Суддя Попова І.А.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9910 грн. 43 коп. основного боргу за договором № 184-т від 01.11.2003 р., 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

В судовому засіданні, відкритому 30.05.2011 р., оголошувалася перерва до 22.06.2011 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 22.06.2011 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог вказує, що відповідно до умов договору № 184-т на постачання теплової енергії, укладеного з відповідачем 01.11.2003 р., свої зобов'язання перед відповідачем виконав та за період з листопада 2008 р. по 01.04.2011 р. надав теплову енергію на об’єкт, що належить відповідачу –магазин "Молодіжний"по вул. Комсомольській, 21 в м.Дніпрорудне, що є вбудовано-прибудованим до житлового будинку. Для виконання розрахунку кількості тепла на опалення приміщення ПП "ВКФ "Лад"позивачем залучено ТОВ "Запоріжпрімаресурс", що діяло на підставі ліцензії № 117328. Кожного місяця, згідно затвердженого тарифу споживачу нараховувалася абонентська плата за приєднане теплове навантаження –0,004508 гКал/год в розмірі 123,86 грн. Всього загальна вартість наданих послуг за період листопад 2008 р. –березень 2011 р. становить 9910 грн. 43 коп. Позивач вказує, що в листопаді 2008 р. відповідач мав намір відмовитися від послуг на отримання теплової енергії, але не виконав припис щодо проведення заходів на відключення і на теперішній час продовжує отримувати послуги з теплопостачання. Факт отримання теплової енергії підтверджується Актом обстеження системи опалення магазину "Молодіжний"від 18.12.2008 р., підписаним відповідачем. Відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманих послуг не виконуються, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 9910 грн. 43 коп. за період з листопада 2008 р. по березень 2011 р., яку позивач просить стягнути з підприємства "ВКФ "Лад". Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з грудня 2008 р. по березень 2011 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що у відповідача відсутні договірні відносини з КП "Дніпрорудненські теплові мережі". По-перше, відповідач не споживає послуги з постачання теплової енергії, оскільки відключив свої прилади від теплоспоживання, та не має заборгованості за вказані послуги з 11.11.2008 р., про що позивач був належним чином повідомлений листом від 11.11.2008 р. № 84. По-друге, відповідач вважає, що договір № 184-т від 01.11.2003 р., укладений з позивачем, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , з 01.01.2006 р. втратив чинність, як такий, що не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 12.07.2007 р. №560. Відповідач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості не є підтвердженою будь-якими доказами та розрахунками. По-третє, відповідач вважає, що оскільки через належне йому на праві власності приміщення проходять мережі централізованого опалення, належні позивачу, саме останній має виконати дії по їх ізолюванню, оскільки сам відповідач не потребує обігріву цих приміщень. При цьому, відповідач також вважає, що розрахунок теплового навантаження приміщення на даний час, оскільки воно зазнало змін, має виконати постачальник теплової енергії та згідно цього розрахунку проводити нарахування за фактично спожиту ним теплову енергію.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 01.11.2003 р. сторонами по справі укладено договір № 184-т на поставку теплової енергії, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в необхідних йому обсягах, а відповідач –оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором. Додатком до договору є дислокація об’єктів на які поставляється теплова енергія, розрахунок теплового навантаження, який узгоджувався сторонами впродовж 2003 –2008 років.

Спірні взаємовідносини сторін регулюються приписами Законів України "Про теплопостачання" (2633-15) , "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та Правилами користування тепловою енергією (1198-2007-п) .

В червні 2004 р. прийнято Закон України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , яким зобов'язано господарюючих суб’єктів привести у відповідність із ним договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом (1875-15) . Дослідивши умови договору № 184-т від 01.11.2003 р. суд не знаходить підставними доводи відповідача щодо втрати чинності цим договором. Статтею 26 зазначеного Закону визначені істотні умови, які є необхідними для даного виду договорів. Договір № 184-т містить усі передбачені ст. 26 Закону істотні умови, щодо яких сторони його досягли згоди. Відповідач у своїх запереченнях також не навів жодної умови, передбаченої ст. 26 Закону, щодо якої сторони не мають узгодження, внаслідок чого сторони не мають можливості виконувати його умови.

Також суд знаходить хибними доводи відповідача щодо припинення договору на постачання теплової енергії, оскільки підприємство в листопаді 2008 р. заявило теплопостачальній організації про відмову від отримання послуг у зв’язку з відключенням від теплопостачання.

Розділом 10 договору № 184-т встановлено, що договір укладено строком на 3 роки до 31.10.2006 р. У випадку, якщо за один місяць до припинення дії договору жодна із сторін не заявить про закінчення його дії, договір вважається продовженим на наступний термін. Оскільки у жовтні 2006 р. відповідач не заявив про відмову від отримання теплової енергії, договір № 184-т вважається продовженим до 31.10.2009 р., а з жовтня 2009 р. –на наступний термін. У встановленому законом порядку з підстав, передбачених статтею ст. 652 ЦК України, договір № 184-т від 01.11.2003 р. сторонами не розірвано.

Що стосується заяви відповідача від 11.11.2008 р. про відключення від теплопостачання в зв’язку з відсутністю потреби у тепловій енергії, суд зазначає, наступне:

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання"передбачено право споживача теплової енергії на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Наявні матеріали свідчать, що належне відповідачу приміщення по вул. Комсомольській, 21 в м. Дніпрорудне, в яке постачається позивачем теплова енергія, є вбудованим у житловий будинок, на який здійснюється централізоване постачання теплової енергії на опалення та гаряча вода. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11.2007 р. (z1320-07) внесено зміни до Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Зазначеним Порядком визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП. Відключення окремих об’єктів даним Порядком (z1320-07) не передбачено.

З листування сторін (наявного у справі) вбачається, що підприємство "Лад"у листопаді 2008 року заявило про відмову від отримання теплової енергії. Теплопостачальна організація сповістила відповідача про необхідність вчинення певних дій, направлених на відключення приміщення від мереж централізованого опалення, зокрема, ізолювання стояків опалення теплоізолюючим матеріалом. Такі дії відповідачем не виконані, оскільки останній вважає, що такі дії має виконати теплопостачальна організація. Суд знаходить доводи відповідача хибними, внаслідок наступного:

Відповідно до п. 24 Правил користування тепловою електроенергією (1198-2007-п) у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору . У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок. Пунктом 40 Правил (1198-2007-п) передбачений обов’язок споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії, повідомити про своє бажання щодо припинення споживання теплої енергії відповідно до договору.

Відповідно до п. 3.2.8 договору № 184-т споживач зобов’язаний вчинити дії щодо отримання ліцензійного розрахунку максимального теплового навантаження приміщення та здійснити, за бажанням, зменшення теплового навантаження. Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час відбулося не відключення приміщення відповідача від централізованого теплопостачання, а зменшення максимального теплового навантаження. При цьому, відповідні розрахунки згідно Правил користування тепловою енергією (1198-2007-п) споживач не надав. Зміни в договір № 184-т в установленому законодавством та договором порядку щодо зменшення теплового навантаження сторони не вносили. Зміна параметрів максимального теплового навантаження без відповідних розрахунків та внесення змін до договору в односторонньому порядку не відповідає приписам Правил користування тепловою енергією (1198-2007-п) . Що стосується акта від 18.12.2008 р., то ним зафіксовані лише певні зміни (переобладнання) системи теплоспоживання, виконані споживачем без дозволу, але зазначеним актом не визначались зміни максимального теплового навантаження (розрахунок), що, як вже зазначалось, є обов’язком споживача.

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору в узгоджені строки та в узгоджених розмірах не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним склалася заборгованість за період листопад 2008 р. –березень 2011 р. в сумі 9910 грн. 43 коп. У відповідності до ст. 526 ЦК України та ст.. 193 ГК України (436-15) зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати боргу перед позивачем, суд вважає, що вимоги про стягнення 9910 грн. 43 коп. основного боргу за період листопад 2008 р. –березень 2011 р. за договором № 184-т від 01.11.2003 р. обґрунтовані, підтверджені доданими рахунками та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки встановлено, що відповідач прострочив виконання грошових зобов’язань по оплаті отриманої теплової енергії, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1348 грн. 12 коп., нарахованих за період з грудня 2008 р. по березень 2011 р. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України та ст.. 526 ЦК України (435-15) , керуючись ст. ст. 49, 82- 84 ГПК України, суд

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Лад"(71630, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 21, ЄДРПОУ 13634097) на користь Комунального підприємства "Дніпрорудненські теплові мережі"(71630, Запорізька область, м.Дніпрорудне, вул. Комсомольська, 11, ЄДРПОУ 32597943) 9910 грн. 43 коп. основного боргу, 1348 грн. 12 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 348 грн. 59 коп. судових витрат. Видати наказ.

рішення підписано 30 червня 2011 року.