ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року
м. Київ
( Додатково див. ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області (rs3958719) ) ( Додатково див. рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (rs3203526) )
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, приватного підприємства "Поліком-Пейдж" (далі – ПП "Поліком-Пейдж"), ОСОБА_10 про відшкодування шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 2 березня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі –ДТП), унаслідок якої належний йому автомобіль "Fiat Dukato" зазнав механічних пошкоджень. Винним у ДТП є ОСОБА_7, який, керуючи автомобілем "Opel Veсtra", що належить ОСОБА_8, грубо порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , що призвело до зіткнення автомобілів. Автомобіль "Opel Veсtra" був переданий ОСОБА_7 для надання послуг із пасажирських перевезень чоловіком ОСОБА_8 – ОСОБА_9 Надаючи ці послуги, ОСОБА_7 використовував логотипи ПП "Полікомп-Пейдж", мав радіозв’язок із цією компанією, за допомогою якого приймав виклики таксі, тобто перебував із ПП "Полікомп-Пейдж" у фактичних трудових відносинах. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути з відповідачів 38 591 грн. 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та стягнути із ОСОБА_7 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 38 591 грн. 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 131 грн. судових витрат; на користь держави судовий збір у розмірі 284 грн. 91 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_8 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_8 є особою, яка на правовій підставі володіла автомобілем "Opel Veсtra" на час ДТП і без правових підстав передала керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_7, тому повинна відшкодувати ОСОБА_6 матеріальну й моральну шкоду.
З висновками судів повністю погодитись не можна з таких підстав.
За положеннями ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах . Я кщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 цього Кодексу шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1/ шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2/ за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона не відшкодовується;
3/ за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків ( ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Аналіз змісту вказаних норм матеріального права дає підстави для таких висновків: відповідальність за шкоду несе винна особа й це, як правило, володілець транспортного засобу; володільцем транспортного засобу є особа, яка володіє ним на відповідній правовій основі; винною особою може бути особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, і в цьому випадку вона несе відповідальність на загальних підставах; якщо недбалість власника (володільця) транспортного засобу сприяла неправомірному заволодінню ним, відшкодування може бути покладено на винну особу та власника (володільця) у частці, яка визначається судом; за шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідає працедавець.
Судом установлено, що 2 березня 2007 року сталася ДТП за участю автомобіля "Fiat Dukato" під керуванням ОСОБА_6, який належить йому на праві власності, та автомобіля "Opel Veсtra" під керуванням ОСОБА_7 Унаслідок ДТП автомобіль "Fiat Dukato" зазнав механічних пошкоджень. Висновком автотоварознавчої експертизи від 20 березня 2007 року визначено суму матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Fiat Dukato", у розмірі 38 591 грн. 81 коп.
З липня 2004 року автомобіль "Opel Veсtra" належить на праві власності ОСОБА_8; 26 квітня 2005 року видано тимчасовий талон терміном до 22 квітня 2008 року на право керування вказаним автомобілем за дорученням ПП "Поліком-Пейдж", а 24 жовтня 2006 року видано тимчасовий талон за дорученням на право керування автомобілем до 24 жовтня 2009 року ОСОБА_10
23 квітня 2005 року між ОСОБА_8 (орендодавець) та ПП "Поліком-Пейдж" (орендар) укладено договір оренди зазначеного автомобіля "Opel Veсtra" терміном дії на 1 рік з можливістю пролонгації на наступний рік за згодою сторін.
17 лютого 2007 року між ПП "Поліком-Пейдж" (виконавець) і ОСОБА_7, водієм автомобіля "Opel Veсtra", (замовник) укладено договір про співпрацю в галузі пасажирських перевезень на таксі та надання інформаційного обслуговування строком на один рік, предметом якого є надання послуг, перевірка технічного стану автомобіля, проведення передрейсового медогляду водія, проведення ТО-1, ТО-2 та мийка автомобіля, за які замовник сплачує кошти. Відповідно до умов цього договору виконавець не несе відповідальності перед замовником, пасажирами та третіми особами за ДТП та їх наслідки з вини замовника чи інших осіб.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2008 року, яке набрало законної сили, відмовлено в позові ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля "Opel Veсtra" дійсним.
Ураховуючи встановлені у справі обставини й вимоги матеріального права, суду необхідно було, перш за все, з’ясувати винну в ДТП особу та чи є підстави для звільнення цієї особи від відповідальності за завдану шкоду.
Усупереч цьому, відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_7, суд не навів норм матеріального права для звільнення останнього від відповідальності за спричинену шкоду, при тому що сам ОСОБА_7 не заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , яке призвело до зіткнення автомобілів.
Разом з тим, покладаючи відповідальність на власника автомобіля ОСОБА_8, суд не з’ясував, у чому полягає її вина в завданій шкоді. Якщо вона повинна відповідати як власник транспортного засобу, то в чому полягає недбалість і яким чином остання сприяла неправомірному заволодінню ОСОБА_7 автомобілем.
Поза увагою суду першої інстанції залишилося й таке.
Відповідно до пп 6, 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) , транспортні засоби підлягають обов’язковій реєстрації у Державтоінспекції . За бажанням власника транспортного засобу – фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Проте під час розгляду даної справи суд не перевірив і не дав належної правової оцінки доводам ОСОБА_8 про те, що на час ДТП автомобіль на законних підставах, за тимчасовим реєстраційним талоном, знаходився в користуванні ПП "Поліком-Пейдж".
Таким чином, не встановивши законного володільця автомобіля "Opel Veсtra" на час скоєння ДТП, не з’ясувавши характер правовідносин між ПП "Поліком-Пейдж" та ОСОБА_7, а також хто та на якій підставі передав останньому автомобіль в управління, суд не з’ясував дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин і правову норму, якою ці відносини регулюються.
На вказані порушення не звернув уваги суд апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд не виконав свого обов’язку перевірити законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, а постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України, оскільки мотивувальна частина не містить мотивованих висновків на заперечення доводів апеляційної скарги.
Ураховуючи викладене, судові рішенні не можна вважати законними й обгрунтованими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції й ухвалу апеляційного суду – скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3 березня 2009 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Д.Д. Луспеник
Н.П. Лященко