ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2011 року
м. Київ
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Балюка М.І,, Григор`євої Л.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Руськополянської сільської ради Черкаського району про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и л а:
У травні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, Руськополянської сільської ради Черкаського району про скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку.
Зазначав, що він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 9 березня 1989 року.
15 листопада 2007 року шлюб було розірвано.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 7 березня 2008 року в порядку поділу спільного майна подружжя за ним було визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що після проведення поділу спільного майна подружжя йому стало відомо, що рішенням Руськополянської сільської ради від 13 червня 2002 року земельну ділянку площею 0,1815 га, призначену для обслуговування вказаного будинку, було передано у власність ОСОБА_6, після зміни позовних вимог, просив визнати недійсним і скасувати рішення Руськополянської сільської ради від 13 червня 2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт на вказану земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_6; визнати за ним право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Черкаського районного суду від 3 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 жовтня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: визнано незаконним і скасовано рішення Руськополянської сільської ради від 13 червня 2002 року про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним державний акт на вказану земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_6; визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1 081 грн. понесених судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки у порядку поділу спільного майна подружжя рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 7 березня 2008 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до нього повинно перейти і право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться вказаний будинок, тому державний акт на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_6, є недійсним і право власності на спірну земельну ділянку слід визнати за ОСОБА_5
Проте з такими висновками судів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Судом установлено, що ОСОБА_5 перебував з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі з 9 березня 1989 року.
29 березня 2002 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 набула права власності на жилий будинок АДРЕСА_1.
Рішенням Руськополянської сільської ради від 13 червня 2002 року у приватну власність ОСОБА_6 була передана земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1815 га.
15 листопада 2007 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 7 березня 2008 року в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_5 було визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1.
Згідно із ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що жилий будинок, який було придбано подружжям на ім`я ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 29 березня 2002 року, був розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, тому при укладенні вказаного договору купівлі-продажу до ОСОБА_6 перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений жилий будинок, та частина земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування; не перевірив доводів ОСОБА_6 про те, що рішенням Руськополянської сільської ради від 13 червня 2002 року їй у приватну власність була передана земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1815 га, а належний ОСОБА_5 на праві власності жилий будинок займає лише 0,0367 га та, визнаючи право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_5, не взяв до уваги, що підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки визначені ст. 81 ЗК України і розширеному тлумаченню не підлягають.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги ОСОБА_6; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи й залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Черкаського районного суду від 3 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 жовтня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
М.І. Балюк
Л.І. Григор`єва
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк