Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору перевезення № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 р. позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Республіка Білорусь (м.Мінськ, ПО «МТЗ») -Україна (м.Київ, вул.1 Травня,1-А) на семи автопоїздах: 15955КМ/14802КХ, АІ2537АО/АІ8021ХХ, АІ3657АО/20435КХ, АІ2561АР/АІ9014ХХ, 9004ВС/16200КХ, 11821 КМ/13035КХ, 11822КМ/13091КХ. Проте відповідачем в порушення умов договору не було дотримано строків простою транспортного засобу під митною очисткою і розвантаженням, внаслідок чого позивачу було завдано збитків на загальну суму 362 635,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн., завдану внаслідок неналежного виконання останнім умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.02.2011 р.

09.02.11 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує виходячи з наступного. Підставою вимоги про відшкодування збитків є невиконання відповідачем умов договору перевезення вантажу № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 р., відповідач зазначає, що станом на 17.12.09 вантаж не було доставлено за призначенням, отже позивач свої зобов'язання по договору перевезення не виконав, і тому не мав законних підстав заявляти ті ж самі автомобілі на виконання умов іншого договору перевезення № 915 від 17.12.09 р. Крім того, відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 57/35 між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав. Крім того, відповідач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору s Cargo LLP».

В судове засідання 20.02.11 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідач заявив клопотання про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду справи, вказані клопотання були судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 03.03.2011 р.

В судове засідання 03.03.2011 р. представники сторін з'явились, надали додаткові документи, розгляд справи було відкладено на 31.03.2011 р.

В судове засідання 31.03.11 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, в ході яких представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 14.04.11.

07.04.11 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, що були залучені судом до матеріалів спору.

В судовому засіданні від 14.04.2011 р. було оголошено перерву до 22.04.2011 р.

В судовому засіданні від 22.04.2011 р. представники сторін надали клопотання про продовження строку вирішення справи, судом було оголошено перерву до 28.04.2011 р.

В судових засіданнях від 28.04.2011 р., 13.05.2011 р., 02.06.2011 р. оголошувались перерви.

В судовому засіданні від 17.06.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

20.07.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (замовник, відповідач) було укладено договір №ДГ-0020-392/09 (надалі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити провізну плату за надані перевізником транспортні послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення, що подаються замовником.

Пунктом 2.1.1. договору визначено інформацію, яку повинна містити заявка на перевезення.

Із змісту пункт 2.2. Договору вбачається, що прийняття перевізником заявки замовника свідчить про згоду перевізника здійснити перевезення вантажу на умовах, викладених у заявці.

Відповідно до п. 4.1.5. та 4.1.6. договору замовник зобов'язаний здійснити власними силами й засобами завантаження вантажу на транспортний засіб перевізника у місці відправлення та розвантаження у місці призначення. Забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу, як перед завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою (міжнародні перевезення) - не більше 48 (сорока восьми) годин, за виключенням вихідних і святкових днів.

Пунктом 4.1.8. договору погоджено, що замовник зобов'язаний забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин.

Згідно із п. 5.3. договору сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється замовником на підставі рахунка-фактури, акту виконаних робіт та CMR. Підставою для виставлення рахунка-фактури є підписання акту виконаних робіт.

На підставі договору сторонами було складено та підписано заявку на надання транспортних послуг (заявка) за маршрутом Білорусія, м. Мінськ -Україна, м. Київ.

Відповідно до умов заявки нормативний простій на завантаження та замитнення становить 48 годин.

16.12.2009 року всі транспортні засоби прибули у митницю призначення, що підтверджується відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних та було встановлено Київським апеляційним господарським судом 04.10.2010 р. у справі №23/133.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та заявки позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Республіка Білорусь

(Мнськ, ПО «МТЗ»-Україна (м. Київ, вул.1 Травня,1-А) на семи автопоїздах: 15955КМ/14802КХ,АІ2537АО/АІ8021ХХ, АІ3657АО/20435КХ, АІ2561АР/АІ9014ХХ, 9004ВС/16200КХ, 11821 КМ/13035КХ, 11822КМ/13091КХ., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR) №№ 0007287, 0007291, 0007309, 0007286, 0007277, 0007276, 0007290.

Відповідно до п. 4.1.6 договору транспортні засоби відповідач мав розвантажити протягом 48 годин, тобто до 17.12.09, при цьому митне очищення 3-х транспортних засобів тривало до 21.12.09, а 4-х - до 22.12.2009р.

Відповідач повністю розрахувався за виконане перевезення вантажу, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, що не заперечується сторонами.

Проте, позивач зазначає, що 17.12.2009 року він уклав Договір перевезення № 915 (з урахуванням додатку № 1 ) з компанією "TRANS-CARGO LLP", відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати 7 транспортних засобів під завантаження 18.12.2009р. для здійснення кругорейсу Україна-Туреччина-України на семи автопоїздах, які були задіяні при виконанні договору перевезення вантажу № ДГ-0020-392/09. Відповідач в свою чергу порушив своє зобов'язання щодо забезпечення нормативного строку простою - 48 годин під розвантаженням та митною очисткою, не повідомивши позивача, та вивантажив всі автотранспортні засоби позивача з порушенням встановленого договором терміну лише 22.12.2009 року, що підтверджується відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. у справі № 23/133 та листами Київської регіональної митниці від 16.04.2010р. № 35/4-23/3556 та № 35/4-23/3555.

В наслідок порушення відповідачем вимог законодавства та умов договору позивач не зміг виконати взяті на себе зобов'язання за договором № 915 від 17.12.2009р. Відповідач проігнорував вимоги закону і не повідомив позивача про порушення термінів митної очистки та розвантаження. Позивач в результаті порушення відповідачем умов договору та вимог закону, не виконав умови договору № 915 від 17 грудня 2009 року, який уклав з компанією "TRANS-CARGO". Відповідно до доповнення № 1 до договору № 915 позивач повинен був надати компанії "TRANS-CARGO LLP" наступні транспортні засоби під завантаження 18.12.2009р.: 15955КМ/14802КХ, АІ2537АО/АІ8021ХХ, АІ3657АО/20435КХ, АІ2561АР/АІ9014ХХ, 9004ВС/16200КХ, 11821 КМ/13035КХ, 11822КМ/13091КХ.

В зв'язку з тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розвантаження та митної очистки транспортних засобів позивач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 915 від 17.12.2009р. "TRANS-CARGO LLP " на підставі п. 4.2. договору № 915 відмовилося від транспортних засобів позивача, в зв'язку з чим позивач зазнав збитки.

18.12.09 позивач звернувся із запитом до відповідача та дізнався, що всі 7 транспортних засобів позивача не розвантажені у встановлений договором строк і того ж дня направив контрагенту по договору № 915 від 17.12.2009р. "TRANS-CARGO LLP" лист з проханням перенести дату завантаження на пізніший термін. Відповідно до листа № 797/14 від 18.12.09 "TRANS-CARGO LLP" повідомило про неможливість перенесення дати завантаження. Можливості надати інші транспортні засоби у позивача не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними. Внаслідок викладеного, "TRANS-CARGO LLP" розірвало договір № 915 від 17.12.2009р..

Позивач стверджує, що у разі належного виконання відповідачем умов договору № ДГ-0020-392/09 позивач отримав би прибуток у розмірі 45500 доларів США (із розрахунку 6500 доларів США за кожен транспортний засіб). На день подачі транспортних засобів під завантаження (18.12.2009р.) Національний банк України встановив курс долара США до української гривні - 7,97 грн. і прибуток позивача за договором № 915 від 27.12.2009р. міг би скласти 362 635,00 грн. Вказані кошти планувалося залучити в розвиток виробництва та частково розмістити на депозитний рахунок. Порушення відповідачем договірних зобов'язань призвело до негативних наслідків для позивача, контрагент позивача відмовився від семи транспортних засобів, які планувалось завантажить 18.12.2009р. згідно договору № 915 від 17.12.2009р., що призвело втраченої вигоди, підриві довіри контрагента до позивача позначилось на репутації позивача.

Також, внаслідок порушення умов договору № ДГ-0020-392/09 від 20 липня 2009р. відповідачем завдано позивачу моральної шкоди на суму 1500,00 грн., стягнення якої необхідно позивачу для нівелювання втрат немайнового характеру, яких він зазнав у зв'язку із порушенням його права вільно розпоряджатися своєю власністю - транспортними засобами у кількості 7 штук 18.12.2009р. Моральна шкода, завдана позивачу, полягає у підриві ділової репутації, підриві довіри до діяльності підприємства позивача, відмові контрагента позивача від вигідного позивача договору, зриву плану розвитку підприємства. Внаслідок протиправного діяння відповідача позивач втратив можливість зайняти певну нішу на ринку автомобільних вантажних перевезень і тепер потрібен тривалий час для відновлення ділової репутації та завоювання довіри у замовників.

Отже загальний розмір збитків, які позивач просить стягнути складає: 362 635,00 грн. (упущена вигода) + 1500,00 грн. (моральна шкода) = 364 135,00грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що збитки у формі втраченої вигоди відрізняються від реальних збитків тим, що якщо при витратах, втраті або пошкодженні майна характерним є зменшення наявного майна потерпілого суб'єкта господарювання, то втрачена вигода відображає той факт, що наявне в особи майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитись, якби не було правопорушення.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач, які - відповідач. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру. Це правило базується на положеннях ст. 218 Господарського кодексу України.

В той же час, Цивільним кодексом України (435-15) передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход. Обов'язок доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток як результат, що не наступив. Вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними розрахунками і доказами на підтвердження реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума упущеної вигоди, яку позивач пред'являє до стягнення є реальною сумою, яку позивач мав би отримати за договором № 915 від 17.12.2009р., якби відповідач вчасно здійснив митне очищення та розвантаження транспортних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем було вчинено всі можливі та необхідні заходи, в розумінні ст. 218 ГК України, для недопущення господарського правопорушення. Крім того, в порушення вимог ч.2 ст. 226 ГК України відповідач вчасно не повідомив позивача про неможливість виконання ним своїх зобов'язань щодо вчасного розмитнення та розвантаження транспортних засобів за договором № ДГ-0020-392/09.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка відповідача у вигляді порушення умов договору № ДГ-0020-392/09 щодо своєчасного розмитнення та розвантаження семи транспортних засобів позивача, а також негативні наслідки протиправної поведінки, які полягають у неможливості використання позивачем на власний розсуд належне йому майно (7 транспортних засобів) протягом 18-22 грудня 2009 року, доведені постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.10 у справі 23/133, що була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.01.11.

Наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача та завданням збитків позивачу підтверджується фактом користування відповідачем транспортними засобами позивача в період з 18.12.09 по 22.12.09 без достатніх правових підстав за відсутності згоди позивача та неотриманням останнім доходів у вигляді плати за надання послуг з перевезення за укладеним договором № 915 від 17.12.2009 р.

Наведене вище дає, господарському суду підстави вважати, що позивачем доведено правомірність вимог що до збитків у вигляді не отриманої плати за надання послуг з перевезення (упущена вигода), заподіяних відповідачем шляхом несвоєчасного розвантаження транспортних засобів позивача.

Заперечення відповідача господарський суд розцінює як такі, що суперечать чинному законодавству і об'єктивним фактам, та такі, що мають на меті уникнути від відповідальності. ТОВ "Укравтозапчастина" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "Васт-транс" про стягнення з ТОВ "Укравтозапчастина" збитків у розмірі 362 635 грн. 00 коп. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача моральну шкоду у розмірі 1500 (тисяча п'ятсот) грн.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем не доведено наявність причинно-слідчого зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та неможливістю здійснити перевезення з підстав, викладених при мотивуванні рішення в частині стягнення реальних збитків.

За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд -

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А; ідентифікаційний код 30722204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-транс" (08113 Київська обл., с. Петрушки, вул. Лісна, 1; ідентифікаційний код 30367782) збитки в розмірі 362 635 (триста шістдесят дві тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 00 коп., 3626 (три тисячі шістсот двадцять шість) грн. 35 коп. державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.