09.08.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "ВВС" (ТОВ "ВВС") з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азов.Сервіс" (ТОВ "Азов.Сервіс") про зобов’язання відповідача повернути позивачу майно: капітальну будівлю громадської вбиральні вигрібного типу з підсобними приміщеннями, площею 46 кв. м., літера "В-1"; ємність для води емалеровану, об’ємом 8 кум. м.

Ухвалою від 09.08.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/261/10, судове засідання призначено на 09.09.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалами від 09.09.2010р., 24.09.2010р. розгляд справи відкладено відповідно на 24.09.2010р., на 11.10.2010р.

Ухвалою від 11.10.2010р. строк розгляду спору продовжено до 09.11.2010р., розгляд справи відкладено на 05.11.2010р.

Ухвалою від 05.11.2010р. провадження у даній справі зупинено до закінчення перевірки правоохоронними органами факту підробки та використання невстановленими особами договору безоплатного користування майном від 30.07.2002р. (кримінальна справа № 10930902).

Ухвалою від 15.03.2011р. провадження у справі № 24/261/10 поновлено з 28.04.2011р., розгляд справи призначено на 28.04.2011р.

27.04.2011р. через канцелярію суду позивачем по справі подана письмова заява про відвід судді. Ухвалою суду від 28.04.2011р. заяву залишено без задоволення .

Ухвалою від 28.04.2011р. розгляд справи відкладено на 23.05.2011р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 23.05.2011р., на підставі на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення. Судом повідомлено про час складення рішення у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві вказує наступне. 30.07.2002р. між сторонами було укладено договір безоплатного користування майном, за яким 08.08.2002р. позивач передав відповідачу капітальну будівлю громадської вбиральні вигрібного типу з підсобними приміщеннями, площею 46кв. м., літера "В-1" та ємність для води емалеровану, об’ємом 8 куб. м. Місцем розташування майна була база відпочинку "Діана", на косі Пересип (у теперішній час вул. Коса Пересип, 12), у смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області. Термін дії договору встановлений на 5 років (до 08.08.2007р.). За умовами договору відповідач повинен був повернути майно у термін 20 днів після закінчення строку дії договору, тобто в строк не пізніше 28.08.2007р. На вимогу повернути майно відповідач не відреагував, майно не повернув. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, звернув увагу суду на той факт, що не зважаючи на вимогу суду позивачем не були надані оригінали договору безоплатного користування майном від 30.07.2002р. та акту приймання-передачі від 08.08.2002р. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

30.07.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ВВС" (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азов.Сервіс" (Користувач) було укладено договір безоплатного користування майном, за умовами якого (п. 1.1.) Власник передає, а Користувач приймає в користування майно, зокрема, капітальну будівлю громадської вбиральні вигрібного типу з підсобними приміщеннями, площею 46 кв. м., літера "В-1" (п. 1.1.1.); ємність для води емалеровану, об’ємом 8 кум. м (п. 1.1.8.).

Відповідно до п. 1.4. договору, місце розташування майна власника, переданого користувачу за даним договором: Запорізька область, Якимівський район, смт. Кирилівка, коса Пересип, база відпочинку "Діана".

Власник передає Користувачу майно, зазначене в пунктах 1.1.1-1.1.9 даного договору в тимчасове користування, право власності на це майно зберігається за Власником (п. 1.5.).

Згідно п. 2.2, 2.4 договору, Власник та Користувач визначають стан кожної одиниці майна, що передається, узгоджують його вартість та фіксують ці дані в акті прийому –передачі. Протягом всього строку дії даного договору передане Власником майно перебуває в строковому користуванні та володінні Користувача та повертається Власнику протягом 20 днів після закінчення дії або дострокового розірвання даного договору.

Відповідно до п. 3.3.7 договору, у разі розірвання договору або припинення строку дії даного договору, протягом 20 календарних днів Користувач зобов’язаний повернути майно Власнику, відповідно до даного договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що даний договір укладено строком на 5 років з моменту підписання Акту приймання –передачі майна.

Позивач вказує, що 08.08.2002р. спірне майно було передано ТОВ фірма "ВВС" в користування ТОВ "Азов. Сервіс", про що свідчить акт приймання –передачі до договору безоплатного користування майном від 30.07.2002 року.

Листом від 06.08.2007р. вих. № 2/201 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про закінчення строку дії договору від 30.07.2002р. та проханням повернути майно за вказаним договором у строк до 01.09.2007р. Однак, вказаний лист залишено відповідачем без реагування.

Предметом позову є зобов’язання відповідача повернути позивачу майно: капітальну будівлю громадської вбиральні вигрібного типу з підсобними приміщеннями, площею 46 кв. м., літера "В-1"; ємність для води емалеровану, об’ємом 8 кум. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення договору від 30.07.2002р., за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно.

До договору безоплатного користування майном відповідно застосовуються правила статті 257, частини першої статті 259, статей 260 і 262, пунктів другого - п'ятого статті 265 і статей 271 і 272 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) 2003 року, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу (435-15) щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Правила Цивільного кодексу України (435-15) про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом (435-15) , крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно із ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, у т.ч. (...) письмовими і речовими доказами (...).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2).

У відповідності до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1). Письмові докази подаються в оригіналі (ч. 2). ... Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути посвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ч. 3).

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ухвалами суду від сторін були витребувані, в т.ч., оригінал договору безоплатного користування майном від 30.07.2002р. у повному обсягу з усіма додатками, доповненнями та додатковими угодами, оригінал акту приймання-передачі майна від 08.08.2002р.

Однак, вищезазначені оригінали документів суду не надано, отже належні докази, які б свідчили про виникнення між сторонами господарських зобов’язань відсутні.

Суд звертає увагу, що 09.09.2010р. до господарського суду Запорізької області надійшов запит № 29/4 –13573 слідчого Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області, з питання витребування від позивача та приєднання до матеріалів справи оригіналу договору безоплатного користування майном від 30.07.2002р.

Як вбачається з листа правоохоронного органу, в провадженні Орджонікідзевського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління МВС України в Запорізькій області знаходиться кримінальна справа № 10930902, яка порушена по факту підробки та використання невстановленими особами договору безоплатного користування майном від 30.07.2002р., укладеного між ТОВ Фірма "ВВС" та ТОВ "Азов.Сервіс" за ознаками складу злочину, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Більш того, відповідач стверджував, що договір від 30.07.2002р. у нього відсутній, оскільки такий договір ТОВ "Азов.Сервіс" не підписувався.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені правила вирішення спору при неподанні витребуваних судом матеріалів. Так, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, неподання позивачем доказів в обґрунтування заявлених вимог є підставою для відмови в позові.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги, що позивачем не надано оригіналу договору, який підтверджує виникнення цивільних прав та обов'язків та не надано документів, що підтверджують факт передачі майна (оригіналу акту приймання - передачі майна), суд відмовляє в задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.