за позовом Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської

міської ради "Міськводоканал",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Державного підприємства "Підприємство Дніпродзержинської

виправної колонії управління державного департаменту України

питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№34),

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 85 802,66 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: Пальковська О.О., представник, дов. № 01-09/1830

від 22.11.2010р.

Від відповідача: представник не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача борг за надані послуги водопостачання та водовідведення - 77 127,88 грн, інфляційні втрати - 5540,37 грн, пеню -1814,55 грн, 3% річних - 1319,86 грн, посилаючись на договір №12-101/2009 від 01.06.2009р.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, вказав, що борг до цього часу не сплачено.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом докази не наддав, вимог не заперечив, в судове засідання не з`явився, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Повторно надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника.

Представник позивача заперечив проти відкладення справи.

Судом клопотання відхилено з наступних підстав: відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України коло представників юридичної особи в судовому процесі не обмежено та керівник підприємства міг надати довіреність іншій особі або ж безпосередньо сам прийняти участь в судовому засіданні, або ж направити свої пояснення та витребувані судом докази поштою. Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору обмежено двома місяцями. Клопотань про продовження цього строку від сторін не надходило.

Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

Між Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (надалі позивач) та Державним підприємством "Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№34) – споживач (надалі відповідач) було укладено договір №12-101/2009 від 01.06.2009р. про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення строком дії до 01.06.2010р., та який відповідно до п. 7.2 договору вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів розірвання договору сторонами не надано.

Відповідно до п. 1.1 договору Позивач зобов’язується надавати Від-повідачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а Відповідач зобов’язується своєчасно оплачувати вартість наданих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (не пізніше 30 числа поточного (розрахункового) місяця - п. 3.2 договору).

На виконання умов договору позивачем надано послуг з водопостачання та водовідведення в спірних місяцях жовтень 2009р. та жовтень 2010р. на загальну суму 143 380,56 грн, про що сторонами складені, підписані та скріплені печатками щомісячні акти приймання-передачі виконаних послуг.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов’язання по сплаті послуг з водопостачання та водовідведення виконав частково сплативши 66252,68 грн, заборгованість становить 77 127,88 грн, що підтверджується розрахунком позивача та не спростовано відповідачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати цього боргу суду не надано та в цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України). 3% річних за період прострочення платежу з 01.11.2009р. по 02.02.2011р. становлять 1 319,86 грн. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за листопад 2009р. –грудень 2010р. включно становлять 4581,00 грн. В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають в зв’язку з невірним розрахунком та не послідовним застосуванням індексів (не враховані індекси із значенням менше 100%).

Умовами п. 6.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. За розрахунком позивача пеня за період прострочення платежу з 12.10.2009р. по 05.10.2010р., з врахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та виходячи з облікової ставки НБУ, становить 1814,55 грн. Вказаний розрахунок не суперечить положенням закону та умовам договору.

Щодо стягнення пені за період з 12.10.2009р. по 23.02.2010р. позивачем пропущено спеціальну позовну давність, разом з тим, про застосування позовної давності сторони заяв не надавали.

З огляду на те, що відповідач є державним підприємством, що фінансується за рахунок бюджету, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе зменшити пеню та стягнути її у розмірі 181,46 грн (10% від визначеної суми).

З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 77 127,88 грн, інфляційних втрат – 4581,00 грн, 3% річних – 1 319,86 грн, пені – 181,46 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231- 233 Господарського кодексу України, господарський суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області (№34) - 51912, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Димитрова, 214, код ОКПО 08562967 (р/р 35213002002192; 35214001002192 ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" - 51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Широка, 16, код ЄДРПОУ 33855098 (р/р 26002015973001 відділення № 8 ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 305266) борг –77127,88 грн (сімдесят сім тисяч сто двадцять сім грн 88 коп), інфляційні втрати – 4 581,00 грн (чотири тисячі п’ятсот вісімдесят одна грн 00 коп.), 3% річних –1 319,86 грн (одна тисяча триста дев’ятнадцять грн 86 коп), пеню – 181,46 грн (сто вісімдесят одна грн 46 коп), витрати по сплаті державного мита –848,43 грн (вісімсот сорок вісім грн 43 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –233,40 грн (двісті тридцять три грн 40 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2011 року