Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Військового прокурору Львівського гарнізону в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі:

Позивача-1: Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, м.Львів;

Позивача-2: Квартирно –експлуатаційний відділ м.Львова, м.Львів;

До Відповідача-1: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів;

До Відповідача-2: ФО-П ОСОБА_2, м.Львів

До відповідача-3: Управління Держкомзему у м.Львові

Про: визнання недійсним з моменту укладення Договору від 20.05.2009р. №43 П/Т про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова, що укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_2; про визнання недійсним з моменту укладення Додаткового договору від 19.04.2010р. №1/22 П/Т; про зобов’язання ФОП ОСОБА_2 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0576га по АДРЕСА_1

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

Прокурор: Майорчак В.М.- посв. №42 від 30.11.2009р.

Позивача-1: не з’явився;

Позивача-2: ОСОБА_3- предст. (дов. №3455 від 30.12.2010р.);

Відповідача-1: не з’явився;

Відповідача-2: ОСОБА_4- предст. (дов. від 16.05.2011р.);

Відповідача-3: ОСОБА_5-

зав.юр.сектором (дов.№40/01-16/163 від 30.03.2011р.);

Військовому прокурору, представникам позивача-2 та відповідачів-2,3, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор, представник позивача-2 та відповідачів-2,3 відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону в інтересах держави: Міністерства оборони України в особі: позивача-1: Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м.Львів та позивача-2: Квартирно –експлуатаційний відділ м.Львова, м.Львів до відповідача-1: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів, до відповідача-2: ФОП ОСОБА_2, м.Львів та до відповідача-3: Управління Держкомзему у м.Львові, м.Львів про визнання недійсним з моменту укладення Договору від 20.05.2009р. №43 П/Т про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова, що укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_2; про визнання недійсним з моменту укладення Додаткового договору від 19.04.2010р. №1/22 П/Т; про зобов’язання ФОП ОСОБА_2 звільнити незаконно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0576га по АДРЕСА_1

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до судового розгляду, ухвалою від 18.02.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 09.03.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов’язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

Судовий розгляд справи неодноразово відкладався з причин викладених у відповідних ухвалах суду від 09.03.2011р, 23.03.2011р., 06.04.2011р., 20.04.2011р.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України'", Указу Президента України №888/97 від 21.08.1997р. (888/97) "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України" та ст.ст. 1, 6 вказаного "Положення про МО України" є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України. їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі ЗС України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України" від 24.03.1999р. (548-14) надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Згідно ст. 13 Закону України "Про оборону України". Збройні Сили України організаційно складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а згідно ч.2 ст. 10 цього ж Закону, забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України проводиться військовими частинами, що створюються у встановленому Міністерством оборони України порядком, до яких також відноситься Західне Територіальне квартирно-експлуатаційне управління (далі ЗахТерКЕУ) та квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (далі КЕВ м. Львова).

Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Як начальник ЗахТерКЕУ. так і начальник КІЗ м.Львова несуть повну відповідальність за стан та діяльність вказаних військових установ, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачення грошових коштів, контроль за виконанням зобов'язань.

Таким чином, для захисту порушеного права ЗахТерКЕУ та КЕВ м. Львова, уповноважені виступати стороною в адміністративному суді, оскільки згідно вимог ст.ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ (548-14) . начальник установи є єдиноначальниками і несуть повну відповідальність перед державою за бойову та мобілізаційну готовність, стан та діяльність ввірених їм військової частини та військової установи, ефективне використання закріплених за ними державного майна та грошових коштів, а також зобов'язані вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині та військовій установі, для чого зобов'язані діяти у відповідності із законом.

Інтереси держави є оціночним поняттям і їх захист закріплюється як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій (програм), у тому числі - спрямованих на захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (п. З описової частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р. (v003p710-99) ).

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. (v003p710-99) , держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, а й у діяльності інших суб'єктів господарювання, тому числі -державних підприємств.

Оскільки, захист інтересів держави включає в себе захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, то незаконне користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі ФОГІ ОСОБА_2.) на підставі оформлених документів земельною ділянкою, порушує інтереси держави в сфері землекористування, які потребують захисту.

Згідно із ст. 77 Земельного Кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Земельного Кодексу України земельні ділянки кожної категорії земель, в тому числі земель оборони, які не надані у власність або у користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Так, згідно ст.ст. 6, 9. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (1934-12) військові частини дислокуються на території України, відповідно до плану дислокації, який розробляється Генеральним штабом Збройних Сил України узгоджується Міністерством оборони України з Кабінетом Міністрів України і затверджується Президентом України. Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок. Земля закріплена за військовими частинами належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до п.2 ст. 121 Конституції України та п.2 ст.5 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави у суді у випадках визначених законом.

На підставі п.2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави.

20.05.2009р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОГІ ОСОБА_2 укладено договір №43 П/Т про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів па території м. Львова.

Згідно із п.1.2 вищевказаного договору Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради доручає, а ФОГІ ОСОБА_2 бере на себе організацію паркування та проведення збору коштів за паркування автомобілів по вул. Кн. Ольги, 5В-5Г у м. Львові згідно паспорту зони паркування.

Згідно 5.1 термін дії договору встановлений з 01.07.2009р. до 30.04.2010р.

19.04.2010р. між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та ФОГІ ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1/22 ПТ до договору №43 П/Т від 20.05.2009р.

Відповідно до ті. 1 вищевказаного додаткового договору до п.п. 5.2, 5.3 договору про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова №43 П/Т від 20.05.2009р. продовжити термін його дії до 30.04.2011р."

Згідно п. 3 решта умов договору №43 П/Т від 20 травня 2009 року, яких не торкнувся додатковий договір залишаються незмінними і сторони підтверджують по них зобов'язання.

Поряд з цим. Департамент житловою господарства та інфраструктури Львівського міської ради не мав права укладати вищевказаний договір, в тому числі додатковий договір виходячії з наступного.

Згідно п. 5 ст. 116. п "а" ч. 1 ст. 141, п.п. 1.2 ст. 149, п.п. 1,3,7 ст. 151 Земельного Кодексу України вилучення земельних ділянок, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її . а юридична особа зацікавлена у вилученні земельної ділянки, зобов'язана до початку проектування погодити із власником і землекористувачем умови її передачі.

Відповідно до ст. 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Так, вищевказана спірна земельна ділянка на якій фізичною особою - підприємцем-ОСОБА_2. організовано паркування автотранспортних засобів відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЛВ №001518 від 26 травня 1997 року. виданого на підставі ухвали IV сесії 2 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 01.06.1995р. надана в користування квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського військового округу (правонаступник ЗахТерКЕУ) для будівництва житлових кварталів на вул. Кн. Ольги - Куликівській, Кн. Ольги - Л. Кобилиці, Стрийській.

Згідно відомості наявності та використання земель спірна земельна ділянка на якій організовано паркування перебуває на обліку у КЕВ м. Львова.

Тобто, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради не тільки вийшов за межі своєї компетенції в частині надання ФОН ОСОБА_2 в користування земельної ділянки, яка згідно вищевказаного державного акту перебуває у користуванні Позивачів, але також порушив порядок надання в користування землі.

Так. в порушення п. 5 ст. 116. п "а" ч. 1 ст. 141, п.п. 1.2 ст. 149, п.п. 1,3,7 ст. 151 Земельного Кодексу України надання ФОП ОСОБА_2 в користування спірної земельної ділянки відбулось без згоди землекористувача- Західного Територіального квартирно-експлуатаційного управління та квартирно-експлуатаційного управління м. Львова.

Оскільки додатковим договором від 19.04.2010р. №1/22 П/Т до договору від 20.05.2009р. №43 П/Т, строк дії останнього договору продовжено до 30.04.2011р., а також як основний Договір, так і додатковий договір стосуються одного і того ж спору, підстави визнання їх недійсними одні і ті ж, тому в одній позовній заяві слід розглядати позовні вимоги прокурора про визнання недійсним з моменту укладення як договору від 20.05.2009р. №43 П/Т. так і додаткового договору до нього від 19.04.2010р., оскільки окремий розгляд цих вимог утруднить розгляд справи і є неможливим.

09.03.2011р. представник відповідача-1: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м.Львів в судове засідання з’явився, подав Відзив на позовну заяву (вх. № канц. 5514/11 від 09.03.2011р.), в якому зазначив, що аналогічний позов (вих. № 5/5210 від 13.12.10р.) Військовим позовні вимоги заперечив повністю.

20.04.2011р. представник відповідача-1: в судове засідання з’явився, подав Доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № канц. 9193/11 від 20.04.2011р.), в якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і як такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та матеріалам справи, виходячи з наступних причин:

Відповідно до вимог ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних

відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з тексту позовної заяви, в ній не міститься посилань на те, в чому саме відбулося порушення матеріальних чи інших інтересів держави, а також не вказано, які саме функції держави здійснюють позивачі: Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління та Квартирно-експлуатаційний відділ, у зв'язку з чим постала необхідність звертатися в їх інтересах з таким позовом.

Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка, на якій фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 організовано паркування автотранспортних засобів, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ЛВ № 001518 від 26.05.1997р., виданого на підставі ухвали ІУ сесії 2 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 01.06.1995р. надана в користування КЕУ Прикарпатського військового округу (правонаступник Зах Тер КЕУ) для будівництва житлових кварталів на вул.Кн.Ольги-Куликівській, Кн.Ольги-Л.Кобилиці, Стрийській. Як стверджує відповідач, позивач робить висновок, що департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР не тільки вийшов за межі своєї компетенції в частині надання ФОП ОСОБА_2 в користування земельної ділянки, яка згідно вищевказаного державного акту перебуває в користуванні позивачів, але також порушив порядок надання в користування землі.

Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР, як виконавчий орган ради діє в межах повноважень, визначених у Положенні про департамент. Зокрема, згідно з п.5.1.58. Положення, до повноважень департаменту віднесено організацію місць зберігання автотранспорту та контроль за їх діяльністю, а п.5.1.59. Положення - організація конкурсів з визначення операторів паркування. Оспорюваний Договір № 43 П/Т від 20.05.2009р. про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова укладався відповідно до результатів конкурсу, який проводився 23.04.2009р. Сама ж процедура проведення такого конкурсу визначена у рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.05.2007р. № 268 "Про затвердження Положення про проведення конкурсу з визначення операторів паркування автотранспорту у м.Львові".

Про те, що земельна ділянка на вул. Кн.Ольги відноситься до земель м.Львова, що не надані у власність або користування було підтверджено довідкою Управління земельних ресурсів у м.Львові головного управління земельних ресурсів у Львівській області від 20.02.2009р. № 40/01-14/832. Даний факт також було підтверджено Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради (лист № 2403-262 від 19.04.2001р.).

Таким чином, твердження позивача про те, що дана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні іншої особи є спірним.

Окрім того, Державний акт на право постійного користування землею, на який посилається позивач, видавався КЕУ Прикарпатського військового округу, тобто, юридичній особі, яка на сьогоднішній день не існує. Твердження Позивача про те, що на сьогоднішній день є правонаступник попереднього користувача, є безпідставним, оскільки, у сфері земельних відносин таке правонаступництво не передбачене. Так, згідно з п.1 ст. 126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом встановленої форми. Згідно з п. в) ст.141 Земельного кодексу України (2768-14) , підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. В жодній нормі земельного законодавства не передбачено автоматичне правонаступництво щодо права.

10.05.2011р. прокурор в судове засідання з’явився, подав Пояснення на відзив відповідача-1, в якому зазначив, що 09.03.2011 за вих. №1.7-1848 Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради подав на адресу господарського суду Львівської області відзив на вищевказану позовну заяву військового прокурора Львівського гарнізону, а 20.04.2011 за вих. №1.7-3648 - доповнення до вищевказаного відзиву.

Військовий прокурор Львівського гарнізону не погоджується з позицією Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що викладена у вищевказаному доповненні до відзиву на позовну заяву виходячи з наступного.

Згідно із вимогами ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги необхідністю захисту інтересів держави - Міністерства оброни України в особі Західного Територіального квартирно-експлуатаційного управління та КЕВ м. Львова, зазначаючи, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в сфері земельних відносин є саме зазначені органи.

На підставі викладеного спростовується твердження Відповідача-2 про те, що військовий прокурор Львівського гарнізону не обґрунтував порушень інтересів держави в особі Позивачів.

Крім цього, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради як на правомірність своєї позиції посилається на довідку Управління земельних ресурсів у м. Львові від 20.02.2009р. вих. №40/01-14/832 згідно якої спірна земельна ділянка відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Однак, як стверджує прокурор, вищевказана довідка не може бути доказом належності спірної земельної ділянки до земель м. Львова, що не надані у власність або користування, оскільки довідка не являється правоустановчим документом належності земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель.

Крім цього, земельна ділянка віддана в оренду на підставі яких представлених (чи отриманих) документів була видана зазначена довідка від 20.02.2009р. вих. №40/01-14/832.

Військовим прокурором Львівського гарнізону до позову додано Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЛВ №001518 від 26.05.1997р., виданого на підставі ухвали IV сесії 2 скликання Львівської міської ради народних депутатів від 01.06.1995р. квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського військового округу для будівництва житлових кварталів на вул. Кн. Ольги - Куликівській, Кн. Ольги - Л. Кобилиці, Стрийській.

Щодо твердження Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про те, що позивачі не є користувачами спірної земельної ділянки, оскільки відповідно до п. "в" ст. 141 Земельного Кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, то вищевказана позиція спростовується виходячи з наступного.

Користувачем спірної земельної ділянки являється Міністерство оброни України, а у КЕВ м.Львова зазначена земельна ділянка перебуває в оперативному управлінні, відповідно до Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) , а також Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (185-16) .

Вищевказаний порядок порушений відповідачами при укладенні договору про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова від 20.05.2009 №43 П/Т, додаткового договору від 19.04.2010р. №1/22 П/Т до Договору від 20.05.2009р. №43 П/Т.

Тобто, Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради укладаючи вищевказані договори із ФОП ОСОБА_2, надав останній в користування земельну ділянку, яка за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель оборони.

18.05.2011р. представник відповідача-2 в судове засідання з’явився, подав Відзив на позовну заяву (вх. № канц. 11213/11 від 18.05.2011р.), в якому зазначив, що вимоги, викладені в позові, є безпідставними, необгрунтованими і незаконними, виходячи з наступного:

Як вбачається з копії державного акту на право постійного користування землею від 26.05.1997р. (серія І-ЛВ № 001518) земельна ділянка на праві постійного користування надана квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського Військового Округу для будівництва житлових кварталів на вул.Кн.Ольги - Куликівській, Кн.Ольги -Л.Кобилиці, Стрийській.

У 1998 році Прикарпатський військовий округ припинив існування.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" від 27.11.2003р. № 1345-ІУ, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (2768-14) .

У відповідності до п.в ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III, в редакції Закону N 875-УІ від 15.01.2009р. (875-17) , припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно п.3 cт. 126 Земельного кодексу України (2768-14) , від 25.10.2001р. № 2768-ИІ, - право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до ч.І ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до роз'яснення Держкомзему України від 02.08.2004р. № 14-22-6/6835 (v6835219-04) переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією. Після прийняття рішення відповідного органу щодо надання ділянки в користування правонаступнику, земельна ділянка не може бути передана іншій особі. В разі, якщо правонаступник не звернувся до ради із заявою про надання ділянки і не оформив право користування (власності) землею, то безумовно, правонаступник реорганізованої юридичної особи не набув права на землю.

Відповідно до п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43 (z0354-99) , складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Крім цього, вказана Інструкція (z0354-99) не передбачає внесення будь - яких змін до державних актів стосовно зміни власника або назви власника земельної ділянки.

Виходячи із цього не викликає сумнівів те, що у разі перетворення підприємства, установи, організації державний акт на право постійного користування земельною ділянкою підлягає переоформленню.

З набуттям статусу правонаступника законного землекористувача Позивачам слід було переоформити державний акт про право користування земельною ділянкою.

Однак, правонаступником не було проведено переоформлення правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку, відповідно користуватися ділянкою на підставі акта, виданого квартирно-експлуатаційному управлінню Прикарпатського Військового Округу, який припинив існування, немає підстав, а відсутність права унеможливлює його судовий захист.

Крім цього, законодавством не передбачено можливості використовувати правонаступником документи (дозволи, ліцензії, акти тощо), видані на припинену юридичну особу.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (2768-14) .

У відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ухвали Львівської міської ради від 29.12.2005 року № 3054 військове містечко № 1 на вул. Кн. Ольги - Л. Кобилиці, площею 5,3162 га, було вилучене за згодою з користування Міністерства Оборони України та зараховано до земель міста.

Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, як виконавчий орган ради, діяв в межах повноважень, визначених у Положенні про департамент. Зокрема, згідно з п.5.1.58. Положення, до повноважень департаменту віднесено організацію місць зберігання автотранспорту та контроль за їх діяльністю, а п.5.1.59. Положення - організація конкурсів з визначення операторів паркування. Оспорюваний Договір № 43 П/Т від 20.05.2009р. про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова укладався відповідно до результатів конкурсу, який проводився 23.04.2009р. Сама ж процедура проведення такого конкурсу визначена у рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.05.2007р. № 268 "Про затвердження Положення про проведення конкурсу з визначення операторів паркування автотранспорту у м.Львові".

Перед укладенням оспорюваного договору визначався правовий статус земельної ділянки на вул. Княгині Ольги, 5-а - 5-в, що підтверджується довідкою про правовий статус земельної ділянки від 20.02.2009р. № 40/01-14/832, згідно якої вказана земельна ділянка відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Договір про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м.Львова від 20.05.2009р. № 43 П/Т та додатковий Договір від 19.04.2010р. № 1/22 П/Т до цього Договору укладались у відповідності до приписів матеріального та процесуального права. Відповідно фізична особа-підприємець ОСОБА_2 користувалась земельною ділянкою законно, на підставі вказаних договорів.

Крім цього, в позові не вказується в чому саме і як користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою порушило охоронювані законом права та інтереси держави. А також не вказується підстав недійсності правочину, встановлених законом, тому твердження прокурора про те, що незаконне користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 земельною ділянкою порушує інтереси держави у сфері землекористування, які потребують захисту, є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки прокурором та позивачами, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України (1798-12) не наведено доказів, які належно підтверджують позовні вимоги, відповідно заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

У відповідності до п.в ст. 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III, в редакції Закону N 875-УІ від 15.01.2009р. (875-17) , припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно із приписів ч. 1 ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно п.3 от. 126 Земельного кодексу України (2768-14) , від 25.10.2001р. № 2768-ИІ, - право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до ч.І ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до роз'яснення Держкомзему України від 02.08.2004р. № 14-22-6/6835 (v6835219-04) переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією. Після прийняття рішення відповідного органу щодо надання ділянки в користування правонаступнику, земельна ділянка не може бути передана іншій особі. В разі, якщо правонаступник не звернувся до ради із заявою про надання ділянки і не оформив право користування (власності) землею, то безумовно, правонаступник реорганізованої юридичної особи не набув права на землю.

Відповідно до п.1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. N 43 (z0354-99) , складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією.

Після з’ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст. 821 ГПК України.

Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 29, 32, 33, 43, 49, 60, 69, 75, 83, 84, 85 ГПК України,-

суд,-

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України (1798-12) .

рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХII ГПК України (1798-12) .