про визнання недійсним договору поруки, укладеного 21.12.06 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць"; про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 21.12.06 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під реєстровим номером № ІЗ-246; визнання недійсними договорів поруки № С_023/75_08 та №С_023/75_08/S-1, укладених 30.04.08 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць"; визнання недійсним іпотечного договору № 49, укладеного 19.05.08 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 під реєстровим номером № 2514

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2010 р. у справі № 40/345 за позовом публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк у м. Донецьку" до товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" м. Костянтинівка про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв. м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, б. Космонавтів, буд. 7, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" для погашення кредиторської заборгованості в сумі 3119337,68 грн. за кредитними договорами № 734-п/06 від 21.12.06р. та № С_023/75_08 від 30.04.08 р. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" м. Костянтинівка до публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк у м. Донецьку" про визнання недійсним договору поруки, укладеного 21.12.06 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць"; про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 21.12.06 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під реєстровим номером № ІЗ-246; визнання недійсними договорів поруки № С_023/75_08 та №С_023/75_08/S-1, укладених 30.04.08 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць"; визнання недійсним іпотечного договору № 49, укладеного 19.05.08 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 під реєстровим номером № 2514 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 25.01.2011 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.02.2011 р.

В результаті автоматичного розподілу 27.01.2011 р. справа № 40/345 розподілена замість головуючого судді Марченко О.А. на головуючого суддю Богатиря К.В.

Ухвалою від 15.03.2011 р. строк розгляду спору продовжений по 12.04.2011 р.

Ухвалою від 28.03.2011 року провадження у справі № 40/345 зупинено у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею справи № 2-о-52/11, що розглядається Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.05.2011 року змінено склад колегії суддів для розгляду справи № 40/345: замість судді Любченко М.О. призначено суддю Сич Ю.В.

Ухвалою від 12.05.2011 р. провадження у справі поновлено, призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2011 р., про що на адресу сторін було направлено відповідну ухвалу в установленому порядку. Але представники сторін до суду 18.05.2011 р. не з’явилися без повідомлення про причину неявки. Обов’язковість явки сторін у судове засідання ухвалою від 12.05.2011 р. не визначено, тому суд вважає можливим розглянути справу з винесенням рішення по суті за відсутністю представників сторін.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

В обґрунтування первісних позовних вимог публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк у м. Донецьку" посилається на наступне:

21.12.2006 р. товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" (відповідач за первісним позовом) передано в заставу та іпотеку акціонерному банку "Факторіал банк", правонаступником прав та обов’язків якого є публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" м. Київ (позивач за первісним позовом, банк) нерухоме майно –будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,70 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівна, вул. Космонавтів, будинок 7, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами № 734–п/06 позичальника Пугачової Людмили Григорівни на суму кредиту 257000 доларів США, а також у повторну іпотеку 30.04.2008 р. в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № С_023/75_08, позичальника ОСОБА_3 на суму кредиту 90000 доларів США. Таким чином, загальна сума зобов’язань ОСОБА_3 за кредитними договорами становить 347000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами відповідач виступив перед банком майновим поручителем позичальника, про що були укладені відповідні договори поруки від 21.12.2006 р., № С_023/75_08 та № С_023/75_08/S-1 від 30.04.2008 р., а крім того між іпотекодавцем – товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" (який є майновим поручителем) та іпотекодержателем - банком, укладено та нотаріально посвідчено іпотечні договори, а саме: від 21.12.2006р. (з договорами про внесення змін №1 від 08.06.2007 р., №2 від 31.01.2008 р.); № 49 від 19.05.2008 р.

Предметом вищеназваних іпотечних договорів є нерухоме майно – будівля магазину "1000 Дрібниць" за індивідуальними визначеними ознаками, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць".

Завірені копії усіх вищевказаних договорів містяться в матеріалах справи.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 546, 589, 590 ЦК України, п.п. 4.2, 4.3 укладених кредитних договорів, п.п. 2.3, 2.5 укладених іпотечних договорів, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитними договорами, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки у повному обсязі, та звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання зобов’язання, забезпечене іпотекою, не буде виконано частково (у разі несвоєчасної сплати боржником процентів або погашення кредиту).

Таким чином, у випадку не виконання зобов’язань за кредитними договорами позичальником – ОСОБА_3, відповідач повинен відповідати за рахунок майна, належного йому на праві приватної власності, будівлею магазину з метою погашення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 347000 доларів США.

З позовної заяви вбачається, що умови кредитних договорів не було виконано у зв’язку зі смертю позичальника – ОСОБА_3 Факт смерті позичальника ІНФОРМАЦІЯ_1 р. підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 03.04.2009р., завірена копія якого додана до позову.

10.04.2009 р. банк звернувся із запитом до нотаріальної контори про задоволення вимог кредитора за рахунок майна іпотекодавця. У відповіді на запит зазначено, що спадкоємці померлої до нотаріальної контори не зверталися, і банк включено до реєстру спадкових справ по претензіям до спадкоємців. Позичальник помер, спадкоємці відсутні, і станом на 26.10.2009 р. за ОСОБА_3 утворилася заборгованість за кредитними договорами, зокрема: за кредитним договором № 734-п/06 від 21.12.2006 р. – 2313735,57 грн. (285550,45 доларів США); за кредитним договором № С_023/75_08 від 30.04.2008 р. –805602,11 грн. (99354,66 доларів США + 11758,38 грн.). Завірені копії запиту та відповіді на нього містяться в матеріалах справи.

Також у матеріалах справи є копія ухвали по справі № 2–0–52/11 від 21.04.2011 р., якою Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області залишив без розгляду позов Костянтинівської міської ради про визнання спадщини відумерлою.

16.09.2009 р. банк надіслав на адресу іпотекодавця – товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитними зобов’язаннями. Факт отримання даної претензії представником ТОВ "1000 Дрібниць" підтверджується повідомленням про вручення 23.09.2009 р. рекомендованого поштового відправлення. Завірені копії претензії та поштового повідомлення додані до позову.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за спірними кредитними договорами як майновий поручитель та іпотекодавець, звернувся за захистом порушеного права до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, б. Космонавтів, буд. 7, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", для погашення кредиторської заборгованості померлої ОСОБА_3 в сумі 3119337,68 грн. за кредитними договорами № 734-п/06 від 21.12.2006 р. та № С_023/75_08 від 30.04.2008 р.

Позивач 10.01.2011 р. надав до суду заяву № 2–10/1130 від 10.01.2011 р. про зміну предмету позову, 28.03.2011 р. – клопотання № 2–10/1878, в яких просив суд звернути стягнення на заставлене майно – будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, б. Космонавтів, буд. 7, шляхом продажу ПуАТ "СЕБ Банк" предмету іпотеки (будівлі магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, б. Космонавтів, буд. 7) будь–якій третій особі – покупцю на підставі договору купівлі–продажу. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені первісні позовні вимоги.

Відповідач проти первісного позову заперечував тим, що починаючи з 25.02.2009 р. відповідно до п. 4.3 кредитного договору № 734-п/06 від 21.12.2006 р. та п. 4.2 генеральної угоди № С_023/75_08 від 30.04.2008 р. термін кредиту (строк виконання основного зобов’язання) закінчився, а тому з цього часу протягом 6 місяців у кредитора (банку) був час звернутися до поручителя, тобто до 25.08.2009 р. Кредитор звернувся до поручителя тільки 16.09.2009 р., що на думку відповідача свідчить про прострочення строку на звернення та припинення зобов’язання по договорам поруки та іпотечним договорам.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В постанові від 03.11.2010 р. Вищого господарського суду України вказані наступні обставини:

Вважаючи, що підписання договору іпотеки від 21.12.2006 року та додатків до нього учасником товариства "1000 дрібниць" ОСОБА_4 суперечить статуту товариства, а підписання керівником товариства ОСОБА_3 договору іпотеки від 19.05.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору порушує вимоги ст. 238 ЦК України, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до висновку, що ці обставини мають своїм наслідком визнання цих договорів недійсними.

Проте, визнати, що наведені судами обох інстанцій доводи відповідають дійсності та ґрунтуються на правових нормах, які регулюють спірні відносини, не можна.

За статутом ТОВ "1000 дрібниць" єдиним засновником та учасником товариства є ОСОБА_4, який має право на управління товариством відповідно до статуту та розпоряджатись належним йому майном у порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 5.1 статуту).

Вищим органом товариства за статутом є загальні збори, до компетенції яких віднесено питання, пов'язанні з розпорядженням майном товариства, вартість якого перевищує 50 відсотків статутного капіталу товариства (ст. 8 статуту).

У матеріалах справи є викладені письмово рішення засновника ТОВ "1000 дрібниць" від 12.12.2006 року, від 07.06.2007 року, від 30.01.2008 року за якими він дав згоду товариства виступити майновим поручителем боргових зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору № 734-п/06 від 21.12.2006 року, залишивши право на підписання договору іпотеки за собою, та рішення зборів учасників товариства від 28.04.2008 року щодо майнової поруки по кредитним зобов'язанням ОСОБА_3 на суму 90 000 доларів США, з правом підписання договору іпотеки ОСОБА_3

Таким чином, підписуючи спірні договори зазначені вище особи діяли відповідно до акту органу управління товариства, без перевищення наданих їм повноважень, зокрема і статутом товариства, а тому висновок суду щодо підписання договорів не уповноваженими особами не можна визнати таким, що відповідає дійсним обставинам цієї справи.

Не можна визнати порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України і підписання договорів директором підприємства ОСОБА_3, оскільки підписуючи договір іпотеки вона діяла як представник юридичної особи відповідно до своїх посадових обов'язків та наданих власником товариства повноважень, учасником спірних відносин з іпотеки вона не була, прав та зобов'язань на час укладання договору іпотеки на себе не брала і не набувала.

При такому положенні, з урахуванням, що зі смертю боржника припиняються лише ті зобов’язання, які нерозривно пов’язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, спір стосується не спадкового майна і зобов’язань спадкоємців померлої позичальниці, а зобов’язань особи, які врегульовані Законом "Про іпотеку" (898-15) та спірними договорами.

За вказівкою касаційної інстанції під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи, дати належну правову оцінку заявленим вимогам, і, у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

З врахуванням вказівок Вищого господарського суду України господарський суд з’ясував усі спірні питання у даній справі, дав їм належну правову оцінку, за результатами розгляду справи дійшов наступних висновків:

У позовній заяві позивач (Банк) вказує про наявність станом на 26.10.2009 р. заборгованості за кредитами ОСОБА_3 на загальну суму 3119337,68 грн., на погашення якої на думку позивача слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Загальна сума боргу за розрахунками позивача складається:

1. за кредитом № 734-п/06 від 21.12.2006 р. – 2313735,57 грн. (285550,45 дол. США + 32184,12 грн.), що складається з суми основного боргу за кредитом 256513,48 дол. США у еквіваленті – 2049542,27 грн. (у тому числі суми простроченої частки за кредитом 24284,60 дол. США або 194033,82 грн. у еквіваленті); суми поточних відсотків за кредитом 2789,59 дол. США (22288,82 грн. у еквіваленті); суми прострочених та не сплачених відсотків – 26247,80 дол. США (209719,92 грн. у еквіваленті); суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості – 32184,12 грн.

2. за кредитом № С_023/75_08 від 30.04.2008 р. – 805602,11 грн. (99354,66 дол. США + 11758,38 грн.), що складається з суми основного боргу за кредитом 89587,19 дол. США у еквіваленті – 715801,64 грн. (у тому числі суми простроченої частки за кредитом 6453,24 дол. США або 51561,38 грн. у еквіваленті); суми поточних відсотків за кредитом 1141,02 дол. США (9116,74 грн. у еквіваленті); суми прострочених та не сплачених відсотків – 8626,45 дол. США (68925,33 грн. у еквіваленті); суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості – 11758,38 грн.

У зв’язку із смертю боржника фізичної особи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 р., прострочення оплати з виконання грошових зобов’язань за спірними кредитними договорами з вини боржника можливо вважати тільки у період до ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Після цієї дати, тобто смерті боржника, будь-яке прострочення оплати зобов’язань по кредиту на майбутнє не може бути пов’язане з діями боржника, тому не підлягає виконанню поручителем.

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Даною нормою закону встановлена відповідальність боржника та поручителя перед кредитором тільки у випадку порушення боржником зобов’язання як невід’ємної умови для настання такої відповідальності.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором кредиту № 734–п/06 від 21.12.2006 р. з урахуванням договору № 734–п/06–1 від 30.01.2009 р. про внесення змін та доповнень до договору кредиту позичальник (ОСОБА_3) зобов’язаний щомісячно проводити часткове погашення кредиту в строки та в сумі згідно з графіком погашення заборгованості за кредитом. Відповідно до погодженого сторонами графіку за кредитом на загальну суму 257000 дол. США погашення заборгованості відбувається за період з 28.02.2009 р. по 21.12.2015 р. В даному графіку сторони погодили конкретні суми, які позичальник зобов’язаний сплатити банку в конкретні строки.

За генеральною угодою № С_023/75_08 від 30.04.2008 р. ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 20000 дол. США згідно договору про надання траншу № С_023/75_08–ДТ–01 від 30.04.2008 р.; кредит в сумі 35000 дол. США згідно договору про надання траншу № С_023/75_08–ДТ–02 від 19.05.2008 р.; кредит в сумі 35000 дол. США згідно договору про надання траншу № С_023/75_08–ДТ–03 від 05.06.2008 р. До кожного з договорів про надання траншу сторони підписали наступні графіки погашення кредиту:

– згідно договору № С_023/75_08–ДТ–01 від 30.04.2008 р. про надання траншу на загальну суму 20000 дол. США оплата кредиту відбувається за період з 25.01.2009 р. по 21.12.2015 р., процентів – з 25.05.2008 р. до 21.12.2015 р. В даному графіку сторони погодили конкретні суми, які позичальник зобов’язаний сплатити банку в конкретні строки;

– згідно договору № С_023/75_08–ДТ–02 від 19.05.2008 р. про надання траншу на загальну суму 35000 дол. США оплата кредиту відбувається за період з 25.01.2009 р. по 21.12.2015 р., процентів – з 25.06.2008 р. до 21.12.2015 р. В даному графіку сторони погодили конкретні суми, які позичальник зобов’язаний сплатити банку в конкретні строки;

– згідно договору № С_023/75_08–ДТ–03 від 05.06.2008 р. про надання траншу на загальну суму 35000 дол. США оплата кредиту відбувається за період з 25.01.2009 р. по 21.12.2015 р., процентів – з 25.07.2008 р. до 21.12.2015 р. В даному графіку сторони погодили конкретні суми, які позичальник зобов’язаний сплатити банку в конкретні строки.

Із наявних у матеріалах справи розрахунків та довідок банку стосовно нарахування та оплати процентів та кредитних сум вбачається прострочення виконання боржником грошових зобов’язань по процентам та кредиту ще до смерті боржника, що згідно з умовами п.п. 4.2, 4.3 кредитних договорів приводить до закінчення достроково терміну надання кредиту та виникнення у позичальника обов’язку не пізніше наступного робочого дня після встановленого вищевказаними пунктами договорів кількості днів прострочення оплати погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність вини боржника у невиконанні умов кредитних договорів, прострочення оплати по процентам та настання достроково терміну оплати по сумам кредитів у повному обсязі ще до смерті позичальника Пугачової.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушенного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Слід звернути увагу, що законодавець вказаною правовою нормою приписує іпотекодержателю обов’язкове надсилання письмової вимоги про усунення порушення не тільки іпотекодавцю, а й боржнику (в даному конкретному випадку він є відмінним від іпотекодавця).

З матеріалів даної справи вбачається, що письмова вимога, передбачена статтею 35 Закону України "Про іпотеку", банком саме позичальнику в особі ОСОБА_3, як дійсному боржнику за спірними кредитними договорами, у період з початку прострочення виконання зобов’язань по процентах, дострокового настання строку оплати по кредиту, та до дня її смерті не направлялася. У своїй претензії від 16.09.2009 р. до іпотекодавця банк посилається на те, що на теперішній час умови кредитного договору не виконуються у зв’язку зі смертю позичальника. Вказане додатково підтверджує відсутність вимог банку до іпотекодавця та боржника з питань виконання прострочених зобов’язань та звернення стягнення на предмет іпотеки ще за життя ОСОБА_3 Тому суд вважає, що позивач як іпотекодержатель, порушив встановлену прямою нормою закону спеціальну процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане порушення згідно ч. 2 ст. 35 вказаного Закону не позбавляє іпотекодержателя права звертатися в установленому порядку до суду, а суд не може відмовити у прийнятті такого позову або повернути позов на підставі вищевикладеного, тобто заявлений позов повинен розглядатися судом по суті.

Але на думку суду за результатами розгляду даної конкретної справи недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови у позові. Тому позовні вимоги по первісному позову задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові в задоволенні первісного позову покладаються на первісного позивача.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" посилається на наступні обставини:

Предметом зустрічного позову є вимоги про визнання недійсними: договору поруки, укладеного 21.12.2006 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць, іпотечного договору, укладеного 21.12.2006 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", договорів поруки № С_023/75_08 та № С_023/75_08/S-1, укладених 30.04.2008 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", іпотечного договору № 49, укладеного 19.05.2008 р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць". Зустрічний позов обґрунтовано тим, що під час укладення договорів були порушені приписи ст. 203, 215 ЦК України. Позивач вважає, що підписання договору іпотеки від 21.12.2006 року та додатків до нього учасником товариства "1000 дрібниць" ОСОБА_4 суперечить статуту товариства, а підписання керівником товариства ОСОБА_3 договору іпотеки від 19.05.2008 року у забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору порушує вимоги ст. 238 ЦК України.

Відповідач надав до суду відзиви на зустрічну позовну заяву № 2–10/118 від 09.03.2010 р., № 2–10/1186 від 25.01.2011 р., в яких проти зустрічних позовних вимог заперечував у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Згідно чинного законодавства неукладення договору не є підставою для визнання його недійсним. Договір, який фактично виконувався сторонами, не може визнаватися неукладеним.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При винесенні рішення по зустрічним позовним вимогам суд першої інстанції приймає до уваги та повністю погоджується із правовою оцінкою доказів по справі в частині зустрічних позовних вимог, а також доводів зустрічного позивача та відповідача, детально викладених у постанові касаційної інстанції по даній справі, у зв’язку з чим зустрічні позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.