ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2011 року м. Київ
( Додатково див. рішення апеляційного суду Черкаської області (rs12038103) )
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: житлово-будівельний кооператив "Прогрес", обслуговуючий кооператив "Сміла", про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и л а :
У травні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 23 червня 1982 року до 20 вересня 2009 року він та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого, відповідачці, яка була членом житлово-будівельного кооперативу "Прогрес", на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської Ради від 12 червня 1990 року № 208, було видано ордер на вселення їх та їхніх двох дітей до трикімнатної квартири АДРЕСА_1, а згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради 22 серпня 2007 року, вказана квартира зареєстрована за відповідачкою на праві приватної власності.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 60, 61, 63, 70 Сімейного кодексу України та те, що вказана вище квартира була отримана ними за час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, так як кошти за неї сплачувались з сімейного бюджету, просив здійснити її поділ та визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 6 вересня 2010 року рішення місцевого суду змінено та визнано за ОСОБА_5 право власності на 40%, а за ОСОБА_4 – право власності на 60% зазначеної вище квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_5 судове рішення не оскаржив.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги стосуються виключно фактичних даних та переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції, а на порушення норм матеріального чи процесуального права посилань немає та їх не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 6 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Д.Д. Луспеник
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко