Донецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, про стягнення 34000,00грн. штрафу, 22950,00грн. пені, зобов’язання відповідача виконати рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58, шляхом припинення використання у своїй господарській діяльності торговельної марки (знаки для товарів і послуг) Lexus та Toyota без дозволу офіційного представника або власника зазначеної торговельної марки (знаки для товарів і послуг).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 07.02.2011р. порушив провадження у справі № 28/20пн.

Позивач 18.02.2011р. до канцелярії господарського суду Донецької області надав заяву №03-39/511 від 16.02.2011р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд задовольнити заяву про збільшення розміру позовних вимог до 66130,00 грн. (де 34000,00грн. - штраф та 32130,00грн. - пеня). Суд приймає до уваги означену заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

02.03.2011р. до канцелярії господарського суду Донецької області позивач надав заяву №03-39/630 від 01.03.2011р., про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд задовольнити заяву про збільшення розміру позовних вимог до 68000,00 грн. (де 34000,00грн. штраф та 34000,00грн. - пеня). Суд приймає до уваги означену заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 21.02.2011р. надав усне клопотання про зупинення провадження по справі № 28/20пн до розгляду Господарським судом Донецької області позову ФОП ОСОБА_2 до Донецького відділення про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького відділення від 17.09.2010р. №58 (протокол судового засідання від 21.02.2011р.).

Відповідно пояснень №03-39/735 від 12.03.2011р. позивач проти клопотання відповідача заперечує з підстав викладених у вищезазначеному поясненні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н та дати, відповідно до якого останній просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010 є неправомірним.

07.04.2011р. позивач надав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову №03-39/996 від 07.04.2011р., відповідно до якої останній просить суд накласти арешт на майно, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, м. Донецьк.

Сторони протягом розгляду справи надавали пояснення по суті спору, відповідно до яких кожен наполягав на своїй правовій позиції.

Розгляд справи продовжувався на підставі клопотання відповідача, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецькій області встановив:

Розпорядженням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.2010р. №53-р, розпочато розгляд справи №03-26-46/2010 відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ознаками порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неправомірного використання торговельної марки (знака для товарів та послуг) без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання. порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами розгляду справи № 03-26-46/2010 адміністративною колегією Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 17.09.2010р. прийнято рішення № 58 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", в якому адміністративна колегія Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, постановила:

1. Визнати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2) використовуючи у своїй господарській діяльності торговельну марку (знак для товарів і послуг) LEXUS (зображення) без дозволу офіційного представника або власника зазначеної торговельної марки (знаку для товарів і послуг), вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.

2. За вчинення порушення, зазначеного у пункті 1 резолютивної частини даного рішення, відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2) штраф у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.

3. Визнати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2), використовуючи у своїй господарській діяльності торговельну марку (знак для товарів і послуг) TOYOTA (зображення) без дозволу офіційного представника або власника зазначеної торговельної марки (знаку для товарів і послуг), вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.

4. За вчинення порушення, зазначеного у пункті 3 резолютивної частини даного рішення, відповідно до частини другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2) штраф у розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень.

5. Зобов’язати ФОП ОСОБА_2 припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, визначені у пунктах 1 та 3 резолютивної частини цього рішення, про що повідомити Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у місячний строк з дня одержання рішення.

Цим рішенням встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, використовуючи у своїй господарській діяльності торговельні марки (знаки для товарів і послуг) LEXUS та TOYOTA без дозволів офіційних представників або власників зазначених торговельних марок (знаків для товарів і послуг) вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені частиною 1 статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді неправомірного використання торговельної марки (знаку для товарів і послуг) без дозволу (згоди) суб’єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що може призвести до змішування з діяльністю цього суб’єкта господарювання.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (чинна для України з 25.12.91р.) актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 10bis вказаної Паризької конвенції, зокрема, підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даною нормою міжнародного права, яка є обов'язковою на території України та має пріоритет над нормами національного права, визначено, що усі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента, є актом недобросовісної конкуренції та підлягають забороні.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", антимонопольний комітет України, його територіальні відділення у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

В ч.ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зазначено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання.

Згідно з ч. З ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, рішення отримано представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. - ОСОБА_6, про що свідчить його особистий підпис в розписці про одержання пакета від 18.10.2010р. Повноваження ОСОБА_6 на представлення інтересів відповідача підтверджуються адвокатською угодою про надання юридичних послуг б/н від 28.05.2010р. Отже, строк сплати штрафу закінчився 20.12.2010р. (з урахування, того що 19.12.2010р. - неробочий день).

Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідачем був поданий позов про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010. рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №1/22пд ФОП ОСОБА_2. відмовлено в задоволені позовних вимог. Відповідно до листа господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №1/22пд не було оскаржене та, відповідно, набрало законної сили.

В ст. 124 Конституції України зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст. 4- 5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов’язковий статус судових актів, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, факт законності та обов’язковості для виконання рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010 не може бути спростований, оскільки рішення господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. по справі № 1/22пд набрало законної сили.

Таким чином, твердження відповідача, що рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010 є неправомірним та незаконним і тому не підлягає виконанню, не приймається судом до уваги.

Відповідач рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у справі №03-26-46/2010 не виконав, доказів перерахування до бюджету штрафу в сумі 34000,00 грн., у встановлений законодавством строк, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

На підставі наведених положень за прострочення сплати штрафу, накладеного на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, позивачем (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.03.2011р. та пояснень від 12.04.2011р.) обґрунтовано була нарахована пеня за період з 21.12.2010р. по 02.02.2011р. та з 04.03.2011р. по 13.04.2011р. у сумі 34000,00 грн., яка також не сплачена відповідачем.

В ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Оскільки відповідачем не доведено суду факту припинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, в той час як рішення органів Антимонопольного комітету України є обов’язковими до виконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача виконати рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58, шляхом припинення використання у своїй господарській діяльності торговельної марки (знаки для товарів і послуг) Lexus та Toyota без дозволу офіційного представника або власника зазначеної торговельної

марки (знаки для товарів і послуг).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач в судовому засіданні 21.02.2011р. надав усне клопотання про зупинення провадження по справі № 28/20пн до розгляду Господарським судом Донецької області позову ФОП ОСОБА_2. до Донецького відділення про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького відділення від 17.09.2010р. №58 (протокол судового засідання від 21.02.2011р.).

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

рішенням Господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. у справі №1/22пд ФОП ОСОБА_2. відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. № 58 у конкурентній справі № 03-26-46/2010.

На підставі вищенаведеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі №28/20пн.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При вивченні позову та наданих до нього документів, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня. З огляду на це, судом прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

Позов Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Донецьк, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Управління Державного казначейства України за місцем знаходження платника (код бюджетної класифікації надходжень бюджету 21081100 (символ звітності 106) штраф накладений рішенням адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010р. №58 у розмірі 34 000 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 34 000 грн. 00 коп.

Зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (83112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) виконати рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2010 №58, шляхом припинення використання у своїй господарській діяльності використовуючи торговельну марку (знак для товарів і послуг) LEXUS (зображення) TOYOTA (зображення) без дозволу офіційного представника або власника зазначеної торговельної марки (знаку для товарів і послуг) в 10-денний термін з моменту набрання рішення законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (83112, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 765,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.