За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка"

про стягнення 423 174,51 грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05.11.2010р.; Васильєва К.В. на підставі довіреності від 20.12.2010р.;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення 423174,51 грн., посилаючись на наступне.

рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2010р.у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення 423 174,51 грн. відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.2010р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" на рішення господарського суду Одеської області від 26.04.10р. у справі № 15/35-10-1001 - без задоволення. рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2010 р. по справі № 15/35-10-1001 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011р. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.10 у справі №15/35-10-1001 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.10 скасовано, справу скерувано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" задоволено частково.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями №1963а від 04.04.2011р. справу №15/35-10-1001 передано на розгляд судді Оборотової О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2011р. прийнято до свого провадження справу № 15/35-10-1001 та присвоєно справі № 24-15/35-10-1001.

20.04.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло пояснення до позову.

У судовому засіданні 23.05.2011р. після видалення судді до нарадчої кімнати оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:

17.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" був укладений договір поставки № 17 на поставку цегли, відповідно до умов якого, Постачальник (ТОВ "Стройкераміка") зобов’язується виготовити та передати у власність Покупця (ТОВ "Завод ЗБВ-3") цеглу керамичної марки М-125 (продукцію), а Покупець зобов’язаний прийняти та сплатити за Продукцію на умовах Договору.

Кількість, ціна за одиницю продукції, вартість партії Продукції вказується постачальником в накладних на відгрузку продукції (п. 1.2 Договору).

Загальна вартість продукції становить 250 000,00 грн., у тому числі ПДВ –41666,67 грн. (п. 4.1 Договору).

Пунктом 2.1. договору на поставку цегли № 17 від 17.06.2008 р. передбачено, що поставка продукції за даним договором здійснюється у строки, додатково узгоджені сторонами на підставі письмових заявок покупця - ТОВ "Завод залізобетонних виробів-3".

Згідно п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику поставлену продукцію за ціною узгодженою сторонами договору і вказаною в накладних на відвантаження продукції протягом 5 (п'яти) банківських днів з приймання продукції.

Як зазначає позивач, нібито на виконання умов договору поставки, позивачем безпідставно, тобто без попередньої поставки продукції, як це визначено умовами п. 4.2 договору поставки, було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 404 950,00 грн., а саме:

- згідно платіжного доручення № 3918 від 17.06.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 50 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 8333,33 грн.;

- згідно платіжного доручення № 3919 від 17.06.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 65 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 10833,33 грн.;

- згідно платіжного доручення № 3966 від 14.07.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 35 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 5833,33 грн.;

- згідно платіжного доручення № 3967 від 15.07.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 100000,00 грн., у т. ч. ПДВ 16666,67 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4050 від 26.08.2008 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 100000,00 грн., у т. ч. ПДВ 16666,67 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4241 від 05.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 16500,00 грн., у т. ч. ПДВ 2750,00 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4342 від 06.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 13000,00 грн., у т. ч. ПДВ 2166,67 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4343 від 10.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 15300,00 грн., у т. ч. ПДВ 2550,00 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4361 від 12.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 3000,00 грн., у т. ч. ПДВ 500,00 грн.;

- згідно платіжного доручення № 4361 від 17.03.2009 р. здійснено передплату за цеглу керамічну згідно угоди № 17 від 17.06.2008 р. на суму 7150,00 грн., у т. ч. ПДВ 1191,67 грн.;

За твердженням позивача, грошові кошти у сумі 404 950,00 грн. були безпідставно набуті відповідачем.

Також, керуючись ч. 2 ст. 1214 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу проценти за користування грошовими коштами за період з 17.06.2008 р. по 22.02.2010 р. у сумі 18 224,51 грн.

Враховуючи вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" просить суд стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 404 950,00 грн. та заборгованість по процентам у розмірі 18 224,51 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до приписів ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною другою цієї ж статті визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. З ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Між тим, як свідчить зміст Договору його умови не містять відомості щодо ціни Договору, зокрема сторонами у визначений законом спосіб в договорі не встановлено ціну Продукції за умовну одиницю. Як свідчить зміст п. 1.2 Договору, сторони не визначились з ціною за умовну одиницю Продукції, так в договорі замість визначення ціни в гривнях міститься пробіл. Водночас, умовами п. 4.1 Договору Сторони визначили загальну вартість продукції яка має бути поставлена за Договором поставки (250 000,00 грн.). Між тим, відсутність у Договорі поставки умови щодо ціни Договору є порушенням приписів ч.і ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, що в свою чергу дає підстави вважати Договір поставки -неукладеним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Щодо вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" заборгованості по процентам у розмірі 18224,51 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку послався позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення 3% річних, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином імперативний характер приписів ч. 1 ст. 536 та ч. 2 ст. 1214 ЦК України розповсюджується лише на юридичних осіб. Разом з тим, ч. 2 ст. 536 ЦК України встановлює, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Так, основним актом цивільного законодавства, яким є з огляду на ч. 2 ст. 4 ЦК України -цивільний кодекс України, а саме приписами ст. 625 ЦК України, визначено розмір процентів, який дорівнює три проценти річних. Отже приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України у поєднані зі ст. 536, у даному випадку, носять відсильний характер, оскільки встановлюють лише розмір процентів, а не порядок або спосіб їх нарахування, отримання, стягнення тощо.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 4231,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в сумі 236 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 50, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" про стягнення 423 174,51 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкераміка" (67813, Одеська обл, Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул Чапаєва, 55, код ЄДРПОУ 32059668 р/р 26009310641001 в АБ "Південний"м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних виробів-3" (65039, м. Одеса, вул Середньофонтанська, 19 "В"ЄДРПОУ 32509291, р/р 26009235661 в ВАТ "Морський транспортний банк"в м. Іллічівськ, МФО 328168) -заборгованість у розмірі 423 174,51грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 404 950,00грн. та суми 3% річних –154 950грн.; державне мито у сумі 4231,74 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн.

рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.05.2011р.