Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"(позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"(відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"(відповідач-2), грошових коштів в сумі 10 647 808,97 грн. з них основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції –9 252 043,85 грн., пені - 1 146 510,34 грн. та 3% річних - 249 254,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 порушував взяті на себе зобов'язання за договором фінансового лізингу № 374-LD від 28 січня 2008 року, зокрема, не сплачував лізингових платежів, у зв'язку з чим у відповідачів утворилась заборгованість перед позивачем.

Протягом перебування справи на розгляді в суду позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з відповідачів 9 909 915,40 грн. з яких: основного боргу –8 529 894,49 грн., пені –408 616,77 грн., втрат від інфляції –722 149,36 грн. та 3% річних - 249 254,78 грн. Зменшення позовних вимог обґрунтовано тим, що сума позовних вимог станом на дату звернення до суду 13.12.2010р. становить: 9 909 915,40 грн.

Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та вказав, що в повному обсязі не визнає позовні вимоги позивача, участь свого представника в судові засідання забезпечив частково. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, участь свого представника в судові засідання забезпечив частково. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 20.12.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 17.01.2011. Ухвалою від 17.01.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою відповідачів було відкладено до 31.01.2011р., в яке представник відповідача-2 повторно не з’явився. Ухвалою від 31.01.2011р. розгляд справи було відкладено до 14.02.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2011р. за клопотанням відповідача-2 у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати колегіально.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.02.2011р. визначено склад колегії, передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Котков О.В., Морозов С.М., Самсін Р.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. справу № 10/503 було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.03.2011 року.

Ухвалою від 03.03.2011р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою позивача було відкладено до 07.04.2011р. За наслідками розгляду справи 07.04.2011р. по справі було оголошено перерву до 28.04.2011р.

03 березня 2011 року та 28 квітня 2011 року повторно, від представника відповідача-2, а також 04 квітня 2011 року та 28 квітня 2011 року повторно, представником відповідача-1 через канцелярію господарського суду міста Києва надійшли клопотання про зупинення провадження в справі до вирішення пов’язаних з нею справ. Клопотання обґрунтовані тим, що на розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа № 64/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"і Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"про визнання недійсним договору поруки № 374/SUR від 28.01.2008р. та справа № 4/141 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008р. Отже, на думку відповідачів провадження в справі № 10/503 підлягає зупиненню, оскільки стягнення грошового боргу в даній справі провадиться саме на підставі договору фінансового лізингу № 374-LD від 28.01.2008р. та договору поруки № 374/SUR від 28.01.2008р., які визнаються недійсними в справах № 4/141 та № 64/14 відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливість розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.

За змістом даної правової норми, взаємна пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Водночас, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, зокрема обмеженості предметом спору, неможливістю розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

При цьому, наявність одразу обох цих частин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування частини 1 статті 79 ГПК України.

Однак, наведені підстави для зупинення провадження у даній справі відсутні, з огляду на те, що розгляд господарським судом інших спорів, що виникли із спірних правовідносин сторін, джерелом яких є згаданий договір фінансового лізингу та договір поруки, не може бути перешкодою для встановлення, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, істотних обставин справи господарським судом при розгляді даної справи.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження в даній справі.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

28 січня 2008 року між позивачем (надалі - Лізингодавець) та відповідачем-1 (далі по тексту - Лізингоодержувач), (разом - Сторони), був укладений договір фінансового лізингу № 374-LD (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі –Договір фінансового лізингу або Договір лізингу або Договір), згідно з п. 1.1 якого Лізингодавець бере на себе зобов’язання придбати Предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у Договорі, зокрема, Додатку № 1) та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем (належним чином засвідчена копія Додатку № 1 міститься в матеріалах справи).

Ціна Предмета лізингу становить еквівалент - 2 086 303, 26 Євро (два мільйони вісімдесят шість тисяч триста три Євро 26 центів), у т.ч. ПДВ.

Положеннями пункту 3.3 Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний оглянути Предмет лізингу на власний ризик та за власний рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів з дати поставки та в місці поставки. За результатами огляду, Лізингоодержувач, Лізингодавець і Продавець підписують акт приймання-передачі, складений за змістом та формою, що викладені в Додатку № 3 до Договору. Предмет Лізингу вважається прийнятим Лізингоодержувачем повністю і у належному технічному стані після підписання такого акту приймання-передачі (належним чином засвідчена копія Додатку № 3 міститься в матеріалах справи).

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору лізингу Лізингодавець придбав у обраного Лізингоодержувачем Продавця Предмет лізингу та передав його у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним Лізингодавецем, Лізингоодержувачем і Продавецем актом приймання-передачі від 20.02.2008р. (копія акту приймання-передачі в матеріалах справи).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до Договору (належним чином засвідчена копія Додатку № 2 міститься в матеріалах справи).

Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 Договору лізингу, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж (п. 7.5 Договору фінансового лізингу).

Позивач стверджує, що Лізингоодержувач свої зобов’язання за Договором щодо сплати лізингових платежів за Договором належним чином не виконував, чим порушував умови Договору лізингу, внаслідок чого, у Лізингоодержувача, станом на 13.12.2010р. утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів перед Лізингодавцем на загальну суму – 8 529 894,49 грн. (розрахунок заборгованості відповідача-1 по сплаті лізингових платежів міститься в матеріалах справи).

В своєму відзиві на позовну заяву відповідч-1 вказав, що не визнає вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, оскільки Лізингоодержувач не отримував від Лізингодавця поштових повідомлень про суми лізингових платежів та не надав доказів відправлення сум лізингових платежів, згідно чого Лізингоодержувач не міг сплачувати заявлені позивачем до стягнення суми. Окрім того зауважив, що не визнає позовних вимог в частині стягнення і нарахованих позивачем штрафних санкцій.

З відповідними запереченнями на позовну заяву відповідача-1 позивач не погоджувався та в своїх письмових поясненнях зазначив, що Лізинодавець надсилав на адресу Лізингоодержувача повідомлення про лізингові платежі (рахунки-фактури щодо кожного лізингового платежу) факсом у відповідності до п. 14.4 Договору і доказами їх отримання відповідачем-1 є банківські виписки, з яких вбачається як і договір, на підставі якого Лізингоодержувачем здійснювалась оплата, так і номера рахунків-фактур на оплату (копії банківських виписок в справі).

28 січня 2008 року між Лізингодавцем, Лізингоодержувачем та Відкритим акціонерним товариством "Мостобуд", правонаступником якого є відповідач-2, що підтверджується витягом з ЄДР (копія витягу в матеріалах справи) (далі по тексту - Поручитель), було укладено договір поруки № 374/SUR (належним чином засвідчена копія договору поруки міститься в матеріалах справи, надалі –Договір поруки), відповідно до умов п. 1.1. якого сторони встановили, що відповідно до умов Договору фінансового лізингу (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до них, і разом з усіма додатками до них), укладений між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, Поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою, всі необхідні платежі за Договором лізингу загальною сумою до 2 086 303, 26 Євро (два мільйони вісімдесят шість тисяч триста три Євро 26 центів) та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в Договорі фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 Договору, якщо йому надіслана Лізингодавцем письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання, - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань. Такі платежі повинні бути сплачені Поручителем на рахунки Лізингодавця, вказані в вимозі.

Так, Лізингодавець, внаслідок порушення Лізингоодержувачем взятих на себе зобов’язань за Договором щодо сплати лізингових платежів, на виконання п. 1.2 Договору поруки надіслав на адресу Поручителя вимогу про сплату останнім заборгованості Лізингоодержувача по Договору лізингу (копія вимоги в справі). Факт надсилання відповідної вимоги Лізингодавцем та отримання її Поручителем 16.06.2010р. підтверджується відміткою про вручення на поштовому відправленні № К-70 (копія повідомлення в справі). Позивач зазначає, що відповідач-2 на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму заборгованості Лізингоодержувача за Договором лізингу в солідарному порядку, як Поручитель, не погасив.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-2 просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити, при цьому зауважив, що відповідальність позивача настає у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем-2 зобов'язань за Договором фінансового лізингу, а також якщо йому надіслана письмова вимога (з підтвердженням суми невиконаного зобов'язання) за адресою: 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 10, що безпосередньо випливає з пункту 1.2., 3.3. Договору поруки. Так, Лізингодавцем не було належним чином виконано положення Договору щодо надіслання письмової вимоги, оскільки відповідна надіслана ним вимога була відправлена на інший адрес, а тому у ПАТ "Мостобуд"не настало обов’язку виконання зобов'язань за Договором.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до Договору.

Всі платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем за Договором визначені в еквіваленті і сплачуються у валюті, згідно з п. 7.5 (п. 9.1 Договору лізингу).

Згідно з п. 7.5 Договору фінансового лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до Договору на рахунок, зазначений в розділі 16 Договору лізингу, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно до п. 7.4 Договору лізингу Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з Договором, за 3 (три) робочий день до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до Євро Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.

Якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Таким чином, відповідно до умов Договору лізингу на Лізингоодержувача покладається прямий обов’язок щодо сплати лізингових платежів за користування обраного ним Предметом лізингу, і при цьому, Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів, якщо останній не отримав від Лізингодавця з будь-яких причин зазначене в пункті 7.4 Договору повідомлення про лізинговий платіж.

На час розгляду справи сума заборгованості за Договором лізингу Лізингодавцю Лізингоодержувачем перерахована не була.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В свою чергу, положеннями частини 1 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника.

Пунктом 3.3. Договору поруки передбачено, що відправлення вимоги або іншої інформації від Лізингодавця до Поручителя вважається відправленим справжнім чином, якщо зроблено до наступних реквізитів: для листів: за адресою: 03045, м. Київ, Чапаєвське шосе, 10, для факсових повідомлень: +38044/2883045.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингодавець надіслав Поручителю вимогу про солідарне погашення заборгованості за Договором лізингу на адресу останнього, яка не вважається відправленою справжнім чином, оскільки направлена на адресу: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5.

Таким чином, зважаючи на положення ст. 554 ЦК України, п. 1.2, 3.3 Договору поруки щодо відправлення Лізингодавцем вимоги Поручителю про сплату останнім лізингових платежів за Договором, враховуючи той факт, що Лізингодавець направив вимогу до Поручителя на іншу, неузгоджену між ними для листування адресу, суд дійшов висновку, що необґрунтованими та недоведеними є позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідача-2, як Поручителя Лізингоодержувача, заборгованості за Договором лізингу в сумі - 9 909 915,40 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене вище, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача-1, позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими в частині стягнення з Лізигоодержувача на користь Лізингодавця заборгованості по сплаті лізингових платежів за Договором, яка станом на 13.12.2010р. становить –8 529 894,49 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.2 Договору лізингу вбачається, що у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення Лізингоодержувачем зобов’язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів, стягненню з відповідача-1 на користь позивача підлягає пеня в розмірі пені –408 616,77 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи)

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача-1, за порушення Лізингоодержувачем зобов’язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів, стягненню з відповідача-1 на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають втрати від інфляції –722 149,36 грн. та 3% річних - 249 254,78 грн. (розрахунок 3% річних та інфляційних міститься в матеріалах справи).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі 9 909 915,40 грн. з яких: основного боргу –8 529 894,49 грн., пені –408 616,77 грн., втрат від інфляції –722 149,36 грн. та 3% річних - 249 254,78 грн.

Судові витрати позивача в сумі 25 736,00 грн. (25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"(ідентифікаційний код: 03449901, адреса: 03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Жмеринська, будинок, 22, п/р № 26001301291951 в філії "Ленінградського відділення Промінвестбанку в м. Києві", МФО 322108 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗИНГ"(ідентифікаційний код: 33942232, адреса: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Петра Сагайдачного, будинок, 22/1, р/р 26502010003043 TOB "УніКредит Банк", МФО 300744) грошові кошти: основного боргу –8 529 894,49 грн. (вісім мільйонів п’ятсот двадцять дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто чотири гривні 49 копійок), пені –408 616,77 грн. (чотириста вісім тисяч шістсот шістнадцять гривень 77 копійок), втрат від інфляції –722 149,36 грн. (сімсот двадцять дві тисячі сто сорок дев’ять гривень 36 копійок), 3% річних - 249 254,78 грн. (двісті сорок дев’ять тисяч двісті п’ятдесят чотири гривні 78 копійок) та судові витрати: державного мита –25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.