Суддя господарського суду Львівської області О.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Закритого акціонерного товариства "ІРОКС", м. Львів,

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., ухвали Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання № 2804 та визнати недійсним Договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність у матеріалах справи);

від третьої особи: ОСОБА_2 –приватний підприємець.

Сторонам роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Закритим акціонерним товариством "ІРОКС" до відповідача Львівської міської ради про скасування ухвали Львівської міської ради 1-ї сесії 5-го скликання №40 "Про погодження гр. ОСОБА_2 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1".

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 08.09.2009 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 18.09.09 р.

Ухвалою від 18.09.09р. суд вжив заходів забезпечення позову та заборонив Львівській міській раді вчиняти будь-які дії, які направленні на затвердження проекту відведення земельної ділянки, передачу земельної ділянки в користування, оренду або відчуження земельної ділянки та вчинення будь-яких інших дій по земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_1.

17.03.10 р. позивачем на адресу суду подано клопотання про призначення по справі експертизи.

У судовому засіданні 17.03.10 р. сторони явку повноважних представників забезпечили та подали питання які необхідно поставити перед експертом..

Ухвалою від 17.03.2010 року суд зупинив провадження у справі та призначив будівельну експертизу.

Подальший хід розгляду справи, підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представниками сторін було надано пояснення по суті спору, а також пояснення щодо підсудності даного спору господарському суду. Зокрема представник відповідача 1 в усних поясненнях зазначила, що позовна вимога в частині скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р. підсудня адміністративним судам, оскільки виносячи дану ухвалу Львівська міська рада діяла як суб’єкт владних повноважень. Решту позовних вимог, представник вважає підсудніми господарським судам, однак зазначила, що заявлені позивачем позовні вимоги є взаємопов’язаними, і розгляд позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №2804 та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р. е неможливим без розгляду позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., оскільки Ухвала №2804 прийнята на підставі ухвали № 40.

Представники позивача в усних поясненнях зазначили, що розгляд позовних вимог в частині скасування ухвали Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання №2804 та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р. можливо розглядати без попереднього розгляду позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., оскільки фактично права позивача не порушені ухвалою № 40 від 22.06.2006р.

В судовому засіданні 04.05.11р. розгляд справи було відкладено на 12.05.11р.

В судовому засіданні 12.05.11р. оголошувалась перерва до 18.05.11р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 18.05.11р. за клопотанням сторін оголошувалась перерва до 31.05.11р. для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом. Також сторонами було подано заяву про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України.

В судове засідання 31.05.11р. з’явилися представники сторін, мирової угоди на затвердження суду не подали, оскільки позивач відмовився укладати мирову угоду.

Сторонами було надано пояснення по суті предмету спору.

В процесі дачі пояснень по суті спору, сторони дійшли попередньої згоди щодо можливості укладення мирової угоди по справі.

За усним клопотання представників сторін, в судовому засідання була оголошена перерва до 09.06.11р. для укладення мирової угоди по справі.

В судовому засіданні 09.06.11р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін до 21.06.11р.

В судове засідання 21.06.11р. з’явилися представники відповідачів, надали суду проект мирової угоди який не був підписаний сторонами, та пояснили, що позивач відмовився укладати морову угоду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

За таких обставин, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи 22.06.2006р. Львівська міська рада на 1-ій сесії 5-го скликання прийняла ухвалу № 40 якою погодила гр.ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки та надала дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для передачі в оренду.

Згідно даної ухвали,ОСОБА_2 погодив місце розташування земельної ділянки та отримав дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0325 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки у межах червоних ліній для обслуговування споруди.

09.07.09р. Львівська міська рада на 14-й сесії 5-го скликання прийняла ухвалу № 2804, згідно якої підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку пл. 0,0325 га. у межах червоних ліній без права капітального будівництва на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки для обслуговування торгово-офісних приміщень, перевівши дану земельну ділянку із земель, що не дані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання-землі комерції.

22.09.09р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі за умовами якого, орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Львів,АДРЕСА_1 для обслуговування торгово –офісних приміщень.

06.04.1998р. ЗАТ "ІРОКС" уклало з ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" договір купівлі продажу, згідно якого ЗАТ "ІРОКС"стало власником будівлі побутового корпусу за адресою:АДРЕСА_1.

07.09.2000р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було видано реєстраційне посвідчення серії КММ №010267 про право власності за ЗАТ "ІРОКС"об’єкта нерухомості по АДРЕСА_1 (а.с. 21).

08.08.2000р. на виконання рішення Львівської міської адміністрації №370 від 07.05.1993р. позивач та ВАТ "Львівський завод автонавантажувач"встановили та узгодили межі землекористування на місцевості, а саме визначили межі санітарної зони строни А-Б в розмірі 3,8 м., що підтверджується відповідним актом (а.с. 75,76).

13.05.2002р. ВАТ "Львівський завод автонавантажувач"звернувся до Департаменту землеустрою та планування забудови м.Львова з листом за №466/20, яким повідомив,що не заперечує щодо вилучення з його користування земельної ділянки площею 753,51 м.кв., яка знаходиться під будівлею АДРЕСА_1, яка була відчужена ЗАТ "Ірокс"(а.с.22)

Позивач вважає, що відповідач 1 оспорюваною ухвалою № 40 від 22.06.2006р. безпідставно та незаконно надав громадянину ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, до якої частково входить земельна ділянка, яка є санітарною зоною об’єкту нерухомості –будинку АДРЕСА_1, а саме 3,8 м. санітарної зони по стороні А-Б, який належить позивачу на праві власності з 06.04.1998р.

Також позивач вважає, що ухвала Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання № 2804, яка прийнята на підставі оспорюваної ухвали №40 від 22.06.2006р. та Договір оренди землі, між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р., який укладений на підставі ухвали №2804 від 09.07.09р. про затвердження ФОП ОСОБА_2 проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 порушують його права та інтереси, а тому звернувся до суду з позовом про скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., ухвали Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання № 2804 та визнання недійсним Договору оренди землі між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно позовних вимог, позивач просить суд скасувати ухвалу Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., ухвалу Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання № 2804 та визнати недійсним Договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р.

Щодо позовних вимог про скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., якою громадянину ОСОБА_2 було погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, суд зазначає наступне. рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 (v010p710-10) у справі № 1-6/2010 "За конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України"встановлено наступне:

–положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень;

–положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень;

–положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

В даному випадку позивач просить суд скасувати ухвалу Львівської міської ради, як суб’єкта владних повноважень.

Пунктом 6 ч.1 статті 12 ГПК України, в редакції від 18.02.2010р. передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

З системного аналізу наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та рішення Конституційного Суду України, як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні наділеного правом офіційного тлумачення Конституції (254к/96-ВР) та законів України, вбачається що даний спір в частині позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., якою громадянину ОСОБА_2 було погоджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, підвідомчий адміністративним судам, а не господарським.

Пунктом 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на викладені обставини, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р.

Щодо позовних вимог позивача про скасування ухвали Львівської міської ради 14-ої сесії 5-го скликання № 2804 суд зазначає наступне.

09.07.09р. Львівська міська рада на 14-й сесії 5-го скликання прийняла ухвалу № 2804, згідно якої підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку пл. 0,0325 га. у межах червоних ліній без права капітального будівництва на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки для обслуговування торгово-офісних приміщень, перевівши дану земельну ділянку із земель, що не дані у власність або користування, до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання-землі комерції.

06.04.1998р. ЗАТ "ІРОКС" уклало з ВАТ "Львівський завод Автонавантажувач" договір купівлі продажу, згідно якого ЗАТ "ІРОКС"стало власником будівлі побутового корпусу за адресою:АДРЕСА_1.

07.09.2000р. Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було видано реєстраційне посвідчення серії КММ №010267 про право власності за ЗАТ "ІРОКС"об’єкта нерухомості по АДРЕСА_1 (а.с. 21).

08.08.2000р. на виконання рішення Львівської міської адміністрації №370 від 07.05.1993р. позивач та ВАТ "Львівський завод автонавантажувач"встановили та узгодили межі землекористування на місцевості, а саме визначили межі санітарної зони строни А-Б в розмірі 3,8 м., що підтверджується відповідним актом (а.с. 75,76).

За приписом ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частку може переходити на підставі цивільно-правових узгоджень, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають.

Зокрема відповідно до ч.1 та п. б ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Тобто, планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків та споруд власниками або користувачами, здійснюється з врахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків, споруд. Отже, погодження меж земельної ділянки з суміжними землевласниками чи землекористувачами а також з власниками будівель та споруд розташованих на суміжних земельних ділянка є найважливішою стадією кадастрових зйомок.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 2 ФОП ОСОБА_2 при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 у м.Львові, не погоджував межі даної земельної ділянки, яка в подальшому була надана йому в оренду, з ЗАТ "Ірокс", яке являється власником нерухомого майна на суміжній ділянці.

Відповідачі стверджують, що ОСОБА_2 погодив межі орендованої ним земельної ділянки з ВАТ "Львівський завод автонавантажувач", оскільки, згідно довідки про правовий статус земельної ділянки Львівського міського управління земельних ресурсів від26.02.2004р. №40/147/01-15, дана земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні ВАТ "Львівський завод автонавантажувач".

Однак, суд звертає увагу, що з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, судом призначалася по справі судова будівельно-технічна експертиза. Згідно висновку експертизи від 16.03.11р. №2431 встановлено, що відповідно до плану земельної ділянки для попереднього погодження місця розташування, відстань від межі земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 до нежитлового будинку ЗАТ "ІРОКС"становить від 1,5 до 2 м, а відтак надання в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Львові частково перешкоджає ЗАТ "Ірокс"користуватися належною їм будівлею по АДРЕСА_1, а саме влаштувати під’їзд для автомобільного транспорту, шириною 3-3,5 м, до бокового фасаду будинку, де розташований єдиний вхід до будинку.

Таким чином, ухвала Львівської міської ради на 14-й сесії 5-го скликання від 09.07.09р № 2804 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі, укладеного між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р.

Відповідно до ст. 648. Цивільного кодексу України (435-15) , зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину,зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

22.09.09р. між Львівською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі за умовами якого, орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Львів,АДРЕСА_1 для обслуговування торгово –офісних приміщень.

Яке вбачається з змісту договору, він укладений між відповідача на підставі ухвали Львівської міської ради на 14-й сесії 5-го скликання від 09.07.09р № 2804, згідно якої підприємцю ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку пл. 0,0325 га. у межах червоних ліній без права капітального будівництва на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 3 роки.

Враховуючи, що ухвала Львівської міської ради від 09.07.09р № 2804 судом скасована, суд прийшов до висновку, що договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 від 22.09.09р. слід визнати недійсним, оскільки він суперечить Цивільному кодексу України (435-15) .

Судові витрати покласти на відповідачів, а саме:

- стягнути з Львівської міської ради 85,00 грн. державного мита та 168,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення;

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 85,00 грн. державного мита та 168,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в суді чи в господарському суді.

Оскільки, суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р., поверненню підлягає державне мито в сумі 85,00 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне видати ЗАТ "Ірокс" довідку на повернення державного мита в сумі 85,00 грн. сплаченого згідно платіжного доручення № 1145 від 01.09.2009 року .

Зняти заходи забезпечення накладені ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2009 року .

Керуючись рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 (v010p710-10) , ст. 120, 123, 198 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 648ЦК України,, ст. ст. 12, 13, 28, 33, 43, 44, 48, 49, 80, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Скасувати ухвалу Львівської міської ради від 09.07.09р № 2804, про затвердження ФОП ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 22.09.09р. між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_2 за умовами якого, орендодавець надав а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Львів,АДРЕСА_1 для обслуговування торгово –офісних приміщень.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування ухвали Львівської міської ради № 40 від 22.06.2006 р..

5. Стягнути з Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) м.Львів,пл.Ринок 1 85,00 грн. державного мита та 168,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення.

6. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (свід. Про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 15.12.2005 року) прож. АДРЕСА_2 - 85,00 грн. державного мита та 168,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

7. Видати ЗАТ "Ірокс" (код ЄДРПОУ 23958651) м.Львів, вул.Буйка, 7 довідку на повернення державного мита в сумі 85,00 грн. сплаченого згідно платіжного доручення № 1145 від 01.09.2009 року .

8.Зняти заходи забезпечення накладені ухвалою господарського суду Львівської області від 18.09.2009 року .

9. рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.11р.