Суть спору: Державне підприємство "Дельта-лоцман" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс", та просить стягнути 4632.01 доларів США – пені, 3857.75 доларів США – штрафу, разом – 8489.76 доларів США.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем грошового зобов’язання, що виникло на підставі договору про надання послуг, у зв’язку з чим позивачем на суму заборгованості були нараховані штрафні санкції, та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України та статті 84, 106, 115 Кодексу торговельного мореплавства України.

Відповідач позов не визнав, за мотивами, що викладені у відзиві на позов (т. 2 а.с. 128-130).

Представник позивача в судове засідання 06 червня 2011 року не з'явився, до суду надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами(т. 3 а.с. 61),

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

24 грудня 2007 року між державним підприємством "Дельта-лоцман" (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" (агент) укладений договір № 136/П-07 (а.с. 16-18 т. 1), відповідно до пункту 1.1 якого підприємство на умовах цього договору зобов’язується за заявками агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а агент, в свою чергу, зобов’язується прийняти і оплатити надані послуги. При цьому, споживачем послуг підприємства є судновласник (в розумінні статті 20 Кодексу торговельного мореплавства).

Згідно з пунктом 2.1.1 вказаного договору позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по Бузко-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морських каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 2.1.2. договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами. Рахунки направляються поштою або вручаються агенту під розписку. В необхідних випадках попередньо можуть направлятися факсом.

Згідно з пунктом 2.2.3 договору агент зобов’язався робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором – у вільно конвертованої валюті (ВКВ), а під прапором України – у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Пунктом 2.2.4 договору агент (відповідач) зобов’язався сплачувати рахунки підприємства (позивача) у терміни, визначені цим договором.

Порядок стягнення і розмір зборів та плати визначаються відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому, в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

Згідно з пунктом 5.3 договору в разі порушення взятих на себе за договором зобов'язань агент за вимогою підприємства несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 5.4 договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність перед позивачем за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті України, так і у ВКВ.

Даний договір діє, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01 жовтня 2008 року, з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 21).

За твердженням позивача, та це не заперечувалося представниками сторін в процесі розгляду справи, на виконання умов договору позивачем, на підставі заявок відповідача, у серпні-грудні 2010 року надавалися послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден на загальну суму 212885.33 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в порядку пункту 2.1.2 договору виставлялися на адресу відповідача рахунки на оплату наданих послуг, отримання яких останнім підтверджується реєстрами одержаних рахунків (т. 1 а.с. 26-76).

Відповідач вартість наданих позивачем послуг оплачував з порушенням строків, встановлених пунктом 4.2.2 договору, що з'явилося підставою для звернення державного підприємства "Дельта-лоцман" із даною позовною заявою про стягнення з відповідача пені та штрафу до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв’язку з невиконанням грошового зобов’язання, вони регулюються положеннями глави 48 Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України (436-15) , що регулюють виконання господарських зобов’язань, а також положень Кодексу торговельного мореплавства (176/95-ВР) .

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося, пунктом 5.3. договору встановлено, що у разі порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивачем був наданий розрахунок нарахування пені та штрафу, розмір яких склав 4632.01 дол. США та 3857.75 дол. США відповідно (т. 1 а.с. 8-15).

В своєму відзиві відповідач посилається на те, що норми міжнародного публічного права не дають права та можливості стягнення позивачем додаткових штрафних санкції з отримувачів лоцманських послуг – судновласників-нерезидентів, з наступних підстав.

По-перше, відповідач вважає, що яким би способом не визначався у договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу - не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, то у більшому розмірі вона не може бути стягнута, тому визначення стягнення договірної неустойки в розмірі 0,1% в день за прострочку сплати лоцманського збору є неправомірною.

По-друге, загальні приписи цивільного законодавства в статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють чітку різницю між пенею та штрафом, і виділяють їх як різні види відповідальності за порушення зобов'язань. Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 5.3 договору, суперечить статті 61 Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства.

По-третє, положення Цивільного кодексу (435-15) та національного законодавства за порушення грошових зобов'язань відносяться виключно до розрахунків в національній валюті - гривні. Проте згідно пункту 3 статті 533 Цивільного кодексу використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Крім того, відповідач вказує, що особливості діяльності та надання послуг лоцманською службою унормовано "Правилами плавання суден Керч-Єнікальським каналом і підхідними каналами до нього", затвердженими Наказом Міністерства транспорту N721, 09 жовтня 2002 року (z0973-02) , де вказано, що лоцманське проведення Керч-Єнікальським каналом, і на внутрішній акваторії Керченського Морського торговельного пору здійснюється тільки лоцманами КМТП при обов'язковому агентуванні по транзитному проходу суден агентськими організаціями, які знаходяться в м. Керчі.

Згідно вимог вказаних Правил (z0973-02) від судновласника або його морського агенту не вимагається попередньої сплати з надання лоцманських послуг при транзитному проході Керч-Єнікальским каналом або в 5-денний строк, оскільки строк проходження банківських розрахунків в міжнародних платіжних системах зазвичай не менше 7 робочих днів.

Таким чином, за твердженням відповідача, у позивача відсутні права по стягненню штрафних санкцій за затримку розрахунків з кількох причин:

· відсутність вказівок про відповідальність в лоцманських квитанціях;

· міжнародні морські звичаї та морська практика;

· відсутність таких санкцій у ДЛС в КТМ та у Положенні про Державну лоцманську службу (z0717-00) .

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 2.2.4 договору № 136/П-07 від 24 грудня 2007 року відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати рахунки, виставлені підприємством у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до статті 116 Кодексу торговельного мореплавства України, к морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Обов'язок судновласника, визначений статтею 118 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якій судновласник або інший довіритель зобов'язані надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій: відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою; нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень.

Згідно з пунктом 2 Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544 (1544-2000-п) , сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше.

У відповідності до пунктів 4.2.1-4.2.2 договору до подання заявки агент здійснює передплату в розмірі повної вартості, в тому силі ПДВ, послуг, що мають бути надані підприємством на підставі заявки. Остаточний розрахунок здійснюється агентом (відповідачем) протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода, укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною та обов'язковою для довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження (стаття 118 Кодексу торговельного мореплавства України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правовідносини з морського агентування врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України (176/95-ВР) . Морські агенти діють на підставі договору морського агентування, який вони укладають із судновласником.

Однак, посилання представника відповідача на умови договорів, укладених товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" із судновласниками, суд вважає неспроможними, оскільки це не відноситься до предмету даного спору.

Морський агент надає послуги судновласнику шляхом реалізації функцій, покладених на нього законом або договором і тому виступає як самостійний суб'єкт у правовідносинах з третіми особами.

Згідно зі статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом (176/95-ВР) , відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем був підписаний договір № 136/П-07 від 24 грудня 2007 року без подальших протоколів розбіжностей, а отже, враховуючи приписи статті 629 Цивільного кодексу України, такий договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, сторони, уклавши договір, відповідно до якого позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача надавати послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги, врегулювали свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, саме відповідач по справі, а не судновласники (які не виступають стороною укладеного між ДП "Дельта-лоцман" та товариством з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" договору) є належним суб'єктом відповідальності за договором № 136/П-07 віфд 24 грудня 2007 року.

Доводи відповідача про обмеження розміру нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі 0,1% несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно загальних положень Статуту державного підприємства "Дельта-лоцман", позивач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Позивач належить до державного сектора економіки, тому встановлення у договорі одночасно пені та штрафу відповідає вимогам статті 231 Господарського кодексу України. Враховуючи наявність прострочки сплати відповідачем основного зобов’язання, вимоги щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими та заявлені на підставі пункту 5.3 договору та частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Стосовно обмеження пені подвійною обліковою ставкою НБУ суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідач вважає, що в даному випадку розмір пені повинен бути обмежений розміром подвійної облікової ставки НБУ відповідно до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

Однак, суд не може погодитися з даним висновком у зв’язку із наступним.

Облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Облікова ставка Національного банку - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що єдиною національною валютою України є гривня, облікова ставка Національного банку України стосується виключно гривні та її вартості.

З вищевикладеного вбачається, що у випадку здійснення розрахунків у іноземній валюті, згідно норм статті 231 Господарського кодексу України, підлягають застосуванню умови договору, а не норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) .

Крім того, однією із сторін за договором № 136/П-07 від 24 грудня 2007 року є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки (Державне підприємство "Державна морська лоцманська служба"), який підпадає під дію частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Що стосується доводів відповідача про переважність норм Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР) стосовно розміру неустойки, та неможливість застосування її до судновласників – нерезидентів, суд зазначає, що стороною договору № 136/П-07 від 24 грудня 2007 є суб’єкт підприємницької діяльності (товариство з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс") - резидент України, договір укладений ним на підставі норм законодавства України від свого імені, тому посилання відповідача на застосування норм законодавства, в тому числі тих, що передбачають відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язання, до судновласників-нерезидентів України є безпідставним.

Більш того, відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2011 року та постанові Вищого господарського суду України від 24 травня 2011 року (а.с. 63-67) у справі № 5002-18/5193-2010.

Позивачем представлений розрахунок суми пені та штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов’язання по рахункам, які були виставлені у серпні-грудні 2010 року та сплачені у серпні-грудні 2010 року та січні 2011 року, відповідно до якого розмір пені склав 4632.01 доларів США, а розмір штрафу – 3857.76 доларів США (а.с. 8-15 т. 1).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов висновку, що він складений вірно, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 4632.01 доларів США пені та 3857.76 доларів США штрафу є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 24 грудня 2007 року, з огляду на положення статті 629 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є обов’язковим для виконання сторонами, а також положення статті 525 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем у зв’язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 09 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, та статтями 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" (вул. Кірова, 51, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 25374003, р\р 26008301391995 в ПІБ м. Керч Bank of New York. USA Acc 890-0060-077 Kerch Branch, SWIFT CODE: UPIBUAUX PROMINVEST OF UKRAINE, KIEV, UKRAINE, Beneficial: "VNESHSERVISE" LTD АСС 26008301391995) на користь державного підприємства "Дельта-лоцман" м. Миколаїв (вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54001; р/р 26007001010084 в філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві, МФО 326739, код ЄДРПОУ 25374003) пеню у сумі 4632.01 доларів США; штраф у сумі 3857.75 доларів США; 84.90 доларів США державного мита.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішсервіс" (вул. Кірова, 51, м. Керч, 98312, ЄДРПОУ 25374003, р\р 26008301391995 в ПІБ м. Керч Bank of New York. USA Acc 890-0060-077 Kerch Branch, SWIFT CODE: UPIBUAUX PROMINVEST OF UKRAINE, KIEV, UKRAINE, Beneficial: "VNESHSERVISE" LTD АСС 26008301391995) на державного підприємства "Дельта-лоцман" м. Миколаїв (вул. Лягіна, 27, м. Миколаїв, 54001; р/р 26007001010084 в філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві, МФО 326739, код ЄДРПОУ 25374003) 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.