Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 02.02.11;

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 21.04.11

розглянувши справу за позовом ТОВ "ТПК "Технопром", м. Харків

до ТОВ "ТМК", м. Харків

про стягнення коштів

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 4500,00грн. заборгованості за договорами №СТП-5/05-9 від 15.05.09, №О-6/07-09 від 20.07.09, №МО-21/03-10 від 03.03.10, №МО-23/03-10 від 25.03.10, №ПНР-26/04-10 від 28.04.10, укладеними між ТОВ "ТМК" (код 24476693) та ТОВ "ТПК "Технопром" (код 35858881), з 15.05.09, з 20.07.09, з 03.03.10, з 25.03.10, з 28.04.10, відповідно, та судові витрати.

Розгляд справи було призначено на 21.04.11.

21.04.11 позивач надав до канцелярії суду клопотання про оголошення перерви (вх.№9672), яке було долучено до матеріалів справи.

21.04.11 позивач надав дор канцелярії суду заяву (про зміну предмету позову), в якій просить суд визнати недійсним правочин у вигляді договорів №СТП-5/05-9 від 15.05.09, №О-6/07-09 від 20.07.09, №МО-21/03-10 від 03.03.10, №МО-23/03-10 від 25.03.10, №ПНР-26/04-10 від 28.04.10, укладені між ТОВ "ТМК" (код 24476693) та ТОВ "ТПК "Технопром" (код 35858881), з 15.05.09, з 20.07.09, з 03.03.10, з 25.03.10, з 28.04.10, відповідно, визнати недійсним правочин у вигляді додаткової угоди №1 від 01.03.11 до договору підряду №СТП-5/05-9 від 15.05.09 укладеної між ТОВ "ТМК" (код 24476693) та ТОВ "ТПК "Технопром" (код 35858881), з 01.03.10, які були прийняті судом.

Таким чином, суд продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

В судовому засіданні, яке розпочалося 21.04.11 були оголошені перерви до 26.04.11 та до 29.04.11 для надання сторонами додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

15.05.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № СТП-5/05-9, згідно умов якого відповідач був зобов’язаний здійснити пуско-налагоджувальні та монтажні роботи, а замовник прийняти та оплатити вказані роботи.

На виконання умов Договору відповідачем було в декілька етапів виконано роботи. Факт приймання робіт підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (актами виконаних робіт та податковими накладними), складеними у відповідності з ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , а саме: 27.07.2009 р. виконано робіт на загальну суму 723582,00 грн. (податкова накладна № 7 від 27.07.2009 р., акт виконаних робіт від 27.07.2009 р.); 04.09.2009 р. виконано робіт на загальну суму 403786,80 грн. (податкова накладна № 10 від 04.09.2009 р., акт виконаних робіт від 04.09.2009 р.); 16.09.2009 р. виконано робіт на загальну суму 304903,80 грн. (податкова накладна № 11 від 16.09.2009 р., акт виконаних робіт від 16.09.2009 р.); 06.10.2009 р. виконано робіт на загальну суму 191092,80 грн. (податкова накладна № 15 від 06.10.2009 р., акт виконаних робіт від 06.10.2009 р.); 28.10.2009 р. виконано робіт на загальну суму 301567,20 грн. (податкова накладна № 23 від 28.10.2009 р., акт виконаних робіт від 28.10.2009 р.); 26.11.2009 р. виконано робіт на загальну суму 652315,20 грн. (податкова накладна № 37 від 26.11.2009 р., акт виконаних робіт від 26.11.2009 р.); 23.12.2009 р. виконано робіт на загальну суму 480842,40 грн. (податкова накладна № 40 від 23.12.2009 р., акт виконаних робіт від 23.12.2009 р.); 23.12.2009 р. виконано робіт на загальну суму 252000,00 грн. (податкова накладна № 41 від 23.12.2009 р., акт виконаних робіт від 23.12.2009 р.); 23.12.2009 р. виконано робіт на загальну суму 422028,00 грн. (податкова накладна № 42 від 23.12.2009 р., акт виконаних робіт від 23.12.2009 р.).

Згідно додаткової угоди № 1 від 01.03.2010р. до договору підряду № СТП - 5/05-9 від 15.05.2009р. в якості сплати за обладнання покупець передає, а постачальник приймає 3 (три) прості векселі емітентів яких є покупець загальною номінальною та договірною вартістю 450 000,00 грн.

20.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 0-6/07-09, згідно умов якого відповідач був зобов’язаний здійснити поставку, а позивач прийняти та оплатити промислове обладнання, на умовах викладених в договорі.

На виконання умов Договору відповідачем було в декілька етапів здійснено поставку товару позивачеві. Факт передачі товару підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (видатковими накладними та податковими накладними), складеними у відповідності з ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача, а саме: 31.08.2009 р. на суму 684822,00 грн. (податкова накладна № 9 від 31.08.2009 р., видаткова накладна № ТП-008 від 31.08.2009 р.); 13.10.2009 р. на суму 379170,00 грн. (податкова накладна № 19 від 13.10.2009 р., видаткова накладна № ТП – 014 від 13.10.2009 р.); 02.11.2009 р. на суму 115000,00 грн. (податкова накладна № 26 від 02.11.2009 р.); 10.11.2009 р. на суму 379170,00 грн. (податкова накладна № 33 від 10.11.2009 р., видаткова накладна № ТП-025 від 10.11.2009 р.); 30.11.2009 р. на суму 479340,00 грн. (податкова накладна № 33 від 30.11.2009 р., видаткова накладна № ТП-029 від 30.11.2009 р.); 14.12.2009 р. на суму 332400,00 грн. (податкова накладна № 39 від 14.12.2009 р., видаткова накладна № ТП-030 від 14.12.2009 р.).

03.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № МО-21/03-10, згідно умов якого відповідач був зобов’язаний виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту та монтажу обладнання, а замовник здійснити контроль та технічний нагляд за додержанням якості, об`ємів та вартості виконуваних робіт, прийняти та оплатити вказані роботи.

На виконання умов Договору відповідачем було виконано роботи. Факт приймання робіт підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (актами виконаних робіт та податковими накладними), складеними у відповідності з ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , а саме: 20.08.2010 р. за виконання робіт та придбання необхідних матеріалів позивач сплатив відповідачу 189000,00 грн., (податкова накладна № 3 від 20.08.2010 р., акт виконаних робіт від 20.08.2009 р.).

25.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № МО-23/03-10, згідно умов якого відповідач був зобов’язаний виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту та монтажу обладнання, а замовник здійснити контроль та технічний нагляд за додержанням якості, об`ємів та вартості виконуваних робіт, прийняти та оплатити вказані роботи.

На виконання умов Договору відповідачем було в декілька етапів виконано роботи. Факт приймання робіт підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (актами виконаних робіт та податковими накладними), складеними у відповідності з ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , а саме: 27.09.2010 р. за виконання робіт та придбання необхідних матеріалів позивач сплатив відповідачу 472000,00 грн., (податкова накладна № 4 від 27.09.2010 р., акт виконаних робіт від 27.09.2010р.); 26.10.2010 р. за виконання робіт позивач сплатив відповідачу 149002,50 грн., (податкова накладна № 20 від 26.10.2010 р., акт виконаних робіт від 26.10.2010р.); 26.10.2010 р. за виконання робіт позивач сплатив відповідачу 576528,00 грн., (податкова накладна № 21 від 26.10.2010 р., акт виконаних робіт від 26.10.2010р.); 25.11.2010 р. за виконання робіт позивач сплатив відповідачу 635580,00 грн., (податкова накладна № 32 від 25.11.2010 р., акт виконаних робіт від 25.11.2010р.).

28.04.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № ПНР-26/04-10, згідно умов якого відповідач був зобов’язаний здійснити пуско-налагоджувальні роботи, а замовник прийняти та оплатити вказані роботи.

На виконання умов Договору відповідачем було виконано роботи. Факт приймання робіт підтверджено даними бухгалтерського обліку та первинною документацією (актами виконаних робіт та податковими накладними), складеними у відповідності з ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , ЗУ "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (z0168-95) , а саме: 27.09.2009 р. виконано робіт на загальну суму 298998,00 грн. (податкова накладна № 5 від 27.09.2010 р., акт виконаних робіт від 27.09.2010 р.)

В акті про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства податковий орган вказав, що всі правочини, вчинені відповідачем, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому відповідно до ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України є недійсними.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (435-15) .

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно до п.4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов’язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договорів підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р., поставки № 0-6/07-09 від 20.07.2009р., № МО-21/03-10 від 03.03.2010р., № МО-23/03-10 від 25.03.2010р., № ПНР-26/04-10 від 28.04.2010р. та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010р. до договору підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р. були направлені на набуття тих прав та обов’язків, які випливають саме з договорів підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р., поставки № 0-6/07-09 від 20.07.2009р., № МО-21/03-10 від 03.03.2010р., № МО-23/03-10 від 25.03.2010р., № ПНР-26/04-10 від 28.04.2010р. та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010р. до договору підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р. і таким чином правочини у вигляді договорів підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р., поставки № 0-6/07-09 від 20.07.2009р., № МО-21/03-10 від 03.03.2010р., № МО-23/03-10 від 25.03.2010р., № ПНР-26/04-10 від 28.04.2010р. та додаткової угоди № 1 від 01.03.2010р. до договору підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р. спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи викладене, суд вважає договори підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р., поставки № 0-6/07-09 від 20.07.2009р., № МО-21/03-10 від 03.03.2010р., № МО-23/03-10 від 25.03.2010р., № ПНР-26/04-10 від 28.04.2010р. та додаткову угоду № 1 від 01.03.2010р. до договору підряду № СТП-5/05-9 від 15.05.2009р. такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України, у зв’язку з чим позовні вимоги вважає не обґрунтованими, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем, оскільки позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 202, 203, 235, 627, 638, 1011, 1012, 1023 ЦК України, ст.ст. 43, 174, 180 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82- 85 ГПК України ГПК України (1798-12) , суд -

В позові відмовити повністю.