Позивач – ЗАТ "Новоандріївське" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ДП "Ілліч – Агро Крим" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди майна у розмірі 234111,91 грн., у тому числі: 135000,00 грн. - сума орендних платежів за 9 місяців, з 01.11.2009 року по 31.07.2010 року; 50000,00 грн. - сума боргу за несплату орендних виплат за грудень 2008 року, січень 2010 року, за лютий 2010 року, квітень 2010 року; 30075,00 грн. - сума нарахованих фінансових санкцій (пені) за прострочення внесення орендної плати з період з 01.11.2009 року до 31.07.2010 року; 2471,91 грн. – 3% річних; 3615,00 грн. - індексу інфляції; 12950,00 грн. - сума штрафу у розмірі 7% від всієї суми боргу за прострочення виконання зобов'язань за договором оренди майна більше 30 днів. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму всіх витрат за утримання земельної ділянки, в розмірі 46726,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору оренди майна від 01.09.2007 року, не здійснював у повному обсязі та належним чином оплату орендних платежів, витрат на утримання земельної ділянки, тощо.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

16.11.2010 року до суду надійшли пояснення позивача по справі з урахуванням заперечень відповідача проти позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.11.2010 року змінено назву відповідача з ДП "Ілліч – Агро Крим" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на ДП "Ілліч – Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.12.2010 року продовжено строк розгляду справи.

21.03.2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 462244,32 грн., у тому числі: заборгованість з орендних платежів за період з 01.11.2009 року по 31.01.2011 року – 225000,00 грн.; сума заборгованості з орендних платежів за грудень 2008 року, січень 2010 року, лютий 2009 року, квітень 2009 року – 50000,00 грн.; пеня – 53368,83 грн.; 3% річних – 5838,09 грн.; збитки від інфляції – 16320,00 грн.; 53368,83 грн. – штрафних санкцій; 58348,57 грн. – витрат на утримання земельної ділянки.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

24.05.2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 432914,15 грн., у тому числі: заборгованість з орендних платежів за період з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року в сумі 320000,00 грн. (з них 50000,00 грн. – сума боргу з орендних платежів за грудень 2008 року, січень 2010 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року); пеня – 10407,34 грн.; 3% річних – 8635,06 грн.; збитки від інфляції – 32810,00 грн. та витрати з утримання земельної ділянки в сумі 61061,75 грн.

26.05.2011 року до суду надійшли заперечення відповідача на уточнені позовні вимоги, відповідно до яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 26.05.2011 року судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог; припинено провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача 53368,83 грн. фінансових санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

В судовому засіданні 09.06.2011 рок убуло оголошено перерву до 16.06.2011 року до 14 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

16.06.2011 року, після перерви, розгляд справи продовжено за участю представників сторін.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –

01 вересня 2007 року між ЗАТ "Новоандріївське" та ДП "Ілліч - Агро Крим" ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" уклали договір оренди майна, строком дії у один рік.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) в тимчасове володіння і користування транспортні засоби і сільськогосподарські механізми, ток з устаткуванням, майстерні і склади, виноробний завод з обладнанням, консервний цех з устаткуванням, холодильник з устаткуванням, склад № 1 з устаткуванням, душовий павільйон, насосні станції, іменоване "майно", згідно переліку майна, оформленого як Додаток № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, а Орендар зобов'язується оплачувати орендну плату на умовах і в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності с п. 2.1 договори, вступ орендаря у володіння і користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі майна. При передачі майна складається акт прийому-передачі майна в оренду, який підписується членами двосторонньої комісії.

Відповідно до пункту 5.1. договору договірна орендна плата складає 23500,00 грн. (з урахуванням податку на транспортні засоби) на місяць, у тому числі ПДВ.

Згідно пункту 5.2. укладеного між сторонами договору орендна плата підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами акту прийому – передачі майна та нараховується до моменту фактичного повернення майна орендодавцю.

Крім того, пунктами 5.3., 5.4., 5.6. договору встановлено, що до складу орендної плати не включається оплата електричної енергії, водопостачання, каналізації, теплопостачання, послуг телефонного зв’язку, а також відшкодування витрат орендодавця на оплату земельного податку та іншим обов’язковим платежам; встановлену пунктом 5.1. орендну плату орендар зобов’язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, незалежно від результатів господарської діяльності на рахунок орендодавця, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим; орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку та інших обов’язкових платежів, які здійснюються орендодавцем, на підставі окремо виставлених орендодавцем рахунків. Відшкодування здійснюється орендарем протягом 10 днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендар зобов’язаний, зокрема, своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також оплату, пов’язану з відшкодуванням витрат орендодавця на оплату земельного податку та інших обов’язкових платежів.

Крім того, пунктом 9.1. укладеного договору було передбачено, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором, зокрема: у випадку прострочення оплати орендних платежів оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Акт прийому-передачі майна в оренду між позивачем і відповідачем був підписаний 01.09.2007 року.

По закінченню дії основного Договору від 01 вересня 2007 року, сторонами 01 вересня 2008 року було підписано Додаткову угоду до Договору оренди майна б/н від 01.09.2007 року, відповідно до якої сторони визначили, зокрема, наступне.

Змінено пункт 4 договору та пункт 4.1. викладено у наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому – передачі орендованого майна, який підписується двосторонньою комісією у складі не менш двох чоловік та діє до 01.09.2009 року".

Змінено пункт 5 договору на наступну редакцію: "Договірна орендна плата складає: за вересень місяць 2008 року – 19071,60 грн. (з ПДВ, з урахуванням податку на транспортні засоби), за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року по 15000,00 грн. з ПДВ кожний місяць. з урахуванням податку на транспортні засоби.

Змінено пункт 5 підпункт 5.4. договору на наступну редакцію: "Встановлену в пункту 5.1. орендну плату орендар зобов’язаний вносити у повному розмірі, за кожен місяць, на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставленого рахунку".

Змінено пункт 5 підпункт 5.6. у наступній редакції: "орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку, який здійснюється орендодавцем, на підставі окремо виставленого рахунку та надання документу, який підтверджує здійснену орендодавцем оплату".

Пункт 7 підпункт 7.1. (2) викладено у наступній редакції: "своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату, а також оплату, пов’язану з відшкодуванням витрат орендодавця на оплату земельного податку".

Підпункти 8.3, 9.1. (2), 9.1. (3) виключено.

Так, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Пунктом 5.1 договору оренди майна б/н від 01.09.2007 року з урахуванням додаткової угоди до договору оренди договірна орендна плата складає: за вересень місяць 2008 року - 19071,60 грн. (з ПДВ, з урахуванням податку на транспортні засоби), за період з 01.10.2008 року по 01.09.2009 року по 15000,00 грн. з ПДВ за кожен місяць, з урахуванням податку на транспортні засоби.

Пунктом 5.2 договору оренди майна б/н від 01.09.2007 року передбачено, що орендна плата підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна і налічується до моменту фактичного повернення майна орендодавцю.

Як зазначив позивач, майно, передане в оренду, до теперішнього часу відповідачем позивачу не передане, крім того, відповідач до теперішнього часу користується майном в своїй виробничій діяльності, проте свої договірні зобов'язання не виконує належним чином.

Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву стосовно суми заборгованості з орендної плати, суд звертає увагу відповідача на наступне.

По-перше, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію 01.09.2009 року про що, на думку відповідача, свідчить лист вих. № 200/476 від 18.11.2009 року; по-друге, відповідач вказує, що фактична оренда майна ним не здійснювалась, транспортні засоби та нерухоме майно не експлуатувались та відповідач зауважує, що для прийому – передачі орендованого майна була створена відповідна комісія, що, крім того, підтверджується матеріалами справи. а.с. 150-151, але акт прийомки – передачі майна орендодавцю оформлений документально не був по причині відмови орендодавця в прийнятті майна з боку відповідача.

Більш того, відповідач стверджує, що майно на даний час знаходиться у нього, у зв’язку з чим, він несе витрати з його зберігання, чим, в свою чергу, спростовує свої твердження щодо наміру повернення майна орендодавцю.

Розділом 8 договору передбачено, що повернення орендованого об’єкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін; сторони повинні призначити своїх представників двосторонньої комісії протягом п’яти днів до моменту закінчення строку договору; протягом двох днів до моменту закінчення строку договору орендар зобов’язаний звільнити орендоване майно та підготувати його до передачі орендодавцю; орендоване майно та технічна документація повинні бути передані орендарем орендодавцю протягом 3 днів до закінчення строку оренди, про що складається акт прийому – передачі, який підписується членами двосторонньої комісії; орендоване майно вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту прийому – передачі.

Крім того, слід звернути увагу на те, що пунктами 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору встановлено, що: вступ орендаря у володіння та користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому – передачі майна. При передачі майна складається акт прийому – передачі майна в оренду, який підписується членами двосторонньої комісії.

Прийомка – передача орендованого майна здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін.

Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі орендованого об’єкту, та протягом п’яти днів з моменту підписання даного договору передати майно в оренду. У випадку відмови орендаря прийняти майно в оренду у строки, передбачені даним договором, дія договору припиняється.

Передача майна в оренду не припиняє право власності орендодавця на нього. Власником майна залишається орендодавець, а на орендаря розповсюджується право користування майном протягом строку оренди.

Після закінчення строку оренди або розірвання/припинення договору орендар повертає майно орендодавцю шляхом підписання акту прийому – передачі з дотриманням положень п. 3.1., 3.2., 3.3. даного договору.

Суд звертає увагу сторін на те, що згідно частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Таким чином, обов’язок повернути орендоване майно, в межах правовідносин за договором оренди, є обов’язком саме орендаря, в той час як орендодавець повинен добросовісно сприяти виконання орендарем цього обов’язку.

Але, під час розгляду справи з боку відповідача суду не було надано доказів того, що відповідач фактично мав наміри передати майно позивачу, з метою чого підготував орендоване майно та документально, зі свого боку, оформив таку передачу актами, як то встановлено пунктами 8.3., 8.4., 8.5. договору.

Більш того, суд зауважує, що у розумінні змісту п. 3.1.-3.5., 8.3.-8.5. укладеного договору оренди відповідачем не складались відповідні акти, він не направляв їх на адресу позивача, або звертався до суду з вимогою про спонукання позивача прийняти орендоване майно та підписати відповідні акти, у разі ухилення позивача від таких дій тощо, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач тим самим не реалізував формальну процедуру повернення орендованого майна орендодавцю, як то передбачено умовами договору.

Також, суд звертає увагу на те, що сторонами, пунктом 5.2 договору оренди майна б/н від 01.09.2007 року передбачено, що орендна плата підлягає нарахуванню з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна і нараховується до моменту фактичного повернення майна орендодавцю.

Згідно статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинним цивільним законодавством не встановлено прямої заборони, щодо включення до договору оренди положення про обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном до моменту повернення майна орендодавцю, навіть якщо таке користування здійснюється після спливу строку дії договору.

Одночасно, господарський суд виходить з того, що не можна ототожнювати момент закінчення строку дії договору та момент припинення цивільних прав та обовязків, які виникли на підставі договору, адже вони продовжують існувати і після закінчення строку дії договору до моменту їх виконання, або припинення з підстав, передбачених главою 50 розділу I книги V ЦК України (435-15) .

Також, слід враховувати, що позивачем не заявлялись вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України, а заявлені вимоги про стягнення орендної плати згідно умов договору оренди, що вбачається із змісту позовної заяви та на чому позивач неодноразово наголошував.

Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог від 24.05.2011 року позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендних платежів за період з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року в сумі 320000,00 грн. (з них 50000,00 грн. – сума боргу з орендних платежів за грудень 2008 року, січень 2010 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року).

Судом перевірено розрахунок заборгованості орендної плати, а отже, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Так, періодом нарахування заборгованості з орендної плати позивачем визначений наступний період: грудень 2008 року, січень, лютий, квітень 2009 року та з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року.

Однак, в матеріалах справи наявні виставлені відповідачу рахунки лише за грудень 2008 року, січень 2009 року, лютий 2009 року, квітень 2009 року, за період з 01.11.2009 року по 01.07.2010 року, т. 1 а.с. 34, 46-47, 54, 56-64, в той час як рахунки на сплату орендної плати за період з серпня 2010 року по квітень 2011 року в матеріалах справи відсутні.

Але, відповідно до пункту 5.2. договору, орендна плата нараховується до моменту фактичного повернення майна орендодавцю. Таким чином, суд приймає до уваги та погоджується з періодом нарахування заборгованості з орендної плати, зробленим позивачем наступним чином - грудень 2008 року, січень, лютий, квітень 2009 року та з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості з орендних платежів за період з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року в сумі 320000,00 грн. (з них 50000,00 грн. – сума боргу з орендних платежів за грудень 2008 року, січень 2010 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) . Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню – 10407,34 грн.; 3% річних – 8635,06 грн.; збитки від інфляції – 32810,00 грн. та витрати з утримання земельної ділянки в сумі 61061,75 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 10407,34 грн. пені за прострочення внесення орендної плати, суд зауважує наступне.

Так, пунктом 9.1. укладеного договору було передбачено, що орендар несе наступну відповідальність за даним договором, зокрема: у випадку прострочення оплати орендних платежів оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Але, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що умовами додаткової угоди, а.с. 16, щодо пункту 9.1. договору, було передбачено: пункт 19 угоди: "п.п. 9.1. (2) виключити"; пункт 20 угоди: "п.п. 9.1. (3) виключити"; пунктом 21 угоди змінено редакцію п.п. 9.1. (4) договору.

Таким чином, суд вважає, що п.п. 1 пункту 9.1. договору, у редакції, що діяла на момент укладення договору є чинним, у зв’язку з чим, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми не внесених своєчасно платежів за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, погоджується з ним, та вважає обґрунтованою до стягнення суму пені у розмірі 10407,34 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних – 8635,06 грн.; збитків від інфляції – 32810,00 грн., суд вважає її обґрунтованою виходячи з того, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми всіх витрат за утримання земельної ділянки, в розмірі 61061,75 грн. – суд вважає її обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до статті 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як зазначалось раніше, підписаною між сторонами Додатковою угодою змінено пункт 5 підпункт 5.6. та викладено його у наступній редакції: "орендар відшкодовує орендодавцю витрати з оплати земельного податку, який здійснюється орендодавцем, на підставі окремо виставленого рахунку та надання документу, який підтверджує здійснену орендодавцем оплату".

Так, позивачем розрахована сума заборгованості відповідача з відшкодування витрата на утримання земельної ділянки нас уму 61061,75 грн. за період з 01.09.2007 року по 31.04.2011 року.

В матеріалах справи, т. 1.а.с. 70-74, наявні рахунки – фактури, виставлені відповідачу на відшкодування витрат позивача на утримання земельної ділянки, а саме: рахунок – фактура № СФ – 0000011 від 08.10.2009 року на суму 13171,05 грн. за січень – вересень 2009 року; № СФ – 00014 від 31.12.2009 року на суму 2926,90 грн. – за жовтень – листопада 2009 року, 17561,40 грн. – за 2008 рік, 1170,70 грн. – за вересень – грудень 2007 року; № СФ – 0000010 від 16.07.2010 року на суму 1463,45 грн. за грудень 2009 року; № СФ – 0000011 від 16.07.2010 року на суму 4390,35 грн. за січень – березень 2010 року; № СФ – 0000012 від 16.07.2010 року на суму 6042,20 грн. за квітень – липень 2010 року.

Крім того, в матеріалах справи, т. 1 а.с. 121, наявний податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік, відповідно до якого позивачем сплачено земельного податку на суму 7552,76 грн. зі період серпень – грудень 2010, та наявне п/д № 596, т. 2 а.с. 101 на суму 4069,77 грн. про сплату позивачем земельного податку на 1 квартал 2011 року та п/д № 606, т. 3 а.с. 10 на суму 4069,77 грн. про сплату позивачем земельного податку за 2 квартал 2011 року.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При поданні позову, позивачем, крім того, було заявлено до стягнення суму нарахованого штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 12950,00 грн.

Надалі, під час розгляду справи, в заяві від 21.03.2011 року, т. 2 а.с. 92, та в заяві від 24.05.2011 року, т. 3 а.с. 4-8, позивач фактично відмовився від позовних вимог про стягнення з відповідача суми нарахованого штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 12950,00 грн.

Частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Отже, суд вважає за необхідне припинити провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми нарахованого штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості, згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 12950,00 грн. на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог від 24.05.2011 року.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44- 49, п. 4 ст. 80, 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ДП "Ілліч – Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Красногвардійський район, с. Калініно, вул. Калініна, 1а, рахунок № 26005301539958 в БО "Кримське" філії "Іллічевське МО ПІБ м. Маріуполь", МФО 334442, ЄДРПОУ 34383237) на користь ЗАТ "Новоандріївське" (Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 2а, рахунок № 26006301029401 в ФАБ "Південний" м. Сімферополь, МФО 384652, ЄДРПОУ 32862869) заборгованість в сумі 432914,15 грн., у тому числі: заборгованість з орендних платежів за період з 01.11.2009 року по 31.04.2011 року в сумі 320000,00 грн. (з них 50000,00 грн. – сума боргу з орендних платежів за грудень 2008 року, січень 2010 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року); пеня – 10407,34 грн.; 3% річних – 8635,06 грн.; збитки від інфляції – 32810,00 грн. та витрати з утримання земельної ділянки в сумі 61061,75 грн.

3. Стягнути з ДП "Ілліч – Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Красногвардійський район, с. Калініно, вул. Калініна, 1а, рахунок № 26005301539958 в БО "Кримське" філії "Іллічевське МО ПІБ м. Маріуполь", МФО 334442, ЄДРПОУ 34383237) на користь ЗАТ "Новоандріївське" (Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 2а, рахунок № 26006301029401 в ФАБ "Південний" м. Сімферополь, МФО 384652, ЄДРПОУ 32862869) 4329,14 грн. державного мита.

4. Стягнути з ДП "Ілліч – Агро Крим" ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Красногвардійський район, с. Калініно, вул. Калініна, 1а, рахунок № 26005301539958 в БО "Кримське" філії "Іллічевське МО ПІБ м. Маріуполь", МФО 334442, ЄДРПОУ 34383237) на користь ЗАТ "Новоандріївське" (Сімферопольський район, с. Чистеньке, вул. Севастопольське шосе, 2а, рахунок № 26006301029401 в ФАБ "Південний" м. Сімферополь, МФО 384652, ЄДРПОУ 32862869) 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.