Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Гавриляка А.В., Олексіва Р.Й., представників відповідача-1 Кунинець Л.Й., Будулича В.Є., Дудяка Р.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк", м. Київ в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк", м. Львів до відповідача-1 Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Львів та відповідача-2 Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Київ про стягнення 615117,99 євро.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес-Банк", м. Київ в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Львів та відповідача-2 Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Київ про стягнення 6586261,01 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.02.2011 р. призначив розгляд справи на 10.03.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії, на виконання умов якого відповідачу-1 надано кошти в сумі 6000000 грн. 00 коп. Додатковою угодою було внесено зміни до договору про відкриття кредитної лінії, якою встановлено ліміт кредитування в розмірі 56300,00 євро та 1900000,00 грн. Відповідач-1 зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов’язків по договору – на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов’язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач-1 свої зобов’язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становила 5835095, 54 грн. (543850,00 євро) по кредиту, 376484,53 грн. (35089,59 євро) по сплаті процентів, 224553,49 грн. (20929,12 євро) пені за несвоєчасне повернення кредиту, 94298,51 грн. (8788,93 євро) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 55829,94 грн. (5203,44 євро) 3% річних. Крім цього, між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у відповідності до якого відповідач-2 відповідає перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії в повному обсязі. У зв’язку з цим, просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, яка становить 6586261,01 грн., в тому числі 5835095, 54 грн. по кредиту, 376484,53 грн. по сплаті процентів, 224553,49 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 94298,51 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 55829,94 грн. 3% річних.

29.04.2011 р. позивачем через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, яка становить 615117,99 євро, в тому числі 534026 євро по кредиту, 37759,52 євро по сплаті процентів, 27088,72 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 9676,36 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6567,39 євро 3% річних.

В судових засіданнях представники відповідача-1 проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначили, що позивачем нараховано пеню за неповернення кредиту за період з 05.01.2010 р. до 01.12.2010 р., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за період з 07.07.2008р. до 16.12.2010 р. Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, при нарахування пені слід застосовувати вимоги вищевказаних норм. Представники відповідача-1 просили також зменшити розмір пені.

Відповідач-2 в судові засідання явку представників не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 21.02.2011 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача-2, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 19.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 червня 2007 р. між Акціонерним банком "Експрес-Банк" в особі Львівської філії, який в подальшому перейменований у Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Експрес-Банк" (позивач) та Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України (відповідач-1) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007.

Згідно п. 1.1. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., на умовах цього договору кредитодавець (позивач) зобов’язується відкрити позичальнику (відповідачу-1) мультивалютну невідновлювальну кредитну лінію, з можливістю кредитування в гривні та євро, для поповнення обігових коштів, зокрема для придбання гірськолижного обладнання, оплати робіт по монтажу даного обладнання, купівлі матеріалів, з лімітом кредитування 6000000,00 грн. терміном на 66 місяців з 18 червня 2007 р. по 17 грудня 2012 р. із сплатою 18% річних в гривнях та 12% річних в євро, та встановлення графіку погашення кредиту згідно додатку №1, що є невід’ємною частиною цього договору. Видача кредитних коштів здійснюється траншами, а саме: 1-й транш на суму –560000,00 євро; наступні транші надавати при виконанні всіх умов кредитування та забезпечення кредиту.

Додатком №1 до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. позивач та відповідач-1 погодили графік погашення кредиту.

28 грудня 2007р. позивач та відповідач-1 уклали договір №2 про внесення змін та доповнень до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., яким встановили фіксований ліміт кредитування з розподіленням валют: 563000,00 євро та 1900000,00 грн.

На виконання умов вищевказаного договору з наступними змінами, позивач надав відповідачу-1 обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується довідкою по рахунку.

1 серпня 2008 р. позивач та відповідач-1 уклали договір №3 про внесення змін та доповнень до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., яким плату за користування кредитом встановили в розмірі 20% річних в гривнях.

Додатком №3 до договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. сторони змінили графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 4.2. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця наступного за звітним шляхом безготівкового перерахування суми нарахованих процентів на рахунок кредитодавця. Якщо цей день припадає на неробочий, то строк сплати переноситься на наступний робочий день. Проценти за останній період користування кредитом сплачуються кредитодавцю в день остаточного погашення кредиту.

Пунктом 5.2.5. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. встановлено, що позичальник зобов’язаний у випадках передбачених умовами договору достроково погасити заборгованість по кредиту та сплатити усі нараховані проценти за період фактичного користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті згідно умов договору.

Кредитодавець має право достроково витребувати суму наданого кредиту, процентів за його користування, включаючи інші суми, які підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням або не належним виконанням позичальником умов договору, зокрема, в разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом (п. 5.3.6. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р.).

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., позивач надіслав відповідачу-1 листи за вих. №15-02/621 від 08.09.2009 р., №15-02/569 від 04.08.2009 р. з вимогою про погашення заборгованості у найстисліші терміни. Вказані повідомлення залишене відповідачем-1 без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників позивача, відповідач-1 свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та відсотків по договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. виконав частково, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становила 534026 євро по кредиту, 37759,52 євро по сплаті процентів.

В судовому засіданні 19.05.2011 р. представник відповідача-1 пояснив, що суму кредиту частково в сумі 2183 євро та відсотки частково в сумі 2183 євро оплачено, на підтвердження чого подав копії платіжних доручень в іноземній валюті. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 2183 євро боргу по кредиту та в частині стягнення 2183 євро боргу по відсотках, у зв’язку з відсутністю предмету спору в цих частинах відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

18 червня 2007 р. між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки.

У відповідності до договору поруки від 18.06.2007 р. на умовах цього договору поручитель (відповідач-2) поручається перед кредитодавцем (позивачем) за виконання Львівською обласною організацією фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України своїх зобов’язань по договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., укладеного між кредитодавцем та позичальником.

Згідно п. 1.2. договору поруки від 18.06.2007 р. поручитель відповідає перед кредитодавцем за виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором як солідарний боржник в повному обсязі, включаючи сплату суми кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (пеня, штраф) та відшкодування збитків у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки від 18.06.2007 р., у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором, кредитодавець має право вимагати виконання таких зобов’язань за кредитним договором як від позичальника та поручителя окремо, так і спільно від позичальника і поручителя, причому як в повному обсязі зобов’язань за кредитним договором невиконаних в строк, так і в їх частині.

Згідно п. 3.2. договору поруки від 18.06.2007 р. поручитель, як солідарний боржник, в строк не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги кредитодавця про виконання зобов’язань за кредитним договором, зобов’язаний виконати пред’явлену йому вимогу кредитодавця в повному обсязі, шляхом перерахування суми, що підлягає сплаті кредитодавцю, на вказаний кредитодавцем поточний рахунок.

17.09.2009 р. позивач звернувся до відповідача-2 з претензією за вих. №01-06/558 від 17.09.2011 р., в якій вимагав сплатити заборгованість відповідача-1 за договором №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. в розмірі 9366913,00 грн. в місячний термін. Відповідачем-2 вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржниками, що в свою чергу є підставою для стягнення з них суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р., за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) сплати процентів за користування кредитом в розмірі визначеному п. 1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов’язання за кожний день прострочення.

Згідно п. 6.3. договору №КЛ-05/2007 від 18.06.2007 р. за прострочення позичальником визначеного договором строку (терміну) повернення кредиту в розмірі визначеному п. 1.1. договору, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого невиконанням зобов’язання за кожний день прострочення.

Позивачем за період з 01.01.2010 р. по 28.04.2011 р. нараховано 27088,72 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту та за період з 07.07.2008 р. по 28.04.2011 р. 9676,36 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту повинен становити 24745,75 євро.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Представник відповідача-1 у відзиві заявив про застосування річного строку позовної давності, встановленого для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не наведено поважності причин пропущення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків. Враховуючи те, що позовна заява була подана позивачем 18.02.2011 р., позовна давність по вимозі про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків розпочинає свій перебіг з 18.02.2010 р. Таким чином, пеня за несвоєчасну сплату відсотків, нарахована до 18.02.2010 р., задоволенню не підлягає.

З врахуванням цих вимог, розмір пені за несвоєчасну сплату відсотків після проведеного судом перерахунку становить 6929,20 євро.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних у розмірі 6567,39 євро.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 531843 євро заборгованості по кредиту, 35576,52 євро заборгованості по сплаті процентів, 24745,75 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6929,20 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6567,39 євро 3% річних. В частині стягнення 2183 євро боргу по кредиту та в частині стягнення 2183 євро боргу по відсотках провадження припинити, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відзиві на позов відповідач-1 просить зменшити розмір пені.

Представник позивача в судовому засіданні в усній формі заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 щодо зменшення розміру пені.

В своїх запереченнях представник позивача послався на ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач-1, уклавши договір про відкриття кредитної лінії, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 2.4 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання грошових зобов’язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання або невиконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Між тим, відповідач-1 не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, заявленої позивачем не є надмірно великим у порівнянні із основною сумою боргу.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 09.06.2008 р. по справі №5/395-07, постанові від 05.02.2009 р. по справі №4/252, постанові від 12.08.2010 р. по справі №5/365-08, постанові від 09.11.2010 р. по справі №5/255-09.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти солідарно на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Львівської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Львів, вул. В.Янева, 10 (ідентифікаційний код 02941801) та Фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України, м. Київ, вул. Інститутська, 29 (ідентифікаційний код 00035145) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Експрес-Банк", м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25 (ідентифікаційний код 20053145) в особі Львівської філії АБ "Експрес-Банк", м. Львів, проспект В.Чорновола, 67 (ідентифікаційний код 25243353) 531843 євро заборгованості по кредиту, 35576,52 євро заборгованості по сплаті процентів, 24745,75 євро пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6929,20 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків, 6567,39 євро 3% річних, 25107 грн. 30 коп. державного мита, 232 грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.