ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 року м. Київ
Колегія суддів
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Балюка М.І., Романюка Я.М.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Експотроніка", третя особа – закрите акціонерне товариство "Експотроніка", про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Експотроніка" на рішення апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом посилаючись на те, що з 1 лютого 2006 року вона працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю "Експотроніка" (далі - ТОВ "Експотроніка") на посаді менеджера з реклами. 29 грудня 2006 року за наказом № 19-Кд її звільнено з роботи за власним бажанням, проте розрахунок з нею проведено не повністю. Просила стягнути з відповідача частину невиплаченої заробітної плати за грудень 2006 року та компенсацію за невикористану відпустку, що становить 1 959 грн. 72 коп. Крім того на підставі ст. 117 КЗпП України просила стягнути на її користь середній заробіток в сумі 2 445 гривень 69 копійок за затримку розрахунку при звільненні. Під час розгляду справи уточнила свої вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь 1 959 грн. 72 коп. заборгованості із заробітної плати та середній заробіток за два місяці – за час затримки розрахунку в сумі 5 615 грн. 14 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 3 756 гривень 40 копійок та на користь держави 81 грн. судових витрат.
ТОВ "Експотроніка" звернулося до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом від 1 лютого 2006 року № 9-Кд ОСОБА_6 прийнято на роботу на посаду менеджера з реклами з 1 лютого 2006 року та посадовим окладом в сумі 970 грн. (а.с. 7).
Згідно з наказом від 1 жовтня 2006 року № 11-Кд ОСОБА_6 встановлено оклад в сумі 2 410 грн., а наказом від 8 грудня 2006 року до заробітної плати за грудень 2006 року їй встановлена доплата за виконання особливо важливої роботи на період проведення виставки, за інтенсивність в роботі та високу професійну майстерність (а.с. 94, 141).
Наказом від 29 лютого 2006 року ОСОБА_6 звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 6).
Згідно з довідкою ТОВ "Експотроніка" на день звільнення до виплати ОСОБА_6 підлягала заробітна плата за грудень 2006 року і компенсація за невикористану відпустку в сумі 1 959 грн. 72 коп. (а.с. 3).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з відсутності заборгованості із заробітної плати на час її звільнення з роботи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на день звільнення з ОСОБА_6 остаточний розрахунок проведений не був, що є підставою для часткового задоволення її позову.
Так, як убачається з відомостей із заробітної плати, з особистого зарплатного рахунку ОСОБА_6 отримала у грудні 2006 року заробітну плату в сумі 3 023 грн. 32 коп. (а.с. 107, 108).
Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що на час звільнення ОСОБА_6 повинна була отримати посадовий оклад в сумі 2 410 грн., одноразову доплату – 2 410 грн. за грудень відповідно до наказу № 15-Кд та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1 959 грн. 72 коп. Оскільки ОСОБА_6 було виплачено 3 023 грн. 32 коп., то з відповідача на користь ОСОБА_6 підлягало стягненню 3 756 грн. 40 коп.
З урахуванням обставин справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експотроніка" відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
Ю.Л. Сенін
Л.І. Григор’єва
М.І. Балюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк