Позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з 1-го та 2-го відповідачів - Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ", м.Харків, та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ", м.Харків, заборгованості за Договором про надання кредитної лінії № СR 06-516/700 від 13.12.2006р. в сумі 24714415,76 грн. Для погашення зобов'язань 1-го та 2-го відповідачів позивач просить звернути стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, а саме:

- нежитлову будівлю літ. "Б-1", у тому числі нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-12, 14 антресолі № 13, загальною площею 398,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Котельниківська, будинок 2;

- нежитлову будівлю літ. "А-2". загальною площею 3270,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, проспект перемоги, буд. 55-Е,

які належать 3-му відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС", м.Харків.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/1006/11 та розгляд справи призначено на 15.03.2011р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2011р. розгляд справи № 5023/1006/11 було відкладено на 29.03.2011р. о 12:30 год. у зв'язку з неявкою представників відповідачів у судове засідання.

29.03.2011р. представник позивача на вимогу суду надав витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідачів станом на 29.03.2011р., які було долучено судом до матеріалів справи.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні повідомив суд про те, що між сторонами тривають переговори стосовно реструктуризації боргу та надання відстрочки по сплаті процентів, та існує реальна можливість досягнення згоди між сторонами. У зв'язку з цим представник 1-го відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2011р. було задоволено клопотання представника відповідачів про продовження строку розгляду справи на 15 днів - до 29.04.2011р., а також задоволено клопотання представника 1-го відповідача про відкладення розгляду справи - розгляд справи відкладено на 20.04.2011р. о 12:30 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.04.2011р., представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 27.04.2011р. до 12:00 год.

27.04.2011р. представник відповідачів у судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

13.12.2006р. між Закритим акціонерним товариством "АККО-ІНВЕСТ" (1-м відповідачем), Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ" (2-м відповідачем) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (позивачем) був укладений Договір про надання кредитної лінії № СR 06-516/700, згідно якого 1-й відповідач та 2-й відповідач отримали у Банку кредит з лімітом фінансування 2083000,00 доларів США на строк до 11.05.2010р.

Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору, кредит в межах ліміту фінансування міг надаватись в українській гривні та/або в доларах США.

Протягом строку дії Кредитного договору сторонами договору вносилися зміни до Кредитного договору, які стосувалися порядку погашення зобов'язань, про що сторонами були укладені :

- Додаткова угода № 1 від 05.04.2007р. до Кредитного договору;

- Договір № 2 від 30.06.2008р. про зміну Кредитного договору;

- Договір № 3 від 12.02.2009р. про зміну Кредитного договору;

- Договір № 4 від 12.03.2009р. про зміну Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору із змінами та додатками до нього, процентна ставка за користування кредитом у доларах США складала LIBOR + 11 (одинадцять) процентів річних, процентна ставка за користування кредитом у гривнях встановлювалась в розмірі 16 (шістнадцять) відсотків річних на строк до 12.12.2007р., а починаючи з 13.12.2007р. процентна ставка за користування кредитом в гривні встановлювалася сторонами договору на рівні FIDR + Фіксований відсоток. Визначення FIDR та значення Фіксованого відсотку встановлювалось Кредитним договором. Так, до 30.07.2009р. значення Фіксованого відсотку було встановлено договором на рівні 3 (три) проценти річних, а починаючи з 01.08.2009р. - на рівні 6 (шість) процентів річних. Значення FIDR протягом строку дії Кредитного договору змінювалося в порядку, погодженому сторонами Кредитного договору.

Відповідно до умов Договору, відповідачі мали право отримати кредит шляхом подачі до банку кредитної заявки, форма якої встановлена у Кредитному договорі. Так, 14.12.2006р. та 06.04.2007р. відповідачі надавали банку кредитні заявки на отримання кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк належним чином виконав умови Кредитного договору, надавши вказані у кредитних заявках суми грошових коштів шляхом перерахування їх на рахунки відповідачів, про що свідчать копії відповідних платіжних документів, які містяться в матеріалах справи.

Так, 1-й та 2-й відповідачі отримали за Кредитним договором наступні суми кредиту:

- 14.12.2006р. - 1000000,00 доларів США - отримувач ТОВ "АЛКІНВЕСТ";

- 14.12.2006р. - 5469150,00 грн. - отримувач ЗАТ "АККО ІНВЕСТ";

- 06.04.2007р. - 792000,00 доларів США - отримувач ЗАТ "АККО ІНВЕСТ".

В забезпечення виконання позичальниками зобов'язань за Кредитним договором, 1З.12.2006р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" (3-м відповідачем) був укладений Договір іпотеки (майнової поруки) № РL 06-625/700, відповідно до якого для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання 1-м та 2-м відповідачами їх зобов'язань за Кредитним договором 3-й відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3270,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Перемоги, буд. 55-Е.

Також, 13.12.2006р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" був укладений Договір іпотеки (майнової поруки) № PL 06-626/700, відповідно до якого для забезпечення повного, належного та своєчасного виконання 1-м та 2-м відповідачами їх зобов'язань за Кредитним договором 3-й відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме - нежитлову будівлю літ. "Б-1", у тому числі нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-12, 14 антресолі № 13, загальною площею 398,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків., вул.Котельниківська, буд. 2.

Відповідно до п. 6.1. Договорів іпотеки та ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", позивач має право одержати виконання боргових зобов'язань та задоволення інших вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання та/або неналежного виконання Закритим акціонерним товариством "АККО-ІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ" їх зобов'язань за Кредитним договором.

13.12.2006р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством "АККО-ІНВЕСТ" був укладений Договір поруки № SR 06-175/700, відповідно до якого 1-й відповідач зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання 2-м відповідачем його зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Пунктом 1.2. Договору поруки встановлено солідарний обов'язок поручителя та боржника.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Стаття 543 Цивільного Кодексу України встановлює, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п. 1.4.1.3. Кредитного договору, нараховані Банком проценти сплачуються позичальниками щомісячно, не пізніше трьох банківських днів, наступних за 20 числом кожного календарного місяця.

Проте, в порушення цієї умови Кредитного договору та вимог, встановлених ст. 1049 Цивільного кодексу України, відповідачі не здійснюють погашення нарахованих банком процентів, починаючи з 23.10.2009р.

Згідно п. 1.6. Кредитного договору, відповідачі зобов'язані повернути Банку суму всіх траншів не пізніше 11.05.2010р.

Але у встановлені п. 1.6 Кредитного договору строки відповідачі жодних грошових сум банку не сплатили.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням 1-м та 2-м відповідачами їх зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, відповідно до п. 4.2.1. Кредитного договору, Банк нараховував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Так, станом на 11.02.2011р. сума належної до сплати пені за розрахунком позивача складає 2586664,84 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем за Кредитним договором становить 24714415,76 грн., у тому числі:

1) Суми отриманого та неповернутого кредиту:

- за кредитом, отриманим в доларах США - 1787000,00 доларів США, що за встановленим Національним банком України офіційним курсом обміну іноземних валют станом на день подачі позову становить 14196106,70 грн.;

- за кредитом, отриманим в гривні - 4133004,07 грн.;

2) Суми нарахованих та несплачених відсотків:

- за користування кредитом в доларах США - 314772,94 доларів США, що за встановленим Національним банком України офіційним курсом обміну іноземних валют станом на день подачі позову становить 2500587,71 грн.;

- за користування кредитом в гривні - 1298052.44 грн.;

3) Суми нарахованої відповідно до Кредитного договору пені - 2586664,84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 ст. 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права визначено примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за Договором кредитної лінії № CR 06-516/700 від 13.12.2006р., або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахованої позивачем суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.

Частина 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.

Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку", предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В зв’язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов’язань відповідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.

У відповідності до ст. 34 Закону України "Про іпотеку", предмет іпотеки на підставі рішення суду може бути переданий позивачу в управління на період до його реалізації, з метою отримання доходів від господарського використання предмету іпотеки та подальшого їх направлення на задоволення вимог позивача.

При цьому суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.2003р. N 979-ІV, управитель - це фінансова установа, яка діє від свого імені, здійснюючи управління іпотечними активами в інтересах установника управління іпотечними активами.

Враховуючи викладене, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 204, 509, 525, 526, 530, 543, 546, 548, 554, 589, 590, 612, 626, 628, 629, 651, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 179, 193, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 7, 12, 19, 33, 34, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" (61051, м.Харків, пр.Перемоги, буд. 55, корп. Є; код ЄДРПОУ: 22709517) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ" (61051, м.Харків, вул.Клочківська, буд. 370; код ЄДРПОУ: 30137639) солідарно на користь

Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43; код ЄДРПОУ: 21685166) - суму заборгованості Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ" за Договором про надання кредитної лінії № CR 06-516/700 від 13.12.2006р. в сумі 24714415,76 грн.

Для погашення зобов'язань Закритого акціонерного товариства "АККО-ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛК ІНВЕСТ" звернути стягнення на предмет забезпечувального зобов'язання, а саме:

- нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 3270,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, пр.Перемоги, буд. 55-Е,

які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АККОБУДСЕРВІС" (61051, м.Харків, вул.Котельниківська, буд. 2).

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за ціною, розмір якої буде визначено на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності, шляхом застосування процедури продажу предметів іпотеки за Іпотечними договорами № PL 06-625/700 та № PL 06-626/700 від 13.12.2006р., встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", надати Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43; код ЄДРПОУ: 21685166) право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 43; код ЄДРПОУ: 21685166) - 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.