Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроспец плюс"(далі по тексту –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"(далі по тексту –відповідач) про стягнення 21847,12 грн. заборгованості за договором підряду №220409/1 від 22.04.2009 року, з яких 15421,99 грн. основного боргу, 4083,94 грн. пені, 659,17 грн. 3% річних та 1682,31 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/47, розгляд справи призначено на 23.03.2011 року.

23.03.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.03.2011 року представник позивача вимоги ухвали суду від 25.02.2011 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.03.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.04.2011 року у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та клопотанням про відкладення розгляду справи, необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

В судове засідання 07.04.2011 р. представники позивача та відповідача з’явились.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав додаткові усні пояснення щодо розрахунку суми заборгованості.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по справі, в яких категорично заперечував проти заявлених позовних вимог на підставах належного виконання відповідачем його зобов’язань перед позивачем за Договором підряду від 22.04.2009 р., що підтверджується наявними у відповідача в доказами оплати робіт позивача по договору підряду.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

22.04.2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду №220409/1, за яким позивач за завданням відповідача зобов’язався виконати електромонтажні роботи по електросиловому обладнанню виробничого корпусу зі складом-холодильником рибопереробного комплексу по вул. Залізничній, 49-А в с.м.т. Калинівці Васильківського району Київської обл., а відповідач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Спір у справі виник з причини того, що позивач вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання за договором підряду, зокрема, частково не розрахувався за виконані роботи, а відповідач проти цього заперечує.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договірний об’єм робіт було виконано позивачем протягом червня-липня 2009 року про, що було складено вищевказані акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) у двосторонньому порядку, та стверджує, що відповідач у свою чергу частково не розрахувався за виконані роботи та не сплатив позивачу 15421,99 грн. При цьому позивач посилається на норми ст. 548, 625 України, посилань на інші норми матеріального права позивач у позовній заяві та на пропозицію суду позивач не здійснив.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами вимогами (№101 від 06.11.2009р., №109 від 19.11.2009р., №17 від 02.03.2010р., №21 від 18.03.2010р.) про необхідність термінового розрахунку за виконані роботи.

У відзиві на позовну заяву від 07.04.2011 р., відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідач оплатив позивачу 302639,44 грн., підтвердженням чого є банківські виписки ЗАТ "ОТП Банк"(копії в матеріалах справи) де чітко прописано суму надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача від відповідача, хоча згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма-КБ-3), відповідач мав здійснити оплату у розмірі 180598,56 грн., а отже за твердженням позивача він навіть здійснив переплату за

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги позивача виходячи з наступного.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір підряду № 220409/1 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого замовник (відповідач) доручає, а підрядник (позивач) приймає на себе виконання електромонтажних робіт по електросиловому обладнанню виробничого корпусу зі складом-холодильником рибообробного комплексу по вул.. Залізничній, 49-А в п.м.т. Калинівка Васильківського району Київської області. Підрядник виконує роботи, вказані у п. 1.1 даного договору відповідно до затвердженої ко8шторисної документації (додатки № 2а, № 2б).

Відповідно до п. 2.1 договору, договірна ціна (додаток №1) визначається на основі кошторисів, складених за нормами Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, та складає –420324,00 грн., ПДВ 20% - 84064,80 грн. Загальна вартість –504388,80 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору перед початком робіт відповідач сплачує позивачу аванс відповідно графіку оплати робіт (додаток №3). Затримка у виплаті авансу є підставою для коригування строків виконання робіт.

Відповідно до п. 2.5 договору відповідач сплачує позивачу вартість виконаних робіт по фактичним об’ємах та витратах (акти форми №КБ-2в, довідка форми №КБ-3).

Відповідно до п. 2.6 договору оплата позивачу за виконані роботи виконується не пізніше 5 робочих днів після підписання актів виконаних робіт відповідачем.

Згідно з актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2009 року від 30.06.2009 року витрати позивача на виконання робіт складають 23017,80 грн. (всього затрати на виконання робіт –82052,40 грн. за мінусом вартості матеріальних ресурсів відповідача –59034,60 грн.).

Згідно з актом №1 приймання підрядних робіт за липень 2009 року від 31.07.2009 року витрати позивача на виконання робіт складають 157580,76 грн. (всього затрати на виконання робіт –247644,00 грн. за мінусом вартості матеріальних ресурсів відповідача – 90063,24 грн.).

Також, договором передбачено кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт, який має бути підписаний обома сторонами, для того щоб він набув законної сили. Позивач зазначає, що він якісно та в належні строки виконав свої договірні зобов’язання передбачені договором, проте позивачем не було підготовлено вищезгаданий остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт. Саме тому відповідач не може реалізувати своє право на отримання кінцевих якісних робіт та передбачену п. 5.6 договору гарантію якості виконаних робіт та використання матеріалів відповідно до чинного законодавства України. Адже, якщо звернутись до п. 5.6 договору, то випливає, що перебіг гарантійного строку розпочинається з моменту підписання остаточного акту приймання-передачі виконаних робіт.

Сторонами у справі подано до суду тільки додаток № 1 до договору, відповідно до якого загальна ціна договору має складати 504388880 тисяч грн., з яких 12,999300 є вартістю будівельних робіт, 403,70000 –вартість монтажних робіт, 87,69580 - вартість інших витрат.

Також позивачем надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2009 року, відповідно до якої вартість саме підрядних робіт складає 23,0178 тисяч грн., а до оплати виставлено з урахуванням здійснення авансових платежів відповідачем 11,44038 тисяч грн. Відповідно до акту № 1 приймання виконаних робіт за червень 2009 року від 30.06.2009 року витрати підрядника (позивача) складають 23017,80 грн., що узгоджується з зазначеною вище довідкою.

Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року вартість виконаних підрядних робіт складає 157,58076 тисяч грн., що також підтверджується й актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року від 31.07.2009року, відповідно до якого витрати підрядника (позивача) на виконання робіт складають 157580,76 грн.

Відповідач надав суду докази оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт відповідно до вищевказаних документів у повному обсязі.

Позивач стверджує, що в ціну позову він включив також вартість матеріалів, які він поставив відповідачеві, за твердженням позивача на підставі договору № 220409/1 та доданих до справи накладних на отримання товару, вартість яких відповідач має оплатити відповідно до умов договору № 220409/1.

Суд не погоджується та вважає безпідставним твердження позивача, що обов’язок оплати відповідача за поставлений товар випливає з умов договору підряду № 220409/1, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Виходячи зі змісту вказаної статті, за загальним правилом підрядні роботи виконуються з матеріалів та засобами підрядника, а отже вартість таких матеріалів має включатися у загальну вартість виконаних робіт та не потребує поставки таких матеріалів на підставі накладних замовникові, та дані матеріали приймаються замовнику як результат виконаних робіт, і саме з цього часу замовник несе ризик випадкової загибелі речі та всі інші зобов’язання власника майна.

Як встановлено статтею 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Однак, враховуючи те, що сторони спору обумовили в актах виконаних робіт та в довідках про вартість виконаних робіт саме вартість роботи позивача за вирахуванням вартості матеріалу, який за умовами є власністю замовника (відповідача), то суд приходить до висновку, що роботи мали виконуватися саме з матеріалу замовника, який відповідно д п. 4.2 договору несе відповідальність за схоронність цих матеріалів.

Умовами договору № 220409/1 не передбачено порядок поставки (купівлі-продажу) товару (матеріалів) та строків його оплати, а отже суд приходить до висновку, що подані позивачем накладні, які за його твердженням свідчать про поставку товару (матеріалу) по договору підряду, суд оцінює як укладення правочинів ш8ляхом вчинення конклюдентних дій щодо поставки товару (матеріалів).

Крім того, позивач не надав доказів, прийняття товару (матеріалів) на підставі поданих накладних уповноваженою особою позивача, а також не надав доказів щодо погодження сторонами строків оплати поставленого товару, оскільки договір підряду №220409/1 не регулює умови оплати поставленого товару. Позивач також не надав доказів направлення вимоги в порядку ст. 530 ЦК України щодо оплати поставленого товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Таким чином, у матеріалах справи наявні докази підтвердження факту здійснення відповідачем виконання зобов’язань, що є предметом саме договору підряду, позивач на інші норми права щодо підстав оплати поставленого по накладним товару не посилався, а тому у суду відсутні правові підстави для стягнення заборгованості відповідача по договору підряду, а тому відповідно відсутні підстави для застосування відповідальності передбаченої за не виконання/неналежне виконання договору. При цьому позивач доказів іншого в матеріали справи не надав.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи у їх сукупності доведено фактичне виконання відповідачем зобов’язань за Договором підряду від 22.04.2009 р. суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 22, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити повністю.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.