ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 4/271-6/83
12.05.11
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs12387999) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs17675465) ) ( Додатково див. рішення господарського суду м. Києва (rs10610304) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs13778666) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs19158233) )
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"
До Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
Про визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30.04.2009 р.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1 (за дов.), ОСОБА_2
від відповідача ОСОБА_3 (за дов.)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки MG 1/30/07 (нерухомого майна –нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 р. зі змінами від 03.12.2007 р.; договором іпотеки MG -2/30/07 (нерухомого майна –нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 р. зі змінами від 03.12.2007 р.; договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 р..
Позовні вимоги мотивовані припиненням основних договорів на забезпечення зобов’язань, по яким були укладені спірні договори.
Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що позивачем не в повному обсязі виконані зобов’язання по кредитним договорам з урахуванням додаткових угод, в забезпечення яких було укладено спірні іпотечні договори, а тому підстави для припинення правовідношення відсутні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2010 р. порушено провадження у справі № 4/271.
рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 р. у справі № 4/271 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 р. вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 р. скасовано рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано таким, що припинились правовідношення за договорами іпотеки MG 1/30/07 (нерухомого майна –нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 р. та за договором іпотеки MG -2/30/07 (нерухомого майна –нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 р.. В частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30.04.2009 р. справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Скасовуючи в частині рішення та постанову попередніх інстанцій колегія суддів зазначила, що судами попередніх інстанцій не надано жодної правової оцінки додатковим угодам № 23 від 30.09.2009 р., № 24 від 15.10.2009 р., № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору № 30/07 від 14.11.2007 р., якими основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме: збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами.
Ухвалою суду від 18.02.2011 р. справі присвоєно № 4/271-6/83.
Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши у наданих суду поясненнях, що за додатковою угодою № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору було збільшено розмір процентів за користування кредитними коштами, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності за іпотечним договором від 30.04.2009 р.. Оскільки відповідної згоди позивача на збільшення обсягу відповідальності не було, іпотечне зобов’язання є припиненим в силу ст. 559 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на те, що зміна процентів за користування кредитними коштами на підставі додаткової угоди № 25 від 12.11.2009 р. до кредитного договору відбулася незначна, а п. 1.3 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з умовами основного договору, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов’язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
14.11.2007 р. між публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"(банком) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"(позичальником) було укладено кредитний договір № 30/07, відповідно до умов якого банк зобов'язавався надавати позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11.10.2010 р. шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод (далі –кредитний договір). Кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування.
30.04.2009 р. в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"перед банком між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"(іпотекодавцем) та публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"(банком) було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості), зареєстрований в реєстрі за № 1410 (далі –іпотечний договір).
Іпотечним договором передбачено, що основний договір - це кредитний договір № 30/07 від 14 листопада 2007 року, укладений між іпотекодержателем та боржником з усіма додатковими угодами до нього, які укладені або можуть бути укладенні в майбутньому, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладається цей договір.
Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов’язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого ц им Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов’язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов’язання.
На момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами № 8 від 15 грудня 2008 року, № 9 від 15 грудня 2008 року, № 10 від 15 грудня 2008 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами та додатковими угодами №№ 11-22 до кредитного договору №30/07 від 14 листопада 2007 року.
Додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме –збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами. Законом України "Про іпотеку"від 05.06.2003 р. № 898-IV (898-15) визначено, що іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .
Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель –це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв’язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України (435-15) .
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
Як зазначено вище, додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме –збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами.
Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов’язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов’язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача.
Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов’язань, однак не містить згоди позивача щодо зміни розміру зобов’язань за кредитним договором без його погодження.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позову та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 р..
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82- 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 р., укладеним між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"(04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) на користь відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"(18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 03080991) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя
С.А.Ковтун
рішення підписано 24.05.2011 р.