Суддя Соловйов В.М.

м. Запоріжжя

За позовом: Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 191 840 248,72 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Саква Д.Ю., провідний юрисконсульт, довіреність № 01/71-273д від 28.12.2010р.

від відповідача: Ремига О.В. юрисконсульт групи юридичного забезпечення збуту електроенергії юридичного відділу, довіреність № 84 від 09.03.2011р.;

Білич Н.С., юрисконсульт групи юридичного забезпечення збуту електроенергії юридичного відділу, довіреність № 135 від 13.05.2010р.

Забродін О.М., юрист, довіреність № 105 від 29.03.2011р.

ДП "Енергоринок" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ "Запоріжжяобленерго" про стягнення боргу в сумі 191 840 248,72 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 22.02.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві № 01/71-1283 від 15.02.2011р., та обґрунтовані ст. 11- 16, 258, 525, 526, 530, 550- 552, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 216- 217, 230, 231, 232, 275 ГК України, ст. 1, 2, 12, 54- 57, 61, 64, 66, 82- 85 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.02.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/858/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 03.03.2011р. об 11 годині 30 хвилин.

В судових засіданнях 03.03.2011р. та 05.04.2011р. оголошено перерви відповідно до 05.04.2011р. об 11 годині 00 хвилин та до 19.04.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 19.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 26.04.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 05.04.2011р. позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог № 01/71-2610 від 30.03.2011р. та просить суд стягнути з відповідача на користь ДП "Енергоринок" борг в розмірі 199 861 741,34 грн., а саме: 177 094 415,61 грн. –сума основного боргу, 10 025 417,73 грн. –сума інфляційних нарахувань, 10 376 539,43 грн. –сума пені, 2 173 117,88 грн. –3 % річних від простроченої суми, 177 094,41 грн. –сума 0,1 % штрафу, 15 156,28 грн. –сума 0,03 % штрафу. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: державне мито в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Також, згідно з п. 14 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 29.06.2010р (v_369600-10) . "Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році, щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач в праві до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Про збільшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано припис ч. 6 ст. 22 ГПК України, щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Отже, заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зокрема зазначив, що 29.08.2007р. між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" укладено договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 та додаткові угоди до нього, за яким ДП "Енергоринок" є продавцем електричної енергії, а відповідач - покупцем.

Відповідно до умов договору відповідач купував у позивача електричну енергію в період липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за куплену у ДП "Енергоринок" електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 177 094 415,61 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків та довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" за продану з "Оптового ринку електричної енергії України" (ОРЕ) електроенергію з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. станом на 01.03.2011р.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору, в редакції додаткової угоди від 09.03.2010р. № 6045/03 до договору купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" № 4243/02 від 29.08.2007р., за порушення строків оплати за отриману електроенергію відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу.

Отже, пеня за прострочення платежів за куплену електричну енергію складає 10 376 539, 43 грн.,, що підтверджується обґрунтованим розрахунком інфляційних нарахувань, 3% річних та пені на заборгованість ВАТ "Запоріжжяобленерго" за електроенергію, куповану в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. станом на 01.03.2011р.

Сума штрафу 0,1% становить 177 135, 60 грн. із розрахунку: 177 135 601,10 грн. х 0,1% = 177 135,60 грн.

Відповідно до пункту 6.3.2 Договору, у випадку нездійснення ВАТ "Запоріжжяобленерго" доплати згідно із п.6.3.1 договору, ДП "Енергоринок", через три банківських дні після закінчення відповідної декади, має право виставити вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,03% від недоплаченої суми.

Отже, сума штрафу за порушення подекадних розрахунків у лютому 2010 року у розмірі 0,03% від недоплаченої суми складає 15 156,28 грн., що підтверджується довідкою про декадні розрахунки та довідкою про стан виконання умов п. 6.3 договору.

Також, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України та п.6.4 Договору позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми - 2 173 117,88 грн., та суму інфляційних нарахувань в розмірі 10 025 417,73 грн.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме: суму основного боргу в розмірі 177 094 415,61 грн., інфляційні нарахування в розмірі 8 903 167,61 грн., пеню в розмірі –9 624 118,29 грн., 3 % річних від простроченої суми –2 173 117,88 грн., 0,1 % штрафу у розмірі 177 094,41 грн. та 0,03 % штрафу у розмірі 15 156,28 грн.

Зокрема зазначив, що позивачем було зроблено розрахунок інфляційних нарахувань взагалі в середньому, шляхом перемноження індексів інфляцій за весь період нарахування, в результаті чого сума інфляційних нарахувань є не точною та завищеною на 1 122 250,12 грн.

Також відповідач вважає суму пені у розмірі 10 376 539,43 грн., пред'явленої до стягнення, завищеною на 752 421,14 грн., оскільки у розрахунку позивач не вірно зазначив кількість днів прострочення.

Як вбачається з розрахунку позивача, за період з 20.09.2010р. по 01.03.2011р. кількість днів прострочення складає 162 дні, а не 181 день.

Так, на заборгованість у розмір 93 254 274,90 грн., яка виникла за липень 2010р., позивач здійснив розрахунок пені за 181 день прострочення, а не за 162 дні.

В судовому засіданні 19.04.2011р. відповідач просить суд відмовити в задоволені позову в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1 122 250,12 грн., а також у стягненні суми пені у розмірі 752 421,14 грн. Зменшити розмір пені до 5 000,00 грн., розмір 0,1% штрафу до 1 000,00 грн. та розмір 0,03 % штрафу до 10,00 грн. Також просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на 15 років починаючи з травня 2011р. згідно графіку погашення заборгованості, що додається відповідачем.

ДП "Енергоринок" вважає, що подана заява про розстрочку виконання рішення суду на стадії розгляду спору по суті, коли відсутній факт встановлення розміру заборгованості за конкретні місяці, а отже і подання будь-якого графіку погашення заборгованості є передчасним.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем порушено порядок звернення з заявою про розстрочку виконання рішення суду, встановлений статтею 121 ГПК України.

Крім того, відповідач у заяві просить надати йому відстрочку виконання рішення, посилаючись на скрутне фінансове становище, але при наданні відстрочки або розстрочки відповідно до ст. 121 ГПК України, суд має брати до уваги фінансовий стан обох сторін, а не тільки відповідача і приймати до уваги важке фінансове становище і позивача, яке проявляється в наступному.

ДП "Енергоринок" купує електричну енергію у підприємств, які її виробляють, для подальшого продажу компаніям, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії (обленерго). Розрахунки за електроенергію здійснюються відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику".

Тобто, ДП "Енергоринок" зобов'язане перед генеруючими компаніями здійснювати своєчасну оплату вартості придбаної у них електричної енергії, а наскільки своєчасно будуть виконані обов'язки ДП "Енергоринок" перед генераціями залежить від покупців електричної енергії, які, в свою чергу, повинні своєчасно розрахуватись з ДП "Енергоринок" за електричну енергію придбану в ОРЕ.

Таким чином, ВАТ "Запоріжжяобленерго" не враховує, що несвоєчасне виконання ним грошових зобов'язань призводить до неможливості виконання позивачем зобов'язань перед генеруючими компаніями та дисбалансу ОРЕ в цілому.

Отже, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі та відмовити позивачу в задоволені клопотання про розстрочку виконання рішення на 15 років.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

Між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) укладений договір купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р. (надалі - Договір), за яким ДПЕ зобов’язується продавати, а ЕК зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток 4 до цього Договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку № 1 до цього Договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Плата за передачу електричної енергії, яку ЕК купує у ДПЕ, магістральними та міждержавними електричними мережами та плата за диспетчерське управління виробництвом і передачею електричної енергії враховується ДПЕ при формуванні відповідно до Правил ОРЕ середньозваженої за розрахунковий місяць оптової ринкової ціни на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ. ДПЕ забезпечує надання ЕК диспетчерських послуг з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електричними мережами. ДПЕ погоджується, що при повній оплаті з боку ЕК вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ здійснюватиме всі необхідні заходи з забезпечення передачі електроенергії до точок поставки ЕК (п.3.3 Договору).

Згідно п. 3.4 Договору, середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 цього Договору.

Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі та поставив відповідачеві електричну енергію на загальну суму 177 094 415,61 грн., що підтверджується актами купівлі продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" та довідкою про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. станом на 01.03.2011р.

Згідно п. 6.1 Договору, оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК.

Відповідно до п. 6.4 Договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором та не сплатив заборгованість за вказаний період на загальну суму 177 094 415,61 грн.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 6045/03 від 09.03.2010р. до договору № 4243/02 від 29.08.2007р., за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього Договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодувати збитки, спричиненні несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Пеня та штраф не нараховується на заборгованість по пільгах та субсидіях, якщо ЕК до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до ДПЕ акт звірки розрахунків між ЕК та розпорядником бюджетних коштів, який підтверджує неотримання ЕК в установленому порядку належних їй коштів для компенсації пільг та субсидій (п. 6.12. цього Договору).

Згідно із п. 6.3.2 Договору, у випадку нездійснення ЕК доплати згідно п. 6.3.1 цього Договору, ДПЕ через З банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ЕК вимогу про сплату штрафу в розмірі 0,03 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший 3-х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ. Цей пункт Договору застосовується у випадку, якщо ЕК порушила терміни подекадної оплати більше 5 разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення ЕК умов п. 6.3.1 цього Договору.

Таким чином, станом на 19.04.2011р. ВАТ "Запоріжжяобленерго" є боржником перед ДП "Енергоринок" за договором купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" № 4243/02 від 29.08.2007р. та має заборгованість в сумі 199 854 295,94 грн., а саме: 177 094 415,61 грн. –основного боргу, 10 376 539,43 грн. –пені, 10 017 972,33 грн. –інфляційних збитків, 2 173 117,88 грн. –3% річних, 177 094,41 грн. –0,1% штрафу та 15 156,28 грн. –0,03% штрафу.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" № 4243/02 від 29.08.2007р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку споживач зобов’язується остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснювати до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу.

Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.4 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу електроенергії між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" № 4243/02 від 29.08.2007р., які визначено главою 50 ЦК України (435-15) , відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії вважаються погодженими (а.с.31-35).

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Сума боргу відповідача підтверджується детальною та обґрунтованою довідкою про стан взаємних розрахунків між ДП "Енергоринок" та ВАТ "Запоріжжяобленерго" за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. станом на 01.03.2011р.

Враховуючи те, що ВАТ "Запоріжжяобленерго" не виконало грошові зобов’язання перед позивачем за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007р., вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 177 094 415,61 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 173 117,88 грн. –3 % річних від простроченої суми, 10 025 417,73 грн. –інфляційні витрати з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 10 376 539,43 грн. –пені, 177 094,41 –0,1% штрафу та 15 156,28 грн. –0,05% штрафу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

В даному випадку, відповідно до п. 7.3.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 6045/03 від 09.03.2010р., за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього Договору. В разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п.6.4 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу. Сплата ЕК пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ЕК на поточний рахунок ДПЕ і не звільняє ЕК від обов’язку відшкодувати збитки, спричиненні несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії.

Пеня та штраф не нараховується на заборгованість по пільгах та субсидіях, якщо ЕК до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, надішле до ДПЕ акт звірки розрахунків між ЕК та розпорядником бюджетних коштів, який підтверджує неотримання ЕК в установленому порядку належних їй коштів для компенсації пільг та субсидій (п. 6.12. цього Договору).

Також відповідно до п. 6.3.2 Договору, у випадку нездійснення ЕК доплати згідно п. 6.3.1 цього Договору, ДПЕ через З банківські дні після закінчення відповідної декади має право виставити ЕК вимогу про сплату штрафу в розмірі 0,03 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший 3-х банківських днів з моменту отримання ЕК письмового повідомлення від ДПЕ. Цей пункт Договору застосовується у випадку, якщо ЕК порушила терміни подекадної оплати більше 5 разів за останні 365 днів, що передують даті останнього порушення ЕК умов п. 6.3.1 цього Договору.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 10 376 539,43 грн., 0,1 % штрафу у розмірі 177 094,41 грн. та 0,03 % штрафу у розмірі 15 156,28 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що оскільки відповідач в повному обсязі визнає основний борг, який становить 177 094 415,61 грн., не відмовляється здійснити його погашення, враховуючи значну суму основного боргу та штрафних санкцій, суд на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір стягнення з відповідача пені до 5 000,00 грн., 0,1 % штрафу до 1 000,00 грн. та 0,03% штрафу до 1 000,00 грн.

Також господарським судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 2 173 117,88 грн. - 3 % річних від простроченої суми за період з липня 2010р. по грудень 2010р., підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до матеріалів справи, перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується стягнення суми інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р. від 03.04.1997р. (v2-97700-97) Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Господарський суд вважає, що у розрахунку позовної заяви позивачем безпідставно нарахована сума інфляційних витрат в розмірі 7 445,40 грн. за серпень 2010р.

З липня 2010р. по березень 2011р. індекс інфляції складає 106,5504 %, що від суми основного боргу 15 037 465,95 грн. дорівнює 985 027,35 грн.

Позивачем заявлено до стягнення за вказаний період суму 992 472, 75 грн., що на 7 445,40 грн. більше від правомірно нарахованої.

Відтак, в частині стягнення 7 445, 40 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін або у встановлений господарським судом способом.

Як встановлено судом, причини наявності заборгованості у ВАТ "Запоріжжяобленерго" пов’язані зі скрутним фінансовим становищем.

Відповідно до Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 (v_333800-96) , господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2004р. № 794 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" (794-2004-п) відповідач віднесений до господарських товариств, пакети акцій яких передаються до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України" (60,25%).

Приймаючи до уваги заяву відповідача, думку позивача, суд вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково та розстрочити виконання рішення суду:

- в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 177 094 415 (сто сімдесят сім мільйонів дев’яносто чотири тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 61 коп. строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 983 857 (дев’ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят сім) грн. 86 коп., та здійсненням остаточного платежу в сумі 983 858 (дев’ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 67 коп. у квітні 2026 року;

- в частині стягнення 10 017 972 (десять мільйонів сімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. втрат від інфляції грошових коштів строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 55 655 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 40 коп., та здійсненням остаточного платежу в сумі 55 655 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 73 коп. у квітні 2026 року;

- в частині стягнення 2 173 117 (два мільйони сто сімдесят три тисячі сто сімнадцять) грн. 88 коп. –3 % річних від простроченої суми строком на 10 років (120 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 18 109 (вісімнадцять тисяч сто дев’ять) грн. 32 коп., та здійсненням остаточного платежу 18 108 (вісімнадцять тисяч сто вісім) грн. 80 коп. у квітні 2021 року;

- в частині стягнення 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,1 % штрафу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,03 % штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу строком на 6 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 67 коп., та здійсненням остаточного платежу 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) 65 коп. у жовтні 2011 року.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду буде сприяти захисту інтересів обох сторін та позитивно вплине на господарську діяльність відповідача.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 27, код ЄДРПОУ 21515381) 177 094 415 (сто сімдесят сім мільйонів дев’яносто чотири тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 61 коп. основного боргу, 10 017 972 (десять мільйонів сімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. пені, 2 173 117 (два мільйони сто сімдесят три тисячі сто сімнадцять) грн. 88 коп. –3 % річних від простроченої суми, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,1 % штрафу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,03 % штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 7 445 (сім тисяч чотириста сорок п’ять) грн. 40 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Розстрочити виконання рішення суду:

- в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 177 094 415 (сто сімдесят сім мільйонів дев’яносто чотири тисячі чотириста п’ятнадцять) грн. 61 коп. строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 983 857 (дев’ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят сім) грн. 86 коп., та здійсненням остаточного платежу в сумі 983 858 (дев’ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 67 коп. у квітні 2026 року;

- в частині стягнення 10 017 972 (десять мільйонів сімнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. втрат від інфляції грошових коштів строком на 15 років (180 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 55 655 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 40 коп., та здійсненням остаточного платежу в сумі 55 655 (п’ятдесят п’ять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 73 коп. у квітні 2026 року;

- в частині стягнення 2 173 117 (два мільйони сто сімдесят три тисячі сто сімнадцять) грн. 88 коп. –3 % річних від простроченої суми строком на 10 років (120 місяців), починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 18 109 (вісімнадцять тисяч сто дев’ять) грн. 32 коп., та здійсненням остаточного платежу 18 108 (вісімнадцять тисяч сто вісім) грн. 80 коп. у квітні 2021 року;

- в частині стягнення 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,1 % штрафу, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. –0,03 % штрафу, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. витрат на держмито і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу строком на 6 місяців, починаючи з 01 травня 2011 року та стягуючи щомісячно 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 67 коп., та здійсненням остаточного платежу 4 622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) 65 коп. у жовтні 2011 року.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82- 85 ГПК України 26.04.2011р.