачем законності рішення Наглядової ради ВАТ "Мостобуд"від 26.02.2010 р., оформленого протоколом №04-10, і як наслідок, укладених на його виконання Кредитного договору та Додаткового договору №1. При цьому, підставами для визнання недійсним рішення Наглядової ради ВАТ "Мостобуд"від 26.02.2010 р., оформленого протоколом №04-10, на думку Позивача, є приписи абзацу 8 п. 9.21 Статуту ВАТ "Мостобуд", відповідно до якого до компетенції Наглядової ради ВАТ "Мостобуд"належить затвердження угод, а не надання дозволу на їх укладання.

Відповідно до ч.1 та ч.3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 9.2 Статуту ВАТ "Мостобуд" визначено, що управління Товариством здійснюється: Загальними зборами акціонерів-вищий орган Товариства, Наглядовою радою, Правлінням-виконавчим органом Товариства та Ревізійною комісією. Статтею 9 Статуту "Склад та компетенція органів управління Товариства та порядок прийняття ними рішень" визначена компетенція кожного з цих органів.

Відповідно до п. 9.18 Статуту ВАТ "Мостобуд" в Товаристві з числа акціонерів створюється Наглядова рада, яка представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів і в межах компетенції, визначеної цим статутом та чинним законодавством України. Наглядова рада контролює і регулює діяльність правління.

Згідно абзацу 8 п.9.21 Статуту ВАТ "Мостобуд"до компетенції Наглядової ради Товариства віднесено затвердження угод, укладених на суму, яка перевищує Статутний фонд Товариства. Останнім абзацом цього пункту до компетенції Наглядової ради Товариства віднесено також прийняття інших рішень, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що зміст наведених положень Статуту ВАТ "Мостобуд", який затверджено Загальними зборами акціонерів ВАТ "Мостобуд"Протокол №1/05 від 29.07.2005р., свідчить про наявність компетенції Наглядової ради Товариства як на затвердження угод, укладених на суму, яка перевищує Статутний фонд Товариства, так і на прийняття інших рішень, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

рішенням Наглядової ради Товариства від 26.02.2010 р., оформленим протоколом №04-10 надано дозвіл ВАТ "Мостобуд" на отримання траншевої кредитної лінії в сумі 1 545 910 000,00 грн. в АТ "Родовід Банк" строком на 3 роки з відсотковою ставкою, що дорівнює вартості цільового фінансування НБУ + 4% маржі, для фінансування будівництва Подільського мостового переходу в м. Києві та автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (пункт1), надано повноваження Заступнику Голови Правління з фінансових питань ОСОБА_4 на підписання кредитного договору, договорів застави майнових прав та інших необхідних документів з АТ "Родовід Банк" (пункт 3).

Отже, Наглядова рада Товариства визначила умови (відсоткову ставку) отримання кредиту, при дотриманні яких правочин може бути укладено уповноваженою особою.

Позивачем не наведено, а колегією суддів не встановлено суперечності рішення Наглядової ради Товариства від 26.02.2010 р., оформленого протоколом №04-10, положенням чинного законодавства України.

Наведене свідчить про хибне ототожнення Позивачем визначеної Статутом Товариства (абзаци 8, 43 п. 9.21) компетенції Наглядової ради, що у сукупності із відповідністю такого рішення положенням чинного законодавства України, виключає наявність підстав для визнання його недійсним.

Пунктом 2.3 рекомендації Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 р. №04-5/14 (v5_14600-07) господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління господарського товариства, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають законові, якщо судом не буде встановлено інше.

За таких обставин, твердження позивача про нелегітимність рішення Наглядової ради Товариства від 26.02.2010 р., оформленого протоколом №04-10, та непородження ним прав та обов’язків, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно з абз. 2 п. 9.44 Статуту Товариства до компетенції Правління Товариства належить виконання рішень Загальних зборів, Наглядової ради та Ревізійної комісії Товариства.

Таким чином, рішення Наглядової ради Товариства від 26.02.2010 р., оформлене протоколом №04-10, в т.ч. в частині умов (відсоткової ставки) отримання кредиту, є обов’язковим для виконання Правлінням, Головою правління та Заступником Голови Правління з фінансових питань ОСОБА_4, якій безпосередньо надані відповідні повноваження, а правочин, який укладається, не може суперечити встановленим обмеженням (умовам).

З наведеним рішення при укладанні Кредитного договору був обізнаний АТ "Родовід Банк", що підтверджується матеріалами справи, та не заперечується представниками відповідача.

Пунктом 9.45 Статуту Товариства Голова Правління Товариства не має права укладати угоди та здійснювати правочини на суму, яка перевищує Статутний фонд Товариства.

За змістом п. 6.2 Статуту Товариства розмір Статутного фонду становить 5 799 400 грн.

Спірним рішенням Наглядової ради Товариства надано дозвіл на укладання правочину на суму, що перевищує розмір Статутного капіталу Товариства, а положення укладеного Кредитного договору не суперечать визначеним рішенням Наглядової ради Товариства від 26.02.2010 р. обмеженням (в т.ч. розміру відсоткової ставки).

Згідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерним товариством є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 ст. 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Аналогічні права визначені ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Позивач є власником 1 (однієї) акції, що становить 0,0000017% Статутного капіталу Товариства, із матеріалів справи не вбачається, що Кредитний договір та Додатковий договір №1 могли бути укладеними не інакше, як за наявності волевиявлення позивача, що не дозволяє колегії суддів дійти висновку про наявність порушеного суб’єктивного права позивача на оспорювання правочинів, укладених Товариством.

Наведене згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним Кредитного договору та Додаткового договору №1.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладаються на Позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

1. Відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 23.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.06.2011р.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.