СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Кабінету міністрів України в особі Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" звернувся до Приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське" про стягнення з підстав зазначених у позовній заяві (а.с. 2-4) 7643,5 грн. штрафних санкцій з урахуванням уточнення вимог .

У судовому засіданні представники позивачів та прокуратури вимоги підтримали у повному обсязі з урахуванням уточнення.

Відповідач позов заперечив посилаючись на таке.

Умовами договору лізингу, графіком до цього договору не встановлено конкретні дати сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по договору.

Сплата платежів провадиться згідно рахунків, які пред'являється до оплати лізингодавцем в особі Рівненської філії НАК "Украгролізинг".

В даному випадку рахунки до оплати від 01 квітня 2011 року № 1024 на суму 3845,34 грн. та № 1025 на суму 15695,25 грн. були виставлені 08 квітня 2011 року.

Згідно п.3.4 Договору лізингу від 20 березня 2009 року оплата цих рахунків мала бути проведена протягом 30 днів з дня їх отримання.

Оплата рахунків проведена :

04 травня 2011 року платіжним дорученням №319 сплачено 4000 грн.;

06 травня 2011 року платіжним дорученням №322 сплачено 7500 грн.;

10 травня 2011 року платіжним дорученням №326 сплачено 4195,25 грн.

10 травня 2011 року платіжним дорученням №327 сплачено 3845,34 грн.

Тобто, в даному випадку оплата рахунків була проведена в межах встановлених договором З0 днів з дня отримання цих рахунків (7-9 травня 2011 року були вихідними днями, операції в ці дні не проводилися).

Умов договору не порушено. Відповідно - відсутні підстави для стягнення грошових коштів.

В зв`язку з тим, що відповідачем не порушено умови договору лізингу —відсутні підстави для нарахування трьох процентів річних, пені та штрафу.

Окрім того, умови договору лізингу (п.п.7.1 та 7.2 Договору), які передбачають одночасне нарахування пені та штрафу за прострочення сплати платежів по договору, є неправомірними.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одним із видів юридичної відповідальності є цивільно-правова відповідальність, котра передбачена главою 51 Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно п.З ч.1 ст. 611 ЦК України одним із способів цивільно-правової відповідальності є неустойка.

У відповідності із ст. 549 того ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умови договору фактично передбачають подвійну відповідальність за одне і теж порушення.

В зв`язку з тим, що зазначені вище умови договору суперечать вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , вони не підлягають до застосування. Відповідно - не можуть нараховуватися та стягуватися пеня і штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання .

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" утворена Кабінетом Міністрів України на виконання Указу Президента України від 23. 02.01 року № 111/2011 "Про додаткові заходи щодо подальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки" (111/2001) , є правонаступником майнових прав і обов'язків державного лізингового підприємства "Украгролізинг", прямо підпорядкована Кабінету Міністрів України. Компанія утворена з метою сприяння реалізації державної політики в агропромисловій сфері, забезпечення ефективного функціонування і розвитку сільськогосподарського виробництва шляхом передачі сільськогосподарським товаровиробникам на умовах лізингу машин та обладнання, надання виробничих послуг, організації технічного сервісу. Статут компанії затверджено Постановою КМ України від 11.04.01 року № 354 (354-2001-п) . Майно та кошти, а також доходи від діяльності компанії, перебувають у державній власності. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904 "Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовується на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу" (1904-2003-п) пунктом 6 частини другої передбачено: "Кошти, що надходять як поворотні лізингові платежі від лізингових операцій за рахунок бюджетного фінансування у частині відшкодування вартості техніки, лізингодавці у триденний строк перераховують на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства".

Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України.

На підставі Постанови КМ України від 10.12.2003 р. № 1904 (1904-2003-п) Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" уклала з Приватним сільськогосподарським підприємством племінного птахівництва "Здолбунівське"договір фінансового лізингу № 17-09-75 бфл/103 від 20 березня 2009 р., та якому відповідно по акту № 2 від 08.07.2009р. було передано трактор на умовах фінансового лізингу, придбаний за кошти Державного лізингового фонду.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. 4.1.-4.5. умов договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, за погодженим з лізингодавцем графіком, сплачувати лізингові платежі.

Проте умови договору цим господарством виконуються неналежним чином. Згідно графіків сплати лізингових платежів ( додаток №4 до договору № 17-09-75 бфл /103 від 20.03.2009р.) черговий платіж наступив 08.04.2011р. в сумі 19540,59 грн.

Проте, ПСШІП "Здолбунівське"вчасно не сплатило даний платіж.

Оплата заборгованості зі сплати лізингових платежів ПСППП "Здолбунівське"у сумі 19540,59 грн. проведена із 04 по 10.05.11 р.

До ПСППП " Здолбунівське " застосовано пеню у відповідності з ст. 258 ЦК України, і яка передбачена укладеним договором (пункт 7.1) та становить 215,74 грн., згідно ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних від суми основного боргу - 41,76 грн.

Крім того, прострочення виконання зобов'язання зі сплати лізингових платежів є порушенням зобов'язань Лізингоодержувача, тому, згідно п.7.2. договору № 17-09-75 бфл/103 від 20 березня 2009 р.застосовано штраф у розмірі 2 % від вартості Предмета лізингу, який в загальній сумі становить 7386,00 грн.: "за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмета лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених цим договором, Лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 2 % від вартості Предмета лізингу за кожний випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обов'язку по виконанню умов договору".

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що умовами договору не установлено конкретні дати сплати платежів, а вони оплачуються на підставі виставлених рахунків суперечить укладеному Договору.

Так, відповідно до п.4.1 Договору черговість сплати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристоронього акту.

Указаний акт підписано 07.05.09 р.

Відповідно до ст. 251 ЦК України терміном є певний момент в часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою, або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відтак, проплати мають проводитися через кожні три місяці 07 числа, що не дотримано відповідачем.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

За ст.ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України (436-15) , іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

4.2 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються у певних розмірах, якщо інше не передбачено законом або договором. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань зазначених у ч.2 ст. 231 ГК України. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання та інше.

Штрафні санкції за порушення умов договору сторони обумовили в договорі. Так, пунктами 7.1, 7.2 договору лізингу передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня та штраф в розмірі 2% від вартості предмета лізингу за кожний випадок порушення зобов'язань, визначених цим договором. Вказані умови договору було погоджено сторонами під час підписання договору лізингу, умови п.7.2 договору відповідачем не оскаржувалися. Таким чином можливість одночасного нарахування пені і штрафу за порушення умов договору передбачена самим договором.

Крім того, така позиція не суперечить чинному законодавству, оскільки, відсутня законодавчо закріплена заборона на включення таких положень до договору, а, також, законодавець вказує на можливість одночасного застосування пені і штрафу як видів штрафних санкцій. Зокрема, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України ( регулює випадки порушення господарських зобов'язань, учасниками яких є суб'єкти господарювання державного сектора економіки) передбачено: "за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущене прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості".

Указане кореспондується із правовою позицією ВГСУ у справі № 11/100 від 21.12.10 р. та № 04/2976 від 13.12.07 р. та ЛАГС у справі № 12/56 від 05.07.10 р.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства племінного птахівництва "Здолбунівське" 35709 с.Здовбиця Здолбунівський р-н, Рівненська обл., код ЄДРПОУ 05439019 на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі відокремленого підрозділу Рівненської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" 215,74 грн. пені, 41,76 грн. річних, 7386,00 грн. штрафу.