ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" квітня 2011 р. Справа № 7/014-11
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі:
1) Міністерства фінансів України, м. Київ,
2) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк
"Київ", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест", Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка,
про стягнення 30 481 991,24 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача 1: Пімонова І.М. –представник за довіреністю №28030-09/12 від 10.09.2010 року;
від позивача 2: Молодюк А.Л. –представник за довіреністю №21/199 від 03.09.2010 року;
від відповідача: Поліщук Р.М. –представник за довіреністю б/н від 21.02.2011 року;
від прокуратури: Голінченко М.Ш. –помічник прокурора, посвідчення №191 від 22.06.2010 року
секретар судового засідання: Мельничук Л.В.
Обставини справи:
Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (надалі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою №189вих-11 від 24.01.2011 року (вх. №277 від 27.01.2011 року) в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (надалі - позивач 1) та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"(надалі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"(надалі - відповідач) про стягнення 30 481 991,24 грн., з яких 18 113 842,24 грн. заборгованості по кредиту за кредитним договором №05/08 від 16.01.2008 року, 10 120 281,85 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 1 491 624,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 756 242,56 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідач не погасив наданий йому на підставі кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року кредит у розмірі 18 113 842,24 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 18 113 842,24 грн. за кредитом та 10 120 281,85 грн. заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом. У зв’язку наявністю зазначеної заборгованості позивачем 2 нараховано до стягнення з відповідача 1 491 624,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 756 242,56 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.
Прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 121 Конституції України, оскільки Акціонерний комерційний банк "Київ"був капіталізований шляхом придбання 99,9% акцій державою в особі Міністерства фінансів України, а порушення позичальником кредитних зобов’язань призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов’язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України та може поглибити кризові явища в банківській сфері та в державі в цілому.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2011 року було порушено провадження у справі №7/014-11 та призначено її розгляд на 10.02.2011 року.
У судовому засіданні 10.02.2011 року представником позивача 1 у справі були подані письмові пояснення №31-28030-07-26/3299 від 08.02.2011 року, в яких Міністерство фінансів України повністю підтримує позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва, та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Враховуючи неявку у судове засідання 10.02.2011 року представників відповідача, який відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 03.03.2011 року.
До початку судового засідання 03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив б/н від 03.03.2011 року (вх. №3117 від 03.03.2011 року) на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"визнає існування у нього перед позивачем 2 заборгованості по сплаті кредиту у розмірі 18 113 842,24 грн. і заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом, пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату суми кредиту та пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату процентів, оскільки відповідно до умов кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року (враховуючи Додаткову угоду №2 від 28.08.2008 року) нараховані проценти за користування кредитом перераховуються в кінці терміну дії договору.
Як стверджує відповідач, оскільки обов’язок з повернення суми кредиту він не виконав, то згідно умов договору, термін дії договору ще не закінчився, а відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"не виникло обов’язку з оплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Оскільки у відповідача відсутнє прострочення з оплати заявлених до стягнення процентів, то нарахування на їх суму пені, за твердженнями відповідача, є неправомірним.
Окрім цього, у відзиві на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"викладено заяву про застосування строку позовної давності (спеціальна позовна давність в один рік) до вимоги про стягнення пені за несвоєчасну оплату суми кредиту, при цьому, відповідач вказує на те, що згідно додаткової угоди №3 від 14.01.2009 року до кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року строк користування кредитом встановлювався до 13.01.2010 року, а тому саме з 14.01.2010 року у відповідача почалося прострочення виконання зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту і відповідно однорічний строк позовної давності щодо вимоги про стягненні пені за невиконання даного грошового зобов’язання сплив 14.01.2011 року. Оскільки, на думку відповідача, строк позовної давності щодо заявленої вимоги про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту сплив, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні даної позовної вимоги. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.
У зв’язку з неявкою в судове засідання 03.03.2011 року представників позивача 1, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, розгляд спору було відкладено на 15.03.2011 року.
12.03.2011 року від Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"через загальний відділ господарського суду надійшли письмові пояснення б/н і дати (вх. №3520), в яких позивач 2 вказує, що під терміном дії договору, в кінці якого відповідачем повинні були бути оплачені проценти за користування кредитом, слід розуміти встановлений сторонами строк повернення кредиту, а саме 13.01.2010 року, оскільки договір згідно п. 10.1. діє до повного виконання позичальником свого обов’язку, який повинен був бути виконаний саме до 13.01.2010 року. Окрім того, враховуючи, що сторонами договору було узгоджено нарахування пені, зокрема, за несвоєчасне повернення кредиту за весь період прострочки (тобто період нарахування не обмежений шестимісячним строком), то відповідно річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 1 491 624,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, за твердженнями позивача 2, не сплинув, а відтак його застосування є необґрунтованим. Дані пояснення залучені судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.03.2011 року господарським судом на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.03.2011 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2011 року згідно вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України на підставі поданого представником відповідача клопотання про продовження строку вирішення спору, строк вирішення спору у справі було продовжено на п’ятнадцять днів з 29.03.2011 року по 12.04.2011 року.
У зв’язку з неявкою у судове засідання 31.03.2011 року представників прокуратури та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи було відкладено на 12.04.2011 року.
До початку судового засідання 12.04.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов супровідний лист б/н від 12.04.2011 року (вх. №4999) з додатками (зокрема картка рахунку 6841 по сплаті нарахованих відсотків за кредитним договором №05/08 від 16.01.2008 року), який залучений судом до матеріалів справи.
Представники позивачів 1, 2 та прокуратури в судовому засіданні 12.04.2011 року позовні вимоги підтримали, вважають їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Представник відповідача у справі у судовому засіданні 12.04.2011 року заперечив проти задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову в цих частинах з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Господарським судом у судовому засіданні 12.04.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи та представників сторін та прокуратури, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:
16.01.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Київ"(який в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", кредитор за договором, позивач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"(позичальник за договором, відповідач у справі) було укладено кредитний договір №05/08 (далі –договір).
Відповідно до п. 2.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту 12 901 604,47 грн., строк користування кредитом з 16 січня 2008 року по 14 січня 2009 року (включно); розмір плати за користування кредитом 17,5% річних.
Пунктом 2.3. договору визначено, що позичальник повертає кредит не пізніше 14 січня 2009 року.
Як передбачено п. 2.2. договору, кредитодавець здійснює перерахування кредиту частинами за реквізитами, вказаними позичальником, не пізніше, ніж через 3 банківські дні з моменту одержання письмової заявки позичальника при умові виконання вимог п. 3 цього договору. Перерахування коштів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів, при цьому загальна сума кредиту не повинна перевищувати ліміт кредитування на одного позичальника, який коригується кожного місяця згідно з нормативними документами НБУ.
Згідно п. 2.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок №20687000403716, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Позичальник у відповідності до п. 4.4.1. договору зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за цим договором, а також сплати комісії за надання послуг за цим договором згідно діючих тарифів банку.
Сторонами (п. 4.4.9. договору) погоджено, що позичальник зобов’язаний нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок №29097000403716 в АКБ "Київ", МФО 322498 щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов’язань за ним. (п. 10.1. договору).
11.07.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Київ"та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"було підписано додаткову угоду №1 до кредитного договору №05/08, згідно п. 1 якої сторони погодили внести зміни в п.п. 2.1 та 4.4.1. кредитного договору та виклали їх в іншій редакції:
"п. 2.1. Кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту 18 422 835,00 грн., строк користування кредитом з 16 січня 2008 року по 14 січня 2009 року (включно); розмір плати за користування кредитом 24,0% річних.
4.4.1. Забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за цим договором, а також сплати комісії за надання послуг за цим договором згідно діючих тарифів банку: за оформлення кредиту –1,0% від ліміту кредиту, визначеного п. 2.1. даного договору на рахунок №6111100101 –не пізніше дати перерахування кредиту.".
Як визначено у п. 3 додаткової угоди №1, вона набуває чинності з дня підписання її сторонами та є невід’ємною частиною кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року.
В подальшому, 28.08.2008 року між сторонами була підписана додаткова угода №2 до кредитного договору №05/08, якою сторони внесли зміни і виклали в іншій редакції п. 4.4.9. кредитного договору, а саме визначили, що нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов’язаний перерахувати на рахунок №29097000403716 в АКБ "Київ", МФО 322498 –в кінці терміну дії договору. Інші умови кредитного договору залишилися без змін.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №2, вона набуває чинності з дня підписання її сторонами та є невід’ємною частиною кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року.
Господарським судом встановлено, що сторонами 14.01.2009 року була підписана додаткова угода №3 до кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року, якою сторони змінили п. 2.1. кредитного договору і виклали його в наступній редакції: "Кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту 18 422 835,00 грн., строк користування кредитом з 16 січня 2008 року по 13 січня 2010 року (включно); розмір плати за користування кредитом 24,0% річних.". Інші умови кредитного договору залишилися без змін.
Додаткова угода №3, згідно п. 3, набуває чинності з дня підписання її сторонами та є невід’ємною частиною кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року.
На виконання умов кредитного договору, кредитором (позивачем 2 у справі) надано позичальнику, відповідачу у справі, кредит на загальну суму 18 113 842,24 грн., а саме: 16.01.2008 року надано грошові кошти у сумі 2 953 974,71 грн., 23.01.2008 року –у сумі 3 000 000,00 грн., 15.02.2008 року –у сумі 1 500 000,00 грн., 26.03.2008 року – у сумі 500 000,00 грн., 28.03.2008 року –у сумі 130 000,00 грн., 25.04.2008 року –у сумі 135 000,00 грн., 06.05.2008 року –у сумі 1 000 000,00 грн., 12.05.2008 року –у сумі 2 081 884,70 грн., 28.05.2008 року –у сумі 177 000,00 грн., 17.06.2008 року –у сумі 1 000 000,00 грн., 25.06.2008 року –у сумі 198 000,00 грн., 11.07.2008 року –у сумі 1 055 212,31 грн., 16.07.2008 року –у сумі 1 000 000,00 грн., 29.07.2008 року –у сумі 2 800 000,00 грн., 07.08.2008 року –у сумі 6 709,00 грн., 13.08.2008 року –у сумі 276 061,52 грн., 12.11.2008 року –у сумі 300 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.
Зазначена сума заборгованості за кредитом відповідачем не заперечується.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом (436-15) .
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Господарський суд зазначає, що кредитний договір є двостороннім, так як права та обов’язки в договорі мають обидві сторони договору, при цьому, кредитний договір є оплатним. На практиці оплата за договором кредиту встановлюється двома паралельними способами: комісійна винагорода за отримання кредиту, яка розраховується у відсотках від суми кредиту та сплачується під час отримання кредиту; проценти за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитними коштами.
Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (строк).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено отримання від позивача 2 кредитних коштів у сумі 18 113 842,24 грн. та визнано факт неповернення отриманих кредитних коштів у визначений договором строк. Відтак, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 18 113 842,24 грн., є правомірною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Крім того, Першим заступником прокурора заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом.
Господарським судом встановлено, що у відповідності до п. 2.4. кредитного договору за користування наданим кредитом нараховувались проценти, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно на фактичну суму кредиту, а саме за період з 16.01.2008 року по 10.07.2008 року з розрахунку 17,5% річних у сумі 744 356,29 грн. та за період з 11.07.2008 року по 30.11.2010 року з розрахунку 24,0% річних у сумі 10 325 365,26 грн., а всього нараховано процентів на суму 11 069 721,55 грн.
Відповідачем було частково оплачено нараховані проценти за користування кредитними коштами, а саме сплачено 31.01.2008 року 35 508,55 грн., 29.02.2008 року 93 316,72 грн., 31.03.2010 року 112 168,89 грн., 29.04.2008 року 116 345,95 грн., 30.05.2008 року 154 503,91 грн., 27.06.2008 року 171 903,45 грн., 31.07.2008 року 265 692,23 грн., всього сплачено 949 439,70 грн.
Даний факт підтверджується наданою відповідачем карткою рахунку 6841 по сплаті нарахованих відсотків за кредитним договором №05/08 від 16.01.2008 року. Тобто, відповідач, у відповідності до п. 4.4.9 кредитного договору щомісячно (за період з січня 2008 року по липень 2008 року, до підписання сторонами додаткової угоди №2 (якою змінили строк оплати процентів за користування кредитом) до останнього робочого дня поточного місяця сплачував нараховані проценти.
Матеріалами справи підтверджується, що починаючи з серпня 2008 року відповідач у справі нараховані проценти не оплачував.
Умовами кредитного договору №05/08 від 16.01.2008 року (п. 4.4.9. в редакції Додаткової угоди №2 від 28.08.2008 року) установлено, що нараховані проценти за користування кредитом перераховуються в кінці терміну дії договору.
Відповідно до п. 10.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов’язань за ним.
Частиною 3 ст. 180 ГК України унормовано, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Отже, строк дії договору є його істотною умовою.
Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.
Як встановлено ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
У той же час строк дії договору, який сторони зобов’язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком.
Пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України"№01-8/211 від 07.04.2008 року (v_211600-08) передбачено, що оскільки змістом зобов’язання є права і обов’язки сторін, то поняття "строк договору"та "строк дії договору"є тотожними. Слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов’язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов’язків, які з нього виникли.
Отже, положення п. 10.1. договору кредиту відповідає приписам ст. 180 ГК України та ст. 631 ЦК України.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Підставою позову прокурор зазначає порушення відповідачем передбаченого п. 4.4.1. кредитного договору зобов’язання по своєчасному поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та належному виконанню інших зобов’язань за цим договором.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому, господарський суд зазначає, що згідно ч. 1-2 ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Відповідно до ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов’язання другою стороною; відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Пунктом 4.2.8. договору сторонами встановлена можливість застосування кредитодавцем, позивачем 2 у справі, оперативно-господарських санкцій за порушення договірних зобов’язань, зокрема, визначено право кредитодавця у разі погіршення фінансового стану позичальника, використання кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від здійснення контролю з боку кредитодавця, а також невиконання позичальником інших взятих на себе зобов’язань, відмовитися від цього договору, вимагати дострокового повернення кредиту, виплати процентів за фактичний час користування кредитом відповідно до умов цього договору.
У відповідності до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок №20687000403716, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Враховуючи вищезазначене судом відхиляється посилання відповідача на ненастання строку сплати процентів, встановленого п. 4.4.9 договору в редакції Додаткової угоди №2 від 28.08.2008 року.
Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов’язання другою стороною.
З огляду на встановлений судом та визнаний відповідачем факт невиконання відповідачем обов’язку щодо сплати суми кредиту, та беручи до уваги ст. 237 ГК України господарський суд зазначає, що вимога про виплату процентів за користування кредитом є оперативно-господарською санкцією, право на застосування якої передбачено умовами укладеного сторонами кредитного договору та нормами чинного законодавства.
Отже, господарський суд вважає заявлену позовну вимогу про стягнення з відповідача 10 120 281,85 грн. процентів за фактичний час користування кредитом (з 01.08.2008 року по 30.11.2010 року) правомірною, обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача 1 491 624,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 756 242,56 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.
Відповідно до п. 8.1. договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Прокурор звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 491 624,59 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка нарахована за період з 04.06.2010 року по 30.11.2010 року за подвійною обліковою ставкою НБУ.
Господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов кредитного договору №05/08 від 16.01.2008року, сторонами при укладенні договору не погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій не застосовується вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.
Господарський суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені за весь час прострочки не є встановленням іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки. Даний пункт договору дублює загальне визначення пені, надане ч. 3 ст. 549 ЦК України і не встановлює строку для нарахування пені понад 6 місяців.
Враховуючи те, що сума кредиту у розмірі 18 113 842,24 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"у визначений договором строк, а саме до 13.01.2010 року не була повернута Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний банк "Київ", що визнається і самим відповідачем, і є простроченням боржника в розумінні ст. 612 ЦК України, то господарський суд зазначає, що право на нарахування передбаченої умовами договору пені за порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання виникло з 14.01.2010 року. Відтак, нарахування пені за несвоєчасне повернення суми кредиту припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто 14.07.2010 року.
Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що нарахування прокурором пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 04.06.2010 року по 30.11.2010 року здійснено з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Враховуючи, що строк користування кредитом закінчився 13.01.2010 року (п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 14.01.2009 року) пеня згідно ст. 232 ГК України повинна нараховуватись за період з 14.01.2010 року по 14.07.2010 року.
Оскільки, прокурор та позивачі на вимогу ухвали суду від 31.03.2011 року обґрунтованого розрахунку пені за несвоєчасне повернення кредиту суду не надали, пеня за порушення строків сплати кредиту, нарахована судом за період з 04.06.2010 року (в межах позовних вимог) по 14.07.2010 року з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України становить 382 623,90 грн.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту підлягає задоволенню у сумі 382 623,90 грн., в іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 1 109 000,69 грн. (1 491 624,59 грн. - 382 623,90 грн.) пені суд відмовляє.
Що стосується, викладеної у відзиві, заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за прострочення повернення кредиту, суд відмовляє у задоволенні зазначеної заяви, виходячи з наступного.
У розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за такий вид порушення зобов’язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасного виконання зобов’язання. Нарахування пені –носить триваючий характер –за кожен день прострочення.
Пеня є триваючою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного у строк зобов’язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2007 року у справі №1/208.
Відповідно до ч. 1, п. 1ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, пеня може бути розрахована та стягнена за рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою. Аналогічна думка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2006 року у справі №13/397.
Також, прокурор, звертаючись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача 756 242,56 грн. пені, нарахованої за період з 04.06.2010 року по 30.11.2010 року за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом. Господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволені вказаної позовної вимоги з наступних підстав.
Вимога про виплату процентів за користування кредитом є оперативно-господарською санкцією, яка застосована прокурором та позивачами шляхом звернення з позовом до суду.
Ні прокурором, ні позивачами не було надано суду в порядку вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою про сплату нарахованих процентів за користування кредитом та пені за несплату процентів. Право на стягнення пені за несплату процентів виникло у позивача з моменту пред’явлення позову.
За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом у сумі 756 242,56 грн.
З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 28 616 747,99 грн., з яких 18 113 842,24 грн. заборгованість по кредиту, 10 120 281,85 грн. процентів за користування кредитом та 382 623,90 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту. В іншій частині позову, а саме в стягненні 1 109 000,69 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 756 242,56 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом, суд відмовляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Як визначено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи –за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Враховуючи, що ціна позову становить 30 481 991,24 грн., а 1% від цієї суми складає 304 819,91 грн., то державне мито, яке підлягало стягненню в доход Державного бюджету України становить 25 500,00 грн. (встановлений законом максимальний розмір державного мита). Одночасно, беручи до уваги часткове задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 44, ч. 3 ст. 49 ГПК України стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82- 85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"(08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 31351574) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 18 113 842 (вісімнадцять мільйонів сто тринадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 24 коп. заборгованості по кредиту, 10 120 281 (десять мільйонів сто двадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 85 коп. процентів за користування кредитом, 382 623 (триста вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 90 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-інвест"(08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, вул. Гагаріна, буд. 14-А, код ЄДРПОУ 31351574) в доход Державного бюджету України судові витрати: 23 939 (двадцять три тисячі дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. 61 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Повне рішення складено 21.04.2011 року
Суддя Антонова В.М.