На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"про стягнення неустойки у розмірі 23 817, 71 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч нормам закону та умовам укладеного 11.08.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Акціонерним банком "ТАС-Бізнесбанк"(правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт") договору оренди № 2085/д після закінчення терміну дії договору не повернув позивачеві орендоване за цим договором нежитлове приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 17.05.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2011 року позов підтримав у повному обсязі, частково подав витребувані ухвалою суду докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.05.2011 року подав відзив на позов у якому проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що протягом періоду, за який позивачем нарахована неустойка, відповідач здійснював на користь позивача передбачені договором орендні платежі, а позивач претензій щодо здійснюваних оплат не зазначав. Відповідач також вказав, що позивачем не надано суду доказів щодо ухилення відповідача від повернення об’єкту нерухомості протягом періоду, за який позивачем нарахована неустойка. До того ж відповідач зазначив, що оскільки справа щодо внесення змін до договору про продовження терміну дії останнього станом до 15.11.2010 року розглядалася у судовому порядку, він не мав можливості остаточно оцінити правомірність його перебування у орендованому за договором приміщенні.

Крім того представник відповідача подав витребувані ухвалою суду документи, в тому числі: меморіальні ордери та підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків та надав заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що оскільки відрахування терміну стягнення неустойки за неповернення об’єкту оренди фактично починається з дати припинення договору, строк позовної давності сплив 01.08.2009 року.

В судовому засіданні 17.05.2011 року оголошена перерва до 31.05.2011 року. Позивача зобов’язано надати суду письмові пояснення на поданий відповідачем відзив та заяву про застосування строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання 31.05.2011 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011 року підтримав викладені у попередніх засіданнях заперечення.

Ухвалою суду від 31.05.2011 року розгляд справи відкладено на 14.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2011 року позов підтримав у повному обсязі.

Крім того, у поданих 03.06.2011 року через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва письмових поясненнях позивач зазначив, що оскільки позовна вимога щодо стягнення з відповідача неустойки є додатковою позовною вимогою, яка є похідною від основної вимоги, в порядку ст. 266 ЦК України підлягає застосовуванню строк позовної давності тривалістю у три року.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені у попередніх засіданнях заперечення.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно вивчивши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

Відповідно до укладеного 11.08.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (за договором орендодавець) та Акціонерним банком "ТАС-Бізнесбанк"(за договором орендар) договору оренди від 11.08.2006 року № 2085/д (надалі - договір), позивач 11.08.2006 року передав відповідачеві вбудоване в цокольний поверх нежитлового будинку нежитлове приміщення загальною площею 18, 90 кв. м. (літера А-5, А прим. № 39), яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 96.

Згідно наданого суду статуту ПАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт", затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт", протокол від 30.04.2010 року, ПАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"є правонаступником Акціонерного банку "ТАС-Бізнесбанк".

рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 року у справі № 10/565/08 у позові ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про внесення змін до договору оренди від 11.08.2006 року № 2085/д було відмовлено, зустрічний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"задоволено частково, зобов'язано повернути нерухоме майно та стягнено неустойку за період з 02.08.2008 року по 18.01.2010 року в сумі 15 561, 01 грн. по договору оренди від 11.08.2006 року № 2085/д.

Зазначене рішення Господарського суду Запорізької області залишене в силі постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року по справі № 10/565/08 та постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010 року по справі № 10/565/08: у задоволенні вимог ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"неустойку за період з 02.08.2008 року по 18.01.2010 року у сумі 15 561, 01 грн. та зобов'язано ВАТ "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"повернути орендоване за договором оренди від 11.08.2006 року № 2085/д приміщення.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 року у справі № 10/565/08 встановлено, що договір припинив дію з 01 .08.2008 року та відповідачеві належало повернути приміщення до зазначеного терміну.

Оскільки, як вбачається з наявного у справі акту приймання-передавання державного нерухомого майна, відповідач фактично повернув позивачеві орендоване приміщення 04.02.2011 року, позивач з а період порушення відповідачем терміну повернення приміщення просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення (з 19.01.2010 року по 04.02.2011 року ) в сумі 23 718, 71 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на належну оплату ним орендних платежів у період, за який позивачем нараховується неустойка. Крім того відповідач наголошував на тому, що не міг напевне оцінити правомірність його користування орендованим за договором приміщенням до закінчення розгляду спору щодо пролонгації договору в судовому порядку.

З зазначеними доводами відповідача суд не погоджується у зв’язку з тим, що як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Запорізької області, залишеним в силі Запорізьким апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України, було встановлено, що обов’язок звільнити орендоване за договором приміщення у відповідача виник 01 .08.2008 року.

Так, незалежно від факту оплати за оренду після закінчення терміну дії договору та розгляду спору щодо пролонгації договору в судовому порядку, відповідачеві належало повернути орендоване приміщення не пізніше 01 .08.2008 року.

Крім того позивач пояснив, що здійснені відповідачем оплати були зараховані позивачем у якості часткового погашення стягнутої за рішенням господарського суду Запорізької області від 26.05.2010 року у справі № 10/565/08 неустойки.

Так, відповідач позивачеві суму нарахованої неустойки за період з 19.01.2010 року по 04.02.2011 року не сплатив.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю або балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю. Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України (436-15) визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язки щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 9.3 договору сторонами встановлено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який затверджує фактичне повернення орендованого майна.

В судовому засіданні відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що оскільки відрахування терміну стягнення неустойки за неповернення об’єкту оренди фактично починається з дати припинення договору, строк позовної давності сплив 01.08.2009 року.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З огляду на вказане, виходячи з правової природи неустойки та положень договору та беручи до уваги що позивач звернувся до суду з позовом 18.04.2011 року, суд приходить до висновку, що з урахуванням поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності стягненню підлягає неустойка за прострочення повернення приміщення за період з 18.04.2010 року по 04.02.2011 року:

Неустойка за 13 днів у квітні 2010 року:

(944, 05 грн. / 30 х 13) х 2 = 818, 18 грн.

Неустойка за травень 2010 року –січень 2011 року:

(944, 05 грн. х 9) х 2 = 16 992, 90 грн.

Неустойка за 4 дні у лютому 2011 року:

(944, 05 грн. / 28 х 4) х 2 = 269, 73 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір неустойки за період з 18.04.2010 року по 04.02.2011 року складає 18 080, 81 грн.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування об’єктом оренди є законними, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 18 080, 81 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82- 85 ГПК України, суд –

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт"(04073, м. Київ, Оболонський район, вул. Куренівська, 15-А; ідентифікаційний номер: 09806443) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50; ідентифікаційний код: 20495280) неустойку у розмірі 18 080 (вісімнадцять тисяч вісімдесят) грн. 81 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 80 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 179 (сто сімдесят дев’ять) грн. 15 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.