На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в місті Севастополі, Державного підприємства "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство", Кабінету міністрів України до Севастопольської міської ради, за участю третьої особи - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельне товариство індивідуальних забудовників "Сосновий гай"про визнання протиправним та скасування рішень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 порушено провадження у справі № 61/202, розгляд справи призначено на 24.05.2011.

В судове засідання 24.05.2011 представники прокуратури, відповідача та третьої особи не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Представник від позивача (Кабінету міністрів України) просив суд позов задовольнити повністю. Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 08.06.2011.

У судове засідання 08.06.2011 з’явився представник від позивача (Кабінету міністрів України). Представник прокуратури, відповідача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

Згідно зі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 5, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в судах, однією з форм якої є звернення до суду з позовами та заявами.

Як установлено ч. 2 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі прийняття такої позовної заяви до розгляду зазначений орган набуває статусу позивача (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 (v003p710-99) звернув увагу, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України ( Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) згідно із Законом України від 21.06.2001 № 2539-ІП (2539-14) ), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходиться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає також орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Підставою звернення прокурора в господарський суд м. Києва із позовом є порушення інтересів держави в сфері земельних відносин та охорони лісових ресурсів з боку представницького органу влади в місті Севастополі –Севастопольської міської Ради (надалі також - Ради), зумовлене прийняттям нею рішень щодо земельної ділянки площею 10,8416 га, яка розташована в місті Севастополі в районі вул. Підлісна.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2008 Радою прийнято рішення № 4635 "Про надання згоди громадянам –членам ОК "ЖБТІЗ "Сосновий гай" на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) в районі вул. Підлісна та розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки", а рішенням Ради від 17.12.2008 № 6102 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки площею 10,8416 га в районі вул. Підлісна, з якої 74 громадянам –членам ОК "ЖБТІЗ "Сосновий гай" надано у власність земельні ділянки загальною площею 7,1679 га.

Державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у місті Севастополі на виконання вимоги Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства на земельній ділянці площею 10,8416 га ОК "ДБТІЗ "Сосновий гай", що розташована на території Гагарінського району міста Севастополя по Фіолентовському шосе в районі вул. Підлісна. За результатом дослідження та аналізу зібраних матеріалів виявлено порушення вимог земельного законодавства України при здійсненні Севастопольською міською радою дій з прийняття рішень відносно вказаної земельної ділянки.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, суд визнає доводи, викладені у позовній заяві обґрунтованими, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Як представницький орган територіальної громади рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб’єкта права власності на землю, виконуючи надані їй територіальною громадою повноваження.

Спірна земельна ділянка розташована в межах міста Севастополя, а тому Севастопольська міська Рада здійснює розпорядження цією землею і є належним відповідачем у справі.

Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення відносяться землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У відповідності до п. 5 розділу VIII (прикінцеві положення) Лісового кодексу України (3852-12) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Державного підприємства "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" (надалі також –ДП "СДЛМГ"), що виконані ВО "Укрдержліспроект", спірна земельна ділянка розташована у межах, визначених цими матеріалами, а саме, у кварталі № 6, виділи №№ 27, 28, 2, 3, 4, 5, 6 Севастопольського лісництва ДП "СДЛМГ".

Спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, що підтверджується топографічною зйомкою ОК "ЖБТІЗ" "Сосновий гай" та відомістю обліку зелених насаджень, складеною ЗАТ "Русич", згідно якої на вказаній земельній ділянці зростає 1582 дерева, з яких 1212 сосен. Згідно додатку 7 до Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 (733-2007-п) , сосна відноситься до хвойної групи лісових порід.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Зазначеного погодження, як і відмови у такому погодженні, з боку ДП "СДЛМГ" не надавалося.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, згідно статті 21 Земельного кодексу України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичними особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачається, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права на земельну ділянку в судовому порядку.

У відповідності до п. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, п. 4 ст. 27 Лісового кодексу України, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, площею більше 1 га належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Зазначене свідчить про перевищення повноважень з боку Севастопольської міської ради при прийнятті рішень № 6102 та № 4635. Також при прийнятті зазначених рішень не було враховано вимог Розпорядження Кабінету Міністрів України № 610 від 10.04.2008 "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" (610-2008-р) у частині зупинення прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення. У зв’язку з цим прокуратурою обґрунтовано визначено Кабінет Міністрів України як орган, уповноважений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Суд відзначає, що рішенням Севастопольської міської ради від 17.12.2008 № 6102 також було порушено ст. 20 Земельного кодексу України, оскільки землі площею 1,0039 га, які у відповідності до плану відведення земельної ділянки, надані під проходи та проїзди, до відповідної категорії земель (земель дорожнього господарства) відповідно до ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу України, віднесені не були.

Статтею 207 Земельного кодексу України передбачена необхідність відшкодування втрати лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва лісовому господарству внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із лісогосподарським виробництвом, що не було зроблено відповідачем відносно земель загальною площею 3,6737 га під проїздами і дорогами (1,0039) та тих, що не було розподілено між громадянами.

Отже, Севастопольською міською радою рішеннями № 4635 від 08.07.2008 та № 6102 від 17.12.2008 було вилучено із земель державної власності категорії земель лісогосподарського призначення земельну ділянку площею 10,8416 га, а також не передбачено розрахунку та сплати втрат лісогосподарського виробництва у сумі, що становить 439,1 тис. грн.

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 № 224 (224-2008-п) , Держкомзем є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища.

Одним із основних завдань Держкомзему є здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) та інших законів (ст. 15 ЗК України, пп. 3, 4 вищезазначеного Положення (224-2008-п) ).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, у тому числі, у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до пп. 1, 7 Положення про Держкомзем (224-2008-п) встановлено, що останній здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи і затверджує положення про них.

Головне управління Держкомзему в м. Севастополі відповідно до Положення про головне управління Держкомзему в області, затвердженого Наказом Держкомзему № 123 від 17.06.2008 (z0624-08) , виконує відповідні функції в межах адміністративної території міста Севастополя. На підставі зазначеного вище ГУ Держкомзему в м. Севастополі правомірно визначено прокурором як орган, уповноважений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 883 (883-2007-п) , якою затверджено Положення про Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп) є центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Держкомлісгосп здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в його складі територіальні органи, орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства Автономної Республіки Крим.

Таким чином, ДП "СДЛМГ", яке засноване на державній власності та підпорядковано Держкомлісгоспу (наказ комітету від 17.11.1997 № 109), було правильно зазначено прокуратурою як орган, уповноважений представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

За таких обставин, прокурором було правильно визначено підсудність даної справи та подано позов до розгляду господарським судом міста Києва.

Суд зазначає, що за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК, статей 123, 124, 127, 128 ЗК рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб’єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК (2768-14) , спрямованих на раціональне використання землі як об’єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, які втілюють волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов’язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Зокрема, відповідно до ст. 20 ГК, ст. 16 ЦК визнання судом незаконним і скасування акту державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує цивільні права особи, належить до способів захисту цих прав. Предметом спору є захист цивільного права особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади.

Отже, спір, що виник внаслідок порушення права користування суб’єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами ГПК (1798-12) .

Зазначена правова позиція викладена також у п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 (v0006600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", яким зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, як-от, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов’язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора підлягають задоволенню.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 80, 82- 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради від 08.07.2008 № 4635 "Про надання згоди громадянам –членам ОК "ЖБТІЗ "Сосновий гай"на передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) в районі вул. Підлісна та розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки".

3. Визнати недійсним рішення Севастопольської міської ради від 17.12.2008 № 6102 "Про внесення змін у додаток до рішення міської ради від 08.07.2008 № 4635".

4. Стягнути з Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід бюджету 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представники:
Прокуратури:	Не з’явився