ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 25/53
21.04.11
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs17675477) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs18544474) )
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Будмаш"
до Приватного акціонерного товариства "ПіСіБі-Радіозавод"
про стягнення 3 989 007,31 грн.
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Грузький Ю.О.
Представники:
від позивача: Савчук Т.В. (довіреність від 17.03.2011);
від відповідача: Компанець М.О. (довіреність від 20.04.2011);
Місник З.М. (довіреність від 20.04.2011).
В судовому засіданні 21 квітня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство "Будмаш"(надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПіСіБі-Радіозавод" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3 989 007,31 грн., в тому числі збитки у формі упущеної вигоди в розмірі 1 763 690,43 грн., та основний борг по орендній платі в розмірі 2 005 344,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не звільнив приміщення, передані позивачу в оренду, в результаті чого позивач не мав можливості використовувати їх за призначенням, що призвело до завдання збитків у формі упущеної вигоди; відповідач не виконував свої зобов’язання по Договору суборенди щодо сплати орендної плати та не сплачує позивачу орендну плату по збільшеній орендній ставці, що призвело до наявності заборгованості в розмірі 2 005 344,86 грн. за період з 01.08.2009 по 28.02.2011.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що в приміщеннях, переданих позивачу в оренду, знаходилося обладнання для виробництва друкованих плат для космічної галузі, яке є громіздким, та про наявність якого позивач знав на час приймання в оренду приміщень. Відповідач зазначає, що згідно Акту приймання –передачі майна в оренду було визначено, що приміщення знаходяться в належному стані для використання їх згідно умов договору оренди, тому твердження позивача про неможливість їх використання за призначенням є необґрунтованими. Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав заборгованість по сплату орендної плати позивачу на суму 224 710,35 грн. за період з 01.08.22009 по 28.10.2010, оскільки згідно умов Договору оренди між позивачем і АТ "Таврика"приміщення були передані позивачу в оренду до 28.10.2010, а тому нарахування орендної плати по Договору суборенди за період після вказаної дати є неправомірним.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи на 14.04.2011. В судове засідання 14.04.2011 представник відповідача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 21.04.2011.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
28 жовтня 2008 року між позивачем та Акціонерним банком "Таврика"укладено договір оренди індивідуально визначеного майна №1 (надалі –Договір оренди), у відповідності до якого АТ "Таврика" передає, а позивач приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 113 та 754/1000 частини приміщення корпусу 111А, що знаходиться на балансі АТ "Таврика". В оренду передане наступне майно: нежилі приміщення корпусу 111А площею 17 154,50 кв.м. та нежилі приміщення корпусу 113 площею 4 968,40 кв.м.
У відповідності до п. 10.1 Договору оренди термін оренди визначено з 28.10.2008 до 28.10.2010 включно.
На виконання вказаного Договору АТ "Таврика"передало, а позивач прийняв в оренду вказані приміщення, що підтверджується Актом приймання –передачі від 01.11.2008 (копія в матеріалах справи).
01 серпня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір суборенди індивідуально визначеного майна №78/Н-9 (надалі – Договір суборенди), у відповідності до якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корпус 111А. В оренду передане наступне майно: нежилі приміщення корпусу 111А площею 3 475,80 кв.м. (надалі - приміщення).
У відповідності до п. 10.1 Договору суборенди термін оренди визначено з 01.08.2009 по 31.12.2009 включно. Згідно п. 10.2 Договору суборенди якщо жодна сторона в термін двох місяців до закінчення даного договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін одного року.
На виконання вказаного Договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду приміщення, що підтверджується Актом приймання –передачі від 01.08.2009. (копія в матеріалах справи).
Пунктом 1.2 Договору суборенди визначена вартість суборендної плати в розмірі 4,31 грн. за 1 кв.м. А пунтом 3.1 Договору суборенди визначено, що за користування майном відповідач сплачує позивачу суборендну плату, що становить за місяць оренди 14 980,69 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору суборенди суборендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача авансом на наступний місяць, але не пізніше 15-го числа поточного місяця.
Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов’язання по сплаті суборендної плати.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо сплати орендної плати за користування приміщеннями не виконував. Суборендну плату починаючи з 01.08.2009 не сплачував.
Згідно частини третьої ст. 774 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Так, у відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Однак, у відповідності до частини другої ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Позивачем не надано доказів продовження Договору оренди після 28.10.2010, тому строк Договору суборенди не може перевищувати строку оренди позивачем приміщень. За таких обставин, нарахування позивачем суборендної плати за період після 28.10.2010 є необґрунтованим та суперечить ч.2 ст. 774 ЦК України.
У відповідності до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Таким чином, розмір плати за користування майном є суттєвою умовою договору оренди (суборенди), щодо якої сторони мають дійти згоди під час укладення договору за правилом ст. 638 ЦК України.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом. А у відповідності до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Пунктом 3.7 Договору суборенди передбачено, що розмір суборендної плати може переглядатися за ініціативою однієї із сторін щомісячно. Якщо при перегляді суборендної плати сторони не прийшли до згоди, договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін.
З аналізу вказаного пункту вбачається, що сторони закріпили в Договорі можливість перегляду розміру суборендної плати щомісячно за ініціативою однієї сторони. Однак ні вказаний пункт, ні жоден інший пункт Договору суборенди не містить умови про зміну розміру плати за оренду приміщень позивачем в односторонньому порядку, не за згодою сторін. Таким чином, перегляд такої умови договору має здійснюватися за правилами укладення договору, встановленими ст. ст. 638 –647 ЦК України (435-15) шляхом укладення додаткової угоди, що містила б нові домовленості сторін щодо розміру суборендної плати.
У відповідності до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Позивач 23 грудня 2009 року направив відповідачу лист № 261 з пропозицією внести зміни до Договору суборенди та встановити розм’як суборендної плати на рівні 40 грн. за 1 кв.м.
В матеріалах справи міститься відповідь відповідача № 22/01-01 від 22.01.2010 на вказаний лист, в якому він повідомив про необхідність проведення спільної інвентаризації розрахунків та напрацювання проектів документів для врегулювання договірних правовідносин.
У відповідності до ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не відповів згодою на пропозицію позивача щодо збільшення розміру суборендної плати, а матеріали справи не містять окремої угоди сторін про внесення змін до Договору суборенди в цій частині, твердження позивача про необхідність нарахування суборендної плати по збільшеній ставці є необґрунтованими.
При цьому господарський суд виходить з того, що передбачене пунктами 3.7, 3.8 Договору суборенди право відповідача розірвати договір в разі незгоди з запропонованим новим розміром суборендної плати та звільнити орендовані приміщення, не може ставитися йому в обов’язок, а той факт, що відповідач не скористався цим правом, не є підтвердженням його згоди на зміну умов договору, оскільки такі умови суперечать ст. 651 ЦК України щодо наявності взаємної згоди сторін для зміни договору та є дискримінаційними по відношенню до відповідача. При цьому умови Договору суборенди не містять положень щодо можливості зміни розміру суборендної плати в односторонньому порядку позивачем без згоди відповідача, та без обов’язкової домовленості сторін про це.
За таких умов, відповідач повинен сплатити суборендну плату відповідачу за Договором суборенди за період з 01.08.2009 по 28.10.2010, виходячи із розміру, встановленого Договором суборенди, що становить 224 710,35 грн. (14 980,69 грн. х 15 місяців).
Посилання відповідача на наявність Договору купівлі –продажу приміщень від 30.04.2009, укладеного між АТ "Таврика"та ВАТ "Київський ювелірний завод", господарським судом не приймається до уваги, оскільки на час розгляду справи Договори оренди №1 від 28.10.2008 та Договір суборенди № 78/Н-9 від 01.08.2009 є правомірними, оскільки вони не визнані судом недійсними, а тому у сторін існують відповідні зобов’язання за цими договорами, в тому числі у відповідача щодо сплати суборендної плати за період з 01.08.2009 по 28.10.2010.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено розміру неустойки, та заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, заявлених ним до стягнення. Так, в позовній заяві ним не зазначено ні підстав такого нарахування, ні розрахунку вказаних сум (щодо періодів нарахування, ставки, тощо). За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 90 149,63 грн. інфляційних, 37 463,37 грн. 3% річних та 92 359,02 грн. пені є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З наданого в позовній заяві розрахунку збитків вбачається, що позивачем заявлена до стягнення упущена вигода, оскільки такий розрахунок здійснено на підставі розміру орендної плати за аналогічні приміщення в тому ж корпусі, що і приміщення, зайняті відповідачем.
Виходячи зі змісту п. 2 частини 2 ст. 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
З наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у формі упущеної вигоди через недоведеність складу правопорушення з боку відповідача. Позивачем не доведено в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, зважаючи на те, що договірних правовідносин між позивачем і відповідачем на час, за який позивачем заявлені до стягнення збитки (з 01.11.2008 по 31.07.2009), не було, а з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що приміщення були отримані позивачем від орендаря в належному до використання стані. Позивачем не доведено розміру збитків та причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками, які, як зазначає позивач, він розраховував отримати в разі належного виконання відповідачем зобов’язання. Позивачем не надано достатніх доказів завданих збитків у формі упущеної вигоди, як-то договорів чи інших правочинів із третіми особами про суборенду приміщень, що займав відповідач, за якими позивач не одержав прибуток через наявність в приміщеннях майна відповідача. Не доведено позивачем також розміру витрат, понесених ним на утримання приміщень, а матеріали справи свідчать про те, що таке утримання здійснювалося безпосередньо відповідачем.
Зважаючи на те,що в порушення ст. 33 ГПК України позивач не надав суду доказів наявності складу правопорушення в діях відповідача, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, а також не доказав розмір останньої, позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 1 763 690,00 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 224 710,35 грн. суборендної плати за Договором суборенди.
Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2 261,26 грн. (2 247,10 грн. державного мита та 14,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства "ПіСіБі-Радіозавод"(ідентифікаційний код 30263079, адреса: 02099, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд.9, р/р 260053011039 в АТ "Банк "Таврика", м. Київ, МФО 300788 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Відкритого акціонерного товариства "Будмаш"(ідентифікаційний код 05765109, адреса: 02099, м. Київ, вул. Борисоглябська, 9, р/р 260003010349 в АТ "Банк "Таврика", м. Київ, МФО 300788) 224 710,35 грн. (двісті двадцять чотири тисячі сімсот десять гривень 35 копійок) та судові витрати в розмірі 2 261,26 грн. (дві тисячі двісті шістдесят одну гривню 26 копійок) . Видати наказ .
В іншій частині в позові відмовити.
рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.
Суддя
С.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення 26.04.2011