ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 37/92
16.05.11
За позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"
До
Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"
Про
стягнення 106 333,96 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. – дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.10 р.
від відповідача: ОСОБА_2 –дов. № 19 від 20.04.11 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"до Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"про стягнення 94 058,43 грн. основного боргу, 9 309,37 грн. інфляційних нарахувань та 2 966,16 грн. трьох річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.
Ухвалою суду від 18.03.11 р. було порушено провадження у справі № 37/92 та призначено її розгляд на 27.04.11 року, зобов’язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 27.04.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 18.03.11 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також у даному судовому засіданні надав копію позовної заяви та додані до неї документи представнику відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.11 р. пояснив суду, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, надав документи у справі.
Судом було оголошено перерву у судовому засіданні 27.04.11 р. до 16.05.11 р. о 12:55 для дослідження доказів у справі.
10.05.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви. При цьому відповідач посилався на те, що позивач не надав в установлені строки свої претензії до ЖБК "ЕНЕРГЕТИК", не надав підстави розрахунку відпущеної теплової енергії, не запропонував вирішити спір в досудовому порядку, застосовував завищені тарифи, у зв’язку з чим всі позовні вимоги вважає незаконними.
У судовому засіданні 16.05.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду довідку про надходження коштів.
Представник відповідача у судовому засіданні 16.05.11 р. просив суд у позові відмовити повністю, зазначаючи, що готовий розрахуватися з позивачем у жовтні 2011 р.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "ЕНЕРГЕТИК"(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови вищезазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця, надання звіту в МВРТ № 1 –не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221 05 89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 031-2317-3 від 01.06.1999 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з грудня 2008 р. до січня 2011 р.; надані відповідачем відомості обліку споживання теплової енергії за періоди з 26.12.10 р. до 25.01.11 р., з 26.11.10 р. до 25.12.10 р., з 26.10.10 р. до 25.11.10 р., з 26.09.10 р. до 25.10.10 р., з 26.07.10 р. до 25.08.10 р., з 26.06.10 р. до 25.07.10 р., з 26.05.10 р. до 25.06.10 р., з 26.04.10 р. до 25.05.10 р., з 26.03.10 р. до 25.04.10 р., з 24.02.10 р. до 25.03.10 р., з 26.01.10 р. до 25.02.10 р., з 26.12.10 до 25.01.10 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.08 р. до 01.02.2011 р. становила 384 567,48 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконав, у зв’язку з чим станом на 01.02.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 94 058,43 грн.
За таких обставин АЕК "Київенерго"в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"про стягнення 94 058,43 грн. основного боргу, 9 309,37 грн. інфляційних нарахувань та 2 966,16 грн. трьох річних відсотків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Відповідач у судовому засіданні 27.04.11 р. та у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, надавши пояснення, якими не погоджується з розрахунком позивача у зв’язку з невірним застосуванням тарифів на теплову енергію.
Судом не приймаються зазначення і доводи до уваги, оскільки відповідач не довів належними доказами обсяг спожитої теплової енергії та не надав контррозрахунку заборгованості за даним договором за спірний період.
Також суд відхиляє твердження відповідача щодо порушення ст. 6 ГПК України, у відповідності до якої позивач повинен був направити йому у встановлений строк претензію.
Частиною 1 статті 6 ГПК України визначено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.
Посилання відповідача на відсутність пропозиції з боку позивача щодо досудового врегулювання спору також судом відхилені, оскільки статтею 5 ГПК України закріплено право сторін застосовувати заходи досудового врегулювання спору за домовленістю між собою, а не обов’язок.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 94 058,43 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"суми основного боргу за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 94 058,43 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"просить суд також стягнути з відповідача 9 309,37 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2009 р. до січня 2011 р. та 2 966,16 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. за період з січня 2009 р. до січня 2011 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р (v2-97700-97) "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.
У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК "Київенерго".
У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"за період з січня 2009 р. до січня 2011 р. підлягають 7 907,65 грн. інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 031-2317-3 від 01.06.1999 р. станом на 01.02.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2 966,16 грн. трьох відсотків річних за період з січня 2009 р. до січня 2011 р. .
Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"до Житлово-будівельного кооперативу "АКАДЕМІЧНИЙ-5"підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "ЕНЕРГЕТИК"(03035, м. Київ, вул. Урицького, 9, код ЄДРПОУ 22907427) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 94 058 (дев’яносто чотири тисячі п’ятдесят вісім) грн. 43 коп. основного боргу, 7 907 (сім тисяч дев’ятсот сім) грн. 65 коп. інфляційної складової боргу, 2 966 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят шість) грн. 16 коп. трьох річних процентів, 1 049 (одна тисяча сорок дев’ять) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позовних вимогах щодо стягнення 1 401,72 грн. інфляційної складової боргу відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя
Гавриловська І.О.