( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs18194140) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs19242432) )

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 54941,11 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довір. б/н від 23.12.2009 р.

від відповідача : ОСОБА_2, довір. № КАМ-2010/11/17 від 17.11.2010 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД"звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"про стягнення 50707,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 26.07.2005 р. з відповідачем договору підряду № 277-05/КАМ, згідно якого ТОВ "МСБУД"зобов’язувалося виконати на замовлення ЗАТ "Комплекс Агромарс"роботи, а відповідач –прийняти та оплатити їх.

Згідно умов договору позивач виконав роботи, проте ТОВ "Комплекс Агромарс"не виконало взяті на себе зобов’язання за договором підряду № 277-05/КАМ належним чином.

рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2010 р. у справі № 18/138-10 за позовом ТОВ "МСБУД"до ТОВ "Комплекс Агромарс"було стягнуто з відповідача 60207,17 грн. основного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання останнім умов договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 р. та Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р. рішення господарського суду Київської області від 02.12.2010 р. у справі № 18/138-10 було залишено без змін.

Проте ТОВ "Комплекс Агромарс"не виконало зазначене вище рішення господарського суду Київської області від 02.12.2010 р. у справі № 18/138-10, у зв’язку з чим ТОВ "МСБУД"просило суд стягнути з відповідача 44071,65 грн. інфляційних втрат, 6635,98 грн. 3% річних, які нараховані на суму основного боргу за період з червня 2007 року до січня 2011 р., а також 512,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

06.05.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ "Комплекс Агромарс"було подано відзив № 1612-4838, відповідно до якого зазначив наступне.

Згідно з умовами договору підряду № 227-05/КАМ від 26.07.2005 р. та додаткової угоди № 9-Н від 16.11.2006 р. до договору, ТОВ "МСБУД"взяло на себе зобов'язання надати ТОВ "Комплекс Агромарс"послуги по влаштуванню відмістки пташників №№ 3, 4, 5, 6, 13, 14, 15, 16 племінної птахоферми № 2 в с. Рудня Броварського району Київської області, а ТОВ "Комплекс Агромарс"зобов'язалося прийняти та оплатити виконанні роботи в порядку та на умовах встановлених додатковою угодою.

Замовник зобов'язався здійснити розрахунки за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт (КБ-2в) протягом десяти днів з дня підписання таких актів. При цьому датою підписання останніх актів є 15.05.2007 р.

На думку відповідача, договір № 227-05/КАМ від 26.07.2005 р. є загальним договором, де зазначені загальні умови співпраці сторін, проте сам по собі договір № 227-05/КАМ від 26.07.2005 р. не створює господарських зобов’язань, в тому числі з оплати для жодної із сторін, оскільки не містить ні предмету договору, ні строків виконання, ні ціни договору.

При цьому, кожна окрема додаткова угода є конкретним зобов’язанням, оскільки зазначає предмет, строк, ціну кожного зобов’язання. Відповідно, кожен акт виконання додаткової угоди створює окреме зобов’язання з оплати даного акту, яке передбачає наявність конкретних прав та обов’язків у кожної із сторін договору, що за кожним із зобов’язань по кожному акту виконаних робіт за додатковою угодою, передбачається свій конкретний момент виникнення права вимоги, відповідно –конкретний строк позовної давності, який починається зі спливом 10 днів з дати підписання даного акту, або вчинення інших дій з виконання чи визнання даних актів виконаних робіт, в даному випадку –здійснення оплати за виконані роботи.

Як зазначає відповідач, за актами №№ 1/2.6, 1/2.5, 1/2.4, 1/2.3 строк позовної давності сплив –21.11.2009 р.; за актом № 1/2.15 –03.10.2010 р.; за актами №№ 1/2.14, 1/2.16, 1/2.13 –26.05.2010 р.

Згідно листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" (v_211600-08) коли передбачалося виконання зобов’язання частинами, або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Отже, у зв’язку із здійсненням платежу 03.10.2007 р. на суму 19774,83 грн., строк позовної давності переривається лише для акту виконаних робіт № 1/2.15. Відповідно, здійснення платежу 03.10.2007 р. в сумі 19774,83 грн. не може переривати строк позовної давності для інших актів виконаних робіт.

Оскільки відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, ТОВ "Комплекс Агромарс"просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у даній справі та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ТОВ "МСБУД"було подано суду додаткові пояснення № 06/05 від 06.05.2011 р., відповідно до яких позивач зазначив, що підстав для застосування строків позовної давності у даному випадку немає, оскільки зобов'язання відповідача щодо оплати заборгованості за додатковою угодою № 9-Н до договору підряду № 227-05/КАМ від 26.07.2005 р. у розмірі 60207,17 грн. та факт переривання строків позовної давності щодо стягнення вказаної заборгованості встановлено в рішенні господарського суду Київської області від 02.12.2010 р. у справі № 18/138-10, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 р. та Вищого господарського суду України від 22.03.2011 р.

У зв’язку з тим, що позовна давність щодо заборгованості у розмірі 60207,17 грн. за договором № 227-05/КАМ від 26.07.2005 р. та додатковою угодою № 9-Н до нього переривалась 03.10.2007 р. та розпочала свій перебіг заново з 12.08.2010 р. при зверненні ТОВ "МСБУД"з позовом до суду у справі № 18/138-10, позивач вважає, що він в межах строків позовної давності звернувся до господарського суду Київської області за захистом своїх прав з позовом у даній справі № 20/045-11.

Також позивач наголошував, що оскільки строк позовної давності щодо стягнення основного боргу почався заново 12.08.2010 р. і закінчується відповідно 12.08.2013 р., то виходячи з того, що інфляційні втрати та 3 % річних є складовою основного боргу, строки позовної давності щодо їх стягнення теж закінчуються 12.08.2013 р.

12.05.2011 р. до господарського суду Київської області ТОВ "МСБУД"було подано заяву № 10/05/11 від 10.05.2011 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 47864,70 грн. інфляційних втрат, 7076,40 грн. 3% річних, а також витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

16.05.2011 р. ТОВ "Комплекс Агромарс"до господарського суду Київської області було подано заперечення на додаткові пояснення позивача у справі № 20/045-11, відповідно до яких відповідач зазначив наступне.

Позов заявлений про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період 01.06.2007 р. до 31.01.2011 р., які є додатковою вимогою та невід’ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор має право заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу та з урахуванням строків позовної давності.

Вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних заявлена 18.02.2011 р., нарахованих на прострочений борг, що виник 25.05.2007 р., який переривався здійсненим 03.10.2007 р. платежем, тобто поза межами загального трирічного строку позовної давності.

Крім того, позивач в підтвердження своїх вимог посилається на акти виконаних робіт за травень 2007 року (дата підписання останніх актів –26.05.2007 р.), за якими строк позовної давності сплив 26.05.2010 р.

При цьому, у зв’язку з платежем від 03.10.2007 р. на суму 19774,83 грн. строк позовної давності до основної суми боргу переривається і закінчується 03.10.2010 р.

Як зазначає відповідач, датою закінчення строку позовної давності є 03.10.2010 р. (03.10.2007 р. + 3 роки), однак ТОВ "МСБУД"звернулося до суду з позовною заявою 29.03.2011 р., тобто з пропуском строку позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних. У зв'язку з цим відповідач просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "МСБУД".

У судовому засіданні 16.05.2011 р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 10/05/11 від 10.05.2011 р., підтримав; представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 16.05.2011 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

26 липня 2005 року ТОВ "МСБУД"(підрядник) та ЗАТ "Комплекс Агромарс", правонаступник - ТОВ "Комплекс Агромарс", (замовник) було укладено договір підряду № 277-05/КАМ, згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов’язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ, діючих на території України, та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на птахофермах, що знаходяться в с. Рудня Броварського р-ну Київської обл., а замовник зобов’язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.4 договору замовник проводить розрахунок за виконані роботи з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактичних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.

16.11.2006 р. ТОВ "МСБУД"(підрядник) та ЗАТ "Комплекс Агромарс"було укладено додаткову угоду № 9-Н до договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди ТОВ "МСБУД"приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по влаштуванню відмістки пташників №№ 3, 4, 5, 6, 13, 14, 15, 16 племінної птахоферми № 2 в с. Рудня Броварського р-ну, Київської обл., а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченим даним додатком до договору.

На виконання умов вищевказаної додаткової угоди № 9-Н від 16.11.2006 р. позивач виконав роботи на суму 159984,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач розрахувався за виконані позивачем роботи частково в розмірі 99776,83 грн.

У відповідності з пунктом 5.2 додаткової угоди № 9-Н від 16.11.2006 р. до договору подальші розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ-2в у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов’язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2в) протягом 10 днів з дати підписання таких актів повноважними представниками сторін.

Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не здійснив оплати згідно підписаних актів належним чином.

Таким чином, у ТОВ "Комплекс Агромарс"виникла заборгованість за виконані роботи у розмірі 60207,17 грн.

рішенням господарського суду Київської області від 02.12.2010 р. у справі № 18/138-10 за позовом ТОВ "МСБУД"до ТОВ "Комплекс Агромарс"було стягнуто з відповідача 60207,17 грн. основного боргу, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р. та додаткової угоди № 9-Н від 16.11.2006 р.

Згідно з приписами частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначає позивач, основний борг в сумі 60207,17 грн. не був сплачений відповідачем на дату подання даного позову до суду.

Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 10/05/11 від 10.05.2011 р., відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання щодо сплати 60207,17 грн. за виконані роботи за період з 01.06.2007 р. до 30.04.2011 р.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно виконано грошове зобов’язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані за період з 01.06.2007 р. до 30.04.2011 р. на суму 60207,17 грн. у сумі 47864,70 грн.

Розмір 3% річних, визначений товариством, становить 7076,40 грн. за період 01.06.2007 року до 30.04.2011 р. на суму 60207,17 грн.

Водночас, відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності, яка судом не може бути застосована з огляду на наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності тривалістю три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Відповідно до ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що строк позовної давності - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання з оплати за виконані роботи згідно додаткової угоди до договору, позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. Вказані висновки містить Постанова Верховного Суду України № 06/212 від 16.05.2006 р., відповідно до якої Верховний Суд України дійшов висновку, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Відтак, поновлення строків позовної давності на стягнення основної заборгованості перериває перебіг позовної давності на стягнення складової частини такого боргу - інфляційних втрат та 3% річних.

Господарським судом Київської області у справі № 18/138-10 було встановлено, що строк позовної давності щодо стягнення основного боргу переривався та розпочався заново 03.10.2007 р.

Крім того, позовна заява про стягнення основного боргу за додатковою угодою № 9-Н від 16.11.2006 р. до договору підряду № 277-05/КАМ від 26.07.2005 р. у справі № 18/138-10 була подана позивачем 12.08.2010 р., у зв’язку з чим строк позовної давності щодо стягнення основного боргу закінчується, відповідно, 12.08.2013 р.

Таким чином, позивач у даній справі № 20/045-11 звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності.

Оскільки зазначені вище розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірними та обґрунтованими, останні підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, а надлишково сплачене позивачем при зверненні до суду державне мито в сумі 5,91 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 "Про державне мито".

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Комплекс Агромарс"(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, код ЄДРПОУ 21555958) –47864 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 7076 (сім тисяч сімдесят шість ) грн. 40 коп. 3% річних, 549 (п’ятсот сорок дев’ять) грн. 41 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.