За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: командитне товариство "Фортуна", м. Шахтарськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарського районного споживчого товариства, м. Шахтарськ про стягнення 21 165 грн. 29 коп.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що спірна сума була перерахована згідно іншого договору, а саме договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.08р., а також надав клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, вислухавши доводи представника позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.02.08р. між Шахтарським районним споживчим товариством та командитним товариством "Фортуна" був підписаний договір оренди нежилого приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, Шахтарський район, с. Велика Шишівка, вул. 60 років ВЛКСМ, 38, з протоколом розбіжностей. Проте, протокол розбіжностей Шахтарським районним споживчим товариством підписаний не був, тобто сторони не досягли узгодження по всім суттєвим умовам господарського договору.

Згідно пункту 3.4. договору орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Але, такий акт, також, не був підписаний сторонами.

Однак, позивач помилково перераховував грошові кошти, як орендну плату, на рахунок відповідача з 17.01.08р. по 12.01.10р., загальна сума складає 19 241 грн. 17 коп.

5 січня 2011 року позивач письмово звернувся до відповідача з проханням провести акт звірки взаємних розрахунків та з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти.

18 лютого 2011 року позивач знову надіслав претензію відповідачеві з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти в сумі 19 241 грн. 17 коп.

Відповідач грошові кошти в сумі 19 241 грн. 17 коп. не повернув позивачеві, у зв’язку з чим останній наполягає на їх стягненні.

У зв’язку з тим, що відповідач не реагує на надіслані йому листи та претензії, позивач намагається стягнути з нього штраф в сумі 1 924 грн. 12 коп. згідно ст. 8 ГПК України.

Судом надана належна кваліфікація правовідносин сторін. Так, у спірних відносинах обов’язковому застосуванню підлягають вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Законодавець неодноразово звертав увагу на застосування правил інституту безпідставного отримання майна чи грошових коштів, зокрема на те, що норми інституту набуття або збереження майна або грошових коштів без достатньої правової підстави підлягають застосуванню коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним як це передбачено у пункті 1 частини третьої ст. 1212 ЦК України 2003р.

У статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також до вимог про:

Ш повернення виконаного за недійсним правочином (угодою);

Ш витребування майна власником із чужого незаконного володіння (віндикація);

Ш повернення виконаного однією зі сторін у зобов’язанні;

Ш відшкодування шкоди особою, яка незаконно придбала майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи;

Ш коли передання майна, в тому числі перерахування грошової суми, здійснено на виконання правочину, який відповідно до закону не може бути визначений вчиненим, або на виконання договору, який згідно з законом не може бути визначений укладеним, також на час закінчення строку дії договору ;

Ш у разі отримання безготівкових коштів на рахунок особи в установі банку ( казначейство) за відсутності правової підстави для перерахування коштів або без зазначення в платіжному дорученні на таку підставу. Цивільний кодекс України (435-15) 2003 року припускає можливість двох видів зобов’язань з безпідставного збагачення: перший вид – зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного придбання (майно набувача збільшується, майно потерпілого зменшується); другий вид - зобов’язання, що виникли внаслідок безпідставного збереження (збереження майна з боку набувача і зменшення або не збільшення майна з боку потерпілого).

За своїми ознаками факт придбання або зберігання майна (цінності) без відповідних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок інших суб’єктів правовідносин передбачає виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондиційні, які відносяться до позадоговірних правовідносин і мають мету поновлення майнового положення того суб’єкту, за рахунок котрого інший суб’єкт безпідставно збагатився. Тому наявність або відсутність вини відповідача встановлюється судом.

Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобов’язання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним суб’єктом правовідносин за рахунок іншого суб’єкта правовідносин зумовлює виникнення зобов’язань особливого виду, які мають назву кондикційних. Кондикційні зобов’язання відносяться до позадоговірних зобов’язань. Головною метою кондикційних зобов’язань є відновлення майнового положення того суб’єкта, за рахунок котрого інший суб’єкт безпідставно збагатився.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.

Позивачем надано суду розрахункові документи про перерахування на адресу відповідача грошових коштів в сумі 19 241 грн. 17 коп., які він вважає коштами отриманими останнім без достатньої правової підстави, тому що договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.08р., згідно якого позивач помилково перерахував на рахунок відповідача ці кошти, не був укладений, відповідно приписам ст. 181 ГК України, так як протокол розбіжностей до нього не був підписаний відповідачем, отже не були узгоджені всі суттєві умови договору. Перерахування спірних сум підтверджено платіжними дорученнями, у тому числі доведено момент придбання та збереження відповідачем майна, яке за родовими ознаками є грошовими коштами. Дані правовідносини є позадоговірними, а тому позивач обґрунтовано застосовує до спірних відносин сторін приписи статті 1212 ЦК України.

Посилання відповідача на те, що спірні грошові кошти були сплачені згідно іншого договору, а саме договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.08р., спростовуються наступним:

Фактичні обставини справи та докази їх підтвердження свідчать, що позивачем на підставі платіжних доручень було перераховано на рахунок відповідача орендну плату за користування майном. Втім, у вказаних розрахункових документах чітко не зазначено призначення платежу, що ставиться під сумніви перерахування позивачем орендних платежів відповідно саме за договором оренди від 01.01.08р.

У випадку неможливості ідентифікувати платіж у правовідносинах, у зв’язку з його невірним або помилковим зазначенням, слід звернутися до законодавства, яке регулює дані відносини.

Згідно статті 6 Указу Президента України від 16.03.95р. №227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", що є наявністю встановлених підстав – відповідно до статті 35 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.01р. № 2346 –III у випадку помилкового перерахування коштів на рахунок отримувача в установі банку, без вказівки призначення платежу або неправильним його визначенням грошові кошти у визначений законом строк підлягають поверненню на рахунок платника. Доказами перерахування спірних коштів є розрахункові документи (платіжні доручення), в яких чітко не зазначено призначення платежу, тобто не зрозуміло згідно якого саме договору здійснювалась оплата, тому позивач має всі правові підстави для самостійного визначення призначення платежу. Отже, позивач правомірно вимагає стягнути помилково перераховані кошти з відповідача.

Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення сум згідно платіжних доручень за 17.01.08р., 18.02.08р. та 13.03.08р. відповідно приписам ст. 257 ЦК України.

Законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності, якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене.

Відповідно приписам статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна заява була подана до господарського суду Донецької області 30.03.11р., проте позивач почав здійснювати помилкові платежі з 17.01.08р., отже на стягнення платежів згідно платіжних доручень від 17.01.08р. №190 на суму 435 грн.., від 18.02.08р. №100 на суму 605 грн. та від 13.03.08р. №133 на суму 805 грн., вже спливла позовна давність.

Позивачем не доведено, що причина пропуску строку позовної давності поважна, у зв’язку з чим, у задоволенні позовних вимог командитного товариства "Фортуна" щодо стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів в сумі 1 845 грн., слід відмовити.

Одночасно, враховуючи що позов в решті вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів в сумі 17 396 грн. 17 коп., підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 1 924 грн. 12 коп. згідно приписам ст. 8 ГПК України, доводи позивача є хибними, з огляду на наступне:

Відповідно приписам частини сьомої статті 8 ГПК України,за необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

Позивачем не доведено, що претензійна сума була списана відповідачем, отже у задоволенні позовних вимог командитного товариства "Фортуна" щодо стягнення з Шахтарського районного споживчого товариства штрафу у сумі 1 924 грн. 12 коп., слід відмовити, як у необґрунтовано заявлених.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини п’ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.06.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, ст.ст. 257, 267, 1212 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 8, 22, 33, 34, 44, 49, ч.3 ст. 69, ст.ст. 81-1, 82, 82-1, 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

1. Позовні вимоги командитного товариства "Фортуна" до Шахтарського районного споживчого товариства – задовольнити частково.

2. Стягнути з Шахтарського районного споживчого товариства, 86251, Донецька область, Шахтарський район, с. Молодецьке, база, ід.код 01747401, на користь:

- командитного товариства "Фортуна", 86253, Донецька область, Шахтарський район, с. Велика Шишівка, вул. 60 років ВЛКСМ, 40, ід.код 23985760, безпідставно отримані грошові кошти в сумі 17 396 грн. 17 коп., витрати по державному миту в сумі 173 грн. 96 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 193 грн. 97 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог командитного товариства "Фортуна" до Шахтарського районного споживчого товариства щодо стягнення решти безпідставно отриманих коштів в сумі 1 845 грн. – відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог командитного товариства "Фортуна" до Шахтарського районного споживчого товариства щодо стягнення штрафу в сумі 1 924 грн. 12 коп. – відмовити.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.