Головуюча суддя Ващенко Т.М.

Судді Бойко Р.В.

Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

рішення прийняте 21.04.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 19.04.11. по 21.04.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.10.05. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури Київської області, Державного казначейства України про стягнення з відповідачів 14 203 338,29 грн. шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями службових осіб органів Прокуратури Київської області, в тому числі 11 987 807,91 грн. дійсної вартості паливно-мастильних матеріалів, втрачених позивачем внаслідок незаконного відчуження, 201 578,66 грн. сплачених відсотків за користування кредитними коштами і 2 013 951,72 грн. збитків від інфляції та 3% річних.

Заявою від 13.04.06. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги було збільшено на 28 254,60 грн. завданої шкоди.

рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.06. у справі № 26/709 (головуючий суддя Пінчук В.І., судді Сулім В.В., Шевченко О.Е.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"задоволено частково. Зобов’язано Державне казначейство України відшкодувати позивачу 8620428,50 грн. шкоди завданої неправомірними діями посадових осіб прокуратури Київської області, в іншій частині позову –відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.06. у справі № 26/709 рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.06. у справі № 26/709 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.07. у справі № 26/709 постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.06. у справі № 26/709 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.06. у справі № 26/709 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищезазначена постанова мотивована не дослідженням судами постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.2006 р., у якій зазначено про накладання арешту на належну позивачу суміш для виготовлення бензину в кількості 458362 літри, що зберігається на складі військової частини А-1789. Також для з’ясування причинного зв’язку між діями органів прокуратури, що визнані незаконними та відсутністю вилучених паливно-мастильних матеріалів суду належить переконатись за належними та допустимими доказами, що їх реалізація відбулась саме уповноваженим прокуратурою ТОВ "Приватель" на виконання відповідної постанови слідчого прокуратури; натомість матеріали справи не містять жодних первинних доказів у підтвердження вказаної обставини.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.08. у даній справі з метою визначення вартості вилучених у позивача матеріалів призначено судову експертизу.

Згідно із висновком КНІСЕ № 4839 судово-товарознавчої експертизи від 23.09.09. загальна ринкова вартість за оптовими цінами паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в позовній заяві ТОВ "Авіасервіс" складає 25002724,93 грн.

Під час нового розгляду позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були подані уточнення, відповідно до яких розмір шкоди, завданий позивачу, станом на вересень 2004 року складає 6 934 684,23 грн., з яких 6 806 427,78 грн. –вартість паливно-мастильних матеріалів за цінами придбання без врахування ПДВ та транспортних видатків; 104 710,95 грн. транспортних видатків (залізничний тариф) без урахування ПДВ, сплачених позивачем за доставку паливно-мастильних матеріалів, 23 545,50 грн. –видатків за простій вагонів без ПДВ, сплачених позивачем з вини працівників правоохоронних органів.

24.02.10. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої до стягнення з Державного бюджету України заявлено 25 002 724,93 грн. відшкодування збитків, завданих в результаті незаконного вилучення паливно-мастильних матеріалів, в розмірі ринкової вартості таких паливно-мастильних матеріалів на час розгляду даної справи, визначеної висновком судової експертизи від 23.09.2009 № 4839. Судові витрати позивач просив покласти на прокуратуру Київської області.

рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.10. у справі № 26/709-22/42 (головуючий суддя Хрипун О.О., судді Трофименко Т.Ю., Удалова О.Г.) в позові відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що слідство у кримінальних справах № 66-734 та № 47-673 триває.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.10. у справі № 26/709-22/42 рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.10. у справі № 26/709-22/42 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.10. у справі № 26/709-22/42 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.10. у справі № 26/709-22/42 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.10. у справі № 26/709-22/42 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова мотивована невірним застосування судами норм матеріального права, необхідністю з'ясування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, обставин наявності чи відсутності втрати майна. Також зазначено на невиконання вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16.01.2007 р.

За резолюцією Заст. Голови Господарського суду міста Києва справу № 26/709-22/42 передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М. (головуюча), судді Пукшин Л.Г., Літвінова М.Є..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.10. колегією суддів прийнято справу № 26/709-22/42 до свого провадження та присвоїно їй номер "№ 26/709-22/42-30/392"; розгляд справи № 26/709-22/42-30/392 призначено на 20.01.11. о 14-30.

В судовому засіданні 20.01.11. представником відповідача-2 було подано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Державне казначейство України просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків з Державного бюджету України з підстав, викладених в запереченнях.

В судовому засіданні 20.01.11. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.02.11. о 14-30.

В судовому засіданні 08.02.11. представником позивача були подані письмові пояснення по справі, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"з посиланням в тому числі на ч.6 ст. 1176 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь завдану шкоду в розмірі 25 002 724,93 грн., та судові витрати покласти на прокуратуру Київської області.

В судовому засіданні 08.02.11. представником відповідача-1 було подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких Прокуратура Київської області просить суд відмовити в задоволенні позову з посиланням на наступні обставини:

1) протокол огляду місця події від 28.09.04. ніким не оспорювався та є чинним;

2) постанови слідчого прокуратури Обухівського району від 18.10.04. та від 04.11.04. про визнання майна речовими доказами та передачу на зберігання директору ТОВ "Приватель" ніким не оспорювалися;

3) постанова слідчого прокуратури Обухівського району від 09.11.04. скасована судом не тому, що є незаконна, а тому, що є похідною від постанови про порушення кримінальної справи, а тому дії слідчого в цій частині є законними;

4) відсутній причинно-правовий зв'язок між постановою про визначення вартості продукції та збитками позивача;

5) кримінальна справа не закрита, а тому вирішення питання про стягнення вартості паливно-мастильних матеріалів є передчасним;

6) висновок експертизи у даній справі не може братися до уваги, оскільки експертом визначена вартість паливно-мастильних матеріалів, частина з яких (згідно протоколу огляду місця події та висновку криміналістичної експертизи) є неякісними.

Представники відповідача-2 та Генеральної прокуратури України в судове засідання 08.02.11. не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 26/709-22/42-30/392 відкладено на 24.02.11. о 14-30.

24.02.11. суддя Ващенко Т.М. звернулась із заявою до Голови Господарського суду міста Києва про зміну склад суду по справі № 26/709-22/42-30/392 в зв"язку з хворобою судді Літвінової М.Є..

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.11. змінено склад суду по справі № 26/709-22/42-30/392 та доручено розгляд справи № 26/709-22/42-30/392 проводити в наступному складі суду: судді: Ващенко Т.М. (головуюча), Бойко Р.В., Пукшин Л.Г.

В судовому засіданні 24.02.11. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 05.04.11. о 10-00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.11. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи № 26/709-22/42-30/392 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову частину А 1789, та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товарну біржу "Києво-Печерська Товарна Біржа", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватель", Обухівську державну податкову інспекцію у Київській області; розгляд справи було відкладено на 05.04.11.

Представник позивача в судове засідання 05.04.11. не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представники третьої особи на стороні позивача, третьої особи-1 на стороні відповідача та третьої особи-2 на стороні відповідача в судове засідання 05.04.11. не з’явились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.02.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представник третьої особи-3 на стороні відповідача в судове засідання 05.04.11. не з’явився, але 05.04.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання, відповідно до якого просить суд розгляд справи проводити без участі повноважного представника Обухівської державної податкової інспекції у Київській області.

Крім того, тертьою особою-3 на стороні відповідача було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.11. на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді справи № 26/709-22/42-30/392 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Підприємство "Зевс-2004"; розгляд справи було відкладено на 19.04.11. о 09-15.

Крім того, тертьою особою-3 на стороні відповідача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.04.11. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 21.04.11.

В судовому засіданні 21.04.11. представником ТОВ "Авіасервіс"подано письмові пояснення по справі, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь 25 002 724,93 грн.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 26-709-22-42-30/392.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

31.12.03. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс" та Військовою частиною А-1789 було укладено договір № 7/6-Д про надання військовою частиною послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

Протягом липня-вересня 2004 року позивач придбав у власність окремі види нафтопродуктів, що підтверджується фінансово-господарськими документами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, а копії містяться в матеріалах справи (договори купівлі-продажу, накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення).

Станом на 28.09.04. на складі Військової частини А-1789 зберігались належні позивачу нафтопродукти загальною кількістю 3 868 402 літри (2 877 922,4 кг), в тому числі:

- бензин А-95 кількістю 267 260 л.;

- бензин А-92 кількістю 434 433 л.;

- бензин А-76 кількістю 996 782 л.;

- дизельне пальне кількістю 587 413 л.;

- МТБЕ кількістю 78 273 л.;

- N –метиланілін технічний кількістю 42 477 л.;

- компоненти МПА кількістю 290 582 л.;

- бензин газовий стабільний кількістю 1 171 212 л.

Постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 18.10.04. нафтопродукти в кількості 3 868 402 літри, які належали ТОВ "Авіасервіс" та знаходились на орендованому складі у м. Васильків, Київської області були визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінальної справи № 66-734, порушеної заступником прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.04. за фактом здійснення службового підроблення та за фактом незаконного виготовлення, зберігання, транспортування підакцизних товарів, що становлять загрозу для здоров'я людей.

Постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 04.11.04. речові докази передано на зберігання директору ТОВ "Приватель" Липовку С.М. для організації подальшого збереження речових доказів; постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 09.11.04. про визначення вартості незаконно виготовленої продукції, її реалізації та перерахування коштів до бюджету директору ТОВ "Приватель" Липовку С.М. було визначено організувати визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію, перерахувавши кошти від реалізації до бюджету; згідно акту опису та оцінки від 19.11.04. нафтопродукти в кількості 3 868 402 літри прийнято на відповідальне зберігання директором ТОВ "Приватель" Липовкою С.М.

Згідно акту прийому-передачі від 04.11.04. та акту опису нафтопродукти в кількості 3 868 402 літри було прийнято від представника в/ч А-1789 на відповідальне зберігання директором ТОВ "Приватель" Липовкою С.М.

Відповідно до Договору поставки нафтопродуктів № 13/3 від 08.11.04., укладеного між ТОВ "Приватель" та Підприємством "Зевс 2004", та відповідно до акту приймання-передачі від 12.11.04., Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватель" було поставлено Підприємству "Зевс 2004"суміші нафтопродуктів з ознаками токсичності загальною кількістю 2 877 922,40 кг (3 868 402,00 літрів) загальною вартістю 1 934 201,00 грн.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.05. у справі № 5-36-05 за скаргою директора ТОВ "Авіасервіс" та його представника на постанови органів прокуратури про порушення кримінальної справи, та про визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію, та перерахування коштів до бюджету, постанову заступника прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.04. та слідчого прокуратури Обухівського району від 09.11.04. було скасовано; ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.05. вказану постанову суду було залишено без змін; клопотання Заступника Генерального прокурора України про перегляд в порядку виключного провадження вказаних судових рішень повернуто без розгляду Верховним Судом України.

Листом Верховного Суду України № 5-29п06 від 18.04.06. повернуто без розгляду клопотання Заступника Генерального прокурора України про перегляд в порядку виключного провадження постанови Обухівського районного суду Київської області від 18.05.05. та ухвали Апеляційного суду Київської області від 13.07.05. у справі щодо ОСОБА_1.

Постановою прокурора Київської області від 07.09.05. кримінальну справу № 66-734, порушену за фактами вчинення службовими особами TOB "Авіасервіс" злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 та ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 239 КК України, закрито за відсутністю складу злочину. Пунктом 2 зазначеної постанови було передбачено, що у зв'язку з реалізацією у ході досудового слідства вилучених у TOB "Авіасервіс" паливно-мастильних матеріалів і їх фактичною відсутністю питання про повернення власникам речових доказів вирішити в порядку цивільного судочинства.

Постанову прокурора Київської області від 07.09.05. було скасовано постановою старшого прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 18.10.05.

Постановою прокурора Київської області від 27.10.05. кримінальну справу № 66-734, порушену за фактами вчинення службовими особами TOB "Авіасервіс" злочинів, передбачених ч. 3 ст. 204 та ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 239 КК України, закрито за відсутністю складу злочину. Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що у зв'язку з реалізацією у ході досудового слідства вилучених у TOB "Авіасервіс" паливно-мастильних матеріалів і їх фактичною відсутністю питання про повернення власникам речових доказів вирішити в порядку цивільного судочинства.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.11.05., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.04.06., скаргу ОСОБА_1. на постанову прокурора Київської області від 27.10.05. про закриття кримінальної справи залишено без задоволення.

Постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 22.12.05. постанову прокурора Київської області від 27.10.05. про закриття кримінальної справи № 66-734, порушеної за фактами вчинення службовими особами TOB "Авіасервіс" службового підроблення та незаконного виготовлення, зберігання, транспортування і збуту підакцизних товарів, що становлять загрозу для здоров'я людей та за фактом забруднення землі території складу паливно-мастильних матеріалів Військової частини А-1789 злочинів, передбачених ст. 204, ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 239 КК України, скасовано.

Постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 26.12.05. порушено кримінальну справу стосовно службових осіб TOB "Авіасервіс" директора ОСОБА_1., головного бухгалтера ОСОБА_2, директора нафтобази ОСОБА_3. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів та за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області від 30.05.05. порушено кримінальну справу за фактом реалізації TOB "Приватель" речових доказів по кримінальній справі № 66-734 - паливно-мастильних матеріалів TOB "Авіасервіс", за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України.

Слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області 19.02.07. винесено постанову про закриття кримінальної справи, порушеної стосовно службових осіб ТОВ "Авіасервіс" директора ОСОБА_1., головного бухгалтера ОСОБА_2, директора нафтобази ОСОБА_3. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення службовими особами до видаткових та податкових накладних завідомо неправдивих відомостей, складання і видачу завідомо неправдивих документів та за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, та стосовно службових осіб ТОВ "Приватель" за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, за відсутністю в їх діях складу злочину.

Зазначена вище постанова про закриття кримінальної справи № 47-673 була скасована заступником прокурора Черкаської області постановою від 23.02.07.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника прокурора Черкаської області від 17.01.11. було скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 22.10.10. про закриття кримінальної справи № 47-673 відносно службових осіб ТОВ "Приватель" та ТОВ "Авіасервіс".

Спір у справі виник у зв’язку із завданням позивачу збитків внаслідок вилучення та реалізація належного йому на праві власності майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України № 475/97 від 17.07.97, (475/97-ВР) ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 (995_004) . (надалі –"Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) .

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції передбачає, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном повинно бути "законним": у п. 2 встановлено, що держави мають право контролювати використання майна шляхом введення "законів". Крім того, принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства - закріплений в усіх статтях Конвенції. Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним (див.: п.31 рішення від 06.11.08. р. у справі "Ісмаїлов проти Росії").

У справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, рішення від 25.03.99.) заявника було позбавлено кінотеатру, який належав йому і який було примусово передано муніципальній владі. Суд у рішенні зазначив, що наказ про позбавлення заявника прав на кінотеатр фактично був скасований грецьким судом, але земельну ділянку заявникові так і не повернули.

Суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.

Європейський суд з прав людини наголошує на особливій важливості дотримання державою принципу законності чи правової визначеності.

У разі невиконання цієї вимоги відпадає необхідність переходити далі до розгляду легітимності цілей держави чи питання пропорційності. Суд зазначив: "Суд повторює, що першочергова і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання з боку державного органу в мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту першого допускає позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт другий визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом застосування "законів". Більше того, верховенство права - один з основних принципів демократичного суспільства - притаманне всім статтям Конвенції... і передбачає обов`язок держави чи іншого органу влади виконувати судові постанови і рішення, винесені не на їхню користь... Звідси випливає, що розгляд питання про те, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами щодо загальних інтересів суспільства і вимогами щодо захисту основних прав особи... є доречним тільки тоді, коли встановлено, що конкретне втручання у право відповідає вимозі законності і не є свавільним" (п.58 рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 25.03.99.).

В наведеній справі суд вважав, що розглядуване втручання явно суперечило грецькому законодавству і робило його несумісним з правом заявника на мирне володіння майном. Цей висновок позбавляє необхідності розглядати питання про те, чи було забезпечено належний баланс між потребою загального інтересу суспільства і вимогою захисту фундаментальних прав особи (п.62 рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 25.03.99.).

Із матеріалів справи вбачається, що вилучення майна (протокол огляду місця події від 28.09.04.) здійснено неуповноваженими особами за відсутності передбачених підстав, кримінальна справа (постанова від 11.10.04.) порушена безпідставно, що встановлено судом, в межах такої справи здійснено визнання майна речовими доказами (постанова від 18.10.04.) та передачу на зберігання ТОВ "Приватель" (постанова від 04.11.04.) та ухвалено рішення про його реалізацію з уповноваженням на це ТОВ "Приватель" (постанова від 09.11.04. –скасована судом).

Такі дії зумовили укладання договору поставки майна з його передачею у власність іншої особи (ПП "Зевс-2004") за актом приймання-передачі від 12.11.04., що свідчить про вибуття майна із володіння позивача.

Тобто, реалізація речових доказів здійснена в порушення ст. 80 Кримінально-процесуального кодексу України, до того ж, протягом одного місяця з моменту порушення кримінальної справи, а кримінальна справа за 6 років розслідування 4 рази закривалася органами прокуратури із наступними скасуванням цими ж органами відповідних постанов, і станом на квітень 2011 року розслідування не завершено.

В даному випадку має місце порушення ст. 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції оскільки втручання було незаконним, не мало легітимної мети, розумний баланс між інтересами суспільства та правами позивача на мирне володіння майном відсутній.

Відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, у спосіб, визначений статтею 1192 Цивільного кодексу України, тобто, за вибором потерпілого шляхом передачі речі в натурі чи відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

- втрати, яких особа зазнала в зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінки та вина полягає у наступному:

По-перше, вибуття майна із власності позивача відбулося в межах кримінальної справи № 66-734 (постанова про порушення заступника прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.04.) на підставі постанови від 09.11.04. про визначення вартості та подальшу реалізацію товару, які визнані незаконними постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.05., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.05.

Неоспорення постанов слідчого прокуратури Обухівського району від 18.10.04. та від 04.11.04., якими вилучені паливно-мастильні матеріали, визначені речовими доказами та приєднані до справи, а в подальшому передані на зберігання директору ТОВ "Приватель", що на думку відповідача виключає висновок про протиправну поведінку, колегією суддів відхиляється, оскільки підставою для опису і оцінки майна та його реалізації в акті опису і оцінки № 15 від 19.11.04. Обухівської ОДПІ визначена саме постанова від 09.11.04.

Посилання прокуратури на обов’язок ТОВ "Приватель" здійснити переробку вилученого майна спростовується листом старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області М.Сотченко № 66-734/4559-04 (а.с. 137-138 т.3) на адресу Начальника управління організації роботи з виявленням та розпорядженням безхазяйним майном, що переходять у власність держави ДПА України з якого вбачається, що слідчий прокуратури ставить питання про визначення вартості та реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

Будь-якого посилання на переробку майна лист за підписом слідчого прокуратури не містить.

Твердження відповідачів про скасування постанови слідчого прокуратури Обухівського району від 09.11.04. не у зв’язку із її незаконністю, а тому, що вона є похідною від постанови про порушення кримінальної справи, не ґрунтується на змісті судового рішення.

По-друге, протиправна поведінка полягає у недотриманні приписів ст. 80 Кримінально-процесуального кодексу України та прийнятті рішення про реалізацію речових доказів.

Відповідно до статті 80 Кримінально-процесуального кодексу України речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації; у разі виникнення необхідності у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення (частина 4 статті 80 Кримінально-процесуального кодексу України).

Вилучене у позивача майно не належить до майна, яке підпадає під визначені ч.4 ст. 80 Кримінально-процесуального кодексу України докази, а тому реалізація такого майна до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи є недопустимим.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З урахуванням вказівок, які містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16.01.07., та згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.08. з метою визначення вартості вилучених у позивача матеріалів призначено судову експертизу.

Згідно із висновком КНІСЕ № 4839 судово-товарознавчої експертизи від 23.09.09. загальна ринкова вартість за оптовими цінами паливно-мастильних матеріалів, які зазначені в позовній заяві ТОВ "Авіасервіс", складає 25 002 724,93 грн.

Із висновку вбачається, що експертом визначена ринкова вартість за оптовими цінами станом на вересень 2009 року, а в результатах дослідження (а.с. 72 т. 4) експерт здійснено розрахунок за цінами від 5,94 до 7,09 грн.

В судовому засіданні 19.04.11. на запитання суду всі представники сторін заперечили проти призначення додаткової експертизи з метою визначення вартості паливно-мастильних матеріалів за станом на квітень 2011 року, оскільки представники відповідачів зазначили про значене збільшення таких цін на момент розгляду справи (розмір цін становить близько 9-10 грн. за літр), а представник позивача не наполягає на призначення експертизи через тривалість розгляду справи.

За таких обставин, з урахуванням ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що ціни на наведені паливно-мастильні матеріали станом на момент розгляду справи не є меншими від цін, визначених експертом за станом на вересень 2009 року, що з огляду на позицію сторін, не виключає можливості прийняти до увагу висновок експертизи належним доказом розміру вартості втраченого майна.

Посилання відповідачів на вилучення частини нафтопродуктів, які за своїми якостями були неякісними, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Твердження прокуратури про неякісність частини майна ґрунтуються на протоколі огляду місця події від 28.09.04. та висновку криміналістичної експертизи нафтопродуктів № 6614 від 28.10.04.

Судом враховується фактична оцінка можливості зазначеного протоколу бути підставою для визначення якості паливно-мастильних матеріалів та відібрання зразків, які одразу ж були знищені, що міститься на 3-4 аркушах постанови прокурора Київської області від 27.10.05. про закриття кримінально справи (а.с. 44-45 т."Додатки 1").

Наведена постанова була предметом судового оскарження та залишена без змін постановою Печерського районного суду міста Києва від 24.11.05. у справі № 389/389-05 та ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06.04.06. (а.с.26-30 т. "Додатки 1"). Її наступне скасування Генеральної прокуратурою України не нівелює встановлених судом фактичних обставин.

При цьому, наведений протокол складено особами за відсутності на те відповідних повноважень (маючи посвідчення на право перевірки контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівково обігу вилучено 3 868 402 літри нафтопродуктів), що підтверджується постановами відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Київської області від 26.02.07. про порушення кримінальної справи (а.с. 134-136 т.3).

Також, відсутні підстави вважати, що зразки за якими КНІСЕ було проведено експертизу та складено висновок № 6614 криміналістичної експертизи нафтопродуктів по кримінальній справі № 66-734 від 28.10.04. відібрані в передбаченому чинним законодавством порядку, а підставою проведення експертизи була постанова слідчого від 18.10.04. в кримінальній справі, порушення якої визнано судом незаконним.

Більш того, всі паливно-мастильні матеріали (в т.ч. ті, які на думку прокуратури є неякісними) описані представниками Обухівської ОДПІ (акт опису і оцінки № 15 від 19.11.04.) (а.с. 119-122 т.3), передані для реалізації ТОВ "Приватель" та реалізовані останнім на користь ПП "Зевс-2004" згідно договору поставки нафтопродуктів №13/3 від 08.11.04. (а.с. 143-147 т.3). Факт передачі наведеної кількості нафтопродуктів підтверджується актом приймання-передачі від 12.11.04. (а.с. 147 т.3). Доказів існування будь-яких зауважень покупця матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи містять документи на підтвердження підстав набуття позивачем права власності на спірні паливно-мастильні матеріали (договори, рахунки, акти, накладні (а.с. 17- 186 т.1), платіжні доручення (а.с. 88-159 т. 2) та докази якості такого товару (сертифікати якості (а.с. 160-173 т.2).

За таких обставин, розмір завданих позивачу збитків, вимогу про відшкодування яких заявлено в межах даної справи, становить 25 002 724,93 грн.

Стосовно причинно-наслідкового зв’язку, як одного із складових елементів складу цивільного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Завдання збитків позивач обґрунтовує вибуттям із його власності належного йому майна (паливно-мастильні матеріали).

Судом встановлено, що підстава для такого вибуття безпосередньо пов’язана із визначеною судом протиправною поведінкою.

По-перше, у разі відсутності кримінальної справи № 66-734, незаконно порушеної постановою заступника прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.04., були б відсутні підстави як для визнання майна речовими доказами, так і для його реалізації.

По-друге, продаж належного позивачу майна також був би неможливим у випадку відсутності постанови слідчого від 09.11.04., яка визначена підставою складання Обухівською ОДПІ акту опису і оцінки майна та його реалізації № 15 від 19.11.04.

По-третє, у випадку дотримання слідчими приписів ст. 80 Кримінально-процесуального кодексу України належне позивачу майно не вибуло б з його власності, а лише перебувало б під арештом, що призвело б до зміни власника.

Кожна із наведених обставин самодостатньо свідчить про наявність причинно-наслідкового зв’язку між наведеними незаконними діяннями та завданими збитками.

Твердження прокуратури про не оскарження та чинність постанов від 18.10.04. (про визнання майна речовим доказом) та від 04.11.04. (про передачу майна на зберігання ТОВ "Приватель") як підставу відсутності причинно-наслідкового зв’язку є безпідставними, адже такі дії (визнання речовим доказом та передача на зберігання) на відміну від рішення про реалізацію майна з уповноваженням певної особи (постанова від 09.11.04.) не знаходяться в причинно-наслідковому зв’язку із негативними для позивача наслідками у вигляді вибуття майна із його власності (втрати майна).

Посилання прокуратури на незаконність дій ТОВ "Приватель" та Товарної біржі "Києво-Печерська товарна біржа", як і невиконання ТОВ "Приватель" зобов’язань по перерахуванню коштів до Державного бюджету України, не спростовують висновку суду, що передумовою вибуття належного позивачу майна із його власності стали дії прокуратури, а наступні дії є похідними від них. Можливі порушення осіб, залучених прокуратурою до реалізації майна, можуть бути підставою для наступних вимог в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позивачем доведено існування всіх елементів складу цивільного правопорушення з існуванням яких чинне законодавство передбачає можливість застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків).

Стосовно вказівок, які містяться в постановах Вищого господарського суду України від 16.01.07. та від 30.11.10., в частині арешту 458 362 літрів товару колегія суддів відзначає наступне.

Постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.06. (а.с. 96 т. "Додаток 1") накладено арешт на суміш паливно-мастильних матеріалів в кількості 458 362 літ. ТОВ "Авіасервіс", яка зберігається на складі в/ч А-1789 м.Васильків.

Відповідно до ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що все вилучену у позивача майно реалізовано на користь ПП "Зевс-2004" згідно договору поставки нафтопродуктів № 13/3 від 08.11.04. та акту приймання-передачі від 12.11.04., а відтак з урахуванням положень ст.ст. 328, 655 Цивільного кодексу України право власності на вилучене у позивача майно перейшло до ПП "Зевс-2004".

Доказів визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів № 13/3 від 08.11.04., укладеного між ТОВ "Приватель" та ПП "Зевс-2004", матеріали справи не містять, а розірвання рішенням господарського суду Київської області від 31.10.06. у справі № 400/12-06 договору № 2 від 31.03.06. та зобов’язання ТОВ "Приватель" повернути державній податковій інспекції в Обухівському районі нереалізоване майно на суму 530 408,00 грн. не змінює правового режиму власника цього майна, яким згідно договору поставки нафтопродуктів № 13/3 від 08.11.04. та акту приймання-передачі від 12.11.04. є ПП "Зевс-2004".

Крім того, відповідно до ухвали Господарського суду Київської області від 24.07.07. у справі № 400/12-06/20-07 якою змінено спосіб та порядок виконання рішення вбачається відсутність у ТОВ "Приватель" нереалізованого майна, що підтверджує факт переходу прав на нього до ПП "Зевс-2004" у листопаді 2004 року.

Крім того, з доданого до пояснень ДПІ у Обухівському районі Київської області листа Військової частини А1789 № 533 від 18.06.07., акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 04.11.04. та акту передачі майна ТОВ "Авіасервіс" на зберігання директору ТОВ "Приватель" від 08.11.04. вбачається вивезення залученою прокуратурою особою (ТОВ "Приватель") всього належного ТОВ "Авіасервіс" майна з військової частини А-1789 та його відсутність на складі військової частини станом на 18.06.07.

За таких обставин, твердження прокуратури, що майно на яке накладено арешт згідно постанови слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.06. знаходиться на складі в/ч А-1789 та належить ТОВ "Авіасервіс" не ґрунтується на матеріалах справи, а наведене з огляду на визначені ст. 1192 Цивільного кодексу України способи відшкодування шкоди не виключає можливості потерпілого вимагати відшкодування вартості втраченого майна.

Посилання відповідачів на необхідність завершення розгляду кримінальної справи в межах якої належне позивачу майно було визначене речовими доказами та реалізоване, як обов’язкову передумову можливості вирішення даної справи, колегією суддів відхиляється з наступних підстав.

11.10.04. заступником прокурора Обухівського району Київської області порушено кримінальну справу № 66-734.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.05., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.05. скасована постанова про порушення кримінальної справи від 11.10.04.

Постановою прокуратури Київської області від 07.09.05. закрито кримінальну справу.

Постановою прокурора Генеральної прокуратури України від 18.10.05. було скасовано постанову прокуратури Київської області від 07.09.05. про закриття кримінальної справи № 66-734.

Постановою прокуратури Київської області від 27.10.05. закрито кримінальну справу.

Постанова прокуратури Київської області від 27.10.05. про закриття кримінальної справи скасована постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідування кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 22.12.05. (а.с. 100-103 т."Додаток 1") з одночасним порушенням кримінальної справи щодо осіб (постанова прокурору відділу управління нагляду за розслідування кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 26.12.05. (а.с. 98-99 т. "Додаток 1") та направлено для розслідування до прокуратури Черкаської області.

Постановами про закриття кримінальної справи від 19.02.07. кримінальна справа № 47-673 (а.с. 157-162 т.3) та від 22.10.10. кримінальна справа закривалася, проте вказані постанови скасовувалися відповідними постановами, остання постанова заступника прокурора Черкаської області про скасування постанови про закриття кримінальної справи від 17.01.11.

На вимогу суду надати інформацію про хід розслідування прокуратурою Київської області надано лист прокуратури Черкаської області № 06/349-05/11 від 20.04.11. в якому повідомлені обставини ходу слідства до 2006 р. Будь-якої інформації щодо розслідування справи після 2006 року лист не містить.

Доказів передачі такої справи до суду за 6 років відповідачами не надано, кримінальна справа закривалася 4 рази, а скасування постанов про закриття мотивоване передчасністю прийняття таких рішень.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З змістом п. 151 рішення Європейського суду з прав людини від 22.06.04. у справі "Броньовський проти Польщі" оцінюючи, чи було дотримано вимоги статті 1 Першого протоколу, суд повинен провести всебічний аналіз різних інтересів, яких торкається ця справа, виходячи при цьому з того, що Конвенція (995_004) покликана охороняти права, які є "практичними та ефективними". Суд повинен перевірити, що приховується за видимістю, та проаналізувати реальні чинники ситуації, яка оскаржується. Така оцінка може потребувати не лише розгляду відповідних умов компенсації - якщо ситуація схожа з тією, коли особу позбавляють майна, - а й аналізу дій сторін та механізмів, до яких вдалася і які впровадила держава. У цьому контексті слід наголосити, що, оцінюючи поведінку держави, слід враховувати такий чинник, як існування невизначеності - чи то внаслідок законодавчих або адміністративних заходів, чи то внаслідок підходів, які органи влади застосовують на практиці. Насправді, коли під загрозою опиняються загальні інтереси, саме органи державної влади зобов'язані вжити своєчасних, відповідних і послідовних заходів.

До того ж, з пояснень ДПІ у Обухівському районі Київської області та наданих такою особою документів вбачається, що кошти від реалізації належного позивачу майна надійшли до Державного бюджету України у 2004-2007 роках.

Відмінність розміру коштів, які надійшли до Державного бюджету України від реалізації спірного майна, від встановленого у даній справі розміру збитків позивача пояснюється значним проміжком часу та як наслідком зміною цін, а у випадку встановлення в передбаченому чинним законодавством порядку протиправної поведінки залучених прокуратурою до продажу такого майна осіб відповідачі не позбавлені можливості реалізації передбачених ст. 1191 Цивільного кодексу України прав.

За наведених обставин, твердження прокуратури, яка є відповідачем у справі, та слідчими якої вчинені дії, що призвели до спричинення позивачу шкоди, про неможливість вирішення даного спору до закінчення розслідування кримінальної справи з урахуванням встановленого судом факту продажу всіх речових доказів та арешту постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.06. належного ПП "Зевс-2004" (а не позивачу) майна не ґрунтується як на визначених п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України принципах справедливості, добросовісності та розумності, так і на принципах ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та свідчить про існування невизначеності, яка не залежить від поведінки позивача у справі.

Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції (995_004) , порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди за рахунок видатків на їх утримання, а за змістом ст.ст. 56, 62 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2001 від 03.10.01 (v012p710-01) . у таких випадках гарантується право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України через Державне казначейство України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2011 р. у справі №6/215.

Оскільки за змістом п. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним та враховуючи відсутність підстав вважати відповідача 2 винним у заподіянні шкоди, то у задоволенні позову до Державного казначейства України необхідно відмовити.

Стягнення судових витрат не підпадає під ознаку спеціального регулювання стягнення шкоди, до якої відноситься предмет позову у справі, а регулюється процесуальним законодавством і Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 (7-93) . №7/93, а тому судові витрати покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1176, 1192 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"до Прокуратури Київської області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"(08700, Київська область, Обухівський район, с. Таценки, автозаправочна станція на 38 кілометрі автодороги "Київ-Знаменка-Дніпропетровськ"; 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 67, код ЄДРПОУ 23238649) збитки в сумі 25 002 724 (двадцять п’ять мільйонів дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 93 коп.

3. Стягнути з Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"(08700, Київська область, Обухівський район, с. Таценки, автозаправочна станція на 38 кілометрі автодороги "Київ-Знаменка-Дніпропетровськ"; 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 67, код ЄДРПОУ 23238649) державне мито у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс"до Державного казначейства України відмовити.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.11.