до Підприємства "Віта СЛС "Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", с. Більшовик, Голопристанського району Херсонської області,

про стягнення 109 139 грн. 90 коп.,

за участю представників

позивача: на засідання суду не прибув,

відповідача: Ляшенко І.І., представник, дов. № 1 від 04.05.11 р.

Позивач у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.05.11 р. № 04-02/395, просить стягнути з відповідача 109139грн.90коп. неустойки, відповідно до умов договору від 21 листопада 2006 року про надання безповоротної цільової фінансової допомоги № 16-1.

Представник позивача в ході судового засідання 17.05.11 р. підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Представник позивача, належним чином повідомленого про час, дату і місце проведення судового засідання 07.06.11 р., не скористався своїм правом на участь у судовому розгляді справи.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що умови договору відповідачем не порушено, та вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, шляхом направлення звітів встановленої законом форми до районного центру зайнятості наседлення.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.05.11 р. до 07.06.11 р.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 21 листопада 2006 року уклало з підприємством "Віта СЛС" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів" договір про надання безповоротної цільової фінансової допомоги (надалі за текстом - Договір).

Відповідно пункту 5.6. Договору Відповідач зобов'язався щомісячно надавати відділенню Фонду звіт про збереження існуючих і створення додаткових робочих місць для інвалідів за кошти Фонду соціального захисту інвалідів.

Пунктом 5.10. Договору Відповідач зобов'язався протягом дії Договору зберігати 5 вже існуючих та 18 додатково створених постійних робочих місць для інвалідів.

Проте, згідно звітів "Про працевлаштування інвалідів створення робочих місць та збереження робочих місць згідно з Договором № 16-1 від 21.11.06" з жовтня 2010 року по квітень 2011 року зобов'язання щодо кількості створених та збережених робочих місць для інвалідів Відповідачем не виконані.

Так, на 5 збережених та 18 створених для працевлаштування інвалідів місцях (разом 23 робочих місця) з 27.10.2010 працювало 22 інваліда, з 01.02.2011 року - 21 інвалід, а з 01.03.2011 року - 13 інвалідів.

Відповідно до пункту 5.14. Договору, у випадку порушення взятих зобов'язань Відповідач зобов'язався сплачувати відділенню Фонду неустойку, пеню та штраф у розмірі і порядку, передбачених Договором та чинним законодавством.

Виходячи з положень пунктів 6.8., 6.9. Договору, за порушення зобов'язання щодо збереження 5 вже існуючих та 18 додаткових робочих місць для інвалідів (пункт 5.10. Договору) Відповідач має щомісячно, до працевлаштування на відповідних робочих місцях необхідної кількості інвалідів, сплачувати відділенню Фонду неустойку у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленому на час виникнення порушення даного зобов'язання, за кожне робоче місце, що не зайняте інвалідом. Неустойка розраховується пропорційно фактичній кількості днів, у яких робоче місце для інваліда (додаткове або збережене) було не зайняте інвалідом, календарного місяця, в якому сталося або триває порушення зазначеного зобов'язання.

Враховуючи умови пунктів 6.8., 6.9. Договору, за невиконання вимог пункту 5.10. Договору, відділенням Фонду було направлено Відповідачу претензію щодо сплати неустойки листом від 01.02.2011 № 04-02/102, однак Відповідач зазначені вимоги відділення Фонду у добровільному порядку не задовольнив, та продовжує порушувати зобов'язання за договором.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України (435-4) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За поданим позивачем розрахунком розмір неустойки (пені) становить 109139грн.90коп.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статею 18-1 того ж Закону передбачено, що рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку (1836-2006-п) ( 1836-2006-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. {Закон доповнено статтею 18-1 згідно з Законом N 3483-IV (3483-15) ( 3483-15 ) від 23.02.2006}

З метою належного виконання умов Договору та працевлаштування інвалідів на вакантні робочі місця для інвалідів, відповідачем було проінформовано Голопристанський районний центр зайнятості населення шляхом подання Звітів (форма № 3-ПН), що підтверджується звітами, з відміткою Центру зайнятості про їх отримання, з 27.10.10 р. по 25.05.11 р. (період зазначений позивачем у позовній заяві).

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Відповідачем доведено вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за Договором.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,

1. В задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).