Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Сгари Е.В. та Лейби М.О., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою позивачів товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мрія-Інвест" (представник Бабешко І.О., довіреність від 18.10.10 року) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2Д" (представник Філіпова К.В., довіреність від 15.11.10 року) до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" (представник Лєснов С.О., довіреність від 25.03.11 року) та товариства з обмеженою відповідальністю "ГІБЗ" (представник до судового засідання не з’явився), за участі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору товариства з обмеженою відповідальністю "Вєра" (представник до судового засідання не з’явився), товарної біржі "Даліса" (представник до судового засідання не з’явився) та товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Девелопмент" (представник до судового засідання не з’явився) про:

· визнання недійсним біржового договору № 18-Б від 28.10.09 року, який був укладений на товарній біржі "Даліса" між продавцем товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь", від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Вєра", в особі директора Удовенка Г.Я., та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "ГІБЗ", від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Девелопмент", в особі брокера Баздьоркіна В.І., -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мрія-Інвест" (далі – Компанія) та товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2Д" (далі – Фірма) звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" (далі – Готель) та товариства з обмеженою відповідальністю "ГІБЗ" (далі – Товариство) про визнання недійсним біржового договору № 18-Б від 28.10.09 року (далі – Договір), який був укладений на товарній біржі "Даліса" (далі – Біржа) між продавцем Готелем, від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Вєра", в особі директора Удовенка Г.Я., та покупцем Товариством, від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Девелопмент", в особі брокера Баздьоркіна В.І.

Позовні вимоги Компанії та Фірми обґрунтовані нормами статей 203, 210, 215, 657, 658 ЦК України, статей 7, 9, 18- 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" зокрема, на тому, що Готелем здійснено продаж належного позивачам об’єкту інвестування (частини офісного блоку "В" літ.В-23 в будинку 87 по вулиці Артема в місті Донецьку) – без відповідних повноважень власника, до того ж, не дотримано обов’язкової нотаріальної форми, яку закон вимагає для Договору, та не здійснено державну реєстрацію означеного правочину.

Представники позивачів в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та надали додаткові пояснення та витребувані судом документи.

Представники залучених в порядку статті 27 ГПК України третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Біржі, брокерів товариства з обмеженою відповідальністю "Вєра" та товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Девелопмент", а також представник набувача Товариства – до судового засідання не з’явилися, не зважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, письмових пояснень та заперечень проти позовних вимог не подали.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивачів та Готелю, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В період з 21.11.07 року до 04.12.07 року між забудовником Готелем та інвесторами Компанією та Фірмою укладено низку правочинів щодо інвестування в добудову об’єктів незавершеного будівництва, а саме:

· договір інвестування будівництва офісного центру № 001/136 від 23.11.07 року - інвестор Компанія зобов’язався інвестувати 3’628’303,80 грн. у спорудження чотирнадцятого поверху в офісному центрі "Конгресс-Холл" по вулиці Артема 87 в місті Донецьку площею 685,16 м2;

· договір інвестування будівництва офісного центру № 001/146 від 04.12.07 року - інвестор Компанія зобов’язався інвестувати 252’399 грн. у спорудження паркувального місця № 14 по вулиці Артема 87 в місті Донецьку площею 24,99 м2;

· договір інвестування будівництва офісного центру № 001/134 від 21.11.07 року - інвестор Фірма зобов’язався інвестувати 3’308’353,37 грн. у спорудження двадцять першого поверху в офісному центрі "Конгресс-Холл" по вулиці Артема 87 в місті Донецьку площею 653,16 м2;

· договір інвестування будівництва офісного центру № 001/144 від 03.12.07 року - інвестор Фірма зобов’язався інвестувати 215’130 грн. у спорудження паркувального місця № 17 по вулиці Артема 87 в місті Донецьку площею 21,30 м2;

· договір інвестування будівництва офісного центру № 001/145 від 03.12.07 року - інвестор Фірма зобов’язався інвестувати 215’130 грн. у спорудження паркувального місця № 18 по вулиці Артема 87 в місті Донецьку площею 21,30 м2.

Дослідивши вищезазначені правочини, з яких виникли цивільні права та обов’язки Готеля з одного боку та Фірми з Компанією з іншого боку, суд дійшов висновку, що укладені між сторонами договори за своїм змістом та своєю правовою природою є складними правочинами, що вміщують в себе елементи підряду на проведення будівельних робіт та інвестиційної діяльності, які підпадають під правове регулювання норм статей 837-864 ЦК України (435-15) та статті 317- 331 ГК України.

Таким чином, в силу статті 837 ЦК України, статті 317, 326 ГК України та розділів 1-2 зазначених договорів інвестування, Готель зобов’язався власними силами та засобами, за рахунок залучених інвесторами коштів, збудувати та передати у власність інвесторів відповідні окремі приміщення та паркувальні місця в офісному блоці "В" літ.В-23 в будинку 87 по вулиці Артема в місті Донецьку (далі – Блок "В").

Водночас, за змістом пунктів 1.1-1.2, 2.3-2.5 зазначених договорів інвестування, об’єктом інвестування та результатом інвестиційної діяльності є об’єкти нерухомості, закінчені будівництвом та прийняті у встановленому порядку до експлуатації.

Разом з тим, суду не надано сторонами процесу у справі № 44/129пд ані доказів закінчення будівництва Блоку "В", ані доказів введення його в експлуатацію, якими мають бути акти державної комісії про прийняття об’єктів нерухомості до експлуатації, оформлені у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року № 923 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" (923-2008-п) , навпаки, згідно висновку комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" від 07.09.07 року – ступінь готовності незавершеного будівництвом Блоку "В" до експлуатації становить лише 57%, тому зазначений Блок "В" суд не може вважати ані завершеним результатом інвестиційної діяльності за договорами інвестування №№ 001/134, 001/136, 001/144, 001/145 та 001/146, ані об’єктом інвестування, речові права на який належать інвесторам Компанії та Фірмі.

Готелю згідно рішення виконавчого комітету Донецької міської ради № 95 від 16.02.05 року та № 39/132 від 20.11.09 року, а також згідно договорів оренди № 4/330 від 04.04.05 року та 041035300128 від 22.09.10 року – передано у тимчасове оплатне користування земельну ділянку № 1410136300:00:012:0981 площею 0,7833 га по вулиці Артема 87 в місті Донецьку – для експлуатації готельного комплексу, у тому числі Блоку "В".

Матеріали справи містять докази проведення дій щодо спорудження Готелем на зазначеній ділянці декількох об’єктів, у тому числі й Блоку "В", на що вказують договір підряду № 001/17/1 від 17.10.08 року, дозвіл на виконання будівельних робіт № 08/406 від 19.06.08 року та комплексний експертний висновок Донецької обласної служби Української державної інвестиційної експертизи № 1454/3 від 12.06.07 року.

Таким чином, в порядку статті 328 та частини 3 статті 331 ЦК України Готель є власником недобудованої споруди Блоку "В", виступаючи при цьому власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом. В порядку абзацу 2 частини 3 статті 331 ЦК України право власності Готелю на недобудований Блок "В" підтверджено вищенаведеними належними та допустимим доказами – документами, що підтверджують право користування земельною ділянкою для створення об’єкта нерухомого майна, проектно-кошторисною документацією, а також документами, що містять опис об’єкта незавершеного будівництва.

28.10.09 року на Біржі між продавцем Готелем та набувачем Товариством укладено Договір щодо відчуження за 27’960’823,97 грн. наступних майнових об’єктів, розташованих по вулиці Артема 87 в місті Донецьку:

1.об’єкт незавершеного будівництва Блок "В" площею 16’558,9 м2;

2.об’єкт незавершеного будівництва надбудова трьох поверхів над існуючим блоком "А" площею 2’627,56 м2;

3.об’єкт незавершеного будівництва блок "Б" площею 872,0 м2;

4.об’єкт нерухомості – добудова до існуючого кафе з надбудовою другого поверху площею 315,8 м2.

Актом від 30.10.09 року Готель передав Товариству вказані об’єкти незавершеного будівництва та добудову до існуючого кафе.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини (995_004) , якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійсню відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, стаття 321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Таким чином, всупереч тверджень Компанії та Фірми по порушення при вчиненні Договору норм статті 658 ЦК України (продаж неуповноваженою особою), суд доходить однозначного висновку, що Готель був уповноважений вчиняти будь-які дії щодо відчуження Блоку "В" у будь-який не заборонений законом спосіб на власний розсуд та з власної ініціативи, без будь-яких погоджень з Компанією та Фірмою або повідомлень на адресу останніх про продаж.

Разом з тим, суд вважає безпідставними вказівку позивачів на наявність у них права власності на об’єкти інвестування в Блоці "В" на момент вчинення Договору, оскільки за матеріалами справи Блок "В" на той час не був завершений будівництвом та не був введений в експлуатацію, з огляду на що окремі приміщення у Блоці "В" не існували як об’єкт цивільних прав на нерухомість.

Нарешті, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.04 року у справі № 1/10-2004 визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Разом з тим, позивачі не довели належними та допустимим доказами того факту, що позивачі мають правовий інтерес у поточному спорі, та не довели того факту, що відчуженням Блоку "В" порушено їх законні права через наявність речових прав Компанії та Фірми на об’єкт інвестування – завершене будівництвом окреме приміщення в Блоці "В". Решта об’єктів, які були продані за Договором (об’єкт незавершеного будівництва надбудова трьох поверхів над існуючим блоком "А" площею 2’627,56 м2, об’єкт незавершеного будівництва блок "Б" площею 872,0 м2 та об’єкт нерухомості – добудова до існуючого кафе з надбудовою другого поверху площею 315,8 м2) – взагалі не мають жодного відношення до предмету договорів інвестування №№ 001/134, 001/136, 001/144, 001/145 та 001/146.

З огляду на вказане, суд вважає, що Компанія та Фірма не є зацікавленими особами, сторонами Договору або державними органами, які в силу приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України вправі порушувати перед судом питання щодо недійсності Договору.

Таким чином, Компанія та Фірма всупереч норм статті 1 ГПК України звернулися до суду з позовом без належного обґрунтування наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Нарешті, згідно приписів статті 15 Закону України "Про товарну біржу", які є спеціальними відносно норм статті 657 ЦК України, правочини, вчинені на Біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, тому нотаріальне посвідчення Договору не вимагається, а Договір є дійсним та правомірним в силу презумпції, встановленої статтею 204 ЦК України.

Решта тверджень та посилань сторін судом до уваги не береться через їх непов’язаність з предметом спору та предметом доказування у справі № 44/129пд.

Враховуючи означене, суд вважає, що спірний Договір не може бути визнаний недійсним за підстав, наведених Компанією та Фірмою, окрім того, відсутній правовий інтерес позивачів у справі № 44/129пд. Причиною відмови у задоволенні позову є доказова та правова необґрунтованість позовних вимог та неправильне розуміння позивачем приписів чинного законодавства, що регулюють порядок продажу майна та біржах. Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Компанію та Фірму.

На підставі означених норм національного та міжнародного матеріального права, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 27, 33, 34, 36, 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд –

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мрія-Інвест" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-2Д" до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь" та товариства з обмеженою відповідальністю "ГІБЗ" про визнання недійсним біржового договору № 18-Б від 28.10.09 року, який був укладений на товарній біржі "Даліса" між продавцем товариством з обмеженою відповідальністю "Готель "Централь", від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Вєра", в особі директора Удовенка Г.Я., та покупцем товариством з обмеженою відповідальністю "ГІБЗ", від імені якого діяла брокерська контора товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Девелопмент", в особі брокера Баздьоркіна В.І.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.