Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Дябелко Т.М. розглянувши матеріали справи № 5021/737/2011

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

с. Іволжанське Сумського району

до відповідача: приватного підприємства "Автодіагностика", м. Суми

про стягнення 88248 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 4711 від 04.09.2008р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 28.10.2009р.)

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 88248 грн. безпідставно набутих коштів, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач проти позову заперечує і просить застосувати позовну давність і відмовити в позові. При цьому він вважає, що відсутні підстави вважати зазначені кошти безпідставно набутими.

Позивач же вважає, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки 28.01.2011 року він направив відповідачу претензію відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України і, на його думку, перебіг строку давності має відраховуватись з 10.02.2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

Протягом 2006 та 2007 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахував приватному підприємству "Автодіагностика" поворотну фінансову допомогу на суму 88248 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

В платіжних дорученнях зазначено, що це - фінансова допомога, яка буде повернута згідно договору (з зазначенням різних дат та номерів).

Позивач неодноразово звертався з позовними вимогами до відповідача - приватного підприємства "Автодіагностика" про стягнення грошових коштів, які були перераховані платіжними дорученнями, на загальну суму 88248 грн., про що свідчать постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року № 14/468-08, рішення господарського суду Сумської області від 12.11.2009 року № 14/257-09, постанова Вищого господарського суду України від 19.05.2010 року № 14/257-09; рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2010 року № 3/97-10; справа № 5021/737/2011.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд встановив, що позивач не довів суду, яке ж саме зобов'язання мав виконувати належним чином відповідач перед позивачем, не довів суду взагалі факту наявності будь-якого зобов'язання відповідача перед позивачем за платіжними дорученнями позивача, не навів жодної норми чинного законодавства, яка б містила зміст зобов'язання відповідача за платіжними дорученнями позивача.

Отже, виходячи із наявних преюдиціальних фактів, відсутні будь-які підстави вважати, що між сторонами наявні будь-які зобов'язання у розумінні ст. ст. 509, 510 Цивільного кодексу України.

Тому, суд погоджується з твердженням позивача, що перераховані ним кошти є безпідставно набутими.

Разом з тим, в цьому випадку вони є такими з моменту отримання, а не з моменту пред'явлення вимоги відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, яка була направлена 28.01.2011 року.

Стаття 530 Цивільного кодексу України відноситься до зобов'язального права, а між позивачем та відповідачем зобов'язань не існує, тобто посилання позивача на ст. 530 Цивільного кодексу України є безпідставними.

З моменту останнього перерахунку грошових коштів сплинуло майже 4 роки.

Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлена стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. В задоволенні позову - відмовити

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписано 06.06.2011 р.