Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" і просить стягнути 907 216 грн. 86 коп. - боргу, 6 710 грн. 92 коп. - 3% річних, 17 318 грн. 77 коп. - інфляційні витрати та судові витрати.

Також Позивач просить накласти арешт на розрахункові рахунки Відповідача в сумі 931 246 грн. 55 коп.

24.05.2011 року Позивач направив до суду уточнення відповідно до яких, просить суд стягнути з Відповідача 907 216 грн. 86 коп. –боргу, 15 435 грн. 11 коп. - 3% річних, 52 618 грн. 57 коп. - інфляційні та судові витрати.

Крім того, Позивач просить накласти арешт на розрахункові рахунки Відповідача в сумі 975 270 грн. 54 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 24.05.2011 року направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

14.04.2011 року Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову Позивачу відмовити.

31.05.2011 року Позивачем в порядку ст. 69 ГПК України (1798-12) заявлено клопотання щодо продовження розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2011 року розгляд справи було продовжено до 16.06.2011 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

22.06.2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агора" (Стягував) та Відповідачем - Державним підприємством "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (Боржник) укладено договір № 22-06/10 про реструктуризацію заборгованості (а.с. 19).

Відповідно до умов договору, а саме п. 1.1., Відповідач визнає, що його заборгованість перед Позивачем на дату укладання договору становить 1 127 216 грн. 86 коп., і відповідає виконавчим документам, які викладені в матеріалах зведеного виконавчого провадження, що знаходяться на виконанні Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі ДВС), в частині виконання наказів та ухвали Господарського суду Дніпропетровської області:

· Наказ № 20/206 (6/493) від 19.02.2008 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 121 037,21 грн.;

· Наказ № 34/22 (41/47) від 05.07.2007 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 357 311,15 грн.;

· Наказ № 14/214 (6/134) від 07.08.2007 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 349 952,69 грн.;

· Наказ № 41/175-09 від 03.12.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 174 700,18 грн.;

· Наказ № 41/175-09 від 03.12.2009 року про стягнення з ДП " ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 197,00 грн.;

· Наказ № 11/231 від 3 1.07.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора" боргу в сумі 32 390,26 гри.;

· Наказ № 34/217 від 07.05.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 8 120,00 грн.;

· Наказ № 34/54 від 06.05.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 3 744,50 грн.;

· Наказ № 14/202-09 від 28.07.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ" на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 122 334,47 грн.;

· Наказ № 34/212 від 10.08.2009 року про стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"боргу в сумі 33 340,31 грн.;

· Ухвала ГСДО від 14.05.2009 року у справі № 18/361 про заміну способу виконання судового рішення та стягнення з ДП "ДЗПТ"на користь ТОВ "Агора"62 169,60 грн.

Таким чином, сума яка вказана у п. 1.1 Договору у розмірі 1 127 216 грн. 86 коп. прийнята Відповідачем як загальна сума основного зобов"язання за вказаним договором № 22-06/10 про реструктуризацію заборгованості.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов"язання припиняється за домовленістю сторін про зміну первісного зобов"язання новим зобов"язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до положень п. 1.2. Договору Позивач надає Боржнику розстрочку у погашенні його заборгованості перед Позивачем в розмірі 1 127 216,86 грн. з червня 2010р. по травень 2011р.

Відповідно до п. 1.3. Договору, Відповідач зобов'язується погашати визначену в п. 1.1. Договору заборгованість згідно з помісячним графіком погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Стягувач зобов"язується протягом 5 календарних днів після підписання цього договору, в межах прав, наданих учасникові зведеного виконавчого провадження, подати в Індустріальний відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції заяву про повернення йому вказаних у п. 1.1 Договору виконавчих документів, як це передбачено ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , що передбачає відмову від примусового виконання та стягнення боргу за виконавчими документами передбачених у п. 1.1 Договору, і на підтвердження чого надати боржнику належним чином завірену відповідну копію постанови Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (п.2.1 Договору).

25.05.2011 року Позивачем до суду в якості доказів виконання зобов"язання п. 2.1 Договору, надані копії рішень господарського суду Дніпропетровської області, накази господарського суду Дніпропетровської області, та постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчим документам вказаним у п. 1.1 Договору про реструктуризацію заборгованості (а.с. 49-89).

В постановах про відмову у відкритті виконавчого провадження наданих до суду, Індустріальний відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції вказав про те, що виконавчі документи повернуто за заявою стягувача (Позивача по справі) та їх повернуто на підставі п. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає можливість Стягувача повторного пред"явленя вказаних наказів господарського суду Дніпропетровської області до виконання.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язується погашати заборгованість не пізніше 8 числа календарного місяця у розмірі сум не менших, ніж передбачено графіком погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 3.1).

Таким чином, на час розгляду справи договір № 22-06/10 від 22.06.2010 року припинив свою дію.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору (а.с. 20-21) Позивачем та Відповідачем було узгоджено та зафіксовано порядок та строки погашення заборгованості Відповідача в сумі 1 127 216,86 грн., перед Позивачем, а саме:

1. Червень 2010р. загальна сума в розмірі 50 000,00 грн.;

2. Липень 2010р. загальна сума в розмірі 50 000,00 грн.;

3. Серпень 2010р. загальна сума в розмірі 50 000,00 грн.;

4. Вересень 2010р. загальна сума в розмірі 70 000,00 грн.;

5. Жовтень 2010р. загальна сума в розмірі 70 000,00 грн.;

6. Листопад 2010р. загальна сума в розмірі 119 000.00 грн.;

7. Грудень 2010р. загальна сума в розмірі 119 000,00 грн.;

8. Січень 2011р. загальна сума в розмірі 119 000,00 грн.;

9. Лютий 2011р. загальна сума в розмірі 119000,00 грн.;

10. Березень 2011р. загальна сума в розмірі 119 000,00 грн.;

11. Квітень 2011р. загальна сума в розмірі 119 000,00 грн.;

12. Травень 2011р. загальна сума в розмірі 123 216,86 грнь.;

тобто на загальну суму заборгованості в розмірі 1 127 216,86 грн.

Як вказує Позивач, в порушення умов вказаного вище Договору та своїх зобов'язань за ним, Відповідач здійснював на користь Позивача наступні платежі:

1. 25.06.2010р. за платіжним дорученням №1031 на суму 50 000,00 грн.;

2. 28.07.2010р. за платіжним дорученням №1075 на суму 50 000,00 грн.;

3. 01.09.2010р. за платіжним дорученням №1123 на суму 50 000,00 грн.;

4. 14.10.2010р. за платіжним дорученням №1203 на суму 10 000,00 грн.;

5. 18.10.2010р. за платіжним дорученням №1213 на суму 10 000,00 грн.;

6. 28.10.2010р. за платіжним дорученням №1237 на суму 25 000,00 грн.;

7. 29.10.2010р. за платіжним дорученням №1238 на суму 25 000,00 грн.

Загальна сума яка була сплачена Відповідачем на користь Позивача є сума в розмірі 220 000,00 грн. (а.с. 22).

У зв"язку з порушенням Відповідачем строків та сум погашення в рамках виконання умов Договору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено листа вих. №24-12/10 від 24.12.2010р., в якому Позивач повідомляє Відповідача про дострокове розірвання Договору з 27.12.2010р.

Позивач керуючись нормами ст. ст. 11, 525, 526, 530, 599, 604, 615, 625 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) просить суд стягнути з Відповідача з урахуванням уточнених позовних вимог 907 216 грн. 86 коп. - боргу, 15 435 грн. 11 коп. - 3% річних, 52 618 грн. 57 коп. - інфляційні та судові витрати.

Відповідачем не надано відповідних доказів стосовно погашення суми основної заборгованості у розмірі 907 216 грн. 86 коп.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодксу України чітко встановлює, що договір є обов"язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України (435-15) , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, відповідно до якої ( п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з 29.10.2010 року по 24.05.2011 року Позивач нарахував Відповідачу 3% річних та інфляційні витрати.

З вказаними нарахуваннями суд погодитися не може з підстав того, що грошове зобов"язання яке виникло у Відповідача на час укладання договору № 22-06/10 про реструктуризацію заборгованості від 22.06.2010 року вже включає в собі всі нарахування по вказаним вище наказам господарського суду з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат, тому вказане подвійне нарахування 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним та не відповідає вимогам діючого законодавства.

З огляду на вказані вище обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги Позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в частині основної суми заборгованості з стягненням з Відповідача 907 216 грн. 86 коп. –боргу. Суму у розмірі 15 435 грн. 11 коп. - 3% річних та 52 618 грн. 57 коп. –інфляційних витрат, суд залишає без задоволення як не обґрунтовану.

Крім того, суд залишає без задоволення два клопотання Позивача про накладення арешту на розрахункові рахунки Відповідача в сумі 931 246 грн. 55 коп., та в сумі уточнених позовних вимог 975 270 грн. 54 коп. з підстав наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать Відповідачеві; забороною Відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, що майно, яке є у Відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову та навести суду обґрунтування належним чином доведене необхідності застосування заходів забезпечення позову та мотивування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу Відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача суми основного зобов"язання у розмірі 907 216 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85, 116- 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський завод прецизійних труб" (49051, м. Дніпропетровськ, вул.. Винокурова, 22, код ЄДРПОУ 34367550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 1, код ЄДРПОУ 25274750) 907 216 грн. 86 коп. –боргу, 9 072 грн. 16 коп. –державного мита, 219 грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агора" (02152, м. Київ, пр-т Тичини, 1, код ЄДРПОУ 25274750) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у розмірі 17 грн. 30 коп., відповідно до квитанції 28946.602.1 від 24.05.2011 року.