ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, тел.230-31-77

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/036-11 28.04.2011 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго –БЛП"

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Україна"

Про стягнення 18860097,62 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. (дов. № б/н від 11.04.2011 р.)

ОСОБА_2. (протокол № 9 від 10.04.2008 р.)

ОСОБА_3. (протокол № 9 від 10.04.2008 р.)

ОСОБА_4. (протокол № 9 від 10.04.2008 р.)

ОСОБА_5. (протокол № 9 від 10.04.2008 р.)

Від відповідача: ОСОБА_6. (наказ № 07 від 07.05.2009 р.)

ОСОБА_7. (дов. № б/н від 10.03.2011 р.)

Від третьої особи: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОРПІОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго – БЛП"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроформат Україна"про стягнення 18860097,62 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2011 року порушено провадження у справі № 9/036-11 та призначено розгляд на 15.03.2011 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності;письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів, уточнений розрахунок зазначених у позовній заяві сум; зобов’язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, контррозрахунок, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

12.03.2011 р. через загальний відділ канцелярії суду представником позивача була подана заява б/н від 12.03.11 р. про забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач просить суд, накласти арешт на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: 08623, Київська область, Васильківський район, село Багрин, вулиця Київська 1-Б, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Київхімременерго –БЛП".

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач заблокував роботу ТОВ "СКОРПІОН", шляхом закриття допуску до орендованих приміщень, які орендував позивач у відповідача згідно договору оренди № 0002/05/02/2008 від 12.02.2008 року, відключення електроенергії і неможливості роботи підприємства.

Заява ТОВ "СКОРПІОН" про забезпечення позову судом розглянута та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" (v2776600-06) ).

Враховуючи те, що позивачем не обґрунтовано та не надано жодного доказу з метою доведення суду наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову, то судом зазначена заява залишена без задоволення.

15.03.2011 року представники сторін з’явилися та заявили усне клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами.

Судом клопотання сторін розглянуто та задоволено.

Крім того, представники позивача та відповідача не виконали вимоги ухвали суду від 18.02.2011 року, у зв’язку з чим в судовому засіданні 15.03.2011 року судом оголошено перерву на 31.03.2011 р.

31.03.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшов відзив від представника відповідача, в якому просить суд, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, зазначених у відзиві.

Ухвалою суду від 31.03.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Україна"та розгляд справи відкладено на 12.04.2011 р.; зобов’язано позивача направити на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроформат Україна"копію позовної заяви з додатками (докази направлення) надати в судове засідання; надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; надати план-схему отриманих в оренду приміщень ТОВ "СКОРПІОН"та ТОВ "Євроформат Україна"; акт фактичної передачі спірного приміщення в оренду у липні 2008 року; надати листи звернення до позивача або Васильківської залізнодорожньої залізниці та відповіді на них на погодження ремонту залізничної дороги; надати акт непридатності приміщення, яке орендує позивач у відповідача згідно договору № 0002/05/02/2008 від 12.02.2008 року; надати докази із письмовими поясненнями щодо суб’єкта на балансі якого знаходиться залізниця, на якій позивач провів ремонтні роботи; зобов’язано відповідача надати в судове засідання план-схему наданих в оренду приміщень ТОВ "СКОРПІОН"та ТОВ "Євроформат Україна"; акт фактичної передачі спірного приміщення в оренду у липні 2008 року; зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроформат Україна"надати в судове засідання відзив на позовну заяву з нормативно правовим обґрунтуванням; надати письмові пояснення з долученням доказів, в яких зазначити чи займало ТОВ "Євроформат Україна"приміщення, передані позивачу за договором № 0002/05/02/2008 від 12.02.2008 року у період з лютого по липень місяці 2008 року; надати договір оренди приміщень з відповідачем № 0001/05/07 від 01.07.2007 р. Явку повноважних представників сторін визнано обов’язковою .

12.04.2011 року в судове засідання представники сторін з’явилися, але належним чином вимоги ухвали суду від 31.03.2011 року не виконали, причин щодо не виконання вимог ухвали суду не зазначили.

Ухвалою суду від 12.04.2011 року розгляд справи відкладено на 19.04.2011 р.; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали документів (для огляду), копії яких додано до матеріалів позовної заяви; акт фактичної передачі спірного приміщення в оренду у липні 2008 року; надати листи звернення до позивача або Васильківської залізнодорожньої залізниці та відповіді на них на погодження ремонту залізничної дороги; надати акт непридатності приміщення, яке орендує позивач у відповідача згідно договору № 0002/05/02/2008 від 12.02.2008 року; надати докази із письмовими поясненнями щодо суб’єкта на балансі якого знаходиться залізниця, на якій позивач провів ремонтні роботи; зобов’язано відповідача надати в судове засідання акт фактичної передачі спірного приміщення в оренду у липні 2008 року; належним чином оформлені копії документів; технічний паспорт БТІ на спірний цех; документи на підтвердження права власності на залізничні колії та плану розташування об’єктів.

19.04.2011 року в судове засідання для всебічного та об’єктивного розгляду справи представники позивача та відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено.

19.04.2011 року в судове засідання представник третьої особи не з’явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвалою суду від 19.04.2011 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 28.04.2011 р.

28.04.2011 року в судове засідання представники сторін з’явилися, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити; відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та відповідача господарський суд Київської області,-

12.02.08 р. між Орендодавцем –Відкритим акціонерним товариством "Київхімременерго" (надалі - відповідачем) та –Орендарем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіон" (надалі - Позивачем) було укладено договір про оренду приміщення № 0002/05/02/2008 (надалі –Договір).

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про стягнення 15 090 465,00 грн. збитків, пов’язаних з упущеною вигодою та недоотриманим прибутком виробництва.

Зазначену позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що до реальної експлуатації приміщення позивач приступив лише у липні 2008 року, оскільки більша частина орендованих приміщень була зайнята іншими орендарями, які демонтували своє обладнання.

Відповідно до п.п. 1.1 п.1 Договору відповідач передає, а позивач приймає в тимчасове платне користування наступні приміщення: частину цеху ЗБІ площею 1354,00 кв.м., склад заповнювачів площею 609,3 кв.м., офісне приміщення в адміністративному-побутовому корпусі цеху ЗБІ площею 49,6 кв.м., приміщення загальною площею 2012,9 кв.м., яке знаходиться за адресою: 08623, с. Багрин Васильківського району Київської області, вул. Київська,1-Б.

Порядок передачі об’єкта визначений п. 3 договору.

Приймання-передача об’єкта здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін (п. 3.1 договору).

Комісія перевіряє стан об’єкта та всі його невідповідності розділу 1 цього договору. Акт прийому-передачі підписується членами двосторонньої комісії протягом 3 днів з дня початку дії даного договору (п.п. 3.2,3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору об’єкт вважається переданим позивачу з моменту підписання акту прийому-передачі.

Сума орендної плати за користування орендованими приміщеннями становить 51 562,20 грн. (п. 5.2 договору).

Відповідачем в якості доказу передачі спірних приміщень по договору надано суду підписаний та скріплений мокрими печатками сторін Акт прийому-передачі спірних приміщень.

Зазначений Акт прийому-передачі спірних приміщень є додатком № 1 до спірного договору.

Як вбачається зі змісту даного Акту, сторони погодили, що орендована площа переданих приміщень становить: виробниче приміщення 1963,3 кв.м. та офісне приміщення 49,6 кв.м.

Тобто, загальна площа переданих в оренду приміщень (виробниче приміщення 1963,3 кв.м. + офісне приміщення 49,6 кв.м. = 2012,9 кв.м. ) по даному Акту в повному обсязі відповідає умовам п.п.1 п. 1 договору (частина цеху ЗБІ площею - 1354,00 кв.м. + склад заповнювачів площею 609,3 кв.м. + офісне приміщення в адміністративному-побутовому корпусі цеху ЗБІ площею 49,6 кв.м. = загальна площа 2012,9 кв.м. )

Крім того, сторони погодили, що цей Акт прийому-передачі свідчить про початок оренди; підтвердженням початку оренди є те, що відповідач здав, а позивач прийняв у строкове платне користування виробниче приміщення 1963,3 кв.м. та офісне приміщення 49,6 кв.м., які знаходиться за адресою: 08623, с. Багрин Васильківського району Київської області, вул. Київська,1-Б; Строк оренди починається 01.03.2008 р. та закінчується 31.01.2011 р.

Пунктом 3 зазначеного Акту сторони підтверджують відсутність буд-яких зауважень і претензій до орендованих приміщень, а саме: до планування, дизайну, монтажу і фарбування стін та перегородок, напільному покриттю, стелі, іншим роботам, проведеним відповідачем, відсутність претензій стосовно порядку та строків передачі орендованого приміщення, а також умовам цього договору.

Суд, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, встановив, що відповідно до умов договору (п. 3.4) об’єкт вважається переданим позивачу з моменту підписання акту прийому-передачі.

За юридичним визначенням, акт прийому-передачі – це документ, що засвідчує факт передачі та прийняття визначеного в такому документі майна. Даний документ носить засвідчувальний характер.

Акт прийому-передачі спірних приміщень, наданий відповідачем, підписаний та скріплений мокрими печатками сторін не містить дати після підписів сторін, водночас, сторони у зазначеному Акті (додаток 1 до договору) погодили, що строк оренди починається з 01.03.2008 р.

Крім того, відповідач в судових засіданнях неодноразово підтвердив, що датою підписання даного акту є саме 01.03.2008 р.

Будь-яких письмових або власноруч дописаних зауважень позивача в даному Акті також не зазначено.

Листів або інших доказів звернення позивача до відповідача про неможливість використання орендованих приміщень за період з березня по липень 2009 року позивачем також не надано та не направлено суду з метою долучення їх до матеріалів справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні Акти здачі-прийняття робіт з березня 2008 року по липень 2009 року (№ ОУ-055 від 31.03.08 р. на суму 51562,50 грн., № ОУ-069 від 30.04.08 р. на суму 51562,50 грн., № ОУ-082 від 30.05.08 р. на суму 51562,50 грн. та інші), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх мокрими печатками.

В усіх долучених до матеріалів справи актах здачі-прийняття робіт зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Враховуючи викладене, а також той факт, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, окрім усних посилань, в обґрунтування ствердження про те, "що до реальної експлуатації приміщення позивач приступив тільки у липні 2008 року" у суду відсутні підстави вважати, що позивач не займав спірні приміщення з березня по липень 2008 року.

Посилання позивача на той факт, що більша частина орендованих приміщень, а саме частина цеху ЗБІ площею 1354,00 кв.м. була зайнята іншими орендарями, які демонтували своє обладнання наявними в матеріалах справи документами не підтверджено.

Так, позивач стверджує, що станом на момент підписання договору, спірні орендні приміщення були зайняті третьою особою.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідно до Поверхового плану на приміщення цеху ЗБІ, розташованого за адресою: 08623, с. Багрин Васильківського району Київської області, вул. Київська,1-Б, власником якого є відповідач (Інвентаризаційна справа Васильківського бюро технічної інвентаризації № 319) загальна площа цеху становить 2 893,00 кв.м.

За ствердженням відповідача, враховуючи значну площу цеху, ТОВ "Киїхімременерго-БЛП" здає відповідні приміщення цеху у платне користування одночасно декільком орендарям.

В судовому засіданні 12.04.2010 р. представник третьої особи надав усні пояснення та зазначив, що його товариством були зайняті приміщення цього ж цеху площею 1354,00 кв.м., але його іншу частину, яку третя особа отримала в оренду на підставі договору про оренду приміщення від 01.07.07 р. № 0001/05/07/2007.

Відповідно до п. 4.2 договору про оренду приміщення від 01.07.07 р. № 0001/05/07/2007, укладеного між відповідачем та третьою особою, строк оренди становить 11 місяців з моменту передачі об’єкта третій особі згідно акту прийому-передачі, тобто до 31.05.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.08 р. частина зазначених приміщень, які третя особа повернула відповідачу після закінчення договору про оренду приміщення від 01.07.07 р. № 0001/05/07/2007, була передана позивачу відповідно до доповнень до договору.

Зазначене підтверджується протоколом фіксації судового засідання 12.04.2011 р. та поверхневим планом спірної будівлі, в якому відповідно різними кольорами зображені займані позивачем та третьою особою приміщення в період з 01.03.08 р. по 31.05.08 р. (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

Документів (акти, протоколи тощо), на підтвердження того, що позивач був позбавлений можливості користуватися спірним приміщенням суду не надано, натомість позивач належним чином оплатив орендну плату за березень-липень 2008 року, тобто своїми діями підтвердив отримання у користування та зайняття спірного приміщення.

Таким чином, ствердження позивача про те, "що станом на момент підписання договору, спірні орендні приміщення були зайняті третьою особою" також спростовується наявними в матеріалах справи документами та відповідно поясненнями сторін.

Крім того, судом встановлено, що 01.06.08 р. сторони підписали доповнення до договору, відповідно до якого збільшили площу орендованих приміщень та підвищили суму орендної плати до 62 927,50 грн.

01.06.2008 р. між сторонами підписано та скріплено їх мокрими печатками Акт прийому-передачі спірних приміщень.

Пунктом 3 зазначеного Акту сторони підтверджують відсутність буд-яких зауважень і претензій до орендованих приміщень, а саме: до планування, дизайну, монтажу і фарбування стін та перегородок, напільному покриттю, стелі, іншим роботам, проведеним відповідачем, відсутність претензій стосовно порядку та строків передачі орендованого приміщення, а також умовам цього договору.

01.07.09 р. сторони підписали доповнення до договору, відповідно до якого додатково збільшили площу орендованих приміщень та підвищили суму орендної плати до 95060,00 грн.

01.07.2009 р. між сторонами підписано та скріплено їх мокрими печатками Акт прийому-передачі спірних приміщень.

Пунктом 3 зазначеного Акту сторони підтверджують відсутність буд-яких зауважень і претензій до орендованих приміщень, а саме: до планування, дизайну, монтажу і фарбування стін та перегородок, напільному покриттю, стелі, іншим роботам, проведеним відповідачем, відсутність претензій стосовно порядку та строків передачі орендованого приміщення, а також умовам цього договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 090 465,00 грн. збитків, пов’язаних з упущеною вигодою та недоотриманим прибутком виробництва внаслідок неможливості використовувати спірне приміщення з березня 2008 року до липня 2008 року є необґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її задоволення.

Крім того, позивач просить суд стягнути 745387,62 грн. збитків, пов’язаних з ремонтом приміщень.

Зазначену позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в оренду були надані непридатні для розміщення обладнання приміщення, у зв’язку з чим позивачем проведено ремонтні роботи на суму 650000,00 грн. та оплачено буріння свердловини вартістю 95387,62 грн.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.п. 6.1.1, 6.1.3, 6.1.8 договору позивач зобов’язується використовувати об’єкт за його цільовим призначенням; за власний рахунок виконувати будівельно-монтажні роботи по заміні вікон, воріт, а також провести утеплювання та оздоблення фасаду об’єкту. Ці витрати не підлягають урахуванню до орендної плати; підтримувати у належному стані земельну ділянку на прилеглій до орендованого об’єкту.

Згідно з п.п. 7.1.2 та 7.1.3 договору позивач має право за письмовим дозволом відповідача вносити зміни в перелік орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переобладнання, яке обумовлює підвищення вартості майна, а також отримати відшкодування за проведене ним за письмовим дозволом відповідача підвищення вартості орендованого майна в разі розірвання договору з ініціативи відповідача .

Позивач стверджує, що отримав усний дозвіл від відповідача на проведення ремонтних робіт; відповідач проти зазначеного ствердження заперечує.

Відповідно до ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Згідно ч. 3 ст. 773 ЦК України, наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Враховуючи вказані норми, умови договору щодо наявності письмового погодження відповідача мають імперативний характер, тому ствердження позивача про наявність усної згоди позивача до розгляду судом не приймаються.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту долученого до матеріалів справи договору підряду № 14/07 від 14.07.08 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Світ будівельних матеріалів"вбачається, що зазначений договір був укладений з метою спорудження, облаштування та монтажу обладнання під виробництво газобетонних блоків.

Ремонтні роботи –це сукупність проектних вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта.

Роботи, виконані ТОВ "Світ будівельних матеріалів" за договором підряду № 14/07 від 14.07.08 р. не містять ознак проектних вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані спірного об'єкта оренди.

Таким чином, зазначені роботи за своєю природою є роботами, пов’язаними з налаштуванням виробничої діяльності позивача, а не ремонтними, спрямованими на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані спірного об'єкта оренди.

Інших договорів, які б підтверджували виконання саме ремонтних робіт з метою покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані спірного об'єкта оренди позивачем не надано.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач не звертався до відповідача за письмовим дозволом на проведення ремонтних робіт, що підтверджується протоколами фіксації судових засідань та відзивом відповідача.

Враховуючи викладене, в порушення вказаних вимог чинного законодавства України та договору, позивачем не надано доказів отримання дозволу на проведення ремонту та буріння свердловини в орендованих приміщеннях, зазначених у позовній заяві.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 223 198,00 грн. збитків, пов’язаних з придбанням необхідного для розвантаження цементу обладнання та 958 200,00 грн. збитків, пов’язаних з втратою строку дії пароутворювача, який було придбано в Росії та розмитнено на Україні

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виселенням третьої особи з орендованих приміщень.

Оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків, пов’язаних з упущеною вигодою та недоотриманим прибутком виробництва внаслідок неможливості використовувати спірне приміщення з березня 2008 року до липня 2008 року судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 223 198,00 грн. збитків, пов’язаних з придбанням необхідного для розвантаження цементу обладнання та 958 200,00 грн. збитків, пов’язаних з втратою строку дії пароутворювача, задоволенню не підлягають, оскільки ці вимоги за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.

Також, позивач просить суд стягнути 1 842 847,62 грн. збитків, пов’язаних з відсотками та пенею за користування кредитними коштами згідно кредитного договору позивача № 56-2008 від 20.03.08 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано ні оригіналу (для огляду), ні належним чином завіреної копії (для долучення до матеріалів справи) кредитного договору позивача № 56-2008 від 20.03.08 р. з метою дослідження його умов, мети отримання кредиту та встановлення причинного зв’язку між укладанням зазначеного договору та нарахованими позивачем збитками на суму 1 842 847,62 грн.

рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об’єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об’єктивного зв’язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об’єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Водночас суд не повинен приймати доказів, що не стосуються встановлення обставин у справі.

Частина 2 наведеної статті містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування).

Правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.

Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Спеціальний характер полягає в обов’язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Протягом всього строку розгляду справи позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування своїх позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено обставин, які б свідчили про неналежне виконанням зобов'язання відповідачем та спричинення збитків позивачу, а також суд не вбачає жодних підстав для причинного зв'язку між діями позивача та нарахованими позивачем збитками.

Приписами ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2007р. по справі №6/213-06-5667, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Крім того, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Зазначена позиція викладена також і у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007р. по справі №16/217, а також у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.04.2006р. по справі №43/543.

Ухвалою суду від 18.02.2011 р. позивача було зобов’язано надати суду письмові пояснення, в яких зазначити повний склад цивільного правопорушення кожного із заявлених видів збитків із переліком його елементів.

Позивачем протягом всього часу розгляду справи не надано суду витребуваних пояснень ні в письмовому, ні в усному вигляді.

Посилання позивача на те, що відповідач змусив позивача підписати додаткові угоди до договору, чим грубо порушило вимоги ст. 207 ГК України, судом до розгляду не приймається з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Оскільки, позивачем не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, не доведено наявність збитків, як таких, що спричинені неналежним виконанням зобов'язання відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявлених до стягнення збитків є необґрунтованою, а тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 27, 33, 49, 69, 80- 85 Господарського процесуального кодексу України; статтями 314, 193 Господарського кодексу України; статтями 204, 526, 614, 929 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

У позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

рішення суду підписано 06.05.2011 року