ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (далі – ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод") до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2008 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2007 року ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" звернулося із позовом посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу № 2/105, укладеним 2 грудня 2004 року між державним підприємством Міністерства оборони України "Харківський автомобільний ремонтний завод" (перейменовано на державне підприємство "126 Харківський автомобільний ремонтний завод") та ОСОБА_6, останній було передано автомобіль Мерседес-Бенц НОМЕР_1, за який вона повинна була сплатити 76 000 гривень. Після уточнення своїх вимог позивач просив стягнути з відповідачки на користь підприємства 76 000 гривень заборгованості за проданий автомобіль, зазначаючи, що гроші за проданий автомобіль підприємство взагалі не отримувало і відповідачка в добровільному порядку відмовляється сплатити вказану суму.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .
У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем ОСОБА_6 умови договору купівлі-продажу автомобіля виконані, оскільки остання, відповідно до п. 5 зазначеного договору, могла отримати автомобіль тільки після надходження продавцеві 100% оплати вартості автомобіля. В договорі не зазначено про можливість розстрочення чи кредитування платежу, а позивачем не доведено, що між сторонами була досягнута домовленість щодо зміни умов передачі товару та порядку розрахунку.
Проте з таким висновком судів погодитись не можна.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В ідповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України)
Судом встановлено, що 2 грудня 2004 року між ОСОБА_6 та державним підприємством Міністерства оборони України "Харківський автомобільний ремонтний завод" було укладено договір купівлі-продажу № 2/105, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупця ОСОБА_6 автомобіль Мерседес-Бенц НОМЕР_1, а остання зобов’язується прийняти та сплатити за нього суму у розмірі 76 000 гривень.
Пунктом 11.2 вищезазначеного договору передбачена можливість змінити умови договору по взаємній згоді сторін з обов’язковим складанням письмового документу.
Згідно накладної № 1557 від 13 грудня 2004 року на відпуск матеріалів на сторону, ОСОБА_6 отримала автомобіль Мерседес-Бенц НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2/105 від 2 грудня 2004 року.
Докази у підтвердження виконання позивачкою обов’язку щодо сплати вартості зазначеного автомобіля у матеріалах справи відсутні.
Судом встановлено, що на а. с. 5 міститься вказівка головному бухгалтеру оформити договір купівлі-продажу автомобіля з послідуючою оплатою.
Крім того, відповідно до вищезазначеної накладної № 1557 від 13 грудня 2004 року (а. с. 6), автомобіль було видано ОСОБА_6 з формою розрахунку "последующая оплата", проте суд не звернув уваги на це, не повністю дослідив обставини та не зв’язував порядку розрахунку (чи була проведена оплата згідно умов договору, чи встановлено інший порядок розрахунку та не була проведена послідуюча оплата) враховуючи, що відсутні дані про оплату є підтвердженням того, що автомобіль видано із послідуючою оплатою.
У суду не було підстав для висновку про задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимоги, оскільки питання виконання умов договору не вияснено.
Не можна погодитись з висновками суду про те, що передбачена договором можливість отримати автомобіль тільки після надходження продавцеві 100% оплати вартості автомобіля, є належним доказом виконання ОСОБА_6 свого обов’язку щодо здійснення оплати, оскільки вони, усупереч ч. 4 ст. 60 та ст. 213 ЦПК України, ґрунтуються на припущеннях, на яких не можна було ухвалювати рішення.
Таким чином, суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України доводів ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" не перевірив, не з’ясував і не вирішив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення та якими доказами вони підтверджуються або спростовуються, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу державного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" задовольнити частково.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2008 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк Судді: В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Д.Д. Луспеник Н.П. Лященко