Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Державного підприємства "Вугілля України" м. Київ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Західенерго", м. Львів

про: про стягнення грошових коштів в розмірі 272448560 грн. 93 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 –представник на підставі довіреності;

відповідача: ОСОБА_2 –представник на підставі довіреності.

Ухвалою суду від 29.03.2011 року було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.04.2011 року. Розгляд справи відкладався на 29.04.2011 року, на 19.05.2011 року, до 24.05.2011 в судовому засіданні оголошувалась перерва з підстав, викладених в ухвалах та протоколах судових засідань.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, 23.05.2011 року подав додаткові пояснення, відповідно до яких уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в рахунок погашення боргу по договору від 01.03.2010 року № 02-10/2-ЕНП в розмірі 108021446 грн. 57 коп., пеню у розмірі 11 896 839 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 6 253 827 грн. 94 коп., втрати від інфляції у розмірі 15 637 493, 06 грн. Суд розглянув вказані позовні вимоги, які є в меншому розмірі, ніж були заявлені позивачем первинно у позовній заяві в загальному розмірі 272448560 грн. 93 коп.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. На підставі наведеної статті відповідно до клопотання відповідача та поданого ним свідоцтва про державну реєстрацію (зміни найменування юридичної особи) юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Західенерго", суд в судовому засіданні 19.05.2011 року здійснив заміну Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на Публічне акціонерне товариство "Західенерго".

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

24.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.05.2011 року.

Суть спору: Спір виник у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань по оплаті грошових коштів за поставку вугільної продукції на підставі Договорів поставки № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року та № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року.

Позивач вказує, що між Державним підприємством "Вугілля України" (надалі по тексту рішення - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Західенерго" (надалі по тексту рішення - відповідач) укладено Договори поставки: № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року та № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, відповідно до яких позивач постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити. Відповідно до п. 4.2. Договору № 02-10/1 -ЕН від 01.02.2010 р. та п. 2.1. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., вугледобувні підприємства, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в Додатках (Специфікаціях) до Договору. Відповідно до п. 7.3. Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та п. 6.2. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля. За час дії договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року, позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 2 631 900 301, 92 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків. Відповідач здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 2 498 917 846, 59 грн., що підтверджується довідками банків та здійснив зарахування однорідних зустрічних вимог по Договору на суму у розмірі 2 343 501, 88 грн., що становить загальну суму розрахунків у розмірі 2 501 261 348 грн. 47 коп. з ПДВ. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, по оплаті вартості отриманого вугілля складає 130 638 953, 45 грн. За час дії договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, позивач поставив а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 802 578 829, 93 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків. Відповідач здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 694 557 383, 36 грн. з ПДВ., що підтверджується довідками банків. Заборгованість відповідача перед позивачем, за Договорами, по оплаті вартості отриманого вугілля складає 108 021 446, 57 грн.

Таким чином, позивач у позовній заяві стверджує, що станом на 01.02.2010 р., заборгованість Відповідача перед ДП "Вугілля України", за Договорами, по оплаті вартості отриманого вугілля складає: 130 638 953, 45 грн. + 108 021 446, 57 грн. = 238 660 400, 02 грн. з ПДВ.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Разом з тим, стаття 526 Цивільного кодексу України наголошує, що зобов'язання (в даному випадку - оплата вартості вугілля) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) . Тому позивач вважає, що відповідач, отримавши у власність вугілля та не оплативши його вартість у повному обсязі, порушив своє зобов'язання по оплаті товару за Договором та вимоги статей 692 і 526 Цивільного кодексу України.

Позивач вказує, що за порушення грошового зобов'язання за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню: відповідно до п. 8.8 Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року, у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення; відповідно до п. 7.2 Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання, виходячи із загального розміру невиконаного грошового зобов'язання. Так, позивач, керуючись п. 8.8. Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року нарахував пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, що становить загальну суму у розмірі 4 189 462, 44 грн. Детальний розрахунок пені за кожен день прострочення наведено в додатку № 4,5,6 до Договору № 02-10/1-ЕН. Керуючись п. 7.2. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання, виходячи із загального розміру невиконаного грошового зобов’язання, що становить загальну суму у розмірі 7 707 377, 47 гри. Детальний розрахунок пені за кожен день прострочення наведено в додатку № 3,4,5,6 до Договору № 02-10/2-ЕНП.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Розрахунком втрат від інфляції позивач підтверджує позовну вимогу про стягнення з відповідача 15 637 493 грн. 06 коп. Детальний розрахунок індексу інфляції наведено в додатках №№ 1,2,3,4,5,6 до Договорів № 02-10/1-ЕН та № 02-10/2-ЕНП. Три відсотки річних від простроченої суми становлять 6 253 827, 94 грн. Детальний розрахунок 3% річних за кожен день прострочення наведено в додатках №№ 1,2,3,4,5,6 до Договорів № 02-10/1-ЕН та № 02-10/2-ЕНП.

Відповідно до вищенаведеного позивач у позовній заяві вказує, сума основного боргу, розмір штрафних санкцій, три відсотки річних та інфляційні складові, які підлягають нарахуванню за несвоєчасну оплату вартості отриманого вугілля, становлять: 238 660 400 грн. 02 коп. + 4 189 462 грн. 44 коп. + 7 707 377 грн. 47 коп.+ 6 253 827 грн. 94 коп. + 15 637 493 грн. 06 коп. = 272 448 560 грн. 93 коп.

У додатковому поясненні від 23.05.2011 року позивач вказав, що кожного місяця позивач та відповідач підписують Додаток, яким передбачають місяць поставки, обсяги та ціну вугілля.

Згідно Додатку № 03/11-Б та № 03/11-Д від 28.02.2011р. позивач останній раз відвантажував вугілля в березні 2011 року. Тобто в квітні 2011 року позивач не відвантажував вугілля на адресу Відповідача. Тому кошти, сплачені у квітні 2011 року не могли йти як передоплата на поставлене вугілля відповідно п. 7.3., а від так, грошовими коштами, отриманими від відповідача погашалась попередня заборгованість за поставлене вугілля. Тому, позивач стверджує, що відповідач фактично погашав заборгованість в рахунок Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН.

В судовому засіданні Відповідач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень, якими хотів підтвердити сплату суми заборгованості за Договором від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН. А також заявив, що за даним договором було здійснено переплату грошових коштів. З огляду на вищезгадані платіжні доручення, призначення платежу —"за поставку вугілля згідно Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН". Однак, на адресу позивача надійшов лист від 29.04.2011р. № 56-206/1, в якому Відповідач просить змінити призначення платежу в наступних платіжних дорученнях: № 1885, 1886 від 29.04.2011р. на загальну суму 23 322 000, 00 грн.; № 1887, 1888 від 29.04.2011р. на загальну суму 9 600 000, 00 грн.; № 1812, 1813 від 28.04.2011р. на загальну суму 30 400 000, 00 грн.; № 1816, 1817 від 28.04.2011 р. на загальну суму 64 000 000,00 грн., з яких 62 212 559, 53 грн. призначити в рахунок Договору 02-11/2-ЕН від 28.04.2011р., а кошти в розмірі 1 787 440, 47 грн. в рахунок Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. Таким чином відповідач, сплативши суму коштів у квітні 2011 р., повністю погасив суму основного боргу відповідно до Акту звірки станом на 01.04.2011р. Також позивач вказав, що по Договору від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП заборгованість відповідача перед ним на момент розгляду справи не погашена.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з ПАТ "Західенерго"заборгованість в розмірі 108 021 446, 57 грн. в рахунок Договору 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП; пеню за кожен день прострочення у розмірі 11 896 839, 91 грн.; 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 15 637 493, 06 грн. витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечив повністю через їх необґрунтованість з наступних підстав.

Відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Позивачем в своїй позовній заяві об'єднано позовні вимоги, що виникли з укладеного між сторонами договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., поставка вугілля по якому припинена у грудні 2010 року, та діючому договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., поставка товару і розрахунки по якому здійснюються і в даний час. Позовні вимоги у даній страві мають різні підстави виникнення та обґрунтовуються різними доказами. Порушення правила поєднання вимог, відповідно до п. 5 ч 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

Також відповідач вказав, що ПАТ "Західенерго" є однією з чотирьох енергогенеруючих компаній України та відповідно до постанови КМ України № 999 від 03.11.2010 року є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Основним видом діяльності нашого підприємства є виробництво трьома тепловими електростанціями: Добротвірською ТЕС (Львівська обл.), Бурштинською ТЕС (Івано-Франківська обл.) та Ладижинською ТЕС (Вінницька обл.), електричної енергії для забезпечення енергоспоживання на території України, та виконання експортних зобов'язань, гарантом яких виступає уряд України. Споживання вугільної продукції є основою виробничого процесу Товариства. Вартість спожитої за місяць вугільної продукції становить більше 300 млн. грн.

Відповідач вказав у відзиві, що ПАТ "Західенерго"заперечує проти стягнення суми основного боргу, так як заборгованість, що існувала станом на 01.02.2011 року, за поставлену в попередній період вугільну продукції, станом на сьогоднішній день погашена.

Щодо нарахованих штрафних санкцій, то відповідач також заперечує позовні вимоги в цій частині виходячи з наступних обставин. Місячний оборот поставки та оплати товару перевищує розмір заборгованості, яка існує на перше число поточного місяця, що посвідчується укладеними між сторонами щомісячними актами звірки. Тому визначити розмір заборгованості для нарахування штрафних санкцій: 3 % та пені, можна тільки при проведенні ґрунтовної бухгалтерської експертизи.

Розрахунки розміру втрат від інфляції на думку відповідача позивачем також здійснені з порушенням вимог чинного законодавства через наступне. Відповідно до ст. 626 ЦК України "боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення...". Згідно листа Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 р., встановлено, "що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць"; крім того " для визначення індексу за певний період необхідно помісячні індекси, що складають цей період, перемножити між собою". З цього випливає, що при визначенні індексу інфляції за певний період необхідно враховувати також від'ємні значення індексу інфляції за місяці, що входять в цей період. Відповідач вважає, що в порушення вказаних вимог позивач здійснював інфляційні нарахування поденно. При чому в цей період відбувалися постійні господарські відносини щодо поставки та оплати вугілля, тому сума заборгованості постійно (майже поденно) змінювалася. Визначити розмір інфляційних втрат щодо заборгованості, яка постійно змінюється, при простроченні погашення поточної суми заборгованості менше одного місяця - неможливо. Крім того позивач при здійсненні інфляційних нарахувань не врахував від'ємні значення індексу інфляції в квітні-липні 2010 року.

З урахуванням вище викладеного відповідач просив суд у відзиві відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

На виконання вимог ухвал суду 17.05.2011 року відповідачем було подано на 89 аркушах копії платіжних доручень, які підтверджують факти оплати відповідачем позивачеві грошових коштів за поставлену вугільну продукцію.

19.05.2011 року відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої пені на 90 відсотків. Відповідач обґрунтовує клопотання наступним. ПАТ "Західенерго" є однією з чотирьох енергогенеруючих компаній України, та відповідно до постанови КМ України № 999 від 03.11.2010 року є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. До складу ПАТ "Західенерго" входять на правах відокремлених підрозділів три теплові електростанції: Добротвірська ТЕС (Львівська обл.), Бурштинська ТЕС (Івано-Франківська обл.) та Ладижинська ТЕС (Вінницька обл.) Основним видом діяльності є виробництво електричної енергії для забезпечення енергоспоживання на території України. Крім того ПАТ "Західенерго" виконує експортні зобов'язання, гарантом яких виступає уряд України. Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) усю вироблену електроенергію ПАТ "Західенерго" реалізовує через оптовий ринок електроенергії, розпорядником коштів якого є Державне підприємство "Енергоринок", яке несе відповідальність перед ПАТ "Західенерго" лише в межах коштів, що знаходяться на розподільчому рахунку ДП "Енергоринок" з спеціальним режимом використання. Крім того тариф на вироблену електричну енергію затверджується в нормативному порядку - постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України, без врахування реальних витрат на виробництво електроенергії. За такої ситуації ПАТ "Західенерго" знаходиться у надзвичайно важкому фінансовому стані. За результатами діяльності за 2009 рік збитки ВАТ "Західенерго" становили 391,7 млн. гривень, за результатами діяльності за 2010 рік збитки Товариства становили 186,7 млн. гривень, за результатами діяльності за І кв. 2011 рік збитки Товариства становили 48,299 млн. гривень. Дебіторська заборгованість ВАТ "Західенерго" (в т.ч. і заборгованість ДП "Енергоринок") станом на 01.04.2011 р. становить 302,601 млн. грн. Але наше Товариство позбавлене можливості заявити вимоги до ДП "Енергоринок" про стягнення з нього збитків від інфляції та інших штрафних санкцій, через законодавчо встановлену відповідальність ДП "Енергоринок"лише як оператора проведення розрахунків. У 2010-2011 роках рівень тарифу на відпущену ПАТ "Західенерго" електроенергію не покриває затрат на її виробництво та не дозволяє забезпечувати економічний процес відтворення діяльності. Постійне підняття постачальниками палива цін на свою продукцію зумовлює скорочення обігових коштів Товариства, та збільшує його залежність від зовнішнього фінансування, стимулюючи до отримання кредитів банків, чи авансових оплат за свою продукцію від ДП "Енергоринок". Кредиторська заборгованість ВАТ "Західенерго" станом на 01.04.2011 р. становить 2 464,47 млн. грн. Поряд з цим не є вирішеним питання з боргами, накопиченими в минулих періодах, в першу чергу, 2008-2009 років, коли генеруючі компанії дотували як вугільну промисловість, так і ГМК України. Тоді, окремим дорученням КМ України від 26.11.2008, підприємство відповідача, як і інші державні генеруючі компанії, було зобов'язано оплачувати 100% обсягу поставок палива від ДП "Вугілля України", навіть, незважаючи на очевидний завищений обсяг таких поставок у осінньо-зимовий період. Але незважаючи на збиткову діяльність, ПАТ "Західенерго" намагається не нарощувати борги перед ДП "Вугілля України", і навіть потрохи зменшує заборгованість. У випадку застосування до ПАТ "Західенерго" штрафних санкцій і направлення коштів в погашення заборгованості попередніх періодів, не вистачить коштів для забезпечення поточної поставки вугільної продукції, яку здійснює в т.ч. і ДП "Вугілля України", внаслідок чого виникне небезпека зупинки енергоблоків та припинення постачання електроенергії. Зважаючи на винятковість зазначених вище обставин, враховуючи важкий майновий стан ПАТ "Західенерго", великий розмір нарахованих штрафних санкцій, відповідач просить суд врахувати виключність викладеної ситуації та, керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшити розмір нарахованої пені на 90 відсотків, та прийняти рішення у справі з відстрочкою виконання на 6 місяців.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між Державним підприємством "Вугілля України" (надалі по тексту рішення - позивач) та Публічним акціонерним товариством "Західенерго" (надалі по тексту рішення - відповідач) укладено Договори поставки: № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року та № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, відповідно до яких позивач постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити. Відповідно до п. 4.2. Договору № 02-10/1 -ЕН від 01.02.2010 р. та п. 2.1. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., вугледобувні підприємства, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в Додатках (Специфікаціях) до Договору. Відповідно до п. 7.3. Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та п. 6.2. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

За час дії договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року, позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 2 631 900 301, 92 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків. Відповідач здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 2 498 917 846, 59 грн., що підтверджується довідками банків та здійснив зарахування однорідних зустрічних вимог по Договору на суму у розмірі 2 343 501, 88 грн., що становить загальну суму розрахунків у розмірі 2 501 261 348 грн. 47 коп. з ПДВ. Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, по оплаті вартості отриманого вугілля складає 130 638 953, 45 грн. За час дії договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року, позивач поставив а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 802 578 829, 93 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків. Відповідач здійснив оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 694 557 383, 36 грн. з ПДВ., що підтверджується довідками банків. Заборгованість відповідача перед позивачем, за Договорами, по оплаті вартості отриманого вугілля складає 108 021 446, 57 грн. Таким чином, станом на 01.02.2010 р., заборгованість Відповідача перед ДП "Вугілля України", за Договорами, по оплаті вартості отриманого вугілля складає: 130 638 953, 45 грн. + 108 021 446, 57 грн. = 238 660 400, 02 грн. з ПДВ.

Кожного місяця позивач та відповідач підписують Додаток, яким передбачають місяць поставки, обсяги та ціну вугілля. Згідно Додатку № 03/11-Б та № 03/11-Д від 28.02.2011р. позивач останній раз відвантажував вугілля в березні 2011 року. Тобто в квітні 2011 року позивач не відвантажував вугілля на адресу Відповідача. Тому кошти, сплачені у квітні 2011 року не могли йти як передоплата на поставлене вугілля відповідно п. 7.3., а від так, грошовими коштами, отриманими від відповідача погашалась попередня заборгованість за поставлене вугілля. Тому, позивач стверджує, що відповідач фактично погашав заборгованість в рахунок Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН.

В судовому засіданні Відповідач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень, якими хотів підтвердити сплату суми заборгованості за Договором від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН. А також заявив, що за даним договором було здійснено переплату грошових коштів. З огляду на вищезгадані платіжні доручення, призначення платежу - "за поставку вугілля згідно Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН". Однак, на адресу позивача надійшов лист від 29.04.2011р. № 56-206/1, в якому Відповідач просить змінити призначення платежу в наступних платіжних дорученнях: № 1885, 1886 від 29.04.2011р. на загальну суму 23 322 000, 00 грн.; № 1887, 1888 від 29.04.2011р. на загальну суму 9 600 000, 00 грн.; № 1812, 1813 від 28.04.2011р. на загальну суму 30 400 000, 00 грн.; № 1816, 1817 від 28.04.2011 р. на загальну суму 64 000 000,00 грн., з яких 62 212 559, 53 грн. призначити в рахунок Договору 02-11/2-ЕН від 28.04.2011р., а кошти в розмірі 1 787 440, 47 грн. в рахунок Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. Таким чином відповідач, сплативши суму коштів у квітні 2011 р., повністю погасив суму основного боргу відповідно до Акту звірки станом на 01.04.2011р. По Договору від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП заборгованість відповідача перед ним на момент розгляду справи не погашена.

На підставі додаткового пояснення від 23.05.2011 року позивач просить суд стягнути з ПАТ "Західенерго"заборгованість в розмірі 108 021 446, 57 грн. в рахунок Договору 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП; пеню за кожен день прострочення у розмірі 11 896 839, 91 грн.; 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 15 637 493, 06 грн. витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, позивачем у позові, не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно Додатків № 03/11-Б та № 03/11-Д від 28.02.2011р., підписаних сторонами та поданих в судовому засіданні 24.05.2011 року, позивач останній раз відвантажував вугілля в березні 2011 року. Тобто в квітні 2011 року позивач не відвантажував вугілля на адресу відповідача. Тому кошти, сплачені у квітні 2011 року не могли йти як передоплата на поставлене вугілля відповідно п. 7.3., а від так, грошовими коштами, отриманими від відповідача погашалась попередня заборгованість за поставлене вугілля. Тому, позивач ствердив, а відповідача не заперечив, що відповідач фактично погашав заборгованість в рахунок Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН.

В судовому засіданні Відповідач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень, якими хотів підтвердити сплату суми заборгованості за Договором від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН. А також заявив, що за даним договором було здійснено переплату грошових коштів. З огляду на вищезгадані платіжні доручення, призначення платежу - "за поставку вугілля згідно Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН". Однак, на адресу позивача надійшов лист від 29.04.2011р. № 56-206/1, в якому Відповідач просить змінити призначення платежу в наступних платіжних дорученнях: № 1885, 1886 від 29.04.2011р. на загальну суму 23 322 000, 00 грн.; № 1887, 1888 від 29.04.2011р. на загальну суму 9 600 000, 00 грн.; № 1812, 1813 від 28.04.2011р. на загальну суму 30 400 000, 00 грн.; № 1816, 1817 від 28.04.2011 р. на загальну суму 64 000 000,00 грн., з яких 62 212 559, 53 грн. призначити в рахунок Договору 02-11/2-ЕН від 28.04.2011р., а кошти в розмірі 1 787 440, 47 грн. в рахунок Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач, сплативши суму коштів у квітні 2011 р., повністю погасив суму основного боргу по Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. відповідно до Акту звірки станом на 01.04.2011 р.

Також судом встановлено, що по Договору від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП заборгованість відповідача перед ним на момент розгляду справи не погашена.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне суд стягнути з ПАТ "Західенерго"заборгованість в розмірі 108 021 446, 57 грн. в рахунок Договору 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивач пені в розмірі 11 896 839, 91 грн., то судом встановлено, що її розмір слід зменшити у зв’язку із обґрунтованістю та необхідністю часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення пені. Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Доводи, наведені у клопотанні, суд вважає обґрунтованими, оскільки винятковість зазначених в ньому обставин, важкий майновий стан ПАТ "Західенерго", великий розмір нарахованих штрафних санкцій, небезпека зупинки енергоблоків та припинення постачання електроенергії є тими умовами, що створюють винятковий випадок, коли суд вправі зменшити розмір неустойки. Оцінивши подані сторонами докази у справі та доводи сторін. Суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені (неустойки) до 7000000 грн. 00 коп. та необхідність стягнення цієї суми з відповідача на користь позивач.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн., то суд вважає за необхідне задоволити її повністю, оскільки розрахунок математично здійснений вірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції у розмірі 15 637 493, 06 грн. то суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення даної вимоги в розмірі 1991837 грн. 53 коп., оскільки контрозрахунок втрат від інфляції, здійснений відповідачем, є обґрунтованим. Відповідно до нього, втрати від інфляції по Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. становлять 47451 грн. 50 коп. станом на 01.02.2011 року, по Договору від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП становлять 1944386 грн. 03 коп. станом на 01.02.2011 року. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції, необхідність стягнення втрат в розмірі 1991837 грн. 53 коп. (47451 грн. 50 коп. + 1944386 грн. 03 коп. = 1991837 грн. 53 коп.), та відмови в задоволенні вимоги про стягнення решти суми нарахованих втрат –13645655 грн. 53 коп. (15 637 493, 06 грн. - 1991837 грн. 53 коп. = 13645655 грн. 53 коп.).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача, позовні вимоги задоволити частково та стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 108 021 446, 57 грн., пеню в розмірі 7000000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн., втрати від інфляції в розмірі 1991837 грн. 53 коп. В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 526, 527, 599, 625, Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західенерго"(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Державного підприємства "Вугілля України"(01601, м. Київ, вул. Б. Хмеьницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) борг у розмірі 108 021 446, 57 грн., пеню в розмірі 7000000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн., втрати від інфляції в розмірі 1991837 грн. 53 коп., 23046 грн. 25 коп. сплачено державного мита та 213 грн. 29 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.