За позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (95047, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (95006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

Про розірвання договору оренди та стягнення 18 800,00 грн.

За зустрічною позовною заявою Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (95006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

До Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (95047, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

Про спонукання прийняти в оренду нежиле приміщення.

Суддя Господарського суду АР Крим М.О.Білоус

представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 – представ., дов. № 2170 від 14.04.2011р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 – представ., дов. від 31.03.2011р.

Обставини справи: Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, в якій просить суд розірвати договір оренди № 2 від 01.10.2010р., стягнути суму сплаченого авансу у розмірі 9000,00 грн. та пені у сумі 9800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані умови укладеного договору № 2 від 01.10.2010р. щодо передачі в оренду приміщення, а тому, на думку позивача, сплачена ним сума авансу у розмірі 9000, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку. Також, на підставі ст.. 766 Цивільного кодексу України (435-15) , позивач просить розірвати укладений договір оренди № 2 від 01.10.2010р.

10 травня 2011 року на адресу суду від Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про спонукання відповідача прийняти в оренду нежиле приміщення на першому поверсі будівлі АДРЕСА_3.

Ухвалою ГС АР Крим від 10.05.2011р. вказана зустрічна позовна заява була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.

24 травня 2011 року СПД ОСОБА_2 були надані додаткові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.05.2011р судом оголошувалась перерва до 27.05.2011р.

27.05.2011 р. судове засідання було продовжено за участю представників сторін.

Також, 24.05.2011р. представником СПД ОСОБА_1 на адресу суду було надано клопотання про залучення до матеріалів справи у якості доказів фотографії нежилого приміщення по АДРЕСА_3. Вказані фотографії були залучені судом до матеріалів справи.

Представник СПД ОСОБА_1 у судовому засіданні 27.05.2011р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, а у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити з мотиві, викладених у відзиві від 10.05.2011р.

СПД ОСОБА_2 явку представника до судового засідання 27.05.2011р. забезпечила та її представник просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги, при цьому письмового відзиву на первісний позов надано не було, усно проти первісного позову заперечував та наполягав на відмові в задоволенні позову СПД ОСОБА_1

Також представник СПД ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні клопотання щодо залучення до матеріалів справи фотографій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

01.10.2010 р. між СПД ОСОБА_2 (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 2, згідно з пп.1.1.-1.3. якого Орендодавець передає, а Орендар бере в тимчасове володіння нежиле приміщення, яке є власністю "Орендодавця" згідно витягу КРП "СМБРТІ" № 25757405 від 01.04.2010р. та розташоване у АДРЕСА_3, загальною площею 36 кв.м. (а.с.7)

Приміщення надається Орендарю для розміщення шино монтажної дільниці (п.2.1. Договору)

Згідно з п.3.1. Договору, термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання.

Відповідно до п.3.3. Договору, Орендар має право відмовитися від даного Договору, попередивши орендодавця в термін двох місяців. При цьому сплачена наперед оренда плата Орендарю не повертається.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом доби з моменту укладення акта приймання.

Передача приміщення та майна, що орендуються, здійснюється за актом здачі – приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду.(п.5.3. Договору).

Також, пунктом 5.4. передбачено, що у момент підписання акту приймання Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується, після чого персоналу орендаря має бути забезпечений безперешкодний доступ у приміщення, що орендується.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача по первісному позову з наступних підстав.

Зокрема, перша вимога позивача по первісному позову є розірвання договору оренди № 2 від 01.10.10 р. у зв’язку з неотриманням в оренду від орендодавця майно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Також, згідно з ч.3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Підстави для зміни або розірвання договору закріплені у статті 651 Цивільного кодексу України, ч. 1 якої передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід зазначити, що розірвання (зміна) договору та одностороння відмова від виконання договору ( у повному обсязі або частково) це різні поняття. Одностороння відмова від виконання договору здійснюється без звернення до суду, та, відповідно, у чинність самого факту його здійснення договір важаться розірваним. При цьому, одностороння відмова від договору можлива лише у випадках, передбачена законом або договором.

Відповідно до ст.. 759 ЦК України (435-15) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Отже, за своєю природою договір оренди є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всіх суттєвих умовах.

Фактичне виконання договору оренди, в тому числі передача об’єкта оренди орендарю, не впливає на укладення договору, а свідчить тільки про його виконання.

Слід зазначити, що невиконання умов договору з боку орендодавця стосовно ненадання в оренду орендарю орендованого приміщення не може бути підставою для розірвання його в судовому порядку, оскільки ст. 766 Цивільного кодексу України встановлює для таких випадків, в тому числі право орендаря на односторонню відмову від договору оренди.

Зокрема, ст. 766 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:

1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;

2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Такої думки дотримувався і Вищий Господарський суд України у постановах від 21.07.10 р. по справі № 37/336 пн, від 19.04.11 р. по справі №4/1551-10.

Отже, в даному випадку відсутні передумови для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, як підстави для розірвання договору в судовому порядку договору у зв’язку з не переданням майна наймачу.

Слід також зазначити, що позивачем по первісному позову було запропоновано відповідачу розірвати договір, але дослідивши претензію вих. № 1/02 від 16.02.2011р. вбачається, що у вказаному документі не має чіткої позиції щодо односторонньої відмови від договору з посиланням на приписи ст. 766 Цивільного кодексу України, навпаки річ йде про визнання його недійсним та міститься вимога про повернення авансу ( а.с. 9).

Проте, доказів того, що СПД ОСОБА_1 звертався до СПД ОСОБА_2 з вимогою про передачу в оренду спірного приміщення, позивачем не було надано, оскільки виходячи із умов договору № 2 від 01.10.10 р., сторонами взагалі не передбачений порядок та строки складання акту прийому – передачі.

Таким чином, пред'явлений позов про розірвання договору оренди не відповідає способам захисту цивільних прав наймодавця, а тому, за вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вимоги позивача по первісному позову стосовно стягнення сплаченого авансу у сумі 9000,00 грн. також не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Як вбачається із договору № 2 від 01.10.10 р., пунктом 4.1. встановлений розмір орендної плати, який складає 30 грн. за 1 кв.м. на місяць. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, наперед не пізніше 01 числа кожного місяця.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що Орендар зобов’язаний протягом доби з моменту прийняття приміщення та майна, що орендуються, перерахувати орендну плату за один місяць авансом.

При цьому, п.4.6. договору, на який посилається позивач у позові, вказує на сплату орендної плати наперед у будь – який термін, але, позивач просить стягнути з відповідача саме аванс.

Дослідивши умови договору оренди від 01.10.2010р., суд встановив, що обов’язковою умовою для перерахування авансу орендарем є прийняття ним приміщення та майна за актом здачі – приймання, але, як вказує позивач, він не отримав в оренду приміщення, а відтак відсутні правові підстави для перерахування позивачем авансу відповідачеві.

Слід також зазначити, що квитанцію до прибутково - касового ордеру № 6 від 09.12.2010. суд не може прийняти як належний доказ перерахування авансу саме на підставі умов договору оренди від 01.10.2010 р., оскільки по-перше, в ній не міститься чіткого посилання на договір із зазначенням його номеру та дати складання, вдруге, вказана в ній сума у розмірі 9000,00 грн. не відповідає положенням п.4.1. договору., відповідно до якого оренда плата за один місяць складає 1080 грн. (30 грн. х 36кв.м.).

Суд також не приймає до уваги в якості доказу надані позивачем фотографії, оскільки із зображеного на них не неможливо чітко ідентифікувати спірні приміщення.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку виникли загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

За таких умов позовні вимоги СПД ОСОБА_1 про стягнення з відповідача за первісним позовом суми авансу з підстав, зазначених в позові, задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 9 800,00 грн. також не підлягають задоволенню у зв’язку з вищенаведеним.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог позивача по первісному позову, а відтак відповідно до ст.. 49 ГПК України (1798-12) , судові витрати також залишаються за позивачем.

Вимоги за зустрічним позовом СПД ОСОБА_2 про зобов’язання СПД ОСОБА_1 прийняти в оренду нежиле приміщення підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтується на ухиленні СПД ОСОБА_1 від виконання обов’язків за договором від 01.10.2010р. та посиланням позивача, в тому числі на ст. 530 ЦК України, зокрема, спрямовану на адресу СПД ОСОБА_1 письмову вимогу та акт приймання – передачі.

Слід зазначити, що договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки права однієї сторони договору кореспондують обов’язкам іншої, а також він може бути як реальним так і консенсуальним договором.

Відповідно до ст.. 765 Цивільного кодексу України (435-15) основним обов’язком наймодавця є обов’язок передати наймачеві майно належної якості та у належний строк.

Передача наймодавцем наймачеві майна у користування відбувається негайно після укладення договору або у передбачений у цьому договорі строк.Відповідно, на наймачеві лежить обов’язок прийняти дане майно.

Але, суд враховує, що умовами договору № 2 від 01.10.10 р. взагалі не встановлений порядок та строки складання акту прийому – передачі майна, а відтак, суд виходить із загальних положень цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст..509 Цивільного кодексу України (435-15) зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України

Ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В матеріалах справи є вимога позивача за зустрічним позовом від 29.04.2011р., яка спрямована СПД ОСОБА_1 та акт приймання – передачі приміщення(а.с.30), а відтак дії наймодавця, спрямовані на реальне виконання договору оренди та передачу цього майна наймачу. Проте, вказана вимога була залишена позивачем за первісним позовом поза увагою.

Таким чином, враховуючи, що умови договору не містять порядку та строків складення акту приймання – передачі майна, а відтак вимоги СПД ОСОБА_2 про зобов’язання до виконання умов договору є обґрунтованими та такими, що засновані на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з СПД ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. В задоволенні первісного позову Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.

2. Задовольнити зустрічний позов Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2.

3. Зобов’язати Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (95047, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) прийняти в оренду нежиле приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_3.

4. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (95047, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (95006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 85,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.