за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк

про стягнення 73 614,72 грн.

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Стаханівська збагачувальна фабрика" м. Стаханов

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2– за довіреностями

Від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 – за довіреностями

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м. Київ, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк, 73 614,72 грн. неправомірно списаних платежів з особового рахунку позивача № 9137171.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- укладення відповідачем та ЗАТ "ТЕК "Енерготранс", правонаступником якого є позивач, договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № Е-030038 від 28.12.2006р. (далі – договір № Е-030038);

- укладення позивачем та ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" договору № Е-16/04-07 – з транспортного експедирування від 16.04.2007р.;

- списання відповідачем 4 та 5 липня 2010р. з особового рахунку позивача № 9137171 плати за користування вагонами в сумі 73 614,72 грн. за кодом "183/401 – добір плати за користування вагонами за актом перевірки комерційним ревізором відповідача";

- неприкладення до накопичувальних карток розрахунків комерційного ревізора та акта загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів з вини вантажовласника на місцях загального користування ст. Стаханов в травні місяці;

- відсутність гарантій щодо оплати даних платежів;

- непідписання вантажовласником та власником під’їзної колії накопичувальних карток ф.ФДУ-92 № 02070957 та № 05070963;

- акти загальної форми ГУ-23 від 02.07.2010р. № 15 та від 05.07.10р. № 16, які оформлені з порушенням підпунктів 4,5 п. 60 та підпунктів 3,4 п. 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. № 147-Ц (далі – Інструкція № 147-Ц);

- вказання в накопичувальних картках неіснуючого коду вантажовласника і відсутність на цих картках відмітки про складання актів ф. ГУ-23 №№ 15, 16;

- згідно відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 за травень, відповідна плата за згадані там вагони оплачені позивачем повністю; позивач не надав суду інших документів, які б підтверджували додаткову відповідальність власника під’їзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс";

- ст. 124 Конституції України;

- ст.ст. 258, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- ст.ст. 193, 199, 343 Господарського кодексу України (далі – ГК).

Крім того, позивач заявив, що є правонаступником ЗАТ "ТЕК "Енерготранс".

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: при вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею слід керуватися Законами "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) ; ст.ст. 908-928 ЦК; ст.ст. 306-315 ГК; Статутом залізниць України (457-98-п) та Правилами розрахунків за перевезення вантажів; у зв’язку з відмовою вантажовласника від підписання накопичувальних карток були складені акти загальної форми № 15 від 02.07.2010р. та № 16 від 05.07.2010р.; оскільки вантажовласник відмовився підписати накопичувальні картки, про що складено акти загальної форми, відповідач списав з позивача 73 614,72 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивач пропустив шестимісячний строк позовної давності.

Ухвалою від 12.04.2011р. суд з власної ініціативи залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика" м. Теплогірськ.

Третя особа пояснила суду, що: позивач дійсно надає їй послуги пов’язані з організацією перевезення; погоджується про не підписання нею ні власником під’їзної колії накопичувальних карток ф. ФДУ-92 № 02070957 та № 05070963; оформлення вищезгаданих накопичувальних карток проведено з порушенням Інструкції по веденню станційної та комерційної звітності; залізниця не склала акт загальної форми.

Суд не приймає до уваги вимоги позивача викладені у заяві № 277/1 від 23.05.2011р. оскільки заявлені після початку розгляду справи (ст. 22 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідач (залізниця) та закрите акціонерне товариство "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" (Експедитор) уклали договір № Е-030038 згідно якого – предметом його є проведення Експедитором розрахунків з Залізницею за надані послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам вантажоодержувачам (далі – вантажовласникам). Умовами цього договору було також встановлено, що:

- цим договором передбачаються умови оплати Експедитором вартості послуг Залізниці наданих вантажовласником при здійсненні експортно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг за договірними тарифами (п. 1.3);

- передбачаємі обсяги перевезень становлять 1 458 000 грн. на місяць (п. 1.4);

- Залізниця зобов’язалась для проведення розрахунків і обліку сплачених сум відкрити для Експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9100386, 9200382, 9300387, 9400383, 9500388, 9600384 (п. 2.1.3);

- Експедитор зобов’язався здійснювати оплату тарифу та додаткових послуг наданих Залізницею вантажовласникам ... (п. 2.2.1);

- Експедитор зобов’язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та інші транспортні послуги на умовах цього договору шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення на рахунок Залізниці № 260360300019 в Донецькій філії АБ "Експрес-Банк" ...; одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Експедитора (п. 2.2.5);

- договір укладено сторонами до 31.12.2007р. (п. 7.4).

У подальшому ЗАТ "ТЕК "Енерготранс", позивач і відповідач вносили зміни у деякі пункти договору у т.ч. і щодо строку його дії – додатковою угодою № 15 від 29.12.2009р. строк дії договору № Е-0330038 був пролонгований до 31.12.2010р.

ЗАТ "ТЕК "Енерготранс" та ТОВ "Вугілля-Південь" уклали договір № Е-16/04/07-3 транспортного експедирування від 16.04.2007р. (далі – договір № Е-16/04/07-3) згідно якого експедитор (ЗАТ "ТЕК "Енерготранс") за плату і рахунок клієнта (ТОВ "Вугілля-Південь") зобов’язався організувати у відповідності з заявками клієнта виконання транспортно-експедиторських послуг пов’язаних з перевезенням вантажів як в вагонах парка УЗ, так і у власному рухомому складі... (п. 1.1). Пунктом 6.1 цього договору було встановлено що він діє по 31.12.2007р. і є пролонгованим при певних умовах.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі – Закон "Про держреєстрацію") встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам в результаті злиття, приєднання поділу, перетворення (реорганізації або в результаті ліквідації). Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридична особа є такою що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Позивач не надав суду доказів того, в Єдиний державний реєстр внесено запис про припинення юридичної особи закрите акціонерне товариство "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" м. Київ та товариства з обмеженою відповідальністю "Вугілля-Південь". Згідно Закону "Про держреєстрацію" (755-15) доступ до даних Єдиного державного реєстру вільний. Тобто, позивач не скористався даними цього реєстру і не надав суду відповідних витягів з Єдиного державного реєстру. Тому суд дійшов висновку, що правонаступництво позивача по відношенню до ЗАТ" ТЕК "Енерготранс" не доведено. Не доведено правонаступництво сторін і за договором № Е-16/04/07-3 від 16.04.2007р.

Абзацем 2-м п. 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 (z0864-00) (далі – Правила розрахунків) встановлено, що згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. У відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК, за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідно сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Списати грошові кошти з рахунку клієнта банк може лише за його розпорядженням (ч. 1 ст. 1071 ЦК). Таким чином, якщо платник перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг у порядку передоплати (п. 2.5 Правил розрахунків (z0864-00) ), то ці кошти з моменту їх зарахування на цей рахунок вже не є власністю платника, а є власністю залізниці, яка вправі видавати банку розпорядження про списання цих коштів. Позивач не навів суду доказів того, що відповідач або за його розпорядженням банк списали з будь-якого рахунку позивача, відкритого саме ним, будь-які кошти.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків (z0864-00) встановлено, що: розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника ...; облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу. Сторони 25.05.2009р. уклали додаткову угоду № 9 до договору № Е-033038 у якій в т.ч. зазначали, що:

- у міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами і т.і. на підставі відповідних документів (п.3.2);

- у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів експедитора залізниця вносить відповідні зміни до його особового рахунку (п. 4.1). Таким чином, якщо позивач вважає, що відповідач неправильно відображає в особовому рахунку використання коштів експедитора, він вправі вимагати від відповідача внести зміни до особового рахунку, а не вимагати від залізниці сплатити кошти, як частину сплаченої ним самим (позивачем) передоплати. Тобто, суд дійшов висновку, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав (ст. 20 ГК, 2-й абз. Ч. 2 ст. 16 ЦК).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивач необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 1066, 1071 Цивільного кодексу України, ст. 62 Статуту залізниць України (457-98-п) та керуючись ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

Позивачу у позові відмовити.

В судовому засіданні 21.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2011р.