третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Барвінок-К"

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Гарест М.М.

від відповідача: Губаненко Ю.П.

від третіх осіб: відсутні

В судовому засіданні 31.03.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект", оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005 року, а також Статут Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект" з усіма наступними змінами (позовні вимоги в редакції змін, прийнятих ухвалою суду від 17.03.2011 року).

Доповнення № 2 до позову щодо визнання недійсним усіх рішень загальних зборів учасників товариства "Проектно-вишукувальний Інститут "Полтаваагропроект" станом на 31.03.2011 року суд не приймає до розгляду, оскільки у прийнятті даних вимог суд уже відмовляв з підстав, викладених в ухвалі від 17.03.2011 року. Крім того, ГПК України (1798-12) не передбачає подачі доповнень до позову.

Відповідач у відзиві на позов та його представник проти задоволення позову заперечує, зокрема, відповідач посилається на те, що:

- відповідачем пропущено трирічний строк позовної давності;

- позивач не є належним позивачем в розумінні ст. 1 ГПК України, оскільки рішеннями, що оскаржуються не порушено його прав учасника господарського товариства;

- позивач належними доказами не довів порушення своїх прав та інтересів у зв'язку з прийняттям рішення загальних зборів 01.08.2005 року та Статуту ДКПВІ "Полтавагропроект" в новій редакції.

Третя особа ТОВ "Барвінок-К" у письмових поясненнях проти задоволення позову заперечує, просить суд розглянути справу без участі її представника.

Від третьої особи на стороні позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Матеріали справи свідчать, що Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут "Полтавагропроект" створений у відповідності з наказом Держагропрому УРСР № 139 від 11.04.1986 року на базі інституту "Укррадгосппроект" та філії "Укрсільгосптехніка" й філій "Укрколгосппроекта".

Згідно з Наказом Фонду державного майна України №3-АК від 23.11.2004р., яким затверджено акт комісії з визначення частки держави в майні інституту "Полтавагропроект", створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, було встановлено, що учасниками інституту "Полтавагропроект" є: Полтавська філія "Укрколгосппроект", Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання "УкрНДІагропроект", Райагробуди Полтавської області.

01.08.2005 року відбулися загальні збори учасників Державного-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект" (відповідач) з порядком денним: 1. Визначення часток майна районних міжколгоспних будівельних організацій або їх правонаступників у майні інституту "Полавагропроект". 2. Розгляд та затвердження нової редакції Статуту Інституту "Полтавагропроект". 3. Вибори членів Ревізійної комісії та керівника інституту "Полтавагропроект".

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект" №3/05 від 01.08.05р., у зв'язку з відсутністю на загальних зборах 22-х організацій, які були 2 рази офіційно запрошені на загальні збори, але не з'явились без поважних обставин, була внесена пропозиція про виключення їх зі складу учасників інституту. Дана пропозиція була підтримана одноголосно.

Крім того, за результатами розгляду другого питання порядку денного загальними зборами було затверджено Статут інституту в новій редакції (зареєстрований 05.08.2005 року), згідно якого учасниками інституту є юридичні особи: Міністерство аграрної політики України, Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання "УкрНДІагропроект", Райагробуди Полтавської області (перелік - додаток №1 до Статуту).

Позивач ( (ПП "Фірма Оксана") просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект", оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005 року, а також Статут Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект" з усіма наступними змінами.

При цьому позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він уклав договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ "Будівельник") ( договір №1/7 від 18.03.2003 року, аркуш справи 12), із КП "Новосанжарське"(договір № 1/5 від 18.12.2003 року, аркуш справи 13), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 року, аркуш справи 14) . За умовами вказаних договорів позивач купив у зазначених юридичних осіб належну їм частку у спільній власності підприємства інститут "Полтавміжколгоспбудпроект".

Позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту "Полтавагропроект", оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005 року має бути визнано недійсним з таких підстав:

- позивача як власника корпоративних прав не було повідомлено про скликання зборів;

- на час проведення зборів діяла ухвала суду від 15.10.2004 року, яка забороняла ДКПВІ "Полтавагропроект", Фонду державно майна України вчиняти будь-які дії пов’язані з приватизацією, продажем, інші відчуженням майна та змінювати власників корпоративних прав інституту;

- спірне рішення прийнято за відсутності кворуму, оскільки Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об’єднання "УкрНДІагропроект"71,78% майнових прав інституту, на думку позивача, присвоїло;

- право власності позивача на частку в інституті підтверджується договорами купівлі-продажу часток, Висновком №218 судово- економічної експертизи кримінальній справі №0623035, Вироком по кримінальній справі .

Суд, дослідивши та оцінивши усі подані сторонами докази, проаналізувавши надані судові рішення стосовно пов'язаних з даним спором правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При вирішенні питання про визнання недійсними рішень загальних зборів суттєве значення має не лише відповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що ухвалив це рішення, а також факт порушення у зв'язку з ухваленням спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів та інших органів товариства наділені, насамперед, акціонери товариства, а також інші особи, права та охоронювані законом інтереси яких порушуються такими рішеннями, зокрема державні органи в межах їх компетенції.

Тобто, однією з обов'язкових умов визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

П.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 (v0013700-08) суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

У п. 13 Постанови ВСУ №13 зазначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України "Про господарські товариства"статей 27, 30 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:

- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;

- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;

- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Тобто, для визнання недійсними установчих документів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення прав та законних інтересів учасника (засновника) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову

Відповідно до ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Отже, питання, що були внесені до порядку денного загальних зборів учасників товариства, які відбулися 01.08.2005 року, віднесено до компетенції таких зборів.

Частиною 5 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не доведено суду того факту, що він є власником корпоративних прав у ТОВ "Проектно-вишукувальний Інститут "Полтаваагропроект" та був таким на момент проведення спірних зборів.

Суд критично оцінює договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ "Будівельник") ( договір №1/7 від 18.03.2003 року, аркуш справи 12), із КП "Новосанжарське"(договір № 1/5 від 18.12.2003 року, аркуш справи 13), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 року, аркуш справи 14), оскільки умови цих договорів не містять відомостей щодо розміру часток у майні ДКПВ| "Полтаваагропроект". Також позивачем не доведено, що продавці мали право продажу згідно ст. 225 ЦК Української РСР.

Статтею 112 ЦК Української РСР (чинного на момент укладення даних договорів) спільна часткова власність передбачена тільки з визначенням часток.

Дана правова позиція викладена також у Постанові ВГСУ від 06.03. 2006 року у справі №5/69-20/79 (аркуш справи 26-28, том 3).

Не подано позивачем і доказів внесення своїх часток покупцями до статутного фонду відповідача.

Згідно експертного висновку № 218 від 29.03.2007 року, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса ( Полтавське відділення), проведеного по кримінальній справі № 06230351 неможливо підтвердити фактичне перерахування райагробудами внесків до статутного фонду інституту. Не подано таких доказів і позивачем.

Стосовно вироку у кримінальній справі, суд зазначає, що згідно ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено суду і судом не встановлено, яким чином спірне рішення загальних зборів та статут відповідача порушує права позивача, з огляду на відсутність корпоративних прав у статутному фонді відповідача.