В обґрунтування позовних вимог вказує, що фактично борг відповідача в заявленій до стягнення сумі канального збору –це суми податку на додану вартість, нарахованого на суми канального збору за проходження суднами Бузько –Дніпровсько - лиманським каналом.

Відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечує. Вказує на те, що підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору, є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення. Посилається на ст. 197.9 Податкового Кодексу України, ст.ст. 84, 85, 91 Кодексу торгового мореплавства України, Лист Державної податкової адміністрації України № 8019/7/16-1517 від 23.03.2011р. (v8019837-11)

Відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з непідвідомчістю господарським судам України спорів з питань оподаткування(т.2 а.с.54).

Клопотання відповідача господарським судом відхилено, оскільки предметом даної справи є стягнення заборгованості за надані послуги по господарському договору, які оплачуються портовими зборами(в тому числі канальний збір), а не стягнення податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України. Суб’єктний склад даних правовідносин - суб’єкти господарювання. Отже, за предметним та суб’єктним складом правовідносин дана справа у відповідності до статей 1, 12, 21 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарським судам України. Вказане також підтверджується Постановою Верховного суду України від 12.12.2010 року(т.2 а.с.55-56), в якій зазначено про правильність застосування норм матеріального права Вищим господарським судом України при розгляді касаційної скарги по аналогічній справі(тобто справа розглянута судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій по суті).

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи,

01.01.2011 року між сторонами було укладено договір № 232/П-11, відповідно до п. 2.1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту, тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морським каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до п. 2.1.2. договору, позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог даного договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором.

Пунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточна оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Відповідно до п. 5.5. договору, агент несе повну матеріальну відповідальність перед підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

Як свідчать наявні в матеріалах справи лоцманські квитанції та квитанції служби регулювання руху суден, з 1 січня по 28 лютого 2011 року позивач надав послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден суднами під агентуванням відповідача.

Для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки № ДЕ-00014 від 31.01.2011р., №ДЕ-00040 від 31.01.2011р., № ДЕ-00074 від 31.01.2011р., № ДЕ-00081 від 31.01.2011р., №ДЕ-00084 від 31.01.2011р., № ДЕ-00113 від 31.01.2011р., № ДЕ-00149 від 31.01.2011р., № ДЕ-00179 від 31.01.2011р., № ДЕ-00183 від 31.01.2011р., № ДЕ-00186 від 31.01.2011р., №ДЕ-00199 від 31.01.2011р., № ДЕ-00206 від 31.01.2011р., № ДЕ-00227 від 51.01.2011р., № ДЕ-00250 від 31.01.2011р., № ДЕ-00299 від 31.01.2011р., № ДЕ-00373 від 15.02.2011р., №ДЕ-00429 від 11.02.2011р., № ДЕ-00463 від 14.02.2011р., № ДЕ-00466 від 21.02.20Up., № ДЕ-00509 від 18.02.2011р., № ДЕ-00557 від 28.02.2011р., № ДЕ-00588 від 28.02.2011р., на загальну суму 289 114,85 дол. США,

Зазначені рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 271718,35 дол. США.

Таким чином, заборгованість відповідача за несплаченими у повному обсязі рахунками становить 17 396,50 дол. США( сума податку на додану вартість, нарахованого на канальний збір за проходження судна), яку позивач просить стягнути з відповідача. При цьому позивачем наголошується, що оскільки судна, яким надавались послуги за заявками відповідача, заходили або виходили до/з портів (терміналів) Миколаївського регіону в баласті (без вантажу), тобто під час заходу/виходу в порт не здійснювали міжнародного перевезення, то за прохід Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом в одну сторону під час проходу в баласті, канальний збір визначався позивачем з нарахуванням податку на додану вартість, оскільки пільга, передбачена п. 197.9 статті 197 Податкового кодексу України в цьому випадку не застосовується.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Розмір портових зборів та порядок їх справляння встановлений Положенням "Про портові збори", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 (1544-2000-п) (далі - Положення).

Згідно п. 11 Положення (1544-2000-п) на суми портових зборів нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Пунктом 197.9 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним суднам та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Отже, підставою звільнення від оподаткування податком на додану вартість канального збору є підтверджені належними доказами факти здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

Підтвердженням митного оформлення вантажу, що перевозився суднами та знаходження судна та вантажу під митним контролем є відповідні відмітки митниці на вантажних маніфестах та інших доданих документах та оформлення їх у режимі "експорт" або "імпорт".

Відповідно з ст. 194 Митного кодексу України "експорт –це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу" тобто, і за межі державного кордону України у процесі міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

Ст. 188 Митного кодексу України передбачено, що "імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу" тобто, з за межі державного кордону України, шляхом міжнародного перевезення вантажу від пункту (місця) митного оформлення на території України до пункту перетину державного кордону України.

У даній справі мали місце міжнародні перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів, а саме: рахунками, додатками до рахунків, лоцманськими квитанціями, квитанціями про виконані послуги, маніфестами, інформаціями для виставлення рахунків,(т.1 а.с.83-228). Крім того, дані документи з огляду на визначення у них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/вивантаження, назв іноземного вантажовідправника або вантажоодержувача, є також доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу. Факт здійснення міжнародних перевезень суднами, яким надавались послуги позивачем, підтверджується також пояснення представників позивача та відповідача, які надались у судових засіданнях.

За змістом п. 18 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 (1544-2000-п) Положення "Про портові збори" нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за визначеними ставками.

Вартість послуг, що включається до складу портових зборів, надаються під час прямування судна до пункту (місця) митного оформлення для навантаження (довантаження) вантажів (посадки пасажирів) чи з пункту (місця) митного оформлення після вивантаження (часткового вивантаження) вантажів (висадки пасажирів) і є невід'ємною складовою послуг з міжнародного перевезення вантажу (пасажирів).

Судом встановлено, що у даному спорі мали місце міжнародні перевезення вантажу, а прохід суден каналом "в баласті" (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення, адже без цієї складової (прямування судна до/з порту під завантаження/розвантаження) перевезення вантажу неможливе.

Статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"Державній податкові адміністрації України надано право надавати методичні рекомендації з питань оподаткування. Лист від 23.03.2011 року(т.2 а.с.40-41) направлений податковим органам в межах повноважень вказаного вище закону та яким також зазначено, що прохід суден каналом "в баласті" (без вантажу) до/з порту призначення є складовою частиною та невід’ємним елементом операції (договору) з міжнародного перевезення.

Посилання позивача на лист третьої особи (т.1 а.с.230-231), як підставу для нарахування податку на додану вартість на портові збори, судом відхиляється, оскільки цей лист є індивідуальною консультацією позивача(відповіддю на запит) та може мати наслідки лише для позивача при визначенні ним податкового зобов’язання та податкового кредиту по податку на додану вартість.

Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів здійснення суднами міжнародного перевезення вантажу, митного оформлення та перетинання кордону України, свідчать про те, що канальний збір, який стягується з цих суден, звільняється від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.9 статті 197 Податкового кодексу України.

Отже, нарахована позивачем сума податку на додану вартість на канальний збір не підлягає сплаті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

рішення у відповідності зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.