На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Чоколівське"Солом"янської районної у м. Києві ради 670 370, 34 грн., із яких: 652 412,91 грн. заборгованість по договору №08205/-А/2-09 від 01.04.2008р., що виникла за період з листопада 2010 року по січень 2001 року, 6 528,84 грн. пені, 1 263, 65 грн. - 3% річних, 10 164, 94 грн. витрат, пов"язаних з інфляційними процесами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2011р. порушено провадження у справі № 36/115, розгляд справи призначено на 06.04.2011р.

Відповідач в судове засідання 06.04.2011р. повноважних представників не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез’явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не з’явився та необхідністю витребування додаткових доказів, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 11.05.2011р.

В судовому засіданні 11.05.2001р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання не заперечував.

В судовому засіданні 11.05.2011р. оголошувалась перерва до 30.05.2011р. відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.05.2001р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з"явився. Заяв, клопотань та письмового відзиву від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та Комунальним підприємством "Чоколівське"Солом"янської районної у м. Києві ради (надалі відповідач) був укладений договір №08205/А-2-09 відповідно до якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору позивач зобов’язується надати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємствами у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1.1 вказаного договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника.

Згідно з п. п.2.2.2, 2.2.3 вказаного договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи. Уразі неотримання від Позивача щомісячного розрахункового документа Відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5 числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

На виконання умов вказаного договору позивач поставляв, а відповідач споживав питну воду.

У спірний період з 01.11.2010р. по 01.02.2011р. позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму 1 782 584, 83 грн. За спірний період відповідачем послуги з постачання холодної води та прийняті стоки сплачені частково в сумі 1 347 694, 23 грн. Заборгованість відповідача за питну воду та стоки холодної води, що виникла за період з 01.11.2010р. по 01.02.2011р. становить 434 890,60грн.

За спірний період, крім холодної води та стоків, позивач нарахував відповідачу 441 665,87 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, 15.02.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №08080/4-04 відповідно до якого позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати оплату наданих послуг. Відповідно до п.2.1 вказаного договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника. Згідно з п.2.2.2. вказаного договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу. Уразі неотримання від позивача щомісячного розрахункового документа Відповідач здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше 5 числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як встановлено судом на виконання умов вказаного договору позивач поставляв, а відповідач споживав питну воду. У спірний період з 01.11.2010р. по 01.02.2011р. позивач поставив відповідачу холодну воду та прийняв стоки на загальну суму 1 782 584, 83 грн. За спірний період відповідачем послуги з постачання холодної води та прийняті стоки сплачені частково в сумі 1 347 694, 23 грн. Заборгованість відповідача за питну воду та стоки холодної води, що виникла за період з 01.11.2010р. по 01.02.2011р. становить 434 890,60грн.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за питну воду та стоки холодної води, що виник за період з 01.11.2010р. по 01.02.2011р., в сумі 434 890,60 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, відповідно до п.4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов’язань по оплаті за надані послуги Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 752,13 грн. інфляційних, 794,15 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку платежу в сумі 4 103,10 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне: Цивільний кодекс України (435-15) (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Судом також не можуть бути задоволені в повному позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 217 522,31 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем для підігріву до стану гарячої води та її подачі відповідачу, у вигляді гарячої води, з наступних підстав.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п.2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. N630 (630-2005-п) , централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Однак, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (z0936-08) вищенаведений наказ від 01.07.1994р. №65 (z0165-94) було визнано таким, що втратив чинність, та затверджено нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які набрали чинності з 18.10.2008 року.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р. (z0936-08) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 03.03.11р. у справі 42/230. При цьому, споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується його лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго"у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з відповідача 217 522,31 грн. вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву не підлягають задоволенню.

У зв’язку із відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості за послуги по вартості холодної води для підігріву, судом не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених до стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені за прострочку платежу за послуги по вартості холодної води для підігріву.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати понесені позивачем по справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд –

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське"Солом"янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код ЄДРПОУ 35756971) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, бул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) основний борг в сумі 434 890 грн. 60 коп., 6 752 грн. 13 коп. інфляційних, 794 грн. 15 коп. - 3 % річних, 4 103грн. 10 коп. пені за прострочку платежу, державне мито в сумі 4 465 грн. 40 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 157 грн. 20 коп.

Представники
позивача:	ОСОБА_1 –по довіреності №185 від 27.04.2011р.