Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності будівлі по вул. Шевченко, 72 у м. Бобринець від 18.07.02005 р. № 621 видане на підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 11.07.2005 р. № 237.

Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання не прибув, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 02152425.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

На двадцять шостій сесії Бобринецької міської ради четвертого скликання 09.06.2005 року прийнято рішення № 806 "Про виділення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка, 72". Даним рішенням з метою забезпечення обслуговування нежитлового приміщення, що належить Бобринецькій міській територіальній громаді і розташоване за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка, 72, вирішено: виділити зі складу земель загального користування м. Бобринець земельну ділянку площею 342,22 кв.м. для обслуговування нежитлової будівлі за адресою м. Бобринець, вул. Шевченка, 72; Бобринецькому БТІ виготовити технічну документацію на вищевказану будівлю в межах земельної ділянки площею 342,22 кв.м.

12.07.2005 року виконавчим комітетом Бобринецької міської ради прийнято рішення № 237 "Про оформлення права власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по вул. Шевченка, 72". Даним рішенням виконком Бобринецької міської ради вирішив: затвердити акт технічного обслуговування на цілу нежитлову будівлю м. Бобринець по вул. Шевченка, 72; оформити право власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по вул. Шевченка, 72 на територіальну громаду Бобринецької міської ради; доручити Бобринецькому БТІ підготувати та зареєструвати свідоцтво про право власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по вул. Шевченка, 72 на територіальну громаду Бобринецької міської ради.

На підставі вказаного рішення за територіальною громадою Бобринецької міської ради зареєстроване право власності на вищезазначений об’єкт нежитлових будівлі, про що видано відповідне свідоцтво (а.с. 10).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011 року № 6/29 (rs14346408) (14/94(9/194) визнано незаконним та скасовані рішення Бобринецької міської ради від 09.05.2005 р. № 806 та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 12.07.2005 р. № 237.

Отже, підстави наявності права власності у територіальної громади Бобринецької міської ради в особі комбінату комунальних підприємств Бобринецької міської ради на цілу нежитлову будівлю, яка розташована за адресою м. Бобринець, вул. Шевченко, 72 відсутні.

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним свідоцтва про право власності № 621 на нежитлову будівлю.

Позивач стверджує, що порушено його права та законні інтереси в частині реалізації прав на будівлі. Позивач посилається на ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені до їх підсудності.

Господарським судам підвідомчі справи, визначені ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.

Відповідно до змісту ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Стаття 20 Господарського кодексу України та стаття 16 Цивільного кодексу України визначають перелік способів захисту прав та законних інтересів особи, яка має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, до якого відноситься згідно підпункту 10 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України - визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, згідно пункту 2 статті 20 Господарського кодексу України - визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб"єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб"єкта господарювання або споживачів. Суд може захистити порушене право іншими способами, передбаченими законом.

Судом встановлено, що позивач просить визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на будівлю № 621 видане на підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 12.07.2005 № 237.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юста України від 28.01.2003 р. №6\5, (z0066-03) зареєстрованого в Мін'юсті України 28.01.2003 р. за №66/7387 оформлення право власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею Свідоцтва про право власності.

Свідоцтво про право власності не має статусу акту державного чи іншого органу, а видається на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про оформлення право власності на об'єкти нерухомого майна.

Свідоцтво про право власності № 621 від 18.07.2005 р., яке видано територіальній громаді Бобринецької міської ради не містить ознак акта органу державної влади та не є правовстановлюючим документом, що породжує певні права та обов'язки, оскільки вказаний документ є виключно посвідчувальним документом, а тому не може виступати предметом спору.

Дану позицію підтверджує зміст листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. №01-8\98 (v8_98800-01) "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом".

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що предмет позову про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 18.07.2005 р. № 621 не відповідає встановленим законом способам захисту прав, що вважає підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.